Рішення № 84606116, 30.09.2019, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/4717/18 провадження №2/489/137/19

РІШЕННЯ

Іменем України

30 вересня 2019 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.,

секретаря судового засідання Коденко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект» (далі - ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект») до ОСОБА_1 , третя особа - Спеціалізоване комунальне підприємство «Гуртожиток» (далі - СКП «Гуртожиток»), про стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення

встановив:

У липні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за надані послуги з централізованого опалення в розмірі 38593,97 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач ОСОБА_1 є споживачем послуг з централізованого опалення, що надаються ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» до квартири № 251-А , в якій він зареєстрований та проживає, за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, в порушення своїх обов`язків щодо своєчасної оплати за надані послуги, станом на 01.06.2018 в останнього виникла заборгованість у розмірі 38593,97 грн. Зазначає, що за період з лютого 2009 року по травень 2018 року відповідачем не було здійснено жодного платежу за спожиті послуги з централізованого опалення. Крім того вказав, що відповідачу пропонувалось укласти договір про надання населенню послуг з централізованого опалення та підігріву питної води, а також договір реструктуризації заборгованості. Однак, відповідач ОСОБА_1 так і не уклав договір про надання послуг з централізованого опалення, правом на реструктуризацію боргу не скористався і існуючу заборгованість у вищевказаному розмірі на сьогоднішній день не сплатив.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» на підтвердження надання послуг з централізованого опалення і отримання ним послуг надав суду лише бухгалтерську довідку, яка не є належним доказом у справі. Вказав, що СКП «Гуртожиток» як балансоутримувач та виконавець житлово-комунальних послуг повинен був укласти договори про надання послуг з централізованого опалення з кінцевими споживачами, якими є мешканці будинку АДРЕСА_1 , а укладенні договори з теплопостачальною організацією ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» є незаконними і безпідставними. Зазначає, що саме СКП «Гуртожиток», уклавши договір купівлі-продажу теплової енергії з виробником ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект», є споживачем теплової енергії і зобов`язальним за оплату послуг з теплопостачання. Тому він, як кінцевий споживач, є неналежним відповідачем по справі і згідно діючого законодавства України відповідачем повинен бути саме балансоутримувач будинку СКП «Гуртожиток».

Одночасно, відповідач подав до суду письмову заяву про застосування строку позовної давності. Також доповнив, що згідно отриманої відповіді виконавчого комітету Миколаївської міської ради балансоутримувачем даного житлового будинку по АДРЕСА_1 з 2006 року є СКП «Гуртожиток» та згідно рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 26.08.2009 за № 1722 СКП «Гуртожиток» визначено виконавцем житлово-комунальних послуг у житловому будинку № 13 за вказаною адресою. У зв`язку з цим, СКП «Гуртожиток» повинен був укласти договір купівлі-продажу теплової енергії з виробником та постачальною організацією ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» та як виконавець житлово-комунальних послуг повинен укладати договори про надання послуг з централізованого опалення з кінцевими споживачами, якими є мешканці будинку № 13 за вищевказаною адресою.

У відповіді на відзив представник позивача заперечив та вказав на відсутність підстав для застосування строку позовної давності, так як позивач у 2016 році звертався до Ленінського районного суду міста Миколаєва із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з відповідача заборгованості, у зв`язку з чим перебіг позовної давності перервався, і час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Щодо твердження відповідача про необхідність надання позивачем ліцензії на продаж теплової енергії вказав, що з тексту поданої відповідачем заяви вбачається, що останній визнає позивача виробником теплової енергії і підтверджує факт споживання послуг, а не надання позивачем копії ліцензії на продаж теплової енергії не спростовує факту надання ним послуг з централізованого опалення і відповідно законності його позовних вимог. Зазначив, що позивач свою діяльність здійснює дотримуючись норм чинного законодавства України, а твердження відповідача ОСОБА_1 про те, що він є неналежним відповідачем, є помилковими і безпідставними. Так, ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» відповідно до рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 27.11.2007 № 2311 визначено виробником та виконавцем послуг з централізованого опалення для будинку АДРЕСА_1 та вказане підприємство укладає договори з кожним абонентом на постачання теплової енергії і абонентське обслуговування. Балансоутримувач в свою чергу має забезпечити обслуговування внутрішньобудинкових мереж будинку. Тому, позивач, як виробник і виконавець послуг з централізованого опалення вказаного будинку, має право на отримання плати за надані послуги від абонента (споживача послуг), зокрема відповідач, який є власником особового рахунку квартири АДРЕСА_1 . Також вказав, що в адресованому відповідачу листі від 26.04.2013 про існуючу заборгованість, останній визнав факт надання позивачем послуг з централізованого опалення і навіть пропонував свій варіант договору про надання послуг населенню з централізованого опалення.

Представник позивача вважає, що дії відповідача такими, що направлені на уникнення відповідальності за вчинені порушення у сфері житлово-комунальних послуг (несплати за спожиті послуги з централізованого опалення вже тривалий час, а саме понад 9 років).

Заперечуючи проти відповіді на відзив відповідач ОСОБА_1 вказав, що позивач незаконно і безпідставно проводить господарську діяльність з питань теплопостачання з 16.07.2017 по теперішній час з порушенням ліцензійних умов, а саме з простроченою ліцензією. Також зазначив, що рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 27.11.2007, на яке посилається позивач і відповідно до якого ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» визначено виробником та виконавцем послуг з централізованого опалення, ніяк не стосується мешканців будинку АДРЕСА_1 , оскільки в цьому рішенні вказано будинок АДРЕСА_1 .

У подальшому відповідачем були подані додаткові пояснення по справі, в яких він заперечував проти задоволення позовних вимог позивача з аналогічних підстав, викладених у відзиві, запереченнях та письмових поясненнях. Окрім іншого вказав, що позивачем не надано суду відповідних доказів, які б підтверджували правомірність та обґрунтованість позовних вимог, не надав доказів, яким чином розраховувались нараховані суми боргу та не надав доказів в якому розмірі та обсязі він отримував надану послугу, а також, що взагалі таку послугу отримував.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13.09.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 13.03.2019 № 99 за наслідками повторного автоматизованого розподілу (в зв`язку з відставкою судді Тихонової Н.С.) вказана справа передана судді Коваленку І.В. та ухвалою від 05.04.2019 позовну заяву ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

У судове засідання, призначене на 13.09.2019 13:00 годину, сторони не з`явились. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Надали до суду письмові заяви, в яких просили розглянути справу за їх відсутності.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Відповідач проти позову заперечив та просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини 5 статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Дослідивши матеріали справи і оцінивши наявні в ній докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до довідки СКП «Гуртожиток» від 05.07.2017 № 2346 ОСОБА_1 з 17.06.2004 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що також підтверджується відомостями Департаменту з надання адміністративних послуг про зареєстроване місце проживання відповідача, та є власником особового рахунку за вище зазначеною адресою.

Згідно повідомлення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 28.09.2018 балансоутримувачем житлового будинку АДРЕСА_1 є СКП «Гуртожиток» на підставі рішення № 1722 від 26.08.2009, яким дане підприємство визначено виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій вказаного житлового будинку.

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 27.11.2007 № 2311 визначено виробником та виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для житлових будинків № № 36 , 38 , 40 /1, 40 / 2 по АДРЕСА_1 від промислової котельні «Прогрес» ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект», яке уповноважено укласти договори з кожним абонентом на ; постачання теплової енергії та на абонентське обслуговування. Балансоутримувачів зобов`язано забезпечити обслуговування внутрішньобудинкових мереж вищевказаних будинків. Розрахунки з населенням вирішено проводити по затверджених тарифах для житла, яке знаходиться на балансі підприємства.

З листа Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради листа від 06.02.2019, наданого на виконання ухвали суду від 12.11.2018 про витребування доказів, вбачається, що інформація про внесені зміни до рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 27.11.2007 № 2311 «Про заходи упорядкування постачання теплової енергії від промислової котельні «Прогрес» ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» для населення», в департаменті ЖКГ ММР відсутня.

Згідно розрахунку позивача, станом на 01.06.2018 за період з лютого 2009 року по травень 2018 року заборгованість відповідача з оплати за споживчі послуги з централізованого опалення складає 38593,97 грн.

Листом ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» від 08.04.2013 відповідачу ОСОБА_1 доведено до відома про наявність заборгованості по оплаті за спожиті послуги з централізованого опалення та підігріву питної води та запропоновано погасити дану заборгованість або заключити договір реструктуризації. Також, ОСОБА_1 повторно було надіслано проект договору про надання населенню послуг з централізованого опалення, який підлягав підписанню.

У відповіді від 15.05.2013 на вказаний лист відповідач ОСОБА_1 визнав, що ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» надає житлово-комунальну послугу з централізованого опалення до будинку АДРЕСА_1 , в тому числі і до його квартири № 251-А , яка знаходиться в цьому будинку , однак від підписання проекту договору відмовився, оскільки не погодився із запропонованими умовами та нарахованою заборгованістю.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Статтею 19 вказаного закону визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація). Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

У статті 1 Закону України «Про теплопостачання», який діяв на момент виникнення правовідносин, визначено поняття: балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами; споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про теплопостачання» одним із основних обов`язків споживача є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно з пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 «Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (постанова Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13; постанова Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 344/7206/16-ц; постанова Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 215/1724/16-ц).

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями статей 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За вимогами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості свідчить про те, що за період з лютого 2009 року по травень 2018 року відповідачем не було здійснено жодної оплати за спожиті послуги з централізованого опалення, у зв`язку з чим станом на 01.06.2018 утворилася заборгованість в розмірі 38593,97 грн.

Посилання відповідача ОСОБА_1 на те, що розрахунок суми боргу не є відповідним доказом, суд до уваги не приймає та розцінює таке твердження відповідача як спробу уникнути відповідальності за невиконання зобов`язань щодо оплати спожитої теплової енергії.

Також, не заслуговують уваги доводи відповідача стосовно того, що він є неналежним відповідачем у справі. Оскільки, як вбачається із особистої його відповіді на лист позивача щодо погашення існуючої заборгованості за спожиті послуги централізованого опалення та укладання типового договору, ОСОБА_1 визнавав факт надання ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» житлово-комунальних послуг з централізованого опалення до будинку АДРЕСА_1 , в тому числі і до його квартири № 251-А , власником якої він є. Крім того, відповідач не оспорює і факт споживання вказаних послуг.

Тому, незалежно від наявності письмового договору, при фактичному отриманні наданих позивачем послуг, відповідач зобов`язаний проводити оплату за спожиті послуги з централізованого опалення в повному обсязі.

Безпідставними є доводи відповідача про надання позивачем послуг теплопостачання з 16.07.2017 по теперішній час із порушенням ліцензійних умов господарської діяльності.

Так, згідно копії ліцензії Міністерства з питань житлово-комунального господарства України серії АВ № 345099 від 22.06.2007, ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» надано право на виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії (крім певних видів господарської діяльності у сфері теплопостачання, якщо теплова енергія виробляється на теплоелектроцентралях, когенераційних установках та установках з використання нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії) зі строком ліцензії з 22.06.2007 по 22.06.2012.

Згідно виданих Миколаївською обласною державною адміністрацією ліцензій серії АГ №№ 580284, 580285, 580283 від 16.07.2012, ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» надано право на транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії, виробництво теплової енергії зі строком ліцензії з 16.07.2012 по 16.07.2017.

До матеріалів справи також долучено лист Управління житлово-комунального господарства Миколаївської обласної державної адміністрації від 13.09.2016 за № 250/01-07 з якого слідує, що відповідно до частини дванадцятої статті 13 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензування видається на необмежений строк. Разом з цим, відповідно до частини шостої статті 21 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», які є чинними на день набрання чинності цим Законом та мали обмежений термін дії, є безстроковими.

Таким чином, ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» надає послуги з опалення та гарячого водопостачання з дотриманням законодавства.

Із доданого до позовної заяви розрахунку вбачається, що станом на 01.06.2018 за період з лютого 2009 року по травень 2018 року заборгованість ОСОБА_1 з оплати за спожиті послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 , складає 38593,97 грн. та жодного погашення заборгованості споживачем не здійснювалося.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк згідно з вказівками закону та договору.

Тому, наявні у справі докази надають суду достатні підстави вважати обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з оплати вартості спожитих послуги з централізованого опалення.

Із наданих відповідачем до суду заяв по суті вбачається, що він просив застосувати до спірних відносин строк позовної давності до заборгованості за період з лютого 2009 року по травень 2015 року. Проти чого представник позивача заперечував, так як вказаний строк переривався 30.03.2016, коли ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» вперше звернулось до суду з вимогою до відповідача про стягнення заборгованості в позовному провадженні, проте ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 08.04.2016 позовну заяву було повернуто позивачу для подання в порядку наказного провадження, та 27.04.2016, коли позивач вдруге звернувся до суду до із заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача заборгованості за спожиті послуги з центрального опалення, у видачі якого було відмовлено ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 26.05.2016 у зв`язку з неможливістю встановити зареєстроване місце проживання боржника.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність відповідно до частини першої статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Пред`явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі.

Частиною другою статті 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Відповідно до вимог процесуального законодавства суддя відкриває провадження у справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому процесуальним кодексом.

За вимогами частини третьої статті 185 ЦПК України, у редакції на момент першого звернення ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги (30.03.2016), позовна заява щодо вимог, визначених у частині першій статті 96 цього Кодексу, може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом.

За змістом викладеного, перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами (постанова Верховного Суду від 29 травня 2018 року у справі № 903/509/17; постанова Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 161/3136/17).

Таким чином, доводи представника позивача про переривання 30.03.2016 строку позовної давності є помилковими, оскільки ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» звернулося до суду без додержанням вимог процесуального законодавства, чинного на момент такого звернення.

Щодо звернення до суду 27.04.2016 із заявою про видачу судового наказу відносно відповідача, таке звернення відповідало процесуальному законодавству, зокрема пункту 3 частини першої статті 96 ЦПК України, у реакції чинній на момент такого звернення.

Судовий наказ відповідно до частини першої статті 95 ЦПК України, у редакції на момент виникнення спірних відносин, є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.

Ураховуючи те, що судовий захист права кредитора на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання кредитором заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України, перериває перебіг строку позовної давності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 у справі № 6-214 цс14 та постановах Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 344/7206/16-ц та 12.09.2018 у справі № 0907/2-8197/2011.

Судом встановлено, що із заявою про видачу судового наказу ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» звернулось до суду 27.04.2016.

Таким чином, перебіг позовної давності за вимогами ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» до ОСОБА_1 за період з 27.04.2013 по квітень 2016 року перервався з подачею заяви про видачу судового наказу. Пред`являючи у липні 2018 року позов про стягнення заборгованості, у тому числі і за вказаний період, позивач не пропустив строк позовної давності. За такого, з урахуванням опалювального сезону та виходячи з розрахунку позивача, за підрахунком суду заборгованість відповідача за вказаний період складає 29366,97 грн.

Щодо заборгованості відповідача за період з лютого 2009 року по 26.04.2013 то позовні вимоги в цій частині заявлено з пропуском трирічного строку позовної давності, встановленого статтею 257 ЦК України, що відповідно до частини четвертої статті 267 цього Кодексу є підставою для відмови у позові.

Отже, враховуючи встановлені обставини та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з централізованого опалення в межах строку позовної давності, який переривався пред`явленням заяви про видачу судового наказу у квітні 2016 року, розмір якої станом на 01.06.2018 складає 29366,97 грн.

На підставі статті 141 ЦПК України пропорційно задоволеним вимогам з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1340,70 грн. (1762,00 *76,09%).

Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект» заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення, яка станом 01.06.2018 складає 29366,97 грн. (двадцять дев`ять тисяч триста шістдесят шість гривень 97 коп.) та 1340,70 грн. (одна тисяча триста сорок гривень 70 коп.) судового збору.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності з пунктом 15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Інформація про учасників справи:

позивач - Державне підприємство «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект», код ЄДРПОУ 31821381, місцезнаходження: м. Миколаїв, проспект Богоявленський, 42-а;

відповідач - ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

третя особа - Спеціалізоване комунальне підприємство «Гуртожиток», місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. М. Василевського, 55-А.

Повний текст судового рішення складено 30.09.2019.

Суддя І.В.Коваленко