
ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
26 вересня 2019 рокум. Ужгород№ 260/1256/19
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Дору Ю.Ю.
за участі:
секретаря судового засідання – Гулай М.В.,
позивача – ОСОБА_1 ,
представника відповідача – Далекорей С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про зупинення провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про зобов`язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якій просить: зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області провести перерахунок пенсійного забезпечення з 01.10.2017 року по теперішній час згідно з статтею 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням статті 25 цього Закону, де величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках) дорівнює 1,35 %.
25.09.2019 року представником відповідача подано клопотання про залишення позову без розгляду, відповідно до якого відповідач просить залишити без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо проведення перерахунку пенсійного забезпечення з 01.10.2017 року по теперішній час згідно з статтею 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням статті 25 цього Закону, оскільки такі вимоги виходять за межі шестимісячного строку звернення до суду. Оскільки спірний перерахунок пенсії позивачу проведено з 01.10.2017 року та, на думку представника відповідача, позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав з 01.10.2017 та мав змогу звернутися до суду за їх захистом, а відтак, вважає шестимісячний строк встановлений приписами КАС України пропущеним з необґрунтованих підстав.
У судовому засіданні позивач заперечив проти заявленого клопотання та просив відмовити у задоволенні такого.
Представник відповідача підтримала подане клопотання.
Розглянувши клопотання про залишення позову без розгляду, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що клопотання про залишення позову без розгляду не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається зі змісту позовної заяви позивач просить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області провести перерахунок пенсійного забезпечення з 01.10.2017 року по теперішній час згідно з статтею 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням статті 25 цього Закону, де величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках) дорівнює 1,35 %.
Як вбачаться зі штемпелю вхідної документації Закарпатського окружного адміністративного суду позивач звернувся до суду 09.09.2019 року. Тобто, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом поза межами шестимісячного строку з моменту ймовірного порушення його прав.
У свою чергу, спеціальне законодавство у сфері соціального захисту містить такі три норми.
Згідно з статтею 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» нараховані суми пенсії, не затребувані пенсіонером своєчасно, виплачуються за минулий час не більш як за 3 роки перед зверненням за одержанням пенсії; суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Статтею 98 цього Закону також встановлено, що перерахунок пенсії провадиться на підставі документів про вік, стаж, заробіток та інших, наявних на час перерахунку в пенсійній справі, а також додаткових документів, поданих пенсіонером на час перерахунку; якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії у зв`язку з введенням у дію цього Закону (про стаж роботи, заробіток, сімейний стан та інші), то пенсія знову перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців перед поданням додаткових документів і не раніше ніж з дня введення в дію цього Закону.
Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що, за загальним правилом, не існує строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини відповідного суб`єкта владних повноважень.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 164/1904/14-ц, у постановах Верховного Суду, зокрема, від 24 квітня 2018 року у справі № 646/6250/17, від 30 жовтня 2018 року у справі № 493/1867/17, від 19 березня 2019 року у справі № 806/1952/18.
Окрім цього суд вказує, що в Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні - в соціальній і правовій державі, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).
Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на їх забезпечення, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).
При цьому, Основний Закон містить імперативну норму, згідно з якою громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень, зокрема, за ознаками місця проживання або іншими ознаками (стаття 24).
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов`язаннями України.
Водночас суд констатує, що ухвалою Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду від 02 квітня 2019 року було передано на розгляд до Великої Палати Верховного Суду справу № 510/1286/16-а за позовом до Ізмаїльського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. У вищевказаному судовому рішенні Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду визначено виняткові правові проблеми, головним чином, такі полягають у необхідності формування правових позицій, а саме:
1. Чи можуть судами застосовуватися у спорах стосовно соціального захисту (для обмеження розміру належних особі сум соціальних виплат) шестимісячні строки звернення до суду, встановлені процесуальним законом - КАС України (стаття 99 в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, та стаття 122 в чинній редакції), якщо предметом спору є неотримання особою регулярних (щомісячних тощо) соціальних виплат, які суб`єкт владних повноважень з власної вини не виплачував фізичній особі або виплачував у неповному розмірі?
2. Чи можуть суди застосовувати строки звернення до суду, встановлені процесуальним законом - КАС України (стаття 99 в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, та стаття 122 в чинній редакції), для фактичного встановлення строкових меж (може граничним меж) триваючого правопорушення у сфері реалізації соціальних прав та відповідно цим строком обмежувати доступ особи до суду?
3. Чи може бути факт нездійснення перевірки особою, якій державою призначено пенсію або інші постійні соціальні виплати, правильності нарахування уповноваженими суб`єктами владних повноважень конкретних сум таких виплат або невчасне звернення з відповідним позовом до адміністративного суду підставою для судового захисту її прав лише у межах останніх шести місяців, що передують даті звернення до суду?
4. Чи можуть суди не застосовувати відповідний процесуальний строк, а відповідно до частини шостої статті 7 КАС України використовувати як аналогію закону до всіх зазначених вище спорів положення частини другої статті 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення"; статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та статей 51, 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", в яких міститься норма, згідно з якою нараховані (первинно встановлені за відповідною заявою фізичної особи) суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком?.
Отже питання застосування шестимісячного строку у спорах стосовно соціального захисту вирішується Великою Палатою Верховного Суду (справа №510/1286/16-а) та оскільки рішення Великої Палати Верховного Суду у справі №510/1286/16-а не набрало законної сили, відповідно суд вказує на передчасність поданого представником відповідача клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, та у задоволенні вказаного клопотання слід відмовити.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 122, 236, 242-246, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду.
Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 243 КАС України повний текст ухвали складено та підписано протягом 26.09.2019 року.
СуддяЮ.Ю. Дору
Судове рішення № 84615346, Закарпатський окружний адміністративний суд було прийнято 26.09.2019. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 260/1256/19. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: