Рішення № 84593751, 18.09.2019, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/1073/19

Провадження № 2/345/652/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.09.2019 р. м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Юрчака Л.Б.

при секретарі - Баран В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Калуш цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ

13.03.2019 Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості. Позовна заява мотивована тим, що 10 жовтня 2013 року між банком і ОСОБА_1 укладено договір №б/н, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 13000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Оскільки відповідач зобов`язання за договором належно не виконувала, внаслідок чого станом на 21.02.2019 року вона має заборгованість в сумі 485 000,98 грн., яка складається з заборгованості за кредитом - 12 626,45 грн. і заборгованості про процентам за користування кредитом 468 072,53 грн., заборгованість за пенею та комісією 4302,00 грн. Враховуючи вищевикладене та користаючись правом на пред`явлення до стягнення лише частини заборгованості, АТ КБ "Приватбанк" просить стягнути з відповідача 123 139,90 грн. заборгованості за кредитним договором, яка складається з 12 626,45 грн. заборгованості за кредитом і 110 513,45 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом з 10.10.2013 року по 30.06.2017 року, а також судові витрати по справі.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в матеріалах справи міститься його клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явилась,, однак представник відповідача адвокат Долинка О.А. через канцелярію суду подав письмові пояснення, в яких позов не визнав, просив в позові відмовити повністю. Також представником відповідача до суду подана заява, в якій він просить справу слухати без його участі та без участі відповідача .

Суд, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи приходить до наступного.

Судом встановлено, що 10.10.2013 року між позивачем і відповідачем укладений кредитний договір №б/н шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, згідно якого остання отримала кредит в сумі 13 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну картку (а.с. 7, 8).

Згідно з викладеною у анкеті-заяві інформацією, відповідач висловила свою згоду з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, при цьому вона ознайомилась і згідна з Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заявлена до стягнення заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 21.02.2019 року становить 123 139,90 грн. і складається з 12 626,45 грн. заборгованості за кредитом і 110 513,45 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У анкеті-заяві позичальника ОСОБА_1 від 10 жовтня 2013 року процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, а також відсутні умови щодо підстав нарахування та розміру комісії.

Пред`являючи вимоги про погашення кредиту, банк крім тіла кредиту - суми, яку фактично отримала в борг позичальник ОСОБА_1 , просив стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Суд при вирішенні даного спору враховує висновки, викладені Великою Палатою у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Згідно Витягу з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на сайті: www.privatbank.ua, надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання) (п. 1.1.7.12), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 342/180/17 зазначила, що також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк", тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною четвертою статті 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником.

Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю в п`ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Суд вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: www.privatbank.ua, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 10 жовтня 2013 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань і комісію.

У письмових поясненнях (а.с.66-70) представник відповідача, заперечуючи проти позовних вимог банку, посилався, зокрема, на те, що позовна заява не підлягає до задоволення, оскільки у матеріалах справи відсутня Пам`ятка клієнта чи її копія, а додані позивачем витяги з Умов та Правил надання банківських послуг не можна вважати належними і допустимими доказами, оскільки не містять підпису відповідача як підтвердження доведення її до відома відповідача на момент отримання кредиту, що саме з такими умовами та правилами відповідач погодилась. Отже, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не підписані позичальником- відповідачем та не визнаються ним.

Таким чином, враховуючи, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: www.privatbank.ua не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору, позов про стягнення з відповідача заборгованості по процентах за користування кредитом у розмірі 110 513,45 грн., не може бути задоволений у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідачки по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 26 березня 2012 року.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема, статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред`явив.

Також суд встановив, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 10 жовтня 2013 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ "ПриватБанк" не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів - 12 626,45 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості та не було спростовано відповідачем. Вказана сума фактично отриманих кредитних коштів підлягає стягненню з відповідача в користь позивача в повному обсязі, а не частково.

Відповідно до ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати по справі становлять 1921,00 грн., однак, враховуючи, що позов задоволено частково на суму 12 626,45 грн., що становить 10,25 % від ціни позову (12 626,45 : 123 139,90 х 100% =10,25%), а тому відповідно до ст.141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути судові витрати в сумі 196,90 грн. (1921,00 х10,25%=196,90 ).

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.207,625,626,628,633,634,638,551,526,530,1048,1049,1054,1056-1 ЦК України, ст.ст. 81,141,258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , жительки АДРЕСА_1 , в користь акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 10.10.2013 року в сумі 12 626,45 грн., а також 196,90 грн. судових витрат, а всього 12 823,35 грн..

У задоволені іншої частини позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Суддя: