Рішення № 84591843, 27.09.2019, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/5564/19

2/212/2418/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2019 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Дехта Р.В., з участю секретаря судового засідання Більченко Ю.О., порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України, за відсутності осіб, які беруть участь у справі та без здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін по справі в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодженням здоров`я, -

встановив:

04 липня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області через свого представника - адвоката Карнаух Т.В. з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі - Відповідач) про стягнення моральної шкоди в зв`язку з ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків в розмірі 146 055 гривень 00 копійок, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3900 гривень В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що працював на підприємстві відповідача протягом 20 років 4 місяці в умовах, які характеризуються перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища. Внаслідок шкідливих факторів виробництва виникли хронічні захворювання, і за висновком МСЕК у вересні 2019 позивачу первинно було встановлено 20% стійкої втрати професійної працездатності. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, в період роботи позивача на підприємстві ОСОБА_1 втратив своє здоров`я, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що протягом тривалого часу відчуває дискомфорт в житті, а саме відчуває частий біль та обмеження рухів у відділі хребта, оніміння лівої ноги, часті судоми в м`язах лівої ноги та інше.

09 липня 2019 року ухвалою суду прийнято позову заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до судового розгляду на 05 вересня 2019 року без повідомлення (виклику) учасників справи.

30 липня 2019 року представник відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому просив суд ухвалити рішення про відмову позивачу в задоволенні позову. В обґрунтування зазначив, що позивачем не доведено факту завдання йому моральної шкоди та її розмір, відсутні висновки спеціаліста - експерта. Також зазначив, що втрата професійної працездатності не пов`язана із втратою здібності до самообслуговування.

05 вересня 2019 року ухвалою суду було відкладено розгляд цивільної справи, справу призначено до судового розгляду на 11 годину 00 хвилин 27 вересня 2019 року з викликом повідомленням сторін по справі.

27 вересня 2019 року до суду надійшли заява від представників позивача та представника відповідача про розгляд справи за їхньої відсутності.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 у період з 09 січня 1997 року по 05 травня 2017 року працював за різними професіями: на Публічному акціонерному товаристві «Криворізький залізорудний комбінат», тобто перебував у трудових правовідносинах з Відповідачем, що підтверджується трудовою книжкою та не оспорюється сторонами.

06 грудня 2018 року на підприємстві ПублічнЕ акціонернЕ товариство «Криворізький залізорудний комбінат» було проведено розслідування причин виникнення хронічних професійних захворювань позивача, про що складено Акт розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4. Вказано, що підставою для встановлення професійного характеру захворювань також послужив профмаршрут:

-09.01.1997 рік - 02.09.2005 рік - підземний електрозварювальник шахти імені Леніна ВАТ «Кривбасзалізрудком»;

-02.08.2005 рік - 10.10.2007 рік - підземний кріпильник шахти імені Леніна ВАТ «Кривбасзалізрудком»;

-10.10.2007 рік - 16.09.2010 рік - підземний електрослюсар (слюсар) черговий та з ремонту устаткування шахти імені Леніна ВАТ «Кривбасзалізрудком»;

Відповідно до Акту розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 06 грудня 2019 року, професійне захворювання виникло за таких обставинах: працюючи на шахті; «Тернівська» (раніше шахта Леніна) ПАТ «Кривбасзалізрудком» з 15.09.2010 року по 05.05.2017 року гірником підземним, ОСОБА_1 прибирав породу вручну під час очищення основи рейкової колії, різав рейки, монтував та демонтував рейковий шлях, стрілочні переводи. В підземних умовах шахти не завжди була можливість використовувати засоби малої механізації для переміщення вантажів внаслідок робочого простору, перешкоджаючого їх застосуванню, череж що умови праці характеризувалися фізичним навантаженням.

Згідно копії Довідки огляду МСЕК від 04 квітня 2019 року позивачу ОСОБА_1 первинно встановлено 20% стійкої втрати професійної працездатності (радикулопатія), з наступним переоглядом 01 березня 2020 року. Визначено потреби у забезпеченні лікарськими засобами, виробами медичного призначення.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 15 серпня 2005 року та 13 серпня 2010 року нагороджувався почесною грамотою Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» з нагоди професійного свята «Дня шахтаря», що підтверджується трудовою книжкою.

Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року «Кечко проти України» у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року , абз.9 п.5 встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно частин 1,3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповіднодо нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 також роз`яснив про право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду чи галузевої належності.

У відповідності зі ст.ст. 23, 1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві або внаслідок профзахворювання складається, зокрема, у фізичному болі, душевних стражданнях, які він поніс у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок отримання ним професійного захворювання.

Суд, дослідивши медичні документи позивача про отримання ним професійних захворювань, дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода, так як він відчуває фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання.

Суд відхиляє заперечення відповідача в частині доводів про те, що позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються вищенаведеними висновками суду. Доводи представника відповідача щодо відсутності факту встановлення наявності доказу вини відповідача суд не приймає до уваги, оскільки судом встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу. З урахуванням викладеного, доводи відповідача про те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення йому моральної шкоди у зв`язку з втратою працездатності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, суд враховує глибину фізичних та моральних страждань позивача, ступінь втрати ним професійної працездатності в розмірі 20% та, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, потребу в забезпеченні лікарськими засобами, виробами медичного характеру, а також період праці на підприємстві відповідача на протязі 20 років 4 місяців та нагородження 15 серпня 2005 року та 13 серпня 2010 року почесними грамотами ПАТ «Кривбасзалізрудком». Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди дещо завищений, а тому визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у вигляді одноразового відшкодування в сумі 30000,00 гривень без утримання податку з доходу фізичних осіб, що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

Стосовно відшкодування витрат позивача на правову допомогу слід зазначити, що відповідно до положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Судові витрати на правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

В обґрунтування заявлених вимог до позовної заяви додано договір (угода) про надання правничої допомоги, який було укладено між ОСОБА_1 та адвокатом Карнаух Т.В. від 11 лютого 2019 року. Відповідно до розрахунку судових витрат по договору про надання правової допомоги № 04/19 від 11.02.2019 року розмір витрат становить 3900 грн.

Суд вважає, що вимога в частині відшкодування витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню, пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі що має становити 700 гривень та враховуючи ту обставину, що адвокат Карнаух Т.В. не приймала участь в судовому засіданні при розгляді справи, а вартість вказаної послуги у розрахунку становить 1200 гривень.

На підставі ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 768,40 грн., оскільки згідно ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89,133, 141, 258-259, 263-265,279, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодженням здоров`я задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 моральну шкоду в розмірі 30000,00 гривень (тридцять тисяч) гривень 00 копійок, без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 700 гривень 00 копійок.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судові витрати в сплаті судового збору в розмірі 768 гривень 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», місце знаходження юридичної особи: 50029, м. Кривий Ріг, вулиця Симбірцева, 1а, код ЄРДПОУ 00191307.

Повне рішення буде виготовлено до 02 жовтня 2019 року.

Суддя: Р. В. Дехта