Рішення № 84615860, 24.09.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/3242/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Протас О.М.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Дудника В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Полтавської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -

В С Т А Н О В И В:

28 серпня 2019 року ОСОБА_2 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 02.08.2019 №UA806020/2019/000427/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 02.08.2019 №UA806020/2019/00872.

Позовні вимоги ОСОБА_2 мотивує протиправністю та необґрунтованістю спірних рішення та картки відмови, оскільки для митного оформлення товару - автомобіля Volkswagen, VW модель Golf, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , рахунок RG 356, були надані усі необхідні документи, що підтверджують заявлену декларантом митну вартість такого товару - 3700 Євро. Вартість ввезеного автомобіля підтверджується також висновком експертного автотоварознавчого дослідження від 25.07.2019 №266-19, відповідно до якого вартість досліджуваного автомобіля становить 3699,66 Євро, тобто фактично відповідає задекларованій вартості автомобіля. Таким чином, позивачем було дотримано усіх вимог митного законодавства при митному оформленні ввезеного товару.

Ухвалою суду від 02.09.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №440/3242/19, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 09:30 24.09.2019.

20.09.2019 до суду від Полтавської митниці ДФС надійшов відзив на позовну заяву, у якому остання вказує на необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 (а.с. 26-34). Зазначає, що коригування митної вартості товару здійснено відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України у зв`язку з тим, що виявлено розбіжності у документах, що підтверджують митну вартість товару. При митному оформленні товару відбулося спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з можливим заниженням митної вартості, з огляду на що митним органом було здійснено контроль за правильністю визначення митної вартості. В результаті такого контролю встановлено, що документи, які підтверджують заявлену митну вартість містять розбіжності, а саме: відсутні банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортованих товарів призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості. Так, рівень заявленої декларантом митної вартості товару становить 3700 Євро, а рівень вартості товару зі схожими характеристиками відповідно до декларації №UA204010/2019/221286 від 19.06.2019 становить 5100 Євро. В результаті проведення консультацій з декларантом, останнім не було надано митному органу додаткових документів на підтвердження митної вартості товару. Такими чином, митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Митного кодексу України. Визначена митна вартість товару ґрунтується на інформації з декларації №UA204010/2019/221286 від 19.06.2019 щодо вартості подібних транспортних засобів та становить 5100 Євро.

Представник позивача в судовому засіданні 24.09.2019 позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити повністю. При цьому, керуючись приписами частини 7 статті 139, частини 3 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України до видалення суду у нарадчу кімнату для прийняття рішення представник позивача повідомив суд про намір у подальшому подати до суду докази, що підтверджують понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу та витрат, пов`язаних із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи (витрати на переклад документів), а також заяву про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 таких витрат.

Представник відповідача у судовому засіданні 24.09.2019 проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_2 придбала за межами України легковий автомобіль Volkswagen, VW модель Golf, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

На підставі рахунку від 17.07.2019 №RG 356 та технічного паспорта автомобіля від 01.02.2013 здійснила ввезення вказаного автомобіля на митну територію України (а.с. 38, 41-42).

До Полтавської митниці ДФС 26.07.2019 для митного контролю та оформлення подана електронна митна декларація ІМ 40ДЕ №UA806050/2019/213471 для митного оформлення автомобіля Volkswagen, VW модель Golf, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, календарний рік випуску 2012, модельний рік випуску 2013, бувший у використанні (а.с. 36-37).

Митну вартість товару визначено за основним методом, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, яка становить 3700,00 Євро.

До ЕМД ІМ 40ДЕ №UA806050/2019/213471 декларантом згідно графи 44 були подані наступні документи:

- рахунок-фактура (інвойс) від 17.07.2019 № RG 356 (а.с. 38);

- акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (а.с. 39-40);

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 41-42);

- платіжне доручення в іноземній валюті (а.с. 43-45);

- висновок експертного дослідження Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (а.с. 46);

- висновок експертного автотоварознавчого дослідження від 25.07.2019 №266-19 (а.с. 47-55);

- довіреність від 16.07.2019 (а.с. 56-57);

- MRN НОМЕР_4 (а.с. 58-59);

- паспортний документ фізичної особи НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_3 (а.с. 60-61).

Коригування митної вартості товару здійснено відповідачем відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України у зв`язку з тим, що виявлено розбіжності у документах, що підтверджують митну вартість товару. На виконання вимог статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснено під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки рахунку, здійсненого декларантом, та перевірки наявності або відсутності застережень щодо застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту). Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Оскільки відбулося спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з можливим заниженням митної вартості, митним органом було здійснено контроль за правильністю визначення митної вартості. В результаті такого контролю встановлено, що документи, які підтверджують заявлену митну вартість містять розбіжності, а саме: відсутні банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Проведено консультацію з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в декларанта та в митному органі. Відповідно до статті 33 Митного кодексу України митні органи використовують інформаційні ресурси, що знаходяться у їх віданні, створені, оброблені та накопичені в інформаційних системах та складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах. Наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортованих товарів призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості. Так, рівень заявленої декларантом митної вартості товару становить 3700 Євро, а рівень вартості товару зі схожими характеристиками відповідно до декларації №UA204010/2019/221286 від 19.06.2019 становить 5100 Євро.

Під час консультацій декларанта відповідно до вимог частини 3 статті 53 Митного кодексу України зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 5) копію митної декларації країни відправлення; 6) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту) (а.с. 72).

У відповідь на це декларант повідомив митний орган, що не має змоги протягом 10 днів надати додаткові документи, підтверджуючі митну вартість (а.с. 69).

Відповідно до статті 368 Митного кодексу України у разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів митні органи визначають митну вартість самостійно на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до Митного кодексу України.

02.08.2019 Полтавською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA806020/2019/000427/2 (а.с. 70-71), в якому визначено вартість товару - автомобіля Volkswagen, VW модель Golf, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, календарний рік випуску 2012, модельний рік випуску 2013, бувший у використанні, у сумі 5100,00 Євро. При цьому, у рішенні вказано, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, відповідно до частини 2 статті 58 МКУ не може бути прийнятий у зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені документально (документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості містять розбіжності). Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий у зв`язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не може бути прийнятий у зв`язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не може бути використаний у зв`язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків. Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості не може бути використаний у зв`язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків. Митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Митного кодексу України. Визначена митна вартість товару ґрунтується на інформації з декларації №UA204010/2019/221286 від 19.06.2019 щодо вартості подібних транспортних засобів та становить 5100,00 Євро.

Як наслідок, відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA806020/2019/00872 (а.с. 67-68), якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товару за митною декларацією від 26.07.2019 №UA806050/2019/213471 з причин порушення декларантом вимог статті 52 Митного кодексу України в частині правильності визначення митної вартості товару.

Після прийняття митницею рішення про коригування митної вартості 02.08.2019 декларантом до митного контролю подана нова митна декларація №UA806050/2019/213471, за якою товар випущений у вільний обіг шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х МКУ (а.с. 62-63).

Водночас, з рішенням про коригування митної вартості товарів від 02.08.2019 №UA806020/2019/000427/2 та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 02.08.2019 №UA806020/2019/00872 позивач не погодилися та оскаржила їх до суду шляхом подання даного позову.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам позивача, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок та методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлені розділом ІІІ Митного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) і базуються на положеннях Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року.

Так, у статті 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року передбачено, що ніщо в цій Угоді не тлумачиться як таке, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданих для цілей митного оцінювання.

Отже, у вказаній статті закріплено право митних органів переконатися в правдивості або точності будь-якої заяви, документа або декларації, наданих для цілей митної оцінки, та оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Положеннями частини 1 статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з частиною 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Положеннями частини 3 статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі №826/5868/16.

Частиною 1 статті 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно з частиною 2 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 57 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно з інформацією, що міститься у рахунку-фактурі (інвойсі) від 17.07.2019 №RG 356, вартість ввезеного на митну територію України для фізичної особи ОСОБА_2 автомобіля становить 3700,00 Євро (а.с. 38).

Сплата ОСОБА_2 коштів за вказаний автомобіль у сумі 3700,00 Євро підтверджується також платіжними банківськими документами з сумою переказу 3700,00 Євро (а.с. 43-45).

Судовим розглядом встановлено, що автомобіль Volkswagen, VW модель Golf, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, календарний рік випуску 2012, модельний рік випуску 2013, бувший у використанні, придбавався для ОСОБА_2 в Німеччині та на власному ходу був транспортований в Україну в м. Полтава ОСОБА_3 згідно нотаріально посвідченої довіреності (а.с. 56-57, 60-61), а відтак, жодних матеріальних витрат на доставку ТЗ позивач не понесла.

Також слід відмітити, що за висновком експертного автотоварознавчого дослідження від 25.07.2019 №266-19, проведеного судовим експертом Сумцовим С.С., вартість ввезеного автомобіля Volkswagen Golf кузов № НОМЕР_1 складає величину 3699,66 Євро (а.с. 47-55).

Таким чином, на переконання суду, надані декларантом документи щодо митного оформлення товару - автомобіль Volkswagen, VW модель Golf, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, календарний рік випуску 2012, модельний рік випуску 2013, бувший у використанні, підтверджують митну вартість товару саме у сумі 3700,00 Євро.

Відтак, у відповідача не було обґрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом митної вартості товару за першим методом та, як наслідок, витребування додаткових документів відповідно до частини 3 статті 53 МК України, оскільки подані декларантом під час митного оформлення документи дозволяли митному органу встановити вартість товару.

Водночас, відповідачем у даному випадку вартість товару - автомобіль Volkswagen, VW модель Golf, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, календарний рік випуску 2012, модельний рік випуску 2013, бувший у використанні, що імпортується скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 МК України.

У спірному рішенні про коригування митної вартості товарів указано, що визначена митна вартість товару ґрунтується на інформації з декларації №UA204010/2019/221286 від 19.06.2019 щодо вартості подібних транспортних засобів.

Як зазначив представник відповідача в ході судового розгляду справи, в даті декларації №UA204010/2019/221286, посилання на яку містяться у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, митницею допущено помилку в даті декларації, а саме, замість вірної дати 24.06.2019 помилково зазначено 19.06.2019.

Дослідивши зміст декларації №UA204010/2019/221286 від 24.06.2019, судом встановлено, що вартість зазначеного у ній транспортного засобу Volkswagen Golf, що відповідає марці ввезеного позивачем транспортного засобу, становить 150555,74 грн, що по курсу складає 5100,00 Євро (а.с. 43-44).

Разом з тим, в результаті порівняння цих двох автомобілів судом встановлено, що основною їх відмінністю є те, що автомобіль, імпортований позивачем з країни Німеччина, в той час як автомобіль, на який посилається митний орган, імпортований з країни Естонія.

Вказаною обставиною пояснюється наявність різниці між вартістю автомобіля, ввезеного позивачем (3700,00 Євро), та автомобіля, на який посилається митний орган (5100,00 Євро).

Таким чином, на переконання суду, наявність у митного органу МД №UA204010/2019/221286 від 24.06.2019, за якою схожий товар раніше був розмитнений із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Відтак, відповідачем не доведено наявності у нього обґрунтованого сумніву у заниженні заявленої позивачем митної вартості при розмитненні товару - автомобіль Volkswagen, VW модель Golf, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, календарний рік випуску 2012, модельний рік випуску 2013, бувший у використанні, а отже, і підстав коригування митної вартості вказаного товару за резервним методом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 02.08.2019 №UA806020/2019/000437/2.

Щодо наявності підстав для визнання протиправною та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення від 02.08.2019 №UA806020/2019/00872, суд зазначає наступне.

Положеннями частин 1, 2 статті 256 МК України визначено, що відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Відповідно до частин 9, 10 статті 264 МК України орган доходів і зборів не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.

Відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

Частиною 12 цієї статті Кодексу передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації та у митному оформленні (випуску) товарів є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи органу доходів і зборів про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

Стаття 24 МК України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

Судом встановлено, що спірна картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення від 02.08.2019 №UA806020/2019/00872 вмотивована прийняттям митним органом спірного рішення про коригування митної вартості товару, неправомірність якого підтверджено у ході розгляду цієї справи.

За таких обставин, зазначена картка відмови також є протиправною та підлягає скасуванню.

Таким чином, позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Полтавської митниці ДФС (вул. Анатолія Кукоби, 28, м. Полтава, Полтавська область, 36022 , код ЄДРПОУ 39421072) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Полтавської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 02 серпня 2019 року №UA806020/2019/000437/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 02 серпня 2019 року №UA806020/2019/00872.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39421072) судові витрати по сплаті судового збору в загальній сумі 1536,80 грн (одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 30 вересня 2019 року.

Cуддя О.В. Гіглава