Постанова № 8460871, 25.02.2010, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

<(ВСТУПНА ТА РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА) >

25 лютого 2010 р.                                                                       Справа № 2а-31/10/1870

Сумський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді –Шаповала М.М.,

суддів –Глазька С.М., Соколова В.М.,

за участю секретаря судового засідання –А.В. Олійника,

представників позивача –О.М. Клещенка, О.М. Іващенка,

представника відповідача –С.П. Гайдукова,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в м. Суми до Товариства з обмеженою відповідальністю “Детективно-правове агентство “Щит” про стягнення в доход держави коштів, одержаних за нікчемними правочинами,-

В С Т А Н О В И В:

<Текст >Державна податкова інспекція в м. Суми (ДПІ в м. Суми) просить стягнути 13439510,44 грн. з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Детективно-правового агентства “Щит” (далі ТОВ ДПА “Щит”) на підставі ст. 207 і ст. 208 Господарського кодексу України як компенсацію вартості товарно-матеріальних цінностей, одержаних за нікчемними правочинами з ТОВ “Лік –Груп”, ТОВ “Вел –Мар”, ТОВ “Бірот –Сервіс”, ТОВ “Себасте” , ПП “Натіс”, ПП “Аміда”, ПП “Юноніс”.

Позивач свої вимоги мотивує тим, що при проведенні виїзної планової перевірки ТОВ ДПА “Щит” було складено акт за № 9948/2314/30845841/66 “ Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Детективно-правового агентства “Щит” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2006 р. по 30.06.2008 р. та іншого законодавства ” від 05.12.2008 року, яким було встановлено порушення вимог податкового законодавства, а також невідповідність правочинів ч. 1, ч. 5 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України.

В ході виїзної планової перевірки встановлено, що між ТОВ ДПА “Щит” та ТОВ “Лік –Груп” було укладено договір купівлі-продажу №04/07 від 01.04.2007 р. За даними первинних документів загальна вартість товару, отриманого ТОВ ДПА “Щит” від ТОВ “Лік-Груп” становить 1862419,25 грн. Загальна сума витрат на придбання товару від ТОВ “Лік-Груп”, що віднесена відповідачем до складу валових витрат ? 1755334,32 грн. (без урахування податку на додану вартість (ПДВ)), однак згідно пояснень особи, що вказана в документах ТОВ “Лік-Груп” керівником, фінансово-господарських відносин з ТОВ ДПА “Щит” не здійснювало, після 08.08.2007 року ТОВ “Лік-Груп” фінансово-господарської діяльності не велося і в липні 2007 року було продано невідомим особам.

01.07.2006 р. між ТОВ ДПА “Щит” і ТОВ “Вел-Мар” укладено договір № 01/06-06, а 01.01.2007 р. договір № 01/07 купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 2479814,03 грн., однак в ході оперативного супроводження перевірки працівниками податкової міліції ДПІ у м. Суми було встановлено, що фактично у ТОВ “Вел-Мар” відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, сировина, матеріали для здійснення фінансово-господарської діяльності.

01.01.2007 р. між ТОВ ДПА “Щит” і ТОВ “Бірот-Сервіс” був оформлений договір № 01/07 купівлі-продажу товару на загальну суму 3338108,15 грн., в деклараціях з податку на прибуток відповідачем за 1-й, 2-й, 3-й і 4-й квартали 2007 р. віднесло до складу валових витрат на придбання товарів, робіт, послуг по ТОВ “Бірот-Сервіс” 3338108,15 грн., однак в ході оперативного супроводження перевірки працівниками ГВПМ ДПІ в м. Суми було встановлено, що провести зустрічну перевірку неможливо у зв’язку з тим, що місцезнаходження ТОВ “Бірот-Сервіс” не встановлено, особа, яка в реєстраційних документах вказана директором та засновником підприємства пояснила, що ніякого відношення до підприємства не має та ніяких документів не підписувала.

01.03.2007 р. між ТОВ ДПА “Щит” і ТОВ “Себасте” було укладено договір №03/07 купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 2419533,38 грн., яку відповідач в деклараціях з податку за 2007 рік повністю відніс до складу валових витрат. Однак працівниками ГВПМ ДПІ в м. Суми було встановлено, що особа, яка вказана директором та засновником ТОВ “Себасте” зареєструвала це підприємство за винагороду, а реального відношення до господарської діяльності не має.

01.03.2007 р. між ТОВ ДПА “Щит” і ПП “Натіс” було оформлено договір № 03/07 купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 1532736,93 грн., яка відповідачем в деклараціях з податку на прибуток за 2007 рік віднесена повністю до складу валових витрат, однак працівниками податкової міліції під час супроводження перевірки встановлено, що особа, яка вказана в документах директором та засновником ПП “Натіс” реального відношення до фінансово-господарської діяльності не мала, підприємство для здійснення діяльності виробничих потужностей чи складських приміщень не мало, угоди з ТОВ ДПА “Щит” не укладались.

01.04.2007 р. між ТОВ ДПА “Щит” і ПП “Аміда” укладено договір № 04/04 купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 1337837,59 грн., яку в деклараціях з податку на прибуток за другий, третій і четвертий квартал 2007 р. ТОВ ДПА “Щит” віднесено до складу валових витрат. Але в ході оперативного супроводження перевірки працівниками ГВПМ ДПІ в м. Суми встановлено, що місцезнаходження особи, що вказана директором і засновником ПП “Аміда” невідоме, і з пояснень близьких цій особі людей слідує, що до ПП “Аміда” ця особа відношення не має, про зареєстроване на неї підприємство не догодується.

01.09.2007 р. між ТОВ ДПА “Щит” і ПП “Юноніс” було оформлено договір № 09/07 купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 469061,11 грн. і ця сума в деклараціях з податку на прибуток за 3 квартал 2007 р., 1 та 2 квартали 2008 р. ТОВ ДПА “Щит” була віднесена до складу валових витрат. В результаті оперативного супроводження перевірки працівниками ГВПМ ДПІ в м. Суми було встановлено, що особа, яка є директором та засновником ПП “Юноніс” пояснювала, що з ТОВ ДПА “Щит” ніякі фінансово? господарські відносини не велись.

Ці правочини не були направлені на реальне настання наслідків, а спрямовані на порушення конституційних прав громадян, незаконне заволодіння майном держави у виді несплати податків, що є дохідною частиною бюджету держави.

Оскільки вказані правочини суперечать моральним засадам суспільства та порушують публічний порядок вони є нікчемними і відповідно до ст. 207 і ст. 208 ГК України отримане за нікчемною угодою підлягає стягненню в доход держави.

В судовому засіданні представники позивача повністю підтримали позовні вимоги з вищенаведених підстав та пояснювали також, що в ході перевірки встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, а тому правочини відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч.1, 5 ст. 203 ЦК України є нікчемними і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з їх недійсністю.

За наданими на перевірку документами немає можливості встановити вид транспорту, розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, також не встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів. Ділова мета наявна лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб’єктів підприємницької дальності.

В результаті порушення контрагентами своїх податкових зобов’язань, приписів господарського та цивільного законодавства, угоди, укладені з ТОВ ДПА “Щит” на реалізацію товару мають протиправний характер, правочини, внаслідок яких неправомірно завищений податковий кредит, завищені валові витрати по суті спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, протирічать інтересам держави і суспільства, вважаються такими, що порушують публічний порядок, а отже, згідно з ч. 2 ст. 228 ЦК України є нікчемними.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

В силу ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов’язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов’язанням, а у разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Представник відповідача, який є відповідно до постанови господарського суду Сумської області від 21.01.2010 року ліквідатором ТОВ “ДПА “Щит”, в судовому засіданні пояснив, що в зв’язку з тим, що коштів чи майна, достатнього для сплати за позовом на підприємстві взагалі немає, тому він визнає позов.

Вислухавши сторони, перевіривши матеріали справи і оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд визнає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Із копії акту ДПІ в м. Суми № 9948/2314/30845841/66 від 05.12.2008 р. “Про результати планової виїзної перевірки ТОВ “ДПА “Щит” з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з період з 01.01.2006 р. по 30.06.2008 р.” (а.с. 12-65) вбачається, що відповідач укладав договори купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей з ТОВ “Лік-Груп” №04/07 від 01.04.2007 р., ТОВ “Вел-Мар” 01.07.2006 р. № 01/06-06, 01.01.2007 р. № 01/07, ТОВ “Бірот-Сервіс” 01.01.2007 р. № 01/07, ТОВ “Себасте” 01.03.2007 р. №03/07, ПП “Натіс” 01.03.2007 р. № 03/07, ПП “Аміда” 01.04.2007 р. № 04/04 та ПП “Юноніс” 01.09.2007 р. № 09/07.

Із копії постанов про притягнення як обвинуваченого (а.с. 56-74) вбачається, що проведеним досудовим слідством було встановлено факти ухилення від сплати податків та службового підроблення генерального директора та головного бухгалтера ТОВ “ДПА “Щит” під час оформлення договорів купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей з ТОВ “Лік-Груп” №04/07 від 01.04.2007 р., ТОВ “Вел-Мар” 01.07.2006 р. № 01/06-06, 01.01.2007 р. № 01/07, ТОВ “Бірот-Сервіс” 01.01.2007 р. № 01/07, ТОВ “Себасте” 01.03.2007 р. №03/07, ПП “Натіс” 01.03.2007 р. № 03/07, ПП “Аміда” 01.04.2007 р. № 04/04 та ПП “Юноніс” 01.09.2007 р. № 09/07.

Тому висновок позивача про нікчемність вказаних вище угод, на думку суду, є обґрунтованим і на об’єктивних доказах.

Однак відповідно до ч.1 ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов’язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Визнаючи позов таким, що не підлягає задоволенню, суд виходить з того, що для стягнення санкцій, передбачених ч. 1 ст. 208 ГК України суд виходить з того, що передбачені нею санкції застосовує лише суд, що відповідає ст. 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному в ч. 1 ст. 238 ГК України.

З урахуванням викладеного, встановлені ч. 1 ст. 208 К України санкції можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, встановлених ст. 250 ГК України, тобто протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог Державній податковій інспекції в м. Суми до Товариства з обмеженою відповідальністю “Детективно-правове агентство “Щит” про стягнення в доход держави коштів, одержаних за нікчемними правочинами відмовити в зв’язку з їх необґрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі протягом 10 днів з моменту складання повного тексту постанови заяви про апеляційне оскарження та подачі протягом наступних 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження –апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили у випадку не подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги.

У випадку подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили, якщо її не буде скасовано, після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя           (підпис) М.М. Шаповал

Судді (підпис) С.М. Глазько

(підпис) В. М. Соколов

З оригіналом згідно

Суддя М.М. Шаповал