Постанова № 8460929, 24.02.2010, Сумський окружний адміністративний суд

<Копія >

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2010 р.                                                             Справа № 2а-97/10/1870

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Опімах Л.М.

          за участю секретаря судового засідання- Шевченко В.М.,

представника позивача - Неговєлова А.В.,

представників відповідача - Парафейник О.М., Бакланової Л.А.,,< Текст >

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединський нафтомаслозавод" до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

23 липня 2009 року позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Лебединський нафтомаслозавод», звернувся до суду з адміністративним позовом до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції , який його представник підтримав та уточнив в судовому засіданні, мотивуючи позовні вимоги тим, що з 25.05.2009 року по 22.06.2009 року посадовими особами відповідача проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Лебединський нафтомаслозавод», за результатами якої 25.06.2009 року складений акт перевірки № 81/23/22589938/10, на підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення рішення № 0000862301/0 749/23 від 10.07.2009 року, та № 0000872301/0 750/23 від 10.07.2009 року, якими позивачу визначено суму податкових зобов’язань з податку на прибуток, податку на додану вартість і застосовані штрафні (фінансові) санкції.

Позивач вважає зазначені рішення протиправними, а висновки, вказані в акті перевірки такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Так, актом перевірки встановлено порушення п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», на думку відповідача, позивач не включив до валового доходу дохід у вигляді суми нарахованого штрафу за прострочку платежу за послуги по зберіганню нафтопродуктів ТОВ «Синтез – групп» на загальну суму 23125,0 грн. відповідно до умов договору зберігання нафтопродуктів від 05.01.2009 року, укладеним між ТОВ «Лебединський нафтомаслозавод» та ТОВ «Синтез – групп». Однак, ця сума штрафу обрахована самим відповідачем, між суб’єктами господарювання ця сума не розраховувалась, питання про її стягнення не вирішувалось, фактично ця сума позивачу не надходила, тому відповідно до п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не повинна включатись до складу валових витрат. Крім того, відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», штрафні санкції не входять до переліку об’єктів оподаткування податком на додану вартість, тому навіть при їх надходженні, податкові зобов’язання з податку на додану вартість не виникають.

Також актом перевірки встановлено порушення п.п.5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у вигляді зайвого віднесення до складу валових витрат за 1 квартал 2008 року коштів в сумі 195612,0 грн., що є процентами, сплаченими позивачем на користь банківських установ за кредитними договорами протягом 2007 року. Позивач зазначає, що ця сума протягом 2007 року не була включена до податкових декларацій з податку на прибуток у зв’язку з допущенням методологічної помилки. Проте, відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» п.5.2. ст..5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ця помилка була виправлена самим позивачем, була підтверджена відповідними документами та віднесена до складу валових витрат за 1 квартал 2008 року.

Крім того, позивач зазначає, що ним правомірно віднесено до складу валових витрат за 1 квартал 2009 року суму 148021,0 грн., понесених позивачем за період з 01.10.2008 року по 31.12.2008 року. Дана помилка була виявлена у 1 кварталі 2008 року, а тому включена до рядка 05.2 декларації « самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів». Тому позивач зазначає, що застосування відповідачем положень п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є неправомірним, оскільки вони можуть застосовуватись лише у разі виявлення помилки, яка призвела до заниження податкового зобов’язання минулих періодів, чого фактично в даному випадку не відбулося.

За таких обставин, позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення рішення № 0000862301/0 749/23 від 10.07.2009 року, та № 0000872301/0 750/23 від 10.07.2009 року, якими позивачу визначено суму податкових зобов’язань з податку на прибуток, податку на додану вартість і застосовані штрафні (фінансові) санкції.

Представники відповідача проти позову заперечили, пояснили, що в ході перевірки було встановлено, що позивачем не було включено дохід від суми нарахованого штрафу за прострочку платежу за послуги по зберіганню нафтопродуктів ТОВ «Синтез – Групп» на загальну суму 23125,0 грн. Відповідно до умов договору №010509-1 зберігання нафтопродуктів від 05.01.2009 року підприємство повинне було нарахувати та віднести до складу валових доходів підприємства штраф за несвоєчасну сплату послуг за зберігання нафтопродуктів ТОВ «Синтез – групп» у розмірі 5% від вартості отриманої на зберігання продукції.

Окрім того, в порушення вимог п.п.5.3.9. п.5.3. ст..5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачем за 1 квартал 2008 року до складу валових витрат зайво віднесено витрати в розмірі 195612,0 грн. Згідно даних первинних бухгалтерських документів, наданих на перевірку, загальна сума інших витрат за 1 квартал 2008 року склала 251272,0 грн., а згідно даних декларації по податку на прибуток сума витрат становить 446884,0 грн.

Перевіркою показників, відображених у рядку 05.2 декларації «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів», за період з 01.10.2007 року по 31.03.2009 року встановлено також завищення задекларованих суб’єктом господарювання показників в сумі 148021,0 грн., оскільки відповідно до п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний або надіслати уточнюючий розрахунок, або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період. За перевірений період ( 4 квартал 2007 року – 1 квартал 2009 року) підприємство до Сумської МДПІ уточнюючих розрахунків до Декларації з податку на прибуток не подавало. Податок на прибуток розрахований та сплачений за результатами річного звітного періоду і не пов’язаний з визначенням податкового зобов’язання наступного звітного ( податкового) року.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтями 6,17 КАС України передбачено, що кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом. Компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб”єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до ст. 71 ч.2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб”єкта владних повноважень обов”язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що з 25.05.2009 року по 22.06.2009 року посадовими особами відповідача проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Лебединський нафтомаслозавод», за результатами якої 25.06.2009 року складений акт перевірки № 81/23/22589938/10 ( а.с. 7-44), на підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення рішення № 0000862301/0 749/23 від 10.07.2009 року, та № 0000872301/0 750/23 від 10.07.2009 року, якими позивачу визначено суму податкових зобов’язань з податку на прибуток, податку на додану вартість і застосовані штрафні (фінансові) санкції ( а.с. 46,47).

На думку суду такі рішення відповідача не ґрунтуються на законі, з огляду на таке.

Як з’ясовано в ході розгляду справи, 05.01.2009 року між ТОВ «Лебединський нафтомаслозавод» та ТОВ «Синтез – групп» укладений договір зберігання нафтопродуктів ( а.с. 48-49,50,51). Відповідно до умов договору за несвоєчасну сплату послуг за зберігання нафтопродуктів замовник ТОВ «Синтез – групп» зобов’язаний виплатити штраф у розмірі 5% від вартості переданої на зберігання продукції. Станом на 31.03.2009 року ТОВ «Лебединський нафтомаслозавод» не отримав оплату за зберігання нафтопродуктів в розмірі 554,99 грн.

Обрахувавши розмір штрафу, визначивши його в сумі 23125,0 грн, відповідач вважає, що ТОВ «Лебединський нафтомаслозавод» повинен був нарахувати та віднести цю суму до складу валового доходу підприємства. Однак, такий висновок суперечить вимогам чинного законодавства. Зокрема, п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход – це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого ( нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній ( морській) економічній зоні, так і за її межами. Як передбачено п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 цього Закону, валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум штрафів та/або неустойки чи пені, фактично одержаних за рішенням сторін договору, або за рішенням відповідних державних органів, суду. Тобто обов’язок включити такі суми до складу валового доходу настає лише у разі одержання таких сум.

На думку суду, позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат за 1 квартал 2008 року коштів в сумі 195612,0 грн., що є процентами, сплаченими позивачем на користь банківських установ за кредитними договорами протягом 2007 року та за 1 квартал 2009 року суму 148021,0 грн., витрат, понесених позивачем за період з 01.10.2008 року по 31.12.2008 року.

Так, відповідно до п.п.5.2.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов’язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов’язаннями ( у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв’язку з веденням господарської діяльності платника податку. Сума коштів 195612,0 грн. є процентами, сплаченими позивачем на користь банків за кредитними договорами протягом 2007 року, що підтверджується копіями платіжних документів ( а.с. 85-87, 88, 89-100, 105-145).Однак, внаслідок допущення методологічної помилки, дана сума витрат не була включена до складу валових витрат у деклараціях з податку на прибуток за 2007 рік. Проте , у відповідності до п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підприємством ця помилка була самостійно виправлена шляхом включення суми витрат до декларації за 1 квартал 2008 року.

Також суд вважає, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат за 1 квартал 2009 року суму 148021,0 грн., понесених в 4 кварталі 2008 року. Таку помилку позивачем було виявлено в першому кварталі 2009 року,а тому було включено до рядка 05.2 декларації «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів». Посилання відповідача на положення п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» суд вважає безпідставним, оскільки дана норма застосовується у разі виявлення помилки, яка призвела до заниження податкового зобов’язання минулих періодів, чого фактично не відбулось, враховуючи, що податкове зобов’язання, задеклароване позивачем складало 0 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення Сумської міжрайонної державної податкової інспекції суперечать вимогам чинного законодавства та порушують права і законні інтереси позивача, а тому підлягають скасуванню.

На підставі ст. 94 КАС України на користь позивача належить стягнути судові витрати за рахунок державного бюджету, сплачені ним при зверненні до суду у вигляді судового збору в розмірі 03,40 грн.

Керуючись п.4.1 ст.4, п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.5.1 ст.5, п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст.19 Конституції України, ст. ст. 17, 69-71,76-86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединський нафтомаслозавод" до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Сумської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000862301/0 749/23 від 10.07.2009 року про визначення товариству з обмеженою відповідальністю «Лебединський нафтомаслозавод» податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 119914,0 грн ( в тому числі штрафні санкції 45845,0 грн) та № 0000872301/0 750/23 від 10.07.2009 року про визначення податкового зобов’язання товариству з обмеженою відповідальністю «Лебединський нафтомаслозавод» податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 6475,0 грн ( в тому числі штрафні санкції 1850,0 грн).

Стягнути за рахунок державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Лебединський нафтомаслозавод» судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.

<Сума стягнення (цифрами) ><Текст >

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складення постанови в повному обсязі та подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                               <Текст >                              Л.М. Опімах

Повний текст постанови виготовлений 02 березня 2010 року.

          <з оригіналом згідно >

          <Суддя >