Рішення № 84592028, 16.09.2019, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

16.09.2019 Єдиний унікальний номер 205/3672/18

Єдиний унікальний номер № 205/3672/18

Провадження № 2/205/428/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2019 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді - Басової Н.В., за участю секретаря судового засідання - Піменової М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Друга Дніпровська державна нотаріальна контора, Третя Дніпровська державна нотаріальна контора, про встановлення факту належності, скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності на частину домоволодіння в порядку спадкування за законом, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Друга Дніпровська державна нотаріальна контора, Третя Дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на частину домоволодіння в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 30.05.2018 року звернулась до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Дніпровської міської ради про визнання права власності на частину домоволодіння в порядку спадкування за законом.

11.09.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненим позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Друга Дніпровська державна нотаріальна контора, Третя Дніпровська державна нотаріальна контора, про встановлення факту належності, скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності на частину домоволодіння в порядку спадкування за законом. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що його бабусі ОСОБА_4 на праві власності належало 66/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.05.2001 року, зареєстрованого в КП ДМБТІ 26.09.2002 року в реєстрову книгу № 611 за реєстровим № 39. 20.05.2009 року ОСОБА_4 подарувала зазначену вище частину домоволодіння батьку позивача - ОСОБА_5 , вказаний договір не був належним чином зареєстрований в КП ДМБТІ. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 . Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді 66/100 частин зазначеного вище домоволодіння. Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5 були позивач - син спадкодавця та його бабуся - мати спадкодавця ОСОБА_4 . Оскільки позивач був неповнолітнім, то його мати, як законний представник, у встановлений законом строк звернулася до Другої Дніпропетровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла. Після її смерті відкрилася спадщина, на яку претендували: позивач за спадковою трансмісією та відповідач, які у встановлений законом строк звернулись до Другої ДДНК з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 . Оскільки нотаріусу не було надано документ, що підтверджує зареєстроване право власності за ОСОБА_5 на 66/100 частин зазначеного вище домоволодіння, то 20.06.2018 року державний нотаріус Другої Дніпровської державної нотаріальної контори відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Позивач просив суд встановити факт належності ОСОБА_5 66/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 що складає квартиру №2 , на підставі договору дарування від 20.05.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гуніною В.І. за реєстровим № 899; скасувати державну реєстрацію права власності на 66/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , що зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_4 у 2016 році; визнати за позивачем право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 - на 33/100 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з квартири №2 , житловою площею 46,8 кв.м., загальною площею 82,3 кв. м . у житловому будинку А-1 житловою площею 76,6 кв.м., загальною площею 134,2 кв.м., та господарських споруд та право власності в порядку спадкування за спадковою трансмісією після смерті бабусі ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 33/200 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з: квартири №2 , житловою площею 46,8 кв.м., загальною площею 82,3 кв. м . у житловому будинку А-1 житловою площею 76,6 кв.м., загальною площею 134,2 кв.м., та господарських споруд.

16.09.2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Друга Дніпровська державна нотаріальна контора, Третя Дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на частину домоволодіння в порядку спадкування за законом. В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що її матері ОСОБА_4 на праві власності належало 66/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.05.2001 року, зареєстрованого в КП ДМБТІ 26.09.2002 року в реєстрову книгу № 611 за реєстровим № 39. 20.05.2009 року ОСОБА_4 подарувала зазначену вище частину домоволодіння ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 . Після його смерті відкрилася спадщина, що складалася з 66/100 частин зазначеного вище домоволодіння. Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5 були його син ОСОБА_1 та мати ОСОБА_4 . У встановлений законом строк законний представник ОСОБА_1 звернулась до Другої Дніпропетровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті батька. ОСОБА_4 була зареєстрована разом зі спадкодавцем у спадковому будинку за адресою: АДРЕСА_7 , тому також прийняла спадщину після смерті свого сина. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла. Після її смерті відкрилася спадщина, у т.ч. і у вигляді частини спадкового майна, яку вона прийняла після смерті свого сина ОСОБА_5 Спадкоємцями у рівних частках за законом після смерті ОСОБА_4 є позивач та відповідач, які у встановлений законом строк звернулися до Другої ДДНК з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4

ОСОБА_2 просила суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 33/200 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з: квартири № 2 , житловою площею 46,8 кв.м., загальною площею 82,3 кв . м . у житловому будинку А-1, житловою площею 76,6 кв.м. загальною площею 134,2 кв.м., та господарських споруд.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, натомість його представник - адвокат Сорока Т.В. письмово просила розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, зустрічний позов визнає.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце слухання справи повідомлялась належним чином, натомість її представник - адвокат Кудряшов Е.В. письмово просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги ОСОБА_1 визнає, зустрічний позов підтримує.

Представник третьої особи - Другої Дніпровської державної нотаріальної контори письмово просив розглядати справу без його участі відповідно до діючого законодавства.

Представник третьої особи - Третьої Дніпровської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст. 55, ст. 124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню за наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 на праві власності належало 66/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.05.2001 року, зареєстрованого в КП ДМБТІ 26.09.2002 року в реєстрову книгу № 611 за реєстровим № 39 (а.с. 82, 85-86 том 2).

Зазначені 66/100 частин домоволодіння складалися з квартири №2 житловою площею 46,8 кв.м., загальною площею 82,3 кв.м . у житловому будинку А-1 житловою площею 76,6 кв.м., загальною площею 134,2 кв.м. та господарських споруд, що розташовані на земельній ділянці площею 820 кв.м.

20.05.2009 року ОСОБА_4 подарувала належні їй 66/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 ОСОБА_5 на підставі договору дарування, посвідченого 20.05.2009 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гуніною В.І. за реєстровим номером 899 (а.с. 91 том 2). Проте, вказаний договір не зареєстрований в КП ДМБТІ за ОСОБА_5 , що підтверджується копією договору дарування та відповіддю КП ДМБТІ за № 4296 від 05.04.2017 року (а.с. 133 оберт).

Згідно ч. ч. 1, 4 ст. 722 ЦК України право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття. Прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунка.

Згідно п. 11 Договору дарування, обдаровуваному роз`яснено, що право власності на подаровану частину домоволодіння виникає з моменту його прийняття. Прийняттям дарунка вважається одержання обдаровуваним примірника цього договору після його нотаріального посвідчення або символів речі (ключів).

Однак після посвідчення договору дарування дарувальник ОСОБА_4 16.03.2016 року зареєструвала за собою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.05.2001 року, на підставі якого у 2009 році вже подарувала 66/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_5 (а.с. 125 том 2).

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Згідно ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Аналіз частини 3 та 4 ст. 334 ЦК України дає підстави дійти до висновку, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає з моменту такого посвідчення, а усі права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Таким чином, оскільки договір дарування було нотаріально посвідчено, ОСОБА_5 набув на 66/100 часток спірного домоволодіння право власності, незважаючи на те, що за життя не провів державну реєстрацію права власності на вказане майно.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер (а.с. 10 том 1). Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді 66/100 частин зазначеного вище домоволодіння. Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 у рівних частках, тобто по 33/100 частки за кожним (66/100 : 2 = 33/100), були ОСОБА_1 (син спадкодавця) (а.с. 8 том 1) та ОСОБА_4 (мати спадкодавця).

ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 у встановлений законом шестимісячний строк звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини (а.с. 122 оберт том 1).

Постановою державного нотаріуса Другої Дніпровської державної нотаріальної контори Циганко Є.Л. від 20.06.2018 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с. 134-135 том 1).

ОСОБА_4 була зареєстрована зі спадкодавцем на час його смерті (а.с. 128 том 1), тому в силу ч. 3 ст. 1268 ЦК України, вважається такою, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла (а.с. 5 том 2). Спадкоємцями після її смерті у рівних частках, тобто по 33/200 частки за кожним (33/100 : 2 = 33/200), є позивач (син померлого ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за спадковою трансмісією та донька спадкодавця - ОСОБА_2 , які у встановлений законом шестимісячний строк звернулись до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, що підтверджується копією спадкової справи 719/2016 (а.с. 1-135 том 2).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

На підставі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч. 1 ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього ж Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У відповідності з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

На підставі ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

У положеннях п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 р. за № 24-753/0/4-13 роз`яснено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК). Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 доведені та обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15-16, 182, 319, 328, 334, 392, 1216-1218, 1261, 1266, 1268-1270 ЦК України, ст. ст. 4, 12-13, 77-81, 141, 258-259, 263-266, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_8 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_7 ), треті особи: Друга Дніпровська державна нотаріальна контора (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Метробудівська, 1), Третя Дніпровська державна нотаріальна контора (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Робоча, 22а), про встановлення факту належності, скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності на частину домоволодіння в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_5 66/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 що складає квартиру №2 , на підставі договору дарування від 20.05.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гуніною В.І. за реєстровим № 899.

Скасувати державну реєстрацію права власності на 66/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , що зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_4 у 2016 році.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 - на 33/100 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з: квартири №2 , житловою площею 46,8 кв.м., загальною площею 82,3 кв. м . у житловому будинку А-1 житловою площею 76,6 кв.м., загальною площею 134,2 кв.м., та господарських споруд та право власності в порядку спадкування за спадковою трансмісією після смерті бабусі ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 33/200 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з: квартири №2 , житловою площею 46,8 кв.м., загальною площею 82,3 кв . м . у житловому будинку А-1 житловою площею 76,6 кв.м., загальною площею 134,2 кв.м., та господарських споруд.

Зустрічний позов ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_7 ) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_8 ), треті особи: Друга Дніпровська державна нотаріальна контора (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Метробудівська, 1), Третя Дніпровська державна нотаріальна контора (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Робоча, 22а), про визнання права власності на частину домоволодіння в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 33/200 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з: квартири №2 , житловою площею 46,8 кв.м., загальною площею 82,3 кв . м . у житловому будинку А-1 житловою площею 76,6 кв.м., загальною площею 134,2 кв.м., та господарських споруд.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після завершення апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25 вересня 2019 року.

Суддя Н.В. Басова