Рішення № 84590081, 30.09.2019, Оболонський районний суд міста Києва

30.09.2019 Справа № 756/11032/15-ц

Ун.№756/11032/15-ц

Пр.№2/756/53/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2019 року Оболонський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Майбоженко А.М.

при секретарі Одягайло Л.М.

представника відповідача Клименко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м.Києва» до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 рокупозивач КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва» звернувся з позовом до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії, а саме зобов`язати ОСОБА_2 звільнити приміщення загального користування площею 14,40 кв.м. на п`ятому поверсі біля кімнати НОМЕР_5 квартири АДРЕСА_1 .

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до Розпорядження виконавчого органу Київської міської державної адміністрації від 12.09.2012 року № 1605 «Про безоплатне прийняття відомчого житлового фонду , службового житла, зовнішніх інженерних мереж ПАТ «ХК «Київміськбуд» до комунальної власності територіальної громади міста Києва» та Розпорядження від 29.11.2012 року № 2131 «Про затвердження актів приймання - передачі відомчого житлового фонду ПАТ «ХК «Київміськбуд» в комунальну власність територіальної громади м. Києва до сфери управління районних в м. Києві державних адміністрацій» будинок АДРЕСА_1 було прийнято до сфери управління Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації.

Розпорядженням Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації №41 від 31.01.2015 року, зі змінами, внесеними Розпорядженням № 132 від 19.03.2015 року, житловий будинок АДРЕСА_4 був закріплений на праві господарського відома за комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва».

Власнику кімнат № НОМЕР_1 АДРЕСА_1 ОСОБА_3 (був власником кімнат до 28.02.2013 року) було вручено припис стосовно незаконного зайняття та приєднання приміщення загального користування. Під час продажу кімнат ОСОБА_3 був попереджений мешканцями 5-го поверху про звільнення даного приміщення , але при виселенні ключі від приміщення не були передані мешканцям.

Власником кімнат № НОМЕР_2 АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу 33/100 часток квартири від 28.02.2013 року.

05.08.2013 року працівниками ЖЕК-506 було складено акт на предмет незаконного зайняття та приєднання приміщення загального користування мешканцем кімнат НОМЕР_4 кв. АДРЕСА_1 . При комісійному обстеженні було встановлено, що приміщення загального користування, яке знаходиться на 5-му поверсі , було зайняте та приєднане мешканцем кімнат № НОМЕР_1 і НОМЕР_5 кв. АДРЕСА_1 шляхом влаштування дверного прорізу між кімнатою № НОМЕР_5 та приміщенням загального користування. Власник кімнат ОСОБА_2 , від імені якої діяв ОСОБА_1 за довіреністю, був попереджений про незаконне зайняття та приєднання приміщення загального користування. Приміщення на даний час не звільнено.

Таким чином, відповідачем порушено норми права шляхом приєднання приміщення загального користування площею 14,40 кв.м. до кімнати НОМЕР_5 квартири АДРЕСА_1 та здійснено перепланування шляхом влаштування дверного прорізу між кімнатою № НОМЕР_5 та приміщенням загального користування.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд зобов`язати відповідача звільнити приміщення загального користування площею 14,40 кв.м. на п`ятому поверсі біля кімнати НОМЕР_5 квартири АДРЕСА_1 та зобов`язати її за власний рахунок поновити планування приміщення загального користування відповідно до поверхового плану будинку, а також стягнути судові витрати.

ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач ОСОБА_2 померла і ухвалою суду від 05.08.2019 допущено процесуальне правонаступництво відповідача і до участі у справі залучено спадкоємця померлої - ОСОБА_1

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав заяву про слухання справи у його відсутність та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечувала, вважала його необгрунтованим та таким, що не грунтується на вимогах чинногозаконодавства України.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та давши оцінку доказам в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до Розпорядження виконавчого органу Київської міської державної адміністрації від 12.09.2012 року № 1605 «Про безоплатне прийняття відомчого житлового фонду, службового житла, зовнішніх інженерних мереж ПАТ «ХК «Київміськбуд» до комунальної власності територіальної громади міста Києва» та Розпорядження від 29.11.2012 року № 2131 «Про затвердження актів приймання - передачі відомчого житлового фонду ПАТ «ХК «Київміськбуд» в комунальну власність територіальної громади м. Києва до сфери управління районних в м. Києві державних адміністрацій», будинок АДРЕСА_4 було прийнято до сфери управління Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації.

Розпорядженням Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації №41 від 31.01.2015 року, зі змінами, внесеними Розпорядженням № 132 від 19.03.2015 року, житловий будинок АДРЕСА_4 був закріплений на праві господарського відома за комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва».

Попередньому власнику кімнат № НОМЕР_1 та НОМЕР_5 кв. № АДРЕСА_1 ОСОБА_3 (був власником кімнат до 28.02.2013 року) було вручено припис стосовно незаконного зайняття та приєднання приміщення загального користування. Під час продажу кімнат ОСОБА_3 був попереджений мешканцями 5-го поверху про звільнення даного приміщення , але при виселенні ключі від приміщення не були передані мешканцям.

28.02.2013 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу 33/100 часток квартири, за умовами якого продавці передали у власність ОСОБА_2 кімнату від НОМЕР_1 та кімнату № НОМЕР_3 , що складає 33/100 часток квартири під номером АДРЕСА_1 за обумовлену грошову суму.

05.08.2013 року працівниками ЖЕК-506 було складено акт на предмет незаконного зайняття та приєднання приміщення загального користування мешканцем кімнат НОМЕР_4 кв. АДРЕСА_1 . При комісійному обстеженні було встановлено, що приміщення загального користування, яке знаходиться на 5-му поверсі , було зайняте та приєднане мешканцем кімнат № НОМЕР_1 і НОМЕР_5 . АДРЕСА_1 шляхом влаштування дверного прорізу між кімнатою НОМЕР_5 та приміщенням загального користування. Власник кімнат ОСОБА_2 , від імені якої діяв ОСОБА_1 за довіреністю, був попереджений про незаконне зайняття та приєднання приміщення загального користування.

Як вбачається з акту обстеження, дверний проріз було влаштовано мешканцем кімнат № НОМЕР_1 та № НОМЕР_3 , але не вказано, яким саме мешканцем і що вищевказані дії було вчинено саме ОСОБА_2 .

При цьому в позові позивач прямо вказує, що дверний проріз було вчинено попереднім власником кімнат № НОМЕР_1 і НОМЕР_5 ОСОБА_3 ,тобто до моменту укладення договору купівлі-продажу з ОСОБА_2 .

Позивач не надав суду доказів того, що ОСОБА_2 будь-яким чином причетна до влаштування дверного пройому.

Таким чином, позивачем не доведено, що саме з вини відповідача в результаті зловживання ним правом власника кімнат, які знаходяться поруч з приміщенням загального користування площею 14,40 кв.м. на п`ятому поверсі біля кімнати НОМЕР_5 квартири АДРЕСА_1 , було вчинено дверний проріз.

Крім того, позивач не вказує у позовній заяві, яким саме чином відповідач повинен звільнити приміщення загального користування площею 14,40 кв.м. та які дії вчинити при цьому.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном з підстав, передбачених законом або договором, і що діями саме відповідача порушується його право власності.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення особою прав, свобод або інтересів інших осіб на момент їх звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Статтею 4 ЦПК України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Тому, завданням цивільного захист саме порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Позивач не надав суду належних доказів про те, що відповідачем було вчинено протиправні дії або своїми діями чи бездіяльністю він істотно порушив права позивача.

За таких обставин, у задоволенні вимог про звільнення відповідачем приміщення загального користування площею 14,40 кв.м. на п`ятому поверсі біля кімнати НОМЕР_5 квартири АДРЕСА_1 слід відмовити в зв`язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.

На підставі керуючись ст. ст.5, 12, 13, 81, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м.Києва» до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м.Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 30.09.2019 року.

Суддя А.М.Майбоженко