Вирок № 84597712, 30.09.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/5585/18

Провадження № 1-кп/127/281/18

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2019 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Кашпрука Г.М.,

секретаря Коцюби І.П.,

за участю прокурора Безпалюка А.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Чернякової М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці кримінальне провадження № 12017020010000996 по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, працюючого директором ТОВ «ЗЕБЕШ», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27.01.2017 року було задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 у справі № 127/17796/16-ц, яким вирішено відібрати малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у батька ОСОБА_1 та передати його матері ОСОБА_2 Рішення в частині відібрання дитини та повернення її матері допущено до негайного виконання. Згідно ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 07.03.2017 року вищевказане рішення суду першої інстанції було залишено без змін.

В подальшому, на підставі виконавчого листа № 127/17796/16-ц, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області 27.01.2017, старшим державним виконавцем Староміського відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_5 31.01.2017 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по факту відібрання малолітнього сина ОСОБА_4 у батька ОСОБА_1 та передачу матері ОСОБА_2 .

Постанову про відкриття вищевказаного виконавчого провадження ОСОБА_1 отримав 06.02.2017, що підтверджується відміткою про отримання та його особистим підписом на супровідному листі № 775/10-33 від 31.01.2017.

В подальшому 17.02.2017 при примусовому виконанні виконавчого листа № 127/17796/16-ц в приміщенні Вінницького клінічного обласного шкірно-венерологічного диспансеру за адресою: м. Вінниця, вул. Магістратська, 21 , при вчиненні виконавчих дій ОСОБА_1 умисно, з метою недопущення виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27.01.2017 року, не передав дитину - ОСОБА_4 його матері в присутності представників Служби у справах дітей Вінницької міської ради. Крім того, з боку ОСОБА_1 здійснювався психологічний тиск на дитину, фізично утримував і не відпускав дитину до матері. Про вказаний факт державним виконавцем ОСОБА_5 складено відповідний акт.

Надалі, 24.02.2017 при примусовому виконанні виконавчого листа №127/17796/16-ц в приміщенні Вінницького клінічного обласного шкірно-венерологічного диспансеру, за адресою: м. Вінниця, вул. Магістратська, 21 при вчиненні виконавчих дій ОСОБА_1 , продовжуючи свій злочинний умисел, з метою недопущення виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27.01.2017 перешкоджав виконанню рішення суду, а саме повторно дитину добровільно не передав, фізично утримував та здійснював психологічний тиск на неї. Про вказаний факт ОСОБА_5 складено відповідний акт.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав. Пояснив суду, що він, насамперед, не хотів завдати шкоди дитині. Обвинувачений повідомив суду, що у 2012 році мама сама передала йому дитину разом з медичною карткою. Вона зустрічалася з дитиною 1 раз на тиждень. У 2014 році дружина захотіла забрати дитину собі, у зв`язку з чим звернулась у Службу у справах дітей Вінницької міської ради, яка встановила порядок участі матері у виховання дитини. Обвинувачений пояснив, що у нього часто виникали конфлікти з ОСОБА_2 стосовно виховання дитини та її здоров`я. У травні 2015 року було ухвалено рішення суду про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю. На той час він виконав рішення суду, однак згодом дитина знову почала проживати із ним. У той період, як судом було ухвалено рішення про передачу дитини матері, він з дитиною проходили черговий курс лікування. Обвинувачений визнав, що він двічі не передав дитину матері ОСОБА_2 в присутності державного виконавця і представників Служби у справах дітей Вінницької міської ради, однак при цьому мотивував свої дії небажанням саме з боку дитини повернутись до матері, а також необхідністю завершити курс лікування.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 повідомила суду, що вона є матір`ю малолітнього ОСОБА_3 , а обвинувачений є її колишнім чоловіком та батьком сина. Свідок пояснила, що рішенням суду вирішено відібрати дитину - ОСОБА_3 у її колишнього чоловіка та передати їй. ОСОБА_1 відмовився добровільно передавати їй дитину. Вчинення виконавчих дій відбувалось в приміщенні Вінницького клінічного обласного шкіряно-венеричного диспансеру в присутності 4-х працівників органу опіки і піклування, серед яких їй була відома ОСОБА_6 , працівників поліції, працівника державної виконавчої служби, ОСОБА_1 та в присутності самої дитини. ОСОБА_1 відмовився добровільно віддавати дитину, тримав дитину за руку і в цей час батько говорив сину, що мама погана, що в мами немає де жити і тому подібне.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 повідомила суду, що вона працює заступником начальника служби у справах дітей Вінницької міської ради. Свідок була присутня двічі при виконанні судового рішення у справі № 127/17796/16-ц про повернення малолітнього ОСОБА_3 його матері ОСОБА_2 в приміщенні Вінницького обласного клінічного шкірно-венерологічного диспансеру. Там були 2 державних виконавця, працівники поліції, поняті, працівники служби у справах дітей, мати і батько, в присутності дитини. Свідок повідомила суду, що коли підійшов батько, вони все йому пояснили, при цьому останній зазначив, що йому відомо про необхідність виконання судового рішення. Батько тримав дитину за руку, нікого не підпускав. Батько був агресивний, категорично говорив, що мати погана, а дитина все за ним повторювала. Свідок зазначила, що коли вони вперше прийшли на виконання рішення, то батько вів себе спокійніше, а от наступного разу - набагато агресивніше. Батько відштовхував державного виконавця та працівників поліції від дитини, закривав руками дитину. Свідок повідомила суду, що були моменти, коли дитина намагалася підійти до мами, але батько крикнув і дитина зупинилася.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 повідомила суду, що вона раніше працювала державним виконавцем. У неї на виконанні був виконавчий лист про повернення дитини матері. Вона повідомила, що вчинила всі необхідні дії відповідно до закону для його виконання. Добровільної передачі не було. Все відбувалось в примусовому порядку. ОСОБА_1 обидва рази перешкоджав добровільну виконанню рішення суду. Він говорив, що дитину знаходиться на стаціонарному лікуванні, але ця інформація не відповідала дійсності, адже вони з дитиною ходили додому. Обвинувачений нікому на давав підійти до дитини: ні матері, ні поліції, ні державному виконавцю. Двічі при спробах виконати рішення та повернути дитину матері обвинувачений поводив себе агресивно. Державним виконавцем виносились постанови про накладення штрафу на боржника. Він оскаржував їх в суді, йому було відмовлено. Коли вперше прийшли виконувати рішення суду в приміщенні диспансеру, то дитина повторювала реакцію батька. ОСОБА_1 говорив образливі слова на адресу матері. Обвинувачений дитину не тримав, однак нікого не підпускав до дитини. Другий раз ОСОБА_1 вів себе ще агресивніше. Тримав дитину за руку, стояв між матір`ю і дитиною, будучи перепоною. До дитини не підпускав. ОСОБА_1 чинив психологічний тиск на дитину. Не давав можливості поспілкуватися з дитиною. І перший, і другий раз ОСОБА_1 відмовився підписувати державні акти, повідомив, що не буде виконувати рішення суду. Під час другого разу, при виконанні рішення суду ОСОБА_1 прийшов до лікарні, де уже чекали на нього з дитиною державні виконавці, поняті, поліція. ОСОБА_7 одразу пішов до кабінету головного лікаря, дитину в цей час тримаючи на руках. Знову був конфлікт в приймальній головного лікаря. Цього разу взагалі не давав підійти до дитини.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 повідомила суду, що вона працює на посаді головного лікаря Вінницького обласного клінічного шкірно-венерологічного диспансеру. На той час в даному закладі лікувався хлопчик - ОСОБА_3 У зв`язку з підібраним методом лікування, дитина могла приходити до закладу та після отриманих процедур йти дому. Свідок повідомила, що 1 раз вона була присутня при процедурі виконання рішення суду про повернення дитини матері за участю працівників поліції та державного виконавця. Всі події відбувалися в палаті, тому вона попросила присутніх вести себе тихіше. Після чого її вивели. В подальшому, коли свідок виходила на вулицю, то бачила як мати шарпала батька, хотіла забрати дитину, однак батько не віддав, і в подальшому дитину забрав з собою.

Суд всебічно та ретельно дослідивши обставини справи вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого йому злочину повністю знайшла своє підтвердження в ході судового слідства, що підтверджується показаннями самого обвинуваченого, свідками та іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні, а саме:

- даними витягу з кримінального провадження № 12017020010000996 про внесення відомостей про вчинення злочину до ЄРДР 06.03.2017, згідно яких 06.03.2017 до СВ Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області надійшли матеріали по факту невиконання рішення суду ОСОБА_1 , крім того 12.04.2017 внесено відомості про вчинення злочину до ЄРДР, згідно яких ОСОБА_1 не виконує рішення Вінницького міського суду від 27.01.2017 року про повернення гр. ОСОБА_2 неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , крім того 20.04.2017 внесено відомості про вчинення злочину до ЄРДР, згідно яких ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прож. за адресою: АДРЕСА_1 , умисно не виконує рішення суду від 27.01.2017 року з приводу передачі дитини, матері ОСОБА_2 , прож. за адресою: АДРЕСА_3 .;

- даними подання старшого державного виконавця Староміського відділу державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_5 №3681/10-33 від 27.02.2017;

- даними постанови про відкриття виконавчого провадження від 31.01.2017 про відібрання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у батька ОСОБА_1 , та передати його матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- даними виконавчого листа від 27.01.2017, згідно якого рішення в частині відібрання дитини та повернення її матері допустити до негайного виконання;

- даними актів старшого державного виконавця Староміського відділу ДВС м. Вінниці ГТУЮ у Вінницькій області ОСОБА_5 від 01.01.2017 та 02.02.2017, згідно яких боржник за адресою АДРЕСА_1 , двері будинку не відчинив;

- даними постанови старшого державного виконавця Староміського відділу ДВС м. Вінниці ГТУЮ у Вінницькій області ОСОБА_5 від 03.02.2017 за невиконання рішення суду на боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладено штраф у розмірі 1700 грн. та зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом трьох робочих днів, попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення;

- даними акту старшого державного виконавця Староміського відділу ДВС м. Вінниці ГТУЮ у Вінницькій області ОСОБА_5 від 17.02.2017, згідно якого в приміщенні Вінницького клінічного обласного шкіряно-венеричного диспансера за адресою: м. Вінниця, вул. Магістратська, 21, при вчиненні виконавчих дій за участю понятих в присутності представників органів опіки та піклування, при залученні працівників поліції, при примусовому виконанні рішення суду у справі № 127/17796/16-ц, боржник добровільно не передав дитину ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , його матері чим не виконав рішення суду;

- даними акту старшого державного виконавця Староміського відділу ДВС м. Вінниці ГТУЮ у Вінницькій області ОСОБА_5 від 24.02.2017, згідно якого під час проведення виконавчих дій за участю понятих в присутності представника служби у справах дітей, при залученні працівників поліції, батько перешкоджав виконанню рішення суду у справі № 127/17796/16-ц. Дитину добровільно не передав. Фізично утримував та здійснював психологічний тиск на дитину;

- даними постанови старшого державного виконавця Староміського відділу ДВС м. Вінниці ГТУЮ у Вінницькій області ОСОБА_5 від 24.02.2017, під час повторного проведення виконавчих дій, боржник перешкоджав виконанню рішення, невиконання законних вимог державного виконавця, накладено на боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , штраф у розмірі 3400 грн. та зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом трьох робочих днів, попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

Показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5 повністю узгоджуються між собою, які повідомили суду, що вони двічі були присутні при виконанні рішення суду про передачу дитини ОСОБА_3 від батька матері. Дані свідки зазначили, що батько вів себе агресивно, до дитини нікого не підпускав та добровільно не виконував рішення суду. Про що було складено відповідні акти державним виконавцем, в присутності понятих та працівників поліції. Вищевказані акти також були досліджені в судовому засіданні та долучені до матеріалів справи, як письмові докази у даному кримінальному провадженні. Показання даних свідків суд оцінює як правдиві, та такі, що відповідають фактичним обставинам.

Свідок ОСОБА_8 у своїх показаннях, також підтвердила ті обставини, що вона була присутня при виконанні рішення суду про повернення дитини ОСОБА_3 матері, однак батько дитини не віддавав, і дитина з приміщення Вінницького обласного клінічного шкірно-венерологічного диспансеру пішла з батьком.

Показання свідка ОСОБА_2 повністю узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_8 . На її неодноразові звернення до батька з приводу повернення їй дитини - батько не реагував. В присутності працівників служби у справах дітей, працівників поліції та державних виконавців, ОСОБА_1 також відмовлявся передавати їй дитину, при цьому виражався образливими словами в адресу матері, чим налаштовував сина проти матері.

Крім того, судом були досліджені в судовому засіданні письмові докази щодо накладення штрафу на обвинуваченого за невиконання рішення суду про передачу дитини матері.

Надані в судовому засіданні показання обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що він дбайливо ставився до своєї дитини, кормив сина, перевдягав, перевзував його, та взагалі не завдавав шкоди дитині, суд оцінює критично, оскільки вони не стосуються обставин справи, а саме невиконання обвинуваченим судового рішення. Разом з тим, як встановлено у судовому засіданні, обвинувачений поводив себе агресивно в присутності дитини, висловлювався образливо на адресу його матері, не відпускав дитину до матері, коли дитина намагалася це зробити, чинив психологічний тиск на дитину, перешкоджаючи таким чином виконанню судового рішення. Крім того, в наданих в судовому засіданні показаннях, обвинувачений повідомив суду, що протягом усього часу, коли дитина перебувала з ним, мати зверталась з проханнями передати їй дитину, в чому їй було відмовлено. Однак обвинувачений свої дії щодо невиконання рішення суду про передачу дитини пояснює тим, що на його переконання, з матір`ю йому буде гірше, а відтак він дії в інтересах дитини.

Таким чином, ОСОБА_1 достеменно знав про існування рішення суду у справі № 127/17796/16-ц, яким вирішено відібрати малолітнього сина ОСОБА_3 , у нього та передати його матері, а також про допуск негайного виконання в частині відібрання дитини та повернення її матері. Однак обвинувачений відмовився добровільно виконувати рішення суду.

Аналізуючи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 повністю знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду, а тому його дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 382 КК України, а саме умисне перешкоджання виконання рішення суду, що набрало законної сили.

При вирішенні питання щодо обрання ОСОБА_1 покарання, суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України, роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання та слідує принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому у відповідності до ст. 65 КК України, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, що відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, особу обвинуваченого.

Зокрема ту обставину, що ОСОБА_1 відповідно до характеристики КК «Добробут» №1337 від 26.09.2017 року характеризується позитивно, за час проживання за адресою: АДРЕСА_4 будь-яких скарг на його поведінку не надходило, за характером спокійний, врівноважений, працьовитий. Приймає активну участь у громадській роботі та заходах мікрорайону.

Згідно висновку КП ВОНД «Соціотерепія» № 2430 від 26.09.2017 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на диспансерному наркологічному обліку в даній установі не перебуває.

Відповідно до довідки КЗ «Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І. Ющенка» № 20/4111 від 04.10.2017 року ОСОБА_1 за даними архіву лікарні та картотеки диспансерного відділення станом на 01.10.2017 року не значиться. Подана інформація не відображає реальний стан психічного здоров`я особи.

Обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Обставини, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Суд враховує конкретні обставини кримінального провадження, особу обвинуваченого, який вину у вчиненні злочину не визнав, у вчиненому не розкаявся.

Відтак суд вважає, що для виправлення обвинуваченого, а також попередження вчинення ним нових злочинів, буде необхідним і достатнім покарання у виді позбавлення волі на певний строк, в межах санкції відповідних статей.

Частиною 1 статті 75 КК України передбачено, що якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Частиною 3 цієї ж статті визначено, що суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.

Відповідно до ст. 75 КК України, врахувавши тяжкість злочину, конкретні обставини справи, особу обвинуваченого, який є особою раніше не судимою, працевлаштований, суд приходить до висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, поклавши на нього певні обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 65 - 67, 75, 76, 382 КК України, ст. ст. 371, 373, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України, звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку терміном 2 (двох) років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

У відповідності до п. п. 1, 2, ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язати засудженого ОСОБА_1 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирок суду може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Не пізніше наступного дня після ухвалення, копію вироку направити учасникам судового провадження, які не були присутні у судовому засіданні.

Суддя: