Рішення № 84607884, 04.09.2019, Підволочиський районний суд Тернопільської області

Справа № 604/666/19

Провадження № 2/604/328/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2019 року сел. Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Сташківа Н.Б.

за участю секретаря судового засідання Ілик Г.М.,

розглянувши у підготовчому провадженні в залі суду в сел. Підволочиську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Підволочиської селищної об`єднаної територіальної громади про визнання права власності, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася в суд із позовною заявою до Підволочиської селищної об`єднаної територіальної громади Підволочиського району Тернопільської області про визнання в порядку спадкування за заповітом Ѕ частки власності на житловий будинок з надвірними та господарськими будівлями, який знаходиться по АДРЕСА_1 , після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та Ѕ - як за членом колгоспного двору. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач покликалася на те, що відповідно до довідки, виданої архівним відділом Підволочиської РДА, ОСОБА_2 являється головою домогосподарства, разом з якою проживала ОСОБА_3 (позивач). Відповідно до даної довідки третій член колгоспного двору, а саме ОСОБА_4 не набув право на обов`язкову частку даного домогосподарства. ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після звернення до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії по причині відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно та визначенні частки членів колгоспного двору. З огляду на вказане позивач змушена звернутися до суду для захисту своїх невизнаних прав.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату і час розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.

Позивач ОСОБА_1 подала заяву, в якій просить справу розглядати без її участі, позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача подав заяву, в якій не заперечує проти задоволення даного позову.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи визнання позову представником відповідача, суд вважає за можливе прийняти рішення у підготовчому провадженні, задовольнивши позовні вимоги з наступних підстав.

Відповідно до свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок, виданого 28 лютого 1992 року виконкомом Староміщинської сільської ради народних депутатів, цілий жилий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 належить колгоспному двору, що складається з 1 члена - ОСОБА_2 . Свідоцтво видано на підставі рішення виконкому Староміщинської Ради народних депутатів №5 від 29 вересня 1992 року. Відповідно до реєстрового напису, даний житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами зареєстровано в Тернопільському БТІ на праві особистої власності за колгоспним двором, що складається з 3-х членів, записаний в реєстрову книгу №1 стор. №72 за реєстром №72.

По документах архівного фонду «Староміщинська сільська рада», у погосподарських книгах села Староміщина станом на 1991 рік значиться домогосподарство, головою якого значиться ОСОБА_2 , разом з якою проживала ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою №439 Архівного відділу Підволочиської районної державної адміністрації від 19 червня 2019 року (справа №3, арк. 29, Фонд №58). Третій член колгоспного двору, а саме ОСОБА_4 не набув право на обов`язкову частку даного домогосподарства,, так як згідно Закону України «Про власність» від 07 лютого 1991 року він не являвся членом даного колгоспного двору, а почав проживати в даному будинку з 1992 року після одруження з позивачем (свідоцтво про укладення шлюбу № НОМЕР_1 від 25 січня 1992 р.). Даний факт підтверджується будинковою книгою, з якої вбачається, що ОСОБА_1 постійно проживала за вищевказаною адресою, а ОСОБА_4 почав проживати в даному будинку з 1992 р., а згідно запису в книзі прописаний з 2008 р.

Відповідно до ст. 120 ЦК Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року, який діяв на момент виникнення правовідносин (далі - ЦК УРСР), майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності, а згідно ст. 123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Пленум Верховного Суду України у п. а) ч. 6 постанови №20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» роз`яснює, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба). Розмір частки члена колгоспного двору визначається з рівності часток всіх його членів.

Таким чином, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 належало по 1/2 частці будинковолодіння (кожному) по АДРЕСА_1 , як членам колгоспного двору.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України пункту 7 постанови від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах права приватної власності» - Судам слід враховувати, що відповідно до ст. 55 Закону «Про власність» громадянин не може бути позбавлений права власності на своє майно, крім випадків, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

24 грудня 2008 року секретарем виконкому Староміщинської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області посвідчено заповіт ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки та жительки с. Староміщина Підволочиського району Тернопільської області, відповідно до якого остання на випадок своєї смерті зробила наступне заповітне розпорядження: все її майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті, і на що вона за законом матиме право, включаючи усі грошові заощадження (грошові суми, відсотки і компенсацію) у відповідних банківських установах заповіла в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , про що виконкомом Підволочиської селищної ради Підволочиського району 18 лютого 2019 року складено запис №36 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , видане 18 лютого 2019 року).

Після смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове майно, - 1/2 частка житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Стаття 1223 ЦК України передбачає, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

На день смерті ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з нею проживали: ОСОБА_1 (дочка) - ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 (зять) - ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 (внук) - ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_6 (внук) - ІНФОРМАЦІЯ_7 , що вбачається із довідки №12-110 від 21.05.2019 року, виданої старостою села Староміщина.

Таким чином, ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка спадщину прийняла відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 18 лютого 2019 року виконавчим комітетом Підволочиської селищної ради Підволочиського району Тернопільської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 .

Після смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове майно, - 1/2 частка житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

Однією із підстав припинення права власності є смерть власника (п. 11 ч. 1 ст. 346 ЦК України).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 Цивільного кодексу України).

Згідно з вимогами ч.1 ст.1258 УК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно зі ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1226 Цивільного кодексу України встановлено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Позивач ОСОБА_1 , - донька ОСОБА_2 , що вбачається із свідоцтва про народження серія НОМЕР_4 , виданого 27 травня 1965 року Ситароміщинською сільською радою Підволочиського району Тернопільської області.

Отже, з врахуванням норм чинного законодавства, позивачу ОСОБА_1 належить 1/2 частка житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та 1/2 - як за членом колгоспного двору частка.

Однак, 14 червня 2019 року приватним нотаріусом Підволочиського районного нотаріального округу Хміль Г.В. роз`яснено, що вчинення нотаріальної дії, - видача свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , неможливе по причині відсутності правовстановлюючого документа на спадкове майно та визначенні розмірів часток всіх членів, і роз`яснено право на звернення до суду.

З огляду на вказане позивач через відсутність правовстановлюючого документа не може оформити спадкове майно на себе, що свідчить про порушення його прав, які підлягають судовому захисту.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 15 та ст. 392 ЦК України - кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його невизнання або оспорювання, а власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це майно оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 13, 200, 247, 263-265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 15,16, 328, 346, 392, 1217, 1218, 1258, 1268, 1269, 1297 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Підволочиської селищної об`єднаної територіальної громади в особі Підволочиської селищної ради Підволочиського району Тернопільської області (юридична адреса: смт. Підволочиськ, вул. Шептицького, 4, Підволочиського району, Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04396294, КОАТУУ 6124655100) про визнання права власності, - задовольнити.

Визнати за:

ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (1/2 - в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та 1/2, - як за членом колгоспного двору);

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Сташків Н.Б.