Ухвала суду № 84588582, 30.09.2019, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/15271/19

Провадження № 2-з/521/309/19

У Х В А Л А

30 вересня 2019 року

Суддя Малиновського районного суду м.Одеси Мурзенко М.В., розглянувши заяву представника позивача - ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» - Мельник Тетяни Іванівни, ОСОБА_3 , за участю третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору – Товариства з обмеженою відповідальністю «Сол-Проперті» про визнання протиправним та скасування рішення, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на майно,

В С Т А Н О В И В:

Представник ОСОБА_2 звернувся до Малиновського районного суду м.Одеси з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» - Мельник Тетяни Іванівни, ОСОБА_3 , за участю третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору – Товариства з обмеженою відповідальністю «Сол-Проперті» про визнання протиправним та скасування рішень та записів про державну реєстрацію права власності ТОВ «Кей-колект», ОСОБА_3 на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , витребування її з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 , та визнання права власності на спірну квартиру за позивачем, реєстрацію права власності позивача на спірну квартиру.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником спірної квартири, передав зазначену квартиру в іпотеку ПАТ «УКрсиббанк» в забезпечення зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту № 1135146300 від 27/05/2008, укладеним між банком та позивачем, право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки було відступлено на користь ТОВ «Кей-колект», яке в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки зареєструвало право власності на квартиру за собою, в подальшому провело її відчуження на користь ТОВ «Сол-проперті», яке в подальшому відчужило вказану квартиру на користь відповідача ОСОБА_3

Звернення стягнення на предмет іпотеки без укладення відповідного окремого договору позивач вважає протиправним, у зв`зяку із чим звернувся із відповідним позовом до суду.

27.09.2019 представником позивача було подано заяву про забезпечення позову, в якій просить суд:

1) накласти арешт на квартиру, загальною площею 45,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

2) заборонити ОСОБА_3 та третім особам вчиняти будь-які дії з володіння, користування та розпорядження квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , в тому числі знімати з реєстрації мешканців квартири, вселяти інших осіб до вказаної квартири, проникати та входити до вказаної квартири, укладати договори щодо оренди квартири, щодо надання/припинення комунальних послуг та інших дій;

3) заборонити ОСОБА_3 та третім особам вчиняти будь-які дії щодо обмеження прав ОСОБА_2 у володінні та користуванні квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

4) заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно, а також іншим суб`єктам на яких покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії (реєстрація прав та їх обтяжень) з квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Суд дослідивши заяву про забезпечення позову вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову – це сукупність процесуальних заходів, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог та застосовуються з метою недопущення вчинення відповідачем дій, направлених на фактичну неможливість виконання судового рішення.

Відповідно до роз`яснень, зазначених в п.2 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про судову практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладання арешту, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Проаналізувавши зміст позовних вимог, дослідивши матеріали заяви, інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виходячи із пов`язаності заходів забезпечення позову з його предметом, суд доходить висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам позивача, що полягають в можливому подальшому відчужені спірної квартири, необхідності докладання позивачем значних зусиль та витрат для захисту стверджуваних ними прав на квартиру АДРЕСА_3 , у майбутньому, в разі не вжиття заходів забезпечення позову, у зв`язку із чим вважає за необхідне вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірного нерухомого майна, оскільки вжиття зазначених заходів забезпечення позову не порушить прав відповідача ОСОБА_4 А на час розгляду справи володіти та користуватись спірним майном.

Водночас суд доходить висновку про відмову в задоволенні заяви в частині заборони ОСОБА_3 та іншим особам вчиняти будь-які дії з володіння, користування та розпорядження квартирою, в тому числі знімати з реєстрації мешканців квартири, вселяти інших осіб, проникати та входити до вказаної квартири, укладати договори оренди, щодо надання/припинення комунальних послуг та інших дій, заборони ОСОБА_3 та третім особам вчиняти будь-які дії щодо обмеження прав ОСОБА_2 у володінні та користуванні квартирою, накладення арешту на квартиру оскільки забезпечення позову в зазначений спосіб не є співмірним із заявленими позовними вимогами, представником позивача не надано доказів існування очевидної небезпеки утруднення або неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову у разі невжиття таких заходів, вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_3 та іншим особами володіти та користуватись спірною квартирою та одночасно не чинити перешкод в володінні та користуванні нею позивачем за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог в частині витребування відповідного майна, що відповідно до ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається.

Суд звертає увагу, що забезпечення позову направлено на охорону матеріально - правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, і не є обмеженням права власності особи в повній мірі та носить тимчасовий характер.

Враховуючи, що з наданих суду відомостей не вбачається, що вжиття заходів забезпечення позову в обраний судом спосіб може спричинити збитки відповідачів по справі, суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення.

Керуючись ст. ст. 149, 150, 153, 157 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову – задовольнити частково.

Заборонити будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

В задоволенні заяви в іншій частині – відмовити.

Зустрічне забезпечення – не застосовувати.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення учаснику справи копії ухвали.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя М.В.Мурзенко