Рішення № 84600019, 30.09.2019, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/6730/19

Провадження № 2/727/1285/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2019 року м. Чернівці

Шевчеківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Кодрян Л.І.

за участю секретаря судового засідання Гомонович Н.Г.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, а саме, будинком АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що вона є власником будинку АДРЕСА_1 . Зазначає, що відповідач є колишнім її чоловіком, шлюб вони розірвали 27.11.2003 року. Земельна ділянка була надана їй, і як контролеру гумового заводу, після чого вона була забудовником житлового будинку АДРЕСА_1 . З 1988 року по 1998 рік вони проживали за адресою по АДРЕСА_2 . На даний час в вказаному будинку зареєстровані вона, відповідач та їх дорослі діти.

Відповідач в 2003 році добровільно виселився та по даний час в будинку не проживає. Не сплачує комунальні платежі, в утриманні житла участі не бере, особистих речей в квартирі не має і взагалі благоустроєм житла він не цікавиться, не несе витрат по утриманню житлового приміщення. З 24.09.2004 року вона вийшла заміж вдруге. Таким чином, відповідач не проживає в будинку протягом 16 років.

Позивач просить визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням будинком АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позов підтримали з підстав зазначених в ньому, просили позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, місце та час слухання справи повідомлений належним чином відповідно до положень ст.ст. 130,131 ЦПК України.

Суд, заслухавши пояснення позивача, свідків, дослідивши письмові докази, з`ясувавши фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, дійшов до висновку, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.

Свідок ОСОБА_4 пояснила суду, що вона знає позивача тривалий час, їй відомо, що позивач ОСОБА_1 давно розлучилася зі своїм чоловіком - відповідачем ОСОБА_3 , який декілька років не проживає в будинку по АДРЕСА_1 . Позивач зараз перебуває в іншому шлюбі, речей відповідача в будинку немає, позивач йому не перешкоджала в проживанні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 43792852 від 14.09.2015 р. та № 176060434 від 02.08.2019 року, копією свідоцтва про право власності № НОМЕР_4 та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 79183143 від 30.01.2017 (а.с. 6- 9, 51).

Згідно довідки Чернівецького міського комунального БТІ Чернівецької міської ради № 1770 від 07.10.2016 року ОСОБА_1 є забудовником житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.13).

З довідки КЖРЕП №6 від 04.05.2019 року встановлено, що у вищезазначеному будинку зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.14).

З акту КЖРЕП 6 від 06.09.2018 року вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований в будинку АДРЕСА_1 , однак фактично за вказаною адресою відповідач не проживає з 2003 року (а.с.15, 53).

ОСОБА_1 25 березня 1998 року змінила ім`я на ОСОБА_1 , що встановлено зі свідоцтва про зміну імені від 11.11.2014 року (а.с.76).

Згідно рішення Ленінського районного суду м. Чернівці від 27.11.2003 року, встановлено, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано. Видано свідоцтво про розірвання шлюбу від 29 грудня 2003 року, актовий запис № 1122 (а.с.11,12).

Позивач уклала шлюб з ОСОБА_9 24.09.2004 року, актовий запис 1434, що встановлено зі свідоцтва про одруження серія НОМЕР_1 (а.с.16).

Таким чином, судом встановлено, що відповідач на даний момент дійсно зареєстрований в будинку АДРЕСА_1 , але фактично з 2003 року в зазначеному будинку не проживає.

На даний час позивач ОСОБА_1 не може вільно розпоряджатись та користуватись своїм майном на власний розсуд через реєстрацію відповідача ОСОБА_3 у її домоволодінні.

Оскільки об`єктом власності особи може бути, зокрема, житловий будинок, садиба, квартира, а права власника житлового будинку, квартири визначені ст.383ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд, отже обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України, ч. 1 ст.405 ЦК України члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Згідно ч. 2 ст.405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Частиною 1 ст.317 ЦК України передбачено, що власнику належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», ст.321ЦК України закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача ОСОБА_1 та необхідність ухвалення рішення про задоволення позовних вимог щодо усунення перешкод в користуванні та розпорядженні житловим приміщенням та визнання відповідача таким, що втратив право на користування житловим приміщенням.

Згідно ст.141ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати по оплаті судового збору у розмірі 704,80 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст. 150,156 ЖК України, ст.ст.16, 317, 319, 321, 383, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 4,5,89, 141, 247, 258-259, 264-265,280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 проживаючої АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_3 зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 ) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 у здійсненні права користування та розпорядження житловим приміщенням шляхом визнання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право на користування будинком за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

На рішення може бути подана апеляція до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м.Чернівці. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 30.09.2019 року.

Суддя Л. І. Кодрян