Ухвала суду № 84611684, 26.09.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

26 вересня 2019 р.Справа №160/6593/19

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Юхно І.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

15.07.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС в Дніпропетровській області від 20.06.2019 року №Ф-2713-51.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 20.05.2019 року №Ф-2713-51-У відмовлено.

25.09.2019 року до канцелярії Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій заявник просить:

- витребувати від відповідача копію вимоги №Ф-2713-51-У від 20.05.2019 року з відповідними поясненнями стосовно підстав для її складання та визнати цю вимогу відповідача тотожною оскарженій у справі №160/6593/19 вимозі відповідача №Ф-2713-51 від 20.06.2019 року;

- вжити заходи забезпечення позову у справі №160/6593/19 про визнання протиправною і скасування вимоги відповідача №Ф-2713-51 від 20.06.2019 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ГУ ДФС у Дніпропетровській області боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 21030,90 грн., а саме: зупинити стягнення з позивача на користь відповідача коштів у сумі 21030,90 грн. на підставі вимоги відповідача №Ф-2713-51-У від 20.05.2019 року у виконавчому провадженні №59963547, яке перебуває на виконанні в Шевченківському відділі державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (код 34984509, пошт.інд.49000, м. Дніпро, вул.Старокозацька, 56, т.(056)7780486, e-mail: info_bb@dpm.dp.dvs.gov.ua).

В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що від Державної виконавчої служби на адресу позивача надійшов лист від 05.09.2019 року №03-2/21639/6 з доданою до нього постановою про відкриття виконавчого провадження №599635547 від 05.09.2019 року щодо стягнення з позивача боргу в сумі 21 030, 90 грн за виконавчим документом - вимогою Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 20.05.2019 року №Ф-2713-51. Позивач вважає, що стягнення коштів, які визначені в оскаржуваній вимозі, порушує права та законні інтереси останньої та створює загрозу виконання рішення суду у справі №160/6593/19 (якщо це рішення буде ухвалено на користь позивача).

За положеннями ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 вказаної статті передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до п.5 ч. 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Поряд із цим, суд зазначає, що згідно з п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

При цьому, частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд звертає увагу, що обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача.

ОСОБА_1 до заяви про забезпечення позову було надано копію постанови Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 05.09.2019 про відкриття виконавчого провадження №59963547 з примусового виконання вимоги ГУ ДФС України у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 20.05.2019 №Ф-2713-51У на суму 21 030,90 грн.

Судом під час розгляду справи по суті було встановлено, що предметом оскарження в адміністративній справі є вимога про сплату боргу (недоїмки) від 20.05.2019 року №Ф-2713-51 на загальну суму 21 030, 90 грн.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів як рішення інших державних органів та рішення Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI; тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2464-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

За положеннями абзацу 4 статті 24 Закону №2464-VI вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Частиною 5 статті 25 Закону №2464-VI встановлено, що вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

З аналізу наведених норм вбачається, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом, який виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

У статті 4 Закону №1404-VIII визначені вимоги до виконавчого документу. Так, частиною 1 зазначеної статті передбачено, що у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

З наявної у матеріалах справи копії вимоги Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 20.05.2019 року №Ф-2713-51 про сплату боргу (недоїмки) у сумі 21 030,90 грн вбачається, що вона прийнята відносно ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Крім того, у пунктах 4 та 5 вимоги вказано: «у разі несплати суми боргу, зазначеної у пункті 1 вимоги, ця вимога передається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства для стягнення в примусовому порядку протягом строку, визначеного Законом України «Про виконавче провадження»; «__(дата набрання чинності вимогою - заповнюється при пред`явленні вимоги до органу державної виконавчої служби або при направлення узгодженої вимоги платнику)».

Вимога від 20.05.2019 року №Ф-2713-51 підписана заступником начальника управління - начальником відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб Шевченківського управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області В.Леоновим.

Відповідно до постанови Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 05.09.2019 про відкриття ВП №59963547 вищезазначена вимога набрала законної сили 19.07.2019 року.

Таким чином, що вказана вимога містить всі передбачені частиною 1 статті 4 Закону №1404-VIII.

Заявленими способами забезпечення позову позивач фактично намагається отримати висновок щодо протиправності оскаржуваної вимоги Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, правомірність якої вже досліджена судом першої інстанції при розгляді справи по суті та у визнанні протиправною та скасуванні якої було відмовлено рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2019 року.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не надано до суду обґрунтованих доводів та доказів необхідності вжиття заходів забезпечення позову, що не дає можливості встановити існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Крім того, суд акцентує увагу, що ч. 6 статті 373 КАС України визначено, що за заявою особи, на користь якої ухвалено рішення, суд з метою забезпечення виконання рішення суду може вжити заходів, передбачених статтею 151 цього Кодексу.

Оскільки рішенням від 23.09.2019 року у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною та скасування вимоги від 20.05.2019 року №Ф-2713-51 позивачеві було відмовлено, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для застосування заходів забезпечення адміністративного позову з мотивів та у спосіб, які наведені позивачем у заяві, відсутні, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову.

При цьому, відповідно до частини третьої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.

Враховуючи наведену норму, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права під час використання свого права на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2019 року звернутись до суду апеляційної інстанції із заявою про забезпечення адміністративного позову.

Керуючись статтями 150-154, 248, 256 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Юхно