Рішення № 84609241, 27.09.2019, Славутський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 682/1661/19

Провадження № 2/682/692/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2019 року м. Славута

Славутський міськрайонний суд Хмельницької області у складі :

головуючого судді Зеленської В.І,

з участю секретаря судових засідань Козир О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,

в с т а н о в и в:

29 травня 2019 р АТ КБ "Приватбанк" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 20851,25 грн заборгованості по кредиту та штрафних санкціях за користування кредитними коштами, отриманими на підставі кредитного договору № б/н від 27.10.2010 р, що утворилася станом на 02.05.2019 р.

Як вбачається з позовної заяви, на підставі кредитного договору № б/н від 27.10.2010 р ОСОБА_1 отримала в Приватбанку кредит у розмірі 5000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у разі непогашення боргових зобов`язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/kredity/, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік відповідно до п. 2.1.1.12.6 Договору. У разі виникнення прострочених зорбов`язань за кредитом клієнт сплачує банку проценти в подвійному розмірі від зазначених в Тарифах, що діюх на дату нарахування. При непогашенні суми простроченого кредиту на суму від 100 грн, Клієнт сплачує банку пеню відповідно до до встановлених Тарифів, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/kredity/. Пеня нараховується в день нарахування відсотків за кредитом. При порушенні позичальникомп строків платежів по якомусь з грошових зобов`язань більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язується сплатити банку штраф в розмірі 500,00 грн + 5% від суми позову. Проте, ОСОБА_1 свого зобов"язання за кредитним договором не виконує, кредитні кошти не повертає . Станом на 02.05.2019 р у відповідачки утворилась заборгованість по кредиту в сумі 20851,25 грн, яка складається з: 8321,52 грн - заборгованості за тілом кредиту, 4706,69 грн - заборгованості за простроченим тілом кредита, 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками, 5503,93 грн - нарахована пеня за прострочене зобов`язання, 850,00 грн. - пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафи: 500,00 грн - фіксована частина, 969,11 грн - штраф процентна складова. Тому позивач просить стягнути з відповідачки в користь Приватбанку 20851,25 грн заборгованості за кредитом, пені, штрафних санкціях і 1921,00 грн судових витрат.

Відповідачка ОСОБА_1 належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи судом, в судове засідання не з`явилась, не скористалась своїм правом, передбаченим ст. 76-83, 174, 191 ЦПК України та не подала суду заперечення щодо вимог позивача у вигляді відзиву на позов.

Дослідивши позовні вимоги, письмові докази, суд приходить до наступного.

Враховуючи приписи ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов`язків.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із частинами 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "Приватбанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Як доказ укладення між сторонами кредитного договору, позивачем надано підписану Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку, у якій вказано, що Анкета-заява разом з Умовами і тарифами складає між сторонами кредитний договір (а.с.55).

Проте, в Анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку вказане найменування заявника - ОСОБА_2 . Анкета-заява підписана ОСОБА_2 27.10.2010 року та в цій Анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку заявниця просить надати послуги по видачі пенсійної картки, а не кредитної картки "Універсальна"; сума кредитного ліміту та процентна ставка не визначені, вид Тарифів, що застосовуються саме до цього Договору не вказаний. У цій Анкеті-заяві відсутні будь-які умови договору про встановлення кредитного ліміту та про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банком не надано суду доказів про те, яке відношення має Анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку , подана і підписана ОСОБА_2 27.10.2010 року до відповідачки ОСОБА_1 . Долучена до позовної заяви копія паспорта громадянки України ОСОБА_1 (а.с.72) не дає підстав вважати, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є однією і тією ж особою.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Закріпивши принцип змагальності сторін, ЦПК України гарантує сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, рівні процесуальні можливості з метою захисту їхніх порушених, оспорюваних чи невизнаних прав та законних інтересів, зокрема й щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до цієї норми кожна сторона та інша особа, яка бере участь у справі, повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а у випадку неможливості стороною подати докази з поважних причин, суд сприяє особі в їх витребуванні, тим самим сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи (ч. 1 ст. 84 ЦПК України).

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24, 129).

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Позивач не надав доказів про укладення кредитного договору з відповідачкою ОСОБА_1 27.10.2010 року, про видачу відповідачці ОСОБА_1 кредитної картки, а також про зарахування на картковий рахунок відповідачки кредитних коштів в сумі 5000 грн, про які вказує в позовній заяві.

В наданому суду розрахунку заборгованості містяться відомості про те, що відповідачка ОСОБА_1 користувалась кредитним коштами у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковому рахунку в сумі 4906,00 грн з 08.11.2017 р (а.с.53-54). Проте, позивачем не доведено, що ці кошти пов`язані з кредитним договором № б/н від 27.10.2010 року, на який посилається в позовній заяві .

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема: пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту .

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, в тому числі розмір і порядок нарахування суми тіла кредиту та заборгованості по тілу кредиту, пені та штрафів, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна, 30 днів пільгового періоду", "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", "Універсальна CONTRAKT", "Універсальна GOLD" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку ресурс: https://privatbank.ua/kredity/ , як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, який саме Тариф був узгоджений з відповідачкою і підлягає застосуванню у цій справі, а також відомостей про те, що відповідачка розуміла і ознайомилася та погодилася з таким Тарифом і Умовами та правилами надання банківських послуг в Приватбанку, а також те, що вона взагалі підписувала Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку і отримала кредит, а вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження N 6-16цс15).

Також суд вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна, 30 днів пільгового періоду", "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", "Універсальна CONTRAKT", "Універсальна GOLD" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку не містять підпису відповідачки, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети-заяви.

Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді суму кредиту, ціну договору, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Крім того, враховуючи, що Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (https://privatbank.ua/kredity/) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" , то позивач міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову, тому у суду не має підстав вважати, що Умови та правила надання банківських послуг є договором приєднання у розумінні ст.634 ЦПК України.

За таких обставин та без наданих підтверджень про укладення кредитного договору з відповідачкою, про видачу їй кредиту в розмірі, вказаному у позовній заяві та у строки, вказані у позовній заяві, відсутність самої Анкети-заяви за підписом відповідачки, а отже за відсутності домовленості сторін про суму кредиту, розмір відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Вказана правова позиція підтверджена постановою Великої палати Верховного Суду № 342/180/17 від 03 липня 2019 року.

Крім того, відповідно до ст. 42 Конституції України, держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організації споживачів.

Положення Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09.04.1985року №39/248, наголошує: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачі мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

На підставі викладеного суд знаходить позовні вимоги недоведеними, а тому в їх задоволенні слід відмовити.

Відповідно до ст.141 ЦПК України підстав для відшкодування позивачу судового збору з відповідачки не вбачається .

Керуючись ст. ст. 4-13, 17, 18, 263, 265, 273 ЦПК України, ст.ст. 1054, 634, 642, 549 ЦК України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити Акціонерному товариству комерційний банк "Приватбанк" в задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення 20851,25 грн заборгованості за кредитним договором № б/н від 27.10.2010 року, що утворилася станом на 02.05.2019 р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційнорї скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду через Славутський міськрайонний суд.

Головуючий суддя Зеленська В. І.