Рішення № 84589483, 17.09.2019, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/6061/19 Справа №754/8546/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2019 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Лісовської О.В.

за участю секретаря - Грей О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_5 , Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація в особі Управління (Центру) надання адміністративних послуг Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратив право користування жилим приміщенням, мотивуючи свої вимоги тим, що згідно ордеру від 07.06.1973 року № Г210664, виданого на ім`я ОСОБА_1 , було надано дозвіл на користування квартири АДРЕСА_1 . На даний час у вищезазначеній квартирі зареєстровано п`ять осіб, а саме ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 Відповідач ОСОБА_2 являється онуком позивачки. В вищевказаній квартирі відповідач не проживає з 2015 року і з того часу не брав участі в утриманні та облаштуванні житла, не сплачував за житлово-комунальні послуги, однак залишилися зареєстрованими за даною адресою. Крім того, факт не проживання підтверджується актами від 24.10.2018 року, 26.12.2018 року, 08.04.2019 року та 17.07.2019 року. Враховуючи те, що позивачка не має можливості належним чином користуватися квартирою у зв`язку із реєстрацією в ній відповідача, вона звертається до суду з даним позовом, в якому просить суд визнати відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .

У судове засідання позивачка та її представник не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у своїй заяві представник позивача просить розглядати справу у відсутності позивачки та представника. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності позивачки та її представника, за наявних у справі матеріалів.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутність відповідача, за наявних у справі матеріалів.

Треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_5 у судове засідання не з"явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у своїх заявах просять розглядати справу в їх відсутність. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності третіх осіб, за наявних у справі матеріалів.

Представник третьої особи - Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації в особі Управління (Центру) надання адміністративних послуг Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації - у судове засідання не з"явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у своєму листі просить розглядати справу в його відсутність. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності представника третьої особи, за наявних у справі матеріалів.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, що спірним жилим приміщенням є квартира АДРЕСА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що на підставі ордеру від 07.06.1973 року № Г210664, виданого на ім`я ОСОБА_1 , квартира АДРЕСА_1 , була надана позивачці ОСОБА_1 та членам її сім`ї.

На даний час у вищезазначеній квартирі зареєстровано п`ять осіб, а саме ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ..

Відповідач ОСОБА_2 являється онуком позивачки ОСОБА_1 .

У своїх позовних вимогах ОСОБА_1 вказує про те, що відповідач у квартирі не проживає з 2015 року, квартплату та комунальні послуги не сплачує, у зв`язку з чим вона просить усунути їй перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження квартирою шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням.

Згідно із ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права.

Частиною 1 ст. 71 ЖК України передбачено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Статтею 72 ЖК України зазначено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Житлове законодавство передбачає правовий механізм, відповідно до якого особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності .

Згідно до положень ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється відповідними органами реєстрації на підставі, зокрема, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного суду України від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», наймач або член його сім`ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття. На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, переведення майна в інше жиле приміщення, виїзд в іншій населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк, тощо.

Факт непроживання відповідача у квартирі АДРЕСА_1 підтверджується також Актами про непроживання осіб за місцем реєстрації від 24.10.2018 року, 26.12.2018 року, 08.04.2019 року та 17.07.2019 року.

Аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, підлягають до задоволенню, наявні підстави для визнання відповідача таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 280-284 ЦПК України, Конституцією України, ст. 70, 71 Житлового кодексу України, постановою Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_5 , Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація в особі Управління (Центру) надання адміністративних послуг Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Третя особа - ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Третя особа - ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Третя особа - Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація в особі Управління (Центру) надання адміністративних послуг Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації, код ЄДРПОУ 37415088, адреса: м. Київ, пр. Маяковського, 29.

Повний текст рішення виготовлений 27 вересня 2019 року.

Суддя О.В.Лісовська