Ухвала суду № 84597043, 27.09.2019, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/2569/19

УХВАЛА

27 вересня 2019 року м. Вінниця

Колегія суддів Вінницького районного суду Вінницької області у складі:

головуючого – судді Саєнко О.Б., суддів –Бондаренко О.І., Ганкіної І.А.

при секретарі – Бутіній Г.В.,

за участю: прокурора –Лисенка В.О., потерпілого- ОСОБА_1 , захисника- Бабуха Л.А., обвинуваченого- ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці Вінницької області кримінальне провадження, внесене 16.03.2019 в ЄРДР за №12019020100000187 за обвинуваченням ОСОБА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, які передбачені ч.1 ст. 115, ч.1 ст.121 КК України, -

УСТАНОВИВ:

З 25.09.2019 в провадженні Вінницького районного суду Вінницької області перебуває вищевказане кримінальне провадження.

В даному підготовчому судовому засіданні прокурор Лисенко В.О., просив призначити кримінальне провадження до судового розгляду , а також задовольнити подане письмове клопотання про продовження застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , оскільки такий строк стікає та ті ризики, які стали підставою для його застосування та продовження не змінилися та не відпали, а саме: обвинувачений - ОСОБА_3 , обвинувачується у вчинені особливо тяжкого злочину та тяжкого злочину, в судовому засіданні ще не допитані обвинувачений, потерпілий та свідки, тому обвинувачений будучи на волі може на них незаконно впливати , а також переховуватися від суду.

Захисник Бабух Л.А., не заперечував проти призначення судового розгляду у даному провадженні , але заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою .

Потерпілий ОСОБА_1 та обвинувачений ОСОБА_3 не заперечували щодо задоволення клопотання прокурора про продовження застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою та призначення кримінального провадження до судового розгляду. В свою чергу, обвинувачений ОСОБА_3 заперечував проти доводів прокурора , що він є особою без сім`ї, оскільки у нього є дружина, з якою він примирився та яка йому будучи затриманим, привозила передачу.

Вислухавши клопотання прокурора, міркування присутніх учасників судового процесу, колегія суддів, вважає що дане провадження слід призначити до судового розгляду , а клопотання прокурора - обґрунтованим та таким , що підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Угод про визнання винуватості чи про примирення у порядку ст.ст.468-475 КПК України до суду не надійшло. Підстав для закриття кримінального провадження не вбачається. Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог КПК України, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону. Підстав для направлення обвинувального акту для визначення підсудності не встановлено, дане кримінальне провадження підсудне Вінницькому районному суду Вінницької області.

Враховуючи те, що не має підстав для прийняття рішень визначених п.п.1-4 ч.3 ст.314 КПК України, тому, колегія суддів приходить до висновку, що дане кримінальне провадження слід призначити до судового розгляду та викликати учасників кримінального провадження.

Відповідно до положень ч.3 ст. 331 КПК, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно до п.п.4,5 ч.2 ст.183 КПК, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років та до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до положень, викладених в ч.1 ст. 177 КПК, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

З положень, викладених у ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Окрім того, стаття 17 Закону України № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.

Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.

Європейський суд з прав людини стверджує, що вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об`єднаного Королівства»).

З наведеного витікає, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою/продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.

Так, у справі «Маккей проти Об`єднаного Королівства» ЄСПЛ зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.

ЄСПЛ під час вирішення справи «Медведев та інші проти Франції» зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у демократичному суспільстві у значенні, передбаченому Конвенцією.

Колегією суддів установлено, що запобіжний захід до обвинуваченого застосований за рішенням суду, тобто у спосіб, встановлений КПК України.

Вирішуючи письмове клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого, колегія суддів враховує, що тримання під вартою є винятковим та відповідно до ст. 176 КПК України найбільш суворим запобіжним заходом.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «К.Г. проти Німеччини»).

Згідно роз`ясненнями, викладеними у постанові № 14 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2014 «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою», відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи.

Колегія суддів вважає, що наразі існують ризики, передбачені п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: хоча обвинувачений ОСОБА_3 , має постійне місце проживання на території Вінницького району, але обвинувачується у вчинені особливо тяжкого та тяжкого умисних злочинів - умисному протиправному заподіяння смерті іншій людині та умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, на даний час судовий розгляд даного провадження не розпочато, не заслухані пояснення обвинуваченого, потерпілого, свідків, не досліджені письмові докази, тому колегія суддів вважає, що існують ризики переховування ОСОБА_2 , від суду та незаконного впливу на потерпілого і свідків , які ще недопитані в судовому засіданні.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Таким чином, з метою дотримання балансу між суспільним інтересом та правом особи на особисту свободу, колегія суддів доходить висновку, що для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на них процесуальних обов`язків та уникнення встановлених судом ризиків, доцільно продовжити йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Тому колегія суддів, не зачіпляючи питання доказовості вини обвинуваченого, вважає за доцільне продовжити ОСОБА_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на два місяці, а саме - по 25 листопада 2019 року включно, задовольнивши клопотання прокурора.

Керуючись ст. ст. 314-316, 331 КПК , Колегія суддів –

УХВАЛИЛА:

Кримінальне провадження , внесене 16.03.2019 в ЄРДР за №12019020100000187 за обвинуваченням ОСОБА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, які передбачені ч.1 ст. 115, ч.1 ст.121 КК України, - призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вінницького районного суду Вінницької області на 04.10.2019 р. об 16.30 годин.

Розгляд кримінального провадження здійснювати у відкритому судовому засіданні , колегією суддів.

В судове засідання викликати: прокурора – Лисенка В.О., потерпілого- ОСОБА_1 , захисника- Бабуха Л.А., свідків згідно до реєстру матеріалів досудового розслідування; а обвинуваченого- ОСОБА_2 доставити конвоєм.

Клопотання прокурора Лисенка В.О. – задовольнити.

Продовжити застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Вінницькій УВП УДПтСУ в Вінницькій області на два місяці, тобто по 25 листопада 2019 року включно.

Копію ухвали направити уповноваженій особі Вінницької УВП УДПтСУ в Вінницькій області для відому; іншим учасникам кримінального провадження -вручити в залі судового засідання.

Ухвала в частині продовження застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду , шляхом подачі апеляційної скарги через Вінницький районний суд Вінницької області протягом семи днів, обвинуваченому- з дня отримання копії цієї ухвали, а іншими учасниками - з дня проголошення ухвали.

Повна ухвала суду проголошена 27.09.2019 о 15.00 годин.

Головуючий-суддя : О.Б. Саєнко

Судді: О.І. Бондаренко

І.А. Ганкіна