Ухвала суду № 84594470, 24.09.2019, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/3482/19

Провадження 2-1733/19

ухвала

24 вересня 2019 року Суддя Обухівського районного суду Київської області Потабенко Л.В., розглянувши позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Обухівське» до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання незаконним та скасування розпорядження Обухівської районної державної адміністрації № 365 від 18 грудня 2015 року,

В С Т А Н О В И В :

23.09.2019 року до Обухівського районного суду звернувся голова правління Публічного акціонерного товариства «Обухівське» з вищевказаною позовною заявою, в якій просить визнати недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області «Про затвердження проекту приватизації земель публічного акціонерного товариства «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Нещерівської та Першотравенської сільських рад» № 365 від 08 грудня 2015 року.

При вирішенні питання про відкриття провадження в даній справі, приходжу до наступного висновку.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

За загальним правилом, передбаченим ч.1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та Інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.

Відповідно до ч.2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи – підприємці.

Як вбачається зі змісту позову, позивач просить визнати недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області «Про затвердження проекту приватизації земель публічного акціонерного товариства «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Нещерівської та Першотравенської сільських рад» № 365 від 08 грудня 2015 року. В обгрунтування позову посилається на те що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не було враховано, площа земельних ділянок які перебувають у постійному користуванні позивача, проект-2 містить технічне завдання на виконання робіт, осіб які не є землекористувачами, та був затверджений без згоди землекористувачів, та не був погоджений з ПАТ «Обухівське», та суперечить вимогам ЗК України.

Суд вважає, що спірні правовідносини виникли із земельних відносин, пов`язаних із користуванням земельною ділянкою ПАТ «Обухівське» при виготовленні та затвердженні проекту приватизації земель публічного акціонерного товариства «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За загальним правилом розмежування компетенції судів з розгляду земельних та пов`язаних із земельними відносинами майнових спорів відбувається залежно від суб`єктного складу їх учасників.

Земельні та пов`язані із земельними відносинами майнові спори, зокрема щодо користування землі, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб`єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами.

Характер правовідносин, що виникли між сторонами, свідчить про те, що він пов`язаний з порушенням права позивача, який користується спірною земельною ділянкою на підставі державних актів на право постійного користування землі і оскаржуване розпорядження стосується саме цих спірних земельних ділянок, і позовні вимоги стосуються прав та інтересів сторін саме як учасників господарських відносин.

Оскільки юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу сторін та предмета позовних вимог, суд приходить до висновку, що даний спір повинен розглядатись в силу вимог статті 4,20 ГПК України в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За вказаних обставин, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі, адже спір, що виник між сторонами необхідно розглядати в порядку господарського судочинства.

Роз`яснити позивачеві право звернення з позовом до суду в порядку господарського судочинства з метою захисту своїх прав та законних інтересів.

Керуючись ст.ст. 186, 353 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

У відкритті провадження у справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Обухівське» до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання незаконним та скасування розпорядження Обухівської районної державної адміністрації № 365 від 18 грудня 2015 року, відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: