Рішення № 84615832, 19.09.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/1512/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Солтис О.О.,

представника позивача - Панченко О.О.,

представника відповідача - Тур Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державної установи "Божковська виправна колонія (№16)" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги та рішення, -

В С Т А Н О В И В:

25 квітня 2019 року Державна установа "Божковська виправна колонія (№16)" /надалі - позивач; ДП "Божковська виправна колонія (№16)"/ звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області /надалі - відповідач, ГУ ДФС у Полтавській області/ про: визнання протиправною та скасування вимоги ГУ ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2019 №Ю 0001901306 на суму 1050282,93 грн.; визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДФС у Полтавській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 13.02.2019 №0001911306 на суму 520649,23 грн.; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області з податку на доходи фізичних осіб від 13.02.2019 №0001921306 на суму 510,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що підставою для винесення оскаржуваних рішень є акт від 28.01.2019 №102/16-31-13-06-14/08564268 про результати позапланової виїзної документальної перевірки Державної установи "Божковська виправна колонія (№16)" з питань дотримання законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2016 по 30.09.2018. Позивач вважає, що висновки акту перевірки від 28.01.2019 №102/16-31-13-06-14/08564268 є помилковими, а оскаржувані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, посилаючись на те, що: заробітна плата осіб, засуджених до позбавлення волі, не відповідає визначенню заробітної плати в розумінні Податкового кодексу України, і зазначені особи не є найманими працівниками відповідно до чинного трудового законодавства; позивач є державною установою, яка фінансується за рахунок бюджетних коштів та є неприбутковою організацією; відповідно до положень Кримінально-виконавчого кодексу України, установа зобов`язана залучати до роботи всіх засуджених, які виявили бажання працювати, і не може порушувати право засуджених на працю, включаючи осіб, які не мають паспортів та довідок про присвоєння ідентифікаційного податкового номеру. Пояснює, що установою на виконання вимог чинного законодавства України укладалися з засудженими трудові договори, проте ЄСВ по даним особам не сплачувалось, адже немає можливості надіслати повідомлення до органів фіскальної служби про таких працевлаштованих осіб за відсутності документів, які посвідчують особу засуджених.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 травня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/1512/19, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, витребувано докази.

22 травня 2019 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву /том 1 а.с. 106-109/, у якому представник ГУ ДФС у Полтавської області просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на висновки позапланової виїзної документальної перевірки Державної установи "Божковська виправна колонія (№16)" з питань дотримання законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2016 по 30.09.2018, оформленої актом перевірки від 28.01.2019 №102/16-31-13-06-14/08564268, у якому зафіксовано порушення позивачем: пункту 1 частини 2 статті 6, пункту 1 частини 1 статті 7, частини 5 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а саме заниження бази нарахування єдиного внеску на заробітну плату засуджених (з врахуванням додаткової бази нарахування) в загальній сумі 4774013,33 грн., пунктів 1, 2 частини 2 статті 6, пункту 1 частини 1 статті 7, частини 5 статті 8, частини 2 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в результаті чого занижено суму нарахованого єдиного внеску в загальній сумі 1050282,93 грн., в т.ч. за жовтень 2016 - 30203,30 грн., за листопад 2016 - 28888,32 грн., за грудень 2016 - 28535,37 грн., за січень 2017 - 55923,47 грн., за лютий 2017 - 38001,05 грн., за березень 2017 - 51716,46 грн., за квітень 2017 - 52198,16 грн., за травень 2017 - 56407,45 грн., за червень 2017 - 58525,15 грн., за липень 2017 - 52486,08 грн., за серпень 2017 - 49749,15 грн., за вересень 2017 -54265,25 грн., за жовтень 2017 - 46605,61 грн., за листопад 2017 - 46536,36 грн., за грудень 2017 - 45869,29 грн., за січень 2018 - 27939,98 грн., за лютий 2018 - 38444,45 грн., за березень 2018 - 45479,44 грн., за квітень 2018 - 41668,28 грн., за травень 2018 - 37091,93 грн., за червень 2018 - 43483,30 грн., за липень 2018 - 39935,05 грн., за серпень 2018 - 35407,63 грн., за вересень 2018 - 44922,40 грн.; абз. "ґ" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України та пункту 3.1 розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, а саме подання розрахунку не в повному обсязі та з недостовірними відомостями за 4 кв. 2016 - 3 кв. 2018. Пояснює, що позивачем укладено з засудженими строкові трудові договори, які відповідають вимогам ст. 23 Кодексу законів про працю України та носять ознаки строкових трудових договорів, а тому вважає, що позивач відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" є платником єдиного внеску, який зобов`язаний нараховувати та сплачувати єдиний внесок незалежно від фінансового стану платника. Вказує, що адміністрація установи за відсутності у засуджених до позбавлення волі документів, що посвідчують особу, мала можливість відновити втрачені документи.

27 травня 2019 року до суду надійшла відповідь на відзив /том 1 а.с. 162-168/, у якій представником позивача зазначено, що трудові відносини засуджених регулюються законодавством про працю з урахуванням вимог кримінально-виконавчого законодавства. Вважає, що позивач не є платником єдиного внеску у розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Пояснює, що установам виконання покарань заборонено за свій кошт відновлювати документи засудженим.

Протокольною ухвалою суду від 28 травня 2019 року визнано поважними причини неявки представника позивача у підготовче судове засідання, задоволено клопотання представника позивача про відкладення підготовчого судового засідання та підготовче засідання відкладено до 15:00 20 червня 2019 року.

18 червня 2019 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив /том 1 а.с. 214-215/, у яких відповідачем зазначено до єдиним документом, який регулює порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". В ході перевірки встановлено, що протягом перевіряємого періоду позивачем укладено 232 строкових трудових договорів із засудженими, які відповідають вимогам ст. 23 Кодексу законів про працю України та носять ознаки строкових трудових договорів. Вказує, що у разі суперечності між норами Інструкції про умови праці та заробітну працю засуджених до обмеження волі або позбавлення волі, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 07.03.2013 №396/5, та Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", застосуванню підлягають норми Закону, який має вище юридичну силу.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 червня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

05 серпня 2019 року до суду представником позивача подано пояснення на заперечення /том 1 а.с. 228-232/, в яких наголошено, що позивач не є роботодавцем по відношенню до осіб засуджених до позбавлення волі, на них не розповсюджуються вимоги трудового законодавства щодо забезпечення нарахування та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, оскільки особи засуджені для відбування покарання у кримінально-виконавчій установі не перебувають в статусі працівників та не належать до затвердженого штату працівників кримінально-виконавчої установи. Вважає, що заробітна плата осіб, засуджених до позбавлення волі, не відповідає визначенню заробітної плати в розумінні Податкового кодексу України, так як зазначені особи не є найманими працівниками відповідно до чинного законодавства.

Протокольною ухвалою суду від 03 вересня 2019 року витребувано докази та на підставі частини 2 статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено перерву у судовому засіданні до 09:30 19 вересня 2019 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши вступне слово представників сторін, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

Державна установа "Божковська виправна колонія (№16)" (ідентифікаційний код 08564268) зареєстрована як юридична особа 29.11.1999 та взята на облік як платник єдиного внеску у Полтавській ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області 25.03.2003, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копія якої наявна у матеріалах справи /том 1 а.с. 56/.

У термін з 09.01.2019 по 22.01.2019 посадовими особами Головного управління ДФС у Полтавській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку Державної установи "Божковська виправна колонія (№16)" з питань дотримання законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2016 по 30.09.2018, за результатами якої складено акт від 28.01.2019 №102/16-31-13-06-14/08564268 /том 1 а.с. 19-34/.

В акті перевірки від 28.01.2019 №102/16-31-13-06-14/08564268 зафіксовано порушення ДУ "Божковська виправна колонія (№16)":

1) пункту 1 частини 2 статті 6, пункту 1 частини 1 статті 7, частини 5 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а саме заниження бази нарахування єдиного внеску на заробітну плату засуджених (з врахуванням додаткової бази нарахування) в загальній сумі 4774013,33 грн.;

2) пунктів 1, 2 частини 2 статті 6, пункту 1 частини 1 статті 7, частини 5 статті 8, частини 2 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в результаті чого занижено суму нарахованого єдиного внеску в загальній сумі 1050282,93 грн., в т.ч. за жовтень 2016 - 30203,30 грн., за листопад 2016 - 28888,32 грн., за грудень 2016 - 28535,37 грн., за січень 2017 - 55923,47 грн., за лютий 2017 - 38001,05 грн., за березень 2017 - 51716,46 грн., за квітень 2017 - 52198,16 грн., за травень 2017 - 56407,45 грн., за червень 2017 - 58525,15 грн., за липень 2017 - 52486,08 грн., за серпень 2017 - 49749,15 грн., за вересень 2017 -54265,25 грн., за жовтень 2017 - 46605,61 грн., за листопад 2017 - 46536,36 грн., за грудень 2017 - 45869,29 грн., за січень 2018 - 27939,98 грн., за лютий 2018 - 38444,45 грн., за березень 2018 - 45479,44 грн., за квітень 2018 - 41668,28 грн., за травень 2018 - 37091,93 грн., за червень 2018 - 43483,30 грн., за липень 2018 - 39935,05 грн., за серпень 2018 - 35407,63 грн., за вересень 2018 - 44922,40 грн.;

3) абз. "ґ" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України та пункту3.1 розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, а саме подання розрахунку не в повному обсязі та з недостовірними відомостями за 4 кв. 2016 - 3 кв. 2018.

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивач подав до контролюючого органу заперечення на акт від 28.01.2019 №102/16-31-13-06-14/08564268 /том 1 а.с. 35-38/, на які ГУ ДФС у Полтавській області надано відповідь листом від 12.02.2019 №5739/10/16-31-13-06-20 /том 1 а.с. 38-41/, за змістом якого висновки акту документальної позапланової виїзної перевірки Державної установи "Божковська виправна колонія (№16)" від 28.01.2019 №102/16-31-13-06-14/08564268 з питань дотримання законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2016 по 30.09.2018 залишено без змін, а подане заперечення - без задоволення.

13.02.2019 Головним управлінням ДФС у Полтавській області на підставі акту від 28.01.2019 №102/16-31-13-06-14/08564268 винесено:

- податкове повідомлення-рішення №0001921306, яким до ДУ "Божковська виправна колонія (№16)" застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 510,00 грн. /том 1 а.с. 43/;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-0001901306 зі сплати недоїмки по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 1050282,93 грн. /том 1 а.с. 44/;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0001911306, яким до ДУ "Божковська виправна колонія (№16)" застосовано штрафні санкції в розмірі 520649,23 грн. /том 1 а.с. 45/.

Копії розрахунків до вказаних вище рішень наявні у матеріалах справи /том 1 а.с. 99, 101/.

Не погодившись з вказаними вище рішеннями, позивач подав до ДФС України скаргу /том 1 а.с. 46-52/.

Рішенням ДФС України від 15.03.2019 №12176/6/99-99-11-05-01-25 продовжено строк розгляду скарги /том 1 а.с. 53/.

Рішенням ДФС України від 03.04.2019 №15724/6/99-99-11-05-02-25 про результати розгляду скарги, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2019 №Ю-0001901306 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 13.02.2019 №0001911306 - залишено без змін, а скарга ДУ "Божковська виправна колонія (№16)" - без задоволення /том 1 а.с. 54-55/.

Позивач не погодився з податковим повідомленням-рішенням від 13.02.2019 №0001921306, вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2019 №Ю-0001901306 та рішенням №0001911306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 13.02.2019, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковому повідомленню - рішенню від 13.02.2019 №0001921306, вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2019 №Ю-0001901306 та рішенню №0001911306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 13.02.2019, суд дійшов наступних висновків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI, який зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями статті 162 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема податковий агент.

Об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (підпункт 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Положеннями підпункту 14.1.48 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення виконання кримінальних покарань та реалізації прав засуджених" 07.09.2016 № 1492-VIII, який набрав чинності 08.10.2016, доповнено Кримінально-виконавчий кодекс України статтею 60-1, відповідно до частин 1, 2 якої засуджені до обмеження волі, залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Засуджені мають право на загальних підставах на призначення та отримання пенсії за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законодавством про пенсійне забезпечення.

Згідно з частиною 1 статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України /в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин/ засуджені до позбавлення волі мають право працювати. Праця здійснюється на добровільній основі на підставі договору цивільно-правового характеру або трудового договору, який укладається між засудженим та фізичною особою - підприємцем або юридичною особою, для яких засуджені здійснюють виконання робіт чи надання послуг. Такі договори погоджуються адміністрацією колонії та повинні містити порядок їх виконання. Адміністрація зобов`язана створювати умови для праці засуджених за договорами цивільно-правового характеру та трудовими договорами.

Відповідно до частини 1 статті 120 Кримінально-виконавчого кодексу України праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості. Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки встановлюються нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.

Частинами 1, 2 статті 122 Кримінально-виконавчого кодексу України визначено, що засуджені до позбавлення волі, залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Засуджені мають право на загальних підставах на призначення та отримання пенсії за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законодавством про пенсійне забезпечення.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується позивачем, що між засудженими та позивачем Державною установою "Божковська виправна колонія (№16)" було укладено строкові трудові договори, предметом яких є трудові відносини в межах, визначених цим договором, між засудженим та Установою, на час відбування особою, засудженою до позбавлення полі, покарання в Установі.

Умови вказаних строкових трудових договорів є аналогічними.

Згідно умов вказаних строкових трудових договорів у ході виконання засуджений зобов`язаний виконувати роботу, передбачено умовами договору, а Установа виплачувати працівникові заробітну плату згідно з цим договором і забезпечувати необхідні умови праці.

Вказаними строковими трудовими договорами визначено права та обов`язки засудженого, права та обов`язки установи, оплату праці, робочий час, термін дії договору та інше.

Перевіркою встановлено та зафіксовано у акті перевірки /том 1 а.с.28-30/, що протягом перевіряємого періоду між позивачем та Генеруючою компанією "Укрспецтепло" та Полтавською районною міжгосподарською будівельною організацією "Райагробуд" укладено договори на використання праці осіб, позбавлених волі, копії яких наявні у матеріалах справи /том 2 а.с. 3-12/.

За умовами вказаних договорів заробітна плата у розмірі, визначеному цими договорами, в місяць на одну особу перераховується замовником на рахунок позивача та нарахування 50% у розмірі, встановленому цими договорами, в місяць на одну особу перераховується замовником на рахунок позивача.

Позивачем не заперечено і не спростовано обставин щодо залучення до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором засуджених осіб у перевіреному періоді.

Перевіркою встановлено та зафіксовано у акті перевірки /том 1 а.с.30/, що нараховані суми заробітної плати засудженим, які працювали на об`єктах Державної установи та контрагентських об`єктах, утримані податки, суми заробітної плати, що підлягають перерахуванню на особові рахунки засудженим, відображаються в меморіальних ордерах №17 (типова форма №274 (бюджет), затверджена наказом Державного казначейства України від 27.07.2000 №68) /том 2 а.с. 33-56/. По засудженим, праця яких використовувалася на об`єктах Державної установи (дільниця соціальної реабілітації, відділення 1-4) вівся Установою табель обліку робочого часу засуджених, оформлялися наряди виконання робіт, нараховувалася щомісячна заробітна плата засуджених. По засудженим, праця яких використовувалася на об`єктах контрагентів (дільниця ДСР Контрагенти) Державною установою складаються відомості нарахування заробітної плати на основі отриманих "Реєстрів виданих нарядів", виконувалася функція податкового агента в частині сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору та перераховувалася заробітна плата на особові рахунки засуджених.

Відтак, позивачем сплачувався податок на доходи фізичних осіб - засуджених та військовий збір з доходів, отриманих засудженими, а тому суд критично оцінює доводи позивача про неможливість нарахування ЄСВ та відсутність можливості надіслати повідомлення до органів фіскальної служби про таких працевлаштованих осіб у зв`язку з відсутністю документів, які посвідчують особу засуджених.

Копії відомостей нарахування заробітної плати засудженим у розрізі місяців наявні у матеріалах справи /том 1 а.с. 111-153/.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є, зокрема роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Положеннями пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина 1 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування").

Згідно з частиною 5 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Відповідно до частини 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Частинами 1-4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Пунктом 3 частини 11 статті 25 цього ж Закону встановлено, що за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Таким чином, з аналізу наведених норм вбачається, що позивач є платником єдиного внеску, відтак зобов`язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок як податковий агент, при цьому, базою оподаткування є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід засуджених осіб, які відбувають покарання та залучаються до робіт, за які виплачується заробітна плата.

При цьому, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування").

Аналізуючи зазначені вище норми Кримінально-виконавчого кодексу України та Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", суд дійшов висновку, що твердження позивача на те, що відповідно до Інструкції про умови праці та заробітну працю засуджених до обмеження волі або позбавлення волі, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 07.03.2013 №396/5, суми виплат, отримані фізичними особами під час відбування покарання в місцях позбавлення волі не є базою нарахування єдиного соціального внеску, є хибними, оскільки Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення виконання кримінальних покарань та реалізації прав засуджених", який набрав чинності 08.10.2016, ст. 122 Кримінально-виконавчого кодексу України викладено у новій редакції, відповідно до частини 1 якої засуджені до позбавлення волі, залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Крім того, згідно з ч. 3 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Конституційний Суд України у рішенні від 16.01.2003 № 1-рп/2003 у справі N 1-3/2003 зазначив, що після Конституції України, що має найвищу юридичну силу (частина друга статті 8), закони в ієрархії нормативно-правових актів посідають провідне місце.

Таким чином, оскільки Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" в ієрархії нормативно-правових актів має вищу юридичну силу ніж Інструкція про умови праці та заробітну працю засуджених до обмеження волі або позбавлення волі, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 07.03.2013 №396/5, застосуванню підлягають норми Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Суд критично оцінює доводи позивача про неправомірність оскаржуваних рішень з посиланням на копії рішень суду у інших справах, оскільки вказані рішення не мають преюдиційного значення для розгляду даної справи та обставини цих справ є відмінними від обставин даної справи.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з доводами контролюючого органу про те, що позивачем у порушення п. 1, 2 ч. 2 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 7, ч. 5 ст. 8, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" не включено до Звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування заробітну плату засуджених, чим занижено базу нарахування єдиного внеску на суму 4774013,33 грн. та відповідно занижено суму нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за перевіряємий період на 1050282,93 грн. із заробітної плати засуджених (із врахуванням додаткової бази нарахування єдиного внеску), в т.ч.: за жовтень 2016 - 30203,30 грн., за листопад 2016 - 28888,32 грн., за грудень 2016 - 28535,37 грн., за січень 2017 - 55923,47 грн., за лютий 2017 - 38001,05 грн., за березень 2017 - 51716,46 грн., за квітень 2017 - 52198,16 грн., за травень 2017 - 56407,45 грн., за червень 2017 - 58525,15 грн., за липень 2017 - 52486,08 грн., за серпень 2017 - 49749,15 грн., за вересень 2017 -54265,25 грн., за жовтень 2017 - 46605,61 грн., за листопад 2017 - 46536,36 грн., за грудень 2017 - 45869,29 грн., за січень 2018 - 27939,98 грн., за лютий 2018 - 38444,45 грн., за березень 2018 - 45479,44 грн., за квітень 2018 - 41668,28 грн., за травень 2018 - 37091,93 грн., за червень 2018 - 43483,30 грн., за липень 2018 - 39935,05 грн., за серпень 2018 - 35407,63 грн., за вересень 2018 - 44922,40 грн.

У ході перевірки також встановлено та зафіксовано у акті перевірки, що позивачем у період з березні 2018 року по вересень 2018 року сплачено до бюджету єдиний внесок із заробітної плати засуджених у загальній сумі 25852,01 грн. /том 1 зворот а.с. 32-а.с. 33/.

Разом з тим в Звіті про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (таблиці 1, 6) у період з 01.10.2016 по 30.09.2019 позивачем не відображено суми нарахування єдиного внеску із заробітної плати засудженим.

Відповідно до приписів ч. 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов`язаний: 1) своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; 2) вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; 4) подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю; 8) повідомляти у складі звітності про прийняття на роботу фізичної особи, відомості про яку відсутні в Державному реєстрі або яка не пред`явила на вимогу платника єдиного внеску посвідчення застрахованої особи, та подавати необхідні відомості і документи для взяття на облік зазначеної особи; 10) повідомляти у складі звітності про зміну відомостей, що вносяться до Державного реєстру , про застраховану особу, на користь якої він сплачує єдиний внесок, у десятиденний строк після надходження таких відомостей.

Частиною 1 статті 20 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено, що реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону.

Згідно з частиною 2 статті 20 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.

З огляду на наведені вище норми Закону, суд критично оцінює доводи представника позивача про неврахуванням контролюючим органом факту часткової сплати ЄСВ та погоджується з доводами відповідача про те, що сплачені позивачем суми єдиного внеску із заробітної плати засуджених у період з березня 2018 року по вересень 2018 року в загальній сумі 25852,01 грн. та не нараховані у Звітності з єдиного внеску мають обліковуватися по особовому рахунку платника як переплата.

Порядок заповнення податкового розрахунку встановлено розділом 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, відповідно до п. 3.1 якого реквізити податкового розрахунку, що заповнюються:

навпроти напису "Стор." податковим агентом проставляються порядкові номери сторінок податкового розрахунку;

відмічається відповідна клітинка "Звітний", "Звітний новий" чи "Уточнюючий" залежно від того, який податковий розрахунок подається;

навпроти напису "Порція" податковим агентом проставляється номер порції;

зазначаються податковий номер юридичної особи - податкового агента, податковий номер або серія та номер паспорта фізичної особи - податкового агента (для фізичної особи, яка має відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта), яка подає розрахунок. Заповнення клітинок проводиться зліва направо (для юридичних осіб доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше восьми);

відмічається відповідна клітинка "Юридична особа" або "Самозайнята фізична особа";

навпроти напису "Працювало за трудовими договорами" проставляється кількість працівників, які працюють за трудовими договорами (контрактами);

навпроти напису "Працювало за цивільно-правовими договорами" проставляється кількість працівників, які працюють за цивільно-правовими договорами у звітному періоді.

Реквізити, передбачені абзацами сьомим та восьмим цього пункту, заповнюються тільки в разі наявності у юридичної особи чи у самозайнятої фізичної особи найманих працівників і тільки для першої порції податкового розрахунку;

зазначаються найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові самозайнятої фізичної особи, податкова адреса юридичної особи чи самозайнятої фізичної особи, що подає податковий розрахунок;

зазначається найменування контролюючого органу, до якого подається податковий розрахунок;

навпроти напису "Звітний період" відображаються арабськими цифрами порядковий номер звітного кварталу і рік.

Відображення відомостей у розділі І "Суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і суми утриманого з них податку" (далі - розділ І):

у графі 1 "№ з/п" відображається порядковий номер кожного рядка, що заповнюється;

у графі 2 "Податковий номер або серія та номер паспорта*" відображається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта фізичної особи (для фізичної особи, яка має відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта), про яку надається інформація в податковому розрахунку.

Однак, позивачем подавалися розрахунки не в повному обсязі та з недостовірними відомостями за 4 квартал 2016 року - 3 квартал 2018 року.

Відповідно до абз. "ґ" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

Пунктом 119.2 ст. 199 Податкового кодексу України встановлено, що неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкове повідомлення-рішення від 13.02.2019 №0001921306, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2019 №Ю-0001901306 та рішення №0001911306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 13.02.2019 прийняті ГУ ДФС у Полтавській області на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що визначені законодавством України, та з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, тобто обгрунтовано.

Таким чином, позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

У зв`язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 139, 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Державної установи "Божковська виправна колонія (№16)" (ідентифікаційний код 08564268, вул. Центральна, 5, с. Божківське, Полтавський район, Полтавська область, 38734) до Головного управління ДФС у Полтавській області (ідентифікаційний код 39461639, вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги та рішення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Повне рішення складено 30 вересня 2019 року.

Суддя С.С. Сич