Постанова № 8461358, 02.03.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

02 березня 2010 р. № 40/230пд Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, суддіРазводової С.С.(доповідач),

суддівПлюшко І.А., Бернацької Ж.О.

розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Луганський електромашинобудівний завод"

напостанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.12.09р.

у справі№ 40/230пд

за позовом ТОВ "Луганський електромашинобудівний завод"

до ТОВ "Марвей"

пророзірвання договору оренди

та за зустрічним позовомТОВ "Марвей"

доТОВ "Луганський електромашинобудівний завод"

пророзірвання договору оренди

За участю представників сторін

від позивача Войлов В.В. дов.,

від відповідача не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.10.2009 року по справі № 40/230пд (суддя Підченко Ю.О.) відмовлено:

- в задоволенні первісного позову товариства з обмеженою відповідальністю „Луганський електромашинобудівний завод” до товариства з обмеженою відповідальністю „Марвей” щодо розірвання договору оренди від 01.05.2008р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю „Марвей” та товариством з обмеженою відповідальністю „Луганський електромашинобудівний завод”, предметом якого є - двоповерхова будівля, розташована за адресою: м. Луганськ, вул. 30 лет Побєди, буд. 43а.

- в задоволенні первісного позову товариства з обмеженою відповідальністю „Луганський електромашинобудівний завод” до товариства з обмеженою відповідальністю „Марвей” щодо стягнення з останнього основного боргу з орендної плати в сумі 212 162 грн. 21 коп.

- в задоволенні первісного позову товариства з обмеженою відповідальністю „Луганський електромашинобудівний завод” до товариства з обмеженою відповідальністю „Марвей” щодо стягнення з останнього штрафу в розмірі орендної плати за 3 (три) місяця в сумі 120 000 грн. за прострочення внесення орендних платежів.

Вказаним рішенням суду задоволено зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю „Марвей” до товариства з обмеженою відповідальністю „ Луганський електромашинобудівний завод”.

Розірвано договір оренди б/н від 01.05.2008р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю „Марвей” та товариством з обмеженою відповідальністю „Луганський електромашинобудівний завод”, предметом якого є двоповерхова нежитлова будівля, загальною площею 1762,0 кв. м, яка розташована за адресою: м. Луганськ, вул. 30 лет Побєди, буд. 43а.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „Луганський електромашинобудівний завод”, 91029, м. Луганськ, Артемівській район, вул. 2 Краснознамьонна, буд. 16, ід код. 31995235, р/р 26003301008199 в ЛФ АКБ „Форум”, МФО 304870, на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Марвей”, 87553, м. Маріуполь, вул. Мєламєда, буд. 30, ід. код 25604035, п/р 2600201773709 у філії ВАТ „Укрексімбанк”, м. Маріуполь, МФО 335957, надмірно сплачену суму в розмірі 123 225 грн. 84 коп., витрати по державному миту в сумі 1317 грн. 26 коп. та забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.12.2009 року у справі № 40/230пд (судді Волков Р.В., Геза Т.Д., Запорощенко М.Д.) рішення господарського суду Донецької області від 20.10.2009 року залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ "Луганський електромашинобудівний завод" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 20.10.2009 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.12.09р. скасувати і справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення та невірне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 01.05.2008р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Луганський електромашинобудівний завод” (далі по тексту - Орендодавець, позивач за первісним позовом) та товариством з обмеженою відповідальністю „Марвей” (далі по тексту - Орендар, відповідач за первісним позовом) укладено договір оренди б/н, відповідно до умов п. 1.1 якого Орендодавець надав, а Орендар прийняв у користування двоповерхову будівлю загальною площею 1762,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. 30 лет Побєди, буд. 43а.

Згідно п. 3.1 Договору протягом 3-х днів після його підписання, Орендодавець зобов’язаний передати об’єкт оренди Орендатору, що повинно підтверджуватися актом прийому-передачі (акт прийому-передачі є невід’ємною частиною договору).

Сторони визначили розмір орендної плати, що становить 40000 грн., в тому числі ПДВ щомісячно.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що за орендований об’єкт Орендар сплачує щомісячно орендну плату з дня підписання акту прийому-передачі, однак не пізніше 10-го числа кожного місяця, шляхом перерахування суми орендної плати на розрахунковий рахунок Орендодавця або шляхом внесення грошових коштів до каси Орендодавця.

В пункті 8.1 Договору визначено, що він набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.03.2011 року.

Згідно ч. 1 ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем за первісним позовом в порушення вимог частини першої статті 795 ЦК України та умов договору оренди спірне приміщення за актом прийому-передачі не передавалось, що позбавило товариство з обмеженою відповідальністю „Марвей” користуватися вказаним приміщенням у межах строку дії договору оренди б/н від 01.05.2008р.

Відповідно до п. 7.3 договору оренди б/н від 01.05.2008р. у випадку порушення строків передачі приміщення, що перевищує 30 днів, орендар має право відмовитися від прийняття приміщення та достроково розірвати договір оренди.

В п 9.4 договору передбачено умови його розірвання за ініціативою сторін, шляхом підписання додаткової угоди до договору у належній формі.

Проте акт прийому-передачі (повернення) до договору оренди б\н від 26.01.2009р. та Додаткову угоду №3 від 26.01.2009р. до договору оренди б/н від 01.05.2008р. щодо розірвання спірного договору не підписано Орендодавцем, що суперечить вимогам ст. 785 ЦК України та умовам договору.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що за орендований об’єкт Орендар сплачує щомісячно орендну плату з дня підписання акту прийому-передачі, однак не пізніше 10-го числа кожного місяця, шляхом перерахування суми орендної плати на розрахунковий рахунок Орендодавця або шляхом внесення грошових коштів до каси Орендодавця.

Згідно матеріалів справи в період з 01.05.2008р. по 11.02.2009р. на розрахунковий рахунок Орендодавця перераховано грошові кошти в сумі 320000 грн.

Судова колегія погоджується з твердженням суду апеляційної інстанції, що у зв’язку з відсутністю акту приймання–передачі об’єкту оренди, перерахована сума не може вважатися орендною платою в межах договору оренди б/н від 01.05.2008р.

Орендар 15.01.2009 року на адресу Орендодавця надіслав листа за №15 з пропозицією достроково припинити будь-які орендні відносини з 26.01.2009р., на що Орендодавець відповів відмовою.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що за весь період орендних відносин, Орендодавцем безпідставно було отримано грошові кошти в сумі 123225 грн. 84 коп. (з урахуванням взаємозаліку), оскільки за період з 26.01.2009р. по 30.04.2009р. орендна плата не сплачувалася, у зв’язку з тим, що спірне приміщення не використовувалося у господарської діяльності товариством з обмеженою відповідальністю „Марвей”.

Частинами 1, 2 статті 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно чи грошові кошти або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно чи грошові кошти.

Особа зобов’язана повернути майно ( грошові кошти) і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Зазначене положення застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Враховуючи те, що спірний договір оренди припинив свою дію з 30.04.2009р та наявність заперечень сторін, договір оренди не було продовжено на новий термін - до 30.04.2010р.

Відповідно до ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Статтею 291 ГК України передбачено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджується, що передача спірного приміщення в порушення вимог п. 3.1 договору оренди б/н від 01.05.2008р. за актом приймання–передачі не відбулась, в той час, як орендар має право на користування приміщенням тільки після підписання вказаного акту. В свою чергу, відсутність акту приймання та акту повернення майна в порушення положень ст. 795 ЦК України не дає змоги встановити момент, з якого обчислюється строк дії договору оренди та умови його припинення.

В матеріалах справи відсутні належні докази, які б давали правові підстави для розірвання спірного договору оренди за законом та стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю ”Марвей” орендної плати в сумі 212162, 21 грн. та штрафу в сумі 120000 грн.

На підставі викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення вимог, викладених в зустрічній позовній заяві. Натомість первісні позовні вимоги є такими, що задоволенню не підлягають.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, якою рішення місцевого господарського суду залишено без змін, відповідає нормам матеріального і процесуального права та підстав для її зміни або скасування не має.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.1115, 1117 , 1119 - 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

1.          Касаційну скаргу ТОВ "Луганський електромашинобудівний завод" залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.12.09р. по справі № 40/230пд залишити без змін.

Головуючий, суддя С.С. Разводова

Судді                                                                       І.А. Плюшко

Ж.О. Бернацька