Рішення № 84615878, 12.09.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/1464/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Головка А.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання - Крутько О.В.,

представника позивача - Плескач М.С.,

представника відповідача - Біленко Н.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В С Т А Н О В И В:

23 квітня 2019 року Приватне акціонерне товариство "АвтоКрАЗ" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0016145112 від 19.12.2018 року.

Ухвалою суду від 02.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 440/1464/19. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 20.06.2019 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що за результатами проведеної камеральної перевірки даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" за 2017-2018 роки та на підставі акту перевірки від 19.11.2018 року № 11533/16-31-51-12/05808735, прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.12.2018 № 0016145112 про застосування штрафної санкції у загальному розмірі 8422767,67 грн за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних, визначених статею 201 Податкового кодексу України. Позивач не погоджується з висновками перевірки та податковим повідомленням-рішенням, оскільки податкові накладні ПрАТ "АвтоКрАЗ", які зареєстровані з порушенням граничного строку, передбаченого статею 201 Податкового кодексу України, не підлягають наданню отримувачу (покупцю), а тому штрафна санкція за порушення строків їх реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних не може застосовуватися. Крім того, ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.09.2018 року у справі № 917/814/16 відкрито провадження у справі про банкрутство ПрАТ "АвтоКрАЗ" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

22.05.2019 року відповідач надав до суду відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позову посилаючись на правомірність висновків камеральної перевірки. Зазначає, що під час перевірки ПрАТ "АвтоКрАЗ" встановлено факт несвоєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та прийняте в межах вимог чинного законодавства. Крім того, зазначав, що для звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, необхідна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що головним державним ревізором - інспектором відділу податків і зборів з юридичних осіб Кременчуцького управління ГУ ДФС у Полтавській області - Матюшко І., на підставі підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, статті 76 Податкового кодексу України, проведено камеральну перевірку даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість ПрАТ "АвтоКрАЗ" за 2017-2018 роки.

За наслідками проведеної камеральної перевірки ПрАТ "АвтоКрАЗ" відповідачем складено акт (надалі - акт перевірки) від 19.11.2018 № 11533/16-31-51-12/05808735 (а.с.18-20), у якому зафіксовано порушення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме реєстрації податкових накладних з порушенням законодавчо встановлених термінів.

На підставі акту перевірки від 19.11.2018 № 11533/16-31-51-12/05808735 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0016145112 від 19.12.2018 року, яким застосовано штраф на загальну суму 8422 767,67 грн (а.с.33).

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням - рішенням та оскаржив його до суду.

Надаючи оцінку спірному податковому повідомленню - рішенню, суд виходить із наступного.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Так, пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України передбачено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів.

Системний аналіз статті 201, пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дає підстави для висновку про те, що порушення платником податку на додану вартість граничного строку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є підставою для застосування до такого платника штрафу, за виключенням випадку порушення строку реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Тобто, для звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), необхідна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.09.2018 року у справі № 816/1488/17.

Таким чином, враховуючи, що податкові накладні ПрАТ "АвтоКрАЗ", які були предметом перевірки, містять нарахований податок на додану вартість та не відповідають умовам звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, суд відхиляє доводи представника позивача щодо не застосування до нього штрафних санкцій за вищевказаною нормою права.

В свою чергу, суд зазначає, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2018 року відкрито провадження у справі № 917/814/16 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів /том 2, а.с. 214-224/.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Частиною 3 статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Разом з тим, частиною 5 статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв`язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов`язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов`язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов`язання.

З огляду на наведене можна дійти висновку, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Що стосується зобов`язань поточних кредиторів, то за цими зобов`язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів).

За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов`язаннями, які забезпечують належне виконання основного і є похідними від нього.

Таким чином, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), які виникли після його введення, то не припиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення. Невиконання таких зобов`язань є правопорушенням. Тому нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання зазначених зобов`язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.

Наведену правову позицію неодноразового висловлював Верховний Суд України у постановах від 25.06.2011 року № 21-113а11, від 11.06.2012 року №21-179а12 та від 09.07.2013 року у справі №21-178а13.

Враховуючи те, що порушення позивачем термінів реєстрації податкових накладних мало місце як до так і після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів - 24.09.2018 року, суд вважає, що відповідачем правомірно застосовано до платника податків штрафні санкції в розмірі 62671,47 грн. за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної №30 від 02.10.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Щодо застосування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію інших податкових накладних, які були предметом перевірки, суд погоджується з доводами представника позивача про те що, оскільки порушення позивачем термінів реєстрації вказаних податкових накладних мало місце до введення мораторію на задоволення вимог кредиторів - 24.09.2018 року відповідно на нарахування штрафних санкцій у сумі 8360096,20 грн. розповсюджується дія мораторію.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, оскільки відповідачем при прийнятті спірного рішення не були враховані положення статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Полтавській області № 0016145112 від 19.12.2018 року в частині застосування штрафу у сумі 8 360 096, 20 грн.

Відтак позовні вимоги ПрАТ "АвтоКрАЗ" підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" (вул. Київська, 62, м. Кременчук, Полтавська область, 39631; код ЄДРПОУ 05808735) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000; код ЄДРПОУ 39461639) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Полтавській області № 0016145112 від 19.12.2018 року в частині застосування штрафу у сумі 8 360 096, 20 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000; код ЄДРПОУ 39461639) на користь Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" (вул. Київська, 62, м. Кременчук, Полтавська область, 39631; код ЄДРПОУ 05808735) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 19067 (дев`ятнадцять тисяч шістдесят сім) гривень 06 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 24.09.2019 року.

Суддя А.Б. Головко