Рішення № 84611691, 23.09.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2019 року Справа № 160/6593/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В, розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

15.07.2019 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС в Дніпропетровській області від 20.06.2019 №Ф-2713-51.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що:

- з 14.07.2015 року позивач була зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як фізична особа-підприємець (номер запису: 22240000000100811);

- з 14.07.2015 року позивач перебуває на обліку в Шевченківському управлінні (Шевченківській ДПІ, Шевченківського р-н м. Дніпра) ГУ ДФС у Дніпропетровській області (номер взяття на облік: 10000000432810);

- 05.07.2019 року позивач отримала від Головного управління ДФС у Дніпропетровській області вимогу №Ф-2713-51 від 20.06.2019 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 21 030, 90 грн;

- у вимозі не було вказано статус позивача, як фізичної особи-підприємця та не вказано період (періоди), за який мені було нарахований борг (недоїмку) у сумі 21 030,90 грн, лише було зазначено, що станом на 30.04.2019 року позивач має заборгованість у зазначеній сумі (без штрафів і пені);

- також у вимозі не вказано на підставі якого акту перевірки було прийнято рішення щодо складання вказаної вимоги;

- позивач фактично не здійснює і ніколи не здійснювала діяльність як фізична особа-підприємець, найманих працівників ніколи не мала, ніяких фінансово-господарських операцій ніколи не проводила, ніякої звітності до податкової (фіскальної) служби не подавала;

- враховуючи наведене, позивач вважає протиправним нарахування останній єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та виставлення відповідачем вимоги про сплату недоїмки.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.07.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

13.08.2019 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області до канцелярії Дніпропетровського окружного адміністративного суду подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження направлення відзиву на позов позивачеві по справі.

14.08.2019 року засобами поштового зв`язку на виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.07.2019 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній щодо задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі.

В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що:

- позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах доходів і зборів як фізична особа - підприємець;

- на дату формування оскаржуваної вимоги не перебувала в стані припинення підприємницької діяльності, податкова звітність позивачем не подавалась, доходів остання не отримувала, як наслідок, повинна була сплачувати суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;

- згідно з даними інформаційної системи орану доходів і зборів в інтегрованій картки платника податків (ІПН НОМЕР_1 ) відображено наступні несплачені нарахування: розрахункова сума єдиного внеску за 2017 рік у сумі 8448,00 грн, строк сплати до 09.02.2018 року, нарахування не сплачено; за І квартал 2018 року - 2457,18 грн, строк сплати до 19.04.2018 року, нарахування не сплачено; за ІІ квартал 2018 року - 2457,18 грн, строк сплати до 19.07.2018 року, нарахування не сплачено; донараховано штрафні санкції за несвоєчасну подачу декларації єдиного внеску від 24.07.2018 року у сумі 170,0 грн; за ІІІ квартал 2018 року - 2457,18 грн, строк сплати до 19.10.2018 року, нарахування не сплачено; ІV квартал 2018 року - 2457,18 грн, строк сплати до 21.01.2019 року, нарахування не сплачено; за І квартал 2019 року - 2754,18 грн, строк сплати до 19.04.2019 року, нарахування не сплачено; загальна сума недоїмки складає 21 030,90 грн;

- відповідно до Інструкції №449 на зазначену суму було винесено вимогу, адже на кінець календарного місяця, а саме: 20.06.2019 року, була наявна недоїмка зі сплати єдиного внеску;

- враховуючи те, що Законом передбачений обов`язок фізичної особи - підприємця, сплачувати єдиний внесок, незалежно від отримання доходу, у розмірі не меншому мінімального страхового внеску, відповідач вважає, що вимога від 20.06.2019 №Ф-2713-51 скасуванню не підлягає.

23.08.2019 року відповідачем до суду були надані додаткові пояснення, в яких останній зазначив, що у відзиві Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було допущено технічну описку у даті складання вимоги №Ф-2713-51, а саме: замість вірної дати « 20.05.2019 року» помилково зазначено « 20.06.2019 року». Відповідач зазначає, що оскаржувана у цій справі вимога була винесена саме 20.05.2019 року за №Ф-2713-51, повторно вимога не направлялась. Станом на 30.04.2019 року за позивачем рахується податковий борг у розмірі 21 030, 90 грн.

23.08.2019 року позивачем до канцелярії адміністративного суду була подана відповідь на відзив, в якій остання не погоджується з позицією відповідача та зазначає, що пояснення суб`єкта владних повноважень, які наведені у відзиві, не відповідають нормам процесуального права та не містять інформації, на підставі якої суд може встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, тому просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Згідно з положеннями статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд зазначає, що оскільки провадження у справі відкрито ухвалою суду від 22.07.2019 року, то справа повинна бути розглянута по суті у строк до 19.09.2019 року.

При цьому, суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Юхно І.В. в період з 16.09.2019 року по 20.09.2019 року перебувала на навчанні щодо підготовки суддів окружних адміністративних судів з метою підтримання рівня кваліфікації, а 21.09.2019 року та 22.09.2019 року припадають на вихідні дні.

Частиною 6 статті 120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

На підставі вищенаведеного, суд вирішує справу по суті у перший робочий день - 23.09.2019 року.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з 14.07.2015 року зареєстрована як фізична особа-підприємець (номер запису 2 224 000 0000 100811) та 14.07.2015 року була взята на облік до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Шевченківського управління, Шевченківської ДПІ.

Відповідно до вищенаведеної довідки, видами діяльності позивача є: код КВЕД 47.71 роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах (основний); код КВЕД 47.72 роздрібна торгівля взуттям і шкіряними виробами в спеціалізованих магазинах.

Відомостей щодо припинення діяльності позивача, як фізичної особи-підприємця, зазначена довідка не містить.

Згідно з інформацією інтегрованої картки платника податків, копія якої міститься в матеріалах справи, ОСОБА_1 обрала спрощену систему оподаткування.

20.05.2019 року відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №Ф-2713-51 на загальну суму 21 030, 90 грн.

Вищезазначену вимогу позивач отримала 05.07.2019 року, засобами поштового зв`язку, копія конверту додана до матеріалів справи.

Не погодившись з даною вимогою, позивач оскаржила її у судовому порядку.

При цьому, суд звертає увагу, що в позовних вимогах позивачем було зазначено вимогу від 20.06.2019 року №Ф-2713-51 на загальну суму 21 030,90 грн, тоді як до матеріалів адміністративного позову останньою була додана вимога від 20.05.2019 року №Ф-2713-51 на загальну суму 21 030,90 грн. Крім того, відповідачем в письмових поясненнях вказано, що останнім була складена та направлена вимога позивачу від 20.05.2019 року №Ф-2713-51 на загальну суму 21 030,90 грн.

Судом встановлено, що відповідачем була винесена та направлена вимога про сплату боргу (недоїмки) саме від 20.05.2019 року №Ф-2713-51 на загальну суму 21 030,90 грн. Таким чином, предметом оскарження в даній адміністративній справі є означена вимога.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 6 Конституції України встановлено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. (ч. 1 ст. 68 Конституції України).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI, в редакції чинній на момент вимкнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 2 ст. 2 Закону № 2464-VI визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449 було затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Інструкція №449, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI та п.п. 3 п. 1 розділу II Інструкції №449 передбачено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі які обрали спрощену систему оподаткування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування.

Пунктом 6 розділу IV Інструкції № 449 передбачено, що категорія платників, які обрали спрощену систему оподаткування, самостійно для себе визначає базу для нарахування єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, але в розмірі, не більшому за максимальну величину бази нарахування єдиного внеску; платники сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно з п. 4 розділу III Інструкції № 449, для платників, зазначених у пп. 3 п. 1 розділу II цієї Інструкції, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок встановлюється у розмірі 22 відсотків суми, що визначається такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до п. 2 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 14.04.2015 №435, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за №460/26905, (далі - Порядок №435, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що ФО - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік. Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску подається за формою № Д5 згідно з додатком 5 до цього Порядку із зазначенням типу форми «початкова».

Згідно з вимогами Закону № 2464-VI та Інструкції № 449 на платника покладено обов`язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 Закону 2464-VI визначено, що мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Отже, фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, зобов`язані сплачувати єдиний соціальний внесок за періоди, в яких вони були платниками єдиного податку, незалежно від того, чи отримували вони дохід у цей період, чи ні.

Особи, зазначені у п.п. 4 та 5-1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (ч. 4 ст. 4 Закону №2464-VI).

Доказів щодо звільнення від сплати єдиного внеску, які передбачені наведеними вище нормами, позивачем до суду не надано.

Законом України від 21.12.2016 р. № 1801-VIII «Про Державний бюджет України на 2017 рік», встановлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2017 року - 3 200,00 грн.

Враховуючи, що обов`язок нарахування єдиного внеску до сплати, навіть у разі відсутності доходу, фізичні особи-підприємці, зобов`язані сплатити до 09.02.2018 року за звітний 2017 рік, щонайменше 8 448,00 грн (3 200, 00 грн х 12 х 22 % = 8 448,00 грн).

Крім того, з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року № 2148-VIII внесені зміни до Закону №2464-VI, що діють з 01.01.2018 року, зокрема щодо строків сплати зобов`язань фізичними особами-підприємцями, які перебувають на спрощеній системі оподаткування.

З 01.01.2018 р. платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 ч.1 ст.4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. (ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VI).

Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 р. №2246-VIII встановлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2018 - 3 723,00 грн.

Так, щоквартальний платіж за 2018 рік складає 2 457,18 грн ((3 723,00 грн х 12 х 22 %) / 4 = 2 457,18 грн), який необхідно сплачувати до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 23.11.2018 року № 2629-VIII встановлено, що щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2019 року - 4 173, 00 грн.

Отже, щоквартальний платіж за 2019 рік складає 2 754,18 грн ((4 173,00 грн х 12 х 22 %) / 4 = 2 754,18 грн), який необхідно сплачувати до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

П. 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464-VI визначено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до вимог п. п. 6, 7 ч. 1 ст. 13 Закону № 2464-VI та розділу VI Інструкції №449, органи доходів і зборів мають право застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом та стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Абзацом 1 та 3 ч. 4 ст. 25 Закону №2464-VI передбачено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Згідно з п. 3 Розділу VI Інструкції №449, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки):

- формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень;

- окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк;

- є виконавчим документом.

Пунктом 4 Розділу VI Інструкції №449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Враховуючи вищевикладене, на підставі Закону №2464-VI та Інструкції №449, контролюючим органом, відповідно до даних з інтегрованої картки платника податків позивача, нараховано недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 21 030,90 грн, оформлену вимогою від 20.05.2019 року № Ф-2713-51, в яку увійшли:

- розрахункова сума єдиного внеску за 2017 рік в розмірі - 8 448, 00 грн;

- розрахункова сума єдиного внеску за І-ІV квартал 2018 рік в розмірі - 9 828,72 грн;

- розрахункова сума єдиного внеску за І квартал 2019 року - 2 754,18 грн.

Таким чином, судом встановлено, що відповідно до відомостей з інтегрованої картки платника податків, копія якої міститься в матеріалах справи, у позивача існує борг по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у загальному розмірі 21 030,90 грн.

Суд не погоджується з доводами позивача про протиправність вимоги про сплату боргу (недоїмки), оскільки контролюючим органом не було проведено перевірку, у зв`язку з тим, що вищенаведеними нормами передбачено, що обчислення єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу здійснюється не лише на підставі актів перевірки, а й на підставі даних з інформаційної системи органу доходів і зборів платника податків.

Сума заборгованості позивача по сплаті єдиного внеску нарахована на підставі облікових даних інформаційної системи Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, тому суд приходить до висновку, що оскаржувана вимога була сформована відповідачем правомірно та у встановленому законодавством розмірі, а наведені позивачем доводи не дають підстав для її скасування.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч.1 та 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст. 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003 №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 73-77, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ: 39394856, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.17-а) про визнання протиправною та скасування вимоги - відмовити.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Юхно