Рішення № 84615525, 30.09.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

30 вересня 2019 р.справа № 400/1212/19 Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні із повідомленням учасників справи, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод", вул. Набережна, 64, с. Галицинове, Вітовський район, Миколаївська область, 57286

до відповідачаМиколаївської митниці ДФС, вул. Московська,57-а, м. Миколаїв, 54017

провизнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів UA504010/2019/000036/1 від 21 лютого 2019 р., UA504010/2019/000038/2 від 23 лютого 2019 р., UA504010/2019/000042/2 від 26 лютого 2019 р., карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № № UA504010/2019/00058 від 21 лютого 2019 р., UA504010/2019/00063 від 23 лютого 2019 р., UA504010/2019/00068 від 26 лютого 2019 р.В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (надалі - позивач або Товариство) звернулось з адміністративним позовом до Миколаївської митниці Державної фіскальної служби (надалі - відповідач або Митниця), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів UA504010/2019/000036/1 від 21 лютого 2019 р., UA504010/2019/000038/2 від 23 лютого 2019 р., UA504010/2019/000042/2 від 26 лютого 2019 р., картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № № UA504010/2019/00058 від 21 лютого 2019 р., UA504010/2019/00063 від 23 лютого 2019 р., UA504010/2019/00068 від 26 лютого 2019 р.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним: основним видом господарської діяльності Товариства є виробництво глинозему. Одним з компонентів у виробництві глинозему, є каміння вапнякове технологічне, яке позивач закуповує із-за кордону на підставі зовнішньоекономічних контрактів. На підставі контракту, укладеного в жовтні 2018 р. з ТОВ "Логістична транспортна компанія "Лідер" (Російська Федерація), Товариство закупило каміння вапнякове технологічне за ціною 1 392,0 російських рублів за 1 тонну. За умовами контракту, продавець поставляв товар на умовах DAP російсько-український кордон, згідно правил ІНКОТЕРМС-2010, при цьому ціна товару включала всі витрати по доставці товару. 21, 23 і 26 лютого 2019 р. для митного оформлення партії товару, позивач подав до Митниці три електронні митні декларації UA504010/2019/000443, UA504010/2019/000478, UA504010/2019/000515, в яких митна вартість товару була визначена за основним методом - ціною контракту. Під час митного оформлення, відповідач поставив під сумнів заявлену позивачем митну вартість товару і витребував у позивача додаткові документи, які були надані в повному обсязі. Незважаючи на отримання всіх документів, які підтверджували всі складові заявленої митної вартості товару, 21, 23 і 26 лютого 2019 р. Митниця прийняла картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № № UA504010/2019/00058, UA504010/2019/00063, UA504010/2019/00068, а також рішення про коригування митної вартості товарів UA504010/2019/000036/1, UA504010/2019/000038/2, UA504010/2019/000042/2. На переконання позивача, Митниця безпідставно відмовила в митному оформленні товару за ціною контракту і протиправно визначила іншу митну вартість, ніж та, яка була задекларована Товариством. Позивач посилається на подання ним до Митниці всіх документів, які підтверджують складові задекларованої митної вартості і які не містили будь-яких розбіжностей або неточностей. Позивач наполягає на вірному визначенні ним митної вартості товару за основним методом, передбаченим Митним кодексом України (надалі - МК України), а саме за ціною контракту.

Відповідач позов не визнав, у відзиві вказав, що надані позивачем для митного оформлення документи не містили всіх даних, які б підтверджували задекларовану ним митну вартість товару, зокрема відсутня інформація щодо страхування вантажу, розрахунки між сторонами контракту здійснені з порушенням строків, банківські документи не містять дати переказу коштів продавцю. Ці обставини розцінені Митницею як підстава для коригування митної вартості за другорядним методом (а. с. 87-96).

Позивач подав відповідь на відзив, в якому зазначив, що на вимогу Митниці ним надані всі документи і у відповідача не малось підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару за ціною контракту (а. с. 99-103).

Справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням учасників справи.

Сторони подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження (а. с. 105, 108).

Згідно із ст. 194 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи, що всі учасники справи заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд розглядає справу в порядку письмового провадження, на підставі наявних у справі матеріалів.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

31 жовтня 2018 р. Товариство уклало контракт № 18-345 з ТОВ "Логістична транспортна компанія "Лідер" (Російська Федерація) на поставку каменю вапнякового технологічного (п. 1 контракту); ціна на товар визначається на умовах DAP російсько-український кордон, відповідно до ІНКОТЕРМС-2010 та включає в себе всі витрати щодо доставки товару (п. 2.1. і п. 3.1. контракту); вартість кожної партії товару визначається в окремих специфікаціях (п. 2.2. контракту); валюта контракту - російські рублі (п. 2.3. контракту) (а. с. 65-67).

Додатком до контракту є специфікація № 1 на поставку каменю вапнякового технологічного в кількості 20 000,0 +/-10% тонн, за ціною 1 392,0 російських рублів за тонну, на загальну суму 27 840 000,0 +/-10% російських рублів (а. с. 70).

Вказаний вантаж задекларовано позивачем за електронними митними деклараціями UA504010/2019/000443, UA504010/2019/000478, UA504010/2019/000515 від 21, 23 і 26 лютого 2019 р. відповідно (а. с. 16-24).

21, 23 і 26 лютого 2019 р. Митниця надіслала Товариству електронні повідомлення, в яких вимагала надати страховий поліс, висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та договори з третіми особами (а. с. 31-33).

На ці повідомлення, 21, 23 і 26 лютого 2019 р. позивач надіслав листи, в яких повідомив Митницю, що товар сторонами контракту не страхувався, надав інформацію про якісні та вартісні характеристики товару згідно даних його виробника, а також вказав на відсутність договорів з третіми особами (а. с. 34-36).

21, 23 і 26 лютого 2019 р. Митниця склала картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № № UA504010/2019/00058, UA504010/2019/00063, UA504010/2019/00068 (а. с. 44-47).

Тими ж днями датовані прийняті Митницею рішення про коригування митної вартості товарів UA504010/2019/000036/1, UA504010/2019/000038/2, UA504010/2019/000042/2 (а. с. 38-43).

У зв`язку з прийняттям Митницею рішень про коригування митної вартості товарів, 21, 23 і 26 лютого 2019 р. Товариство подало митні декларації UA504010/2019/000451, UA504010/2019/000483, UA504010/2019/000522, відповідно до яких товар задекларовано за митною вартістю, яка визначена відповідачем (а. с. 25-30).

Як передбачено ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст. 57 ч. 2 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Стаття 54 ч. 6 МК України надає органу доходів і зборів право відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (ст. 55 ч. 1 МК України).

Згідно із ст. 53 ч. 3 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз наведених норм МК України дозволяє стверджувати, що вищенаведеною нормою законодавець встановив загальний перелік документів, які можуть бути витребувані митним органом для перевірки правильності визначення складових митної вартості товару і її не слід розуміти таким чином, що в кожному випадку митний орган повинен витребувати всі перелічені документи - які саме документи витребувати, митний орган повинен вирішувати в кожній конкретній ситуації з урахуванням всіх обставин і характеристик товару що декларується.

Відповідач заперечує правильність визначення позивачем митної вартості товару за основним методом, так як вона відрізняється від ціни на той самий товар, яка декларувалась позивачем раніше.

Сам по собі факт відмінності ціни, яка наводиться декларантом від звичайної ціни на аналогічні товари, не може беззастережно свідчити про її невірне визначення декларантом, так як ціна товару є результатом домовленості продавця і покупця та залежить від багатьох факторів і в господарських правовідносинах звичайною практикою є встановлення різної ціни на один і той самий товар.

При розгляді адміністративної справи № 826/12037/17 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78159391) Верховним Судом в постанові від 27 листопада 2018 р. висловлена правова позиція про те, що наявність в інформаційних базах даних митного органу даних про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Відповідно до ст. 57 ч. 1-3 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Позивач повідомляв відповідача про те, що товар сторонами контракту не страхувався, а тому вимоги останнього надати страховий поліс безпідставні.

Що стосується доводів відповідача про те, що оскільки розрахунок за товар здійснено позивачем із порушенням строків, визначених контрактом, за приписами п. 8.1. контракту він мав сплатити неустойку, яка на підставі ст. 58 ч. 5 МК України включається до митної вартості, то такі доводи помилкові.

По-перше, у п. 8.1. контракту йдеться про право продавця товару стягнути з позивача неустойку, а не про обов`язок її сплати позивачем, а тому наявність у продавця такого права, не обов`язково свідчить про його фактичну реалізацію.

По-друге, аналіз ст. 58 ч. 5 і ч. 10 МК України не дає підстав стверджувати, що неустойка є складовою митної вартості, оскільки за своєю правовою природою вона є мірою відповідальності порушника договірних зобов`язань та не може бути складовою ціни товару.

Помилкові і доводи відповідача про відсутність на платіжних дорученнях Товариства відміток банку про фактичне здійснення переказу коштів, так як норми Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затверджене постановою Правління Національного банку України 28 липня 2008 р. № 216, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2008 р. за № 910/15601, не вимагають наявності такої відмітки в якості обов`язкового реквізиту платіжного доручення.

Інші доводи відповідача не спростовують того, що з поданих позивачем документів можливо встановити всі числові складові задекларованої митної вартості товару, а тому відповідач мав можливість визначити ціну товарів за основним методом, відповідно, відмова у митному оформленні товару та подальше коригування митної вартості за допомогою другорядного методу, носять протиправний характер.

Суд приходить до висновку про те, що відповідачем не надано будь-яких доказів, які б свідчили про наявність обґрунтованих підстав вважати що визначена позивачем митна вартість товару ґрунтується на помилкових чи недостовірних даних, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 139 ч. 1 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судовий збір позивачем сплачено в розмірі 2 618,64 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 01793 від 16 квітня 2019 р. (а. с. 4), який підлягає присудженню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (вул. Набережна, 64, с. Галицинове, Вітовський район, Миколаївська область, 57286, ЄДРПОУ 33133003) до Миколаївської митниці ДФС (вул. Московська,57-а, м. Миколаїв, 54017, ЄДРПОУ 39536431,) задовольнити.

2. Рішення про коригування митної вартості товарів UA504010/2019/000036/1 від 21 лютого 2019 р., UA504010/2019/000038/2 від 23 лютого 2019 р., UA504010/2019/000042/2 від 26 лютого 2019 р., визнати протиправними та скасувати.

3. Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № № UA504010/2019/00058 від 21 лютого 2019 р., UA504010/2019/00063 від 23 лютого 2019 р., UA504010/2019/00068 від 26 лютого 2019 р., визнати протиправними та скасувати.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської митниці ДФС (вул. Московська, 57-а, м. Миколаїв, 54017, ЄДРПОУ 39536431) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (вул. Набережна, 64, с. Галицинове, Вітовський район, Миколаївська область, 57286, ЄДРПОУ 33133003) судові витрати у виді судового збору в розмірі 2 618,64 грн. (дві тисячі шістсот вісімнадцять гривень шістдесят чотири копійки).

5. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз