Рішення № 84587816, 27.09.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/6585/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

3 вересня 2019 року Приморський районний суд м. Одеси

під головуванням судді Єршової Л.С.,

за участі секретаря судового засідання Радзімовської Р.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2

представників відповідача Швеця В.Ф . , Яковлевої Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський» про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 24483,70 грн.,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , звернулась до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський», місцезнаходження: м. Одеса, вул. Л. Толстого, про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 24483,70 грн. за збитки, завдані автомобілю TOYOTA Corolla 2001 року випуску, номер кузову (шасі) НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить позивачці, у зв`язку з падінням на автомобіль з даху будинку листа шиферу.

Позов подано з підстав відшкодування шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Автомобіль TOYOTA COROLLA, 2001 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 належить позивачу на праві власності.

Балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1 є КП ЖКС «Порто-Франківський».

04 січня 2015 року з даху багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 зірваний лист шиферу впав на належний ОСОБА_1 на праві власності автомобіль TOYOTA COROLLA.

Згідно з висновком №4138 автотоварознавчої експертизи вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного ТЗ TOYOTA COROLLA, реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкодженого під час події 04.01.2015 року, дорівнює 9800,91 грн.

Відповідно до рахунку ТОВ «ВІДІ Пальміра» від 13.04.2018 року, вартість ремонту автомобілю, що належить ОСОБА_1 становить 22035,33 грн, і саме зазначену суму збитку позивач бажає отримати від відповідача, що і стало приводом для звернення до суду.

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси Єршової Л.С. від 01.06.2018 року позов прийнято до провадження та призначено розгляд справи у спрощеному провадженні з повідомленням сторін.

Позивач та його представник у судовому засіданні наполягали на задоволенні позову, посилаючись на обставини, викладені у ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, надав до суду відзив, в якому стверджує, що позивачем не доведено причинно-наслідковий зв`язок між подією 04.01.2015 року та пошкодженням автомобілю ОСОБА_1 , позивачем безпідставно завищується розмір позовних вимог, позивачем не надано до суду належні та допустимі докази в обґрунтування своїх вимог. Також відповідачем надано до суду заяву про пропуск ОСОБА_1 позовної давності.

Представником позивача до суду надано пояснення, відповідно до яких позивачем строк позовної давності не пропущено, оскільки ОСОБА_1 намагалась вирішити з відповідачем питання відшкодування шкоди у позасудовому порядку.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Автомобіль TOYOTA COROLLA, 2001 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 належить позивачу на праві власності, що підтверджується відповідним свідоцтвом (а.с. 114).

Балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1 є КП ЖКС «Порто-Франківський», що підтверджується листом КП ЖКС «Порто-Франківський» від 14.05.2019 року вих.№ К-596.

Сторонами не заперечувалось, що 04 січня 2015 року з даху багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 зірваний лист шиферу впав на належний ОСОБА_1 на праві власності автомобіль TOYOTA COROLLA, 2001 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 .

Згідно з висновком №4138 автотоварознавчої експертизи вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного ТЗ TOYOTA COROLLA, реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкодженого під час події 04.01.2015 року, дорівнює 9800,91 грн. (а.с. 14-22).

Причинно-наслідковий зв`язок між пошкодженням автомобіля позивача та бездіяльністю відповідача як балансоутримувача будинку АДРЕСА_1 встановлено висновком №4138 автотоварознавчої експертизи по визначенню суми матеріального збитку, завданого власнику автомобілю TOYOTA COROLLA, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та не спростовано відповідачем під час розгляду справи.

Відсутність вини у завданні позивачу шкоди під час судового розгляду відповідачем не доведено.

Зазначені правовідносини врегульовано статтею 1166 ЦК України, яка передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Зобов`язання з відшкодування шкоди є деліктними зобов`язаннями, отже позадоговірними, у яких підстави, форми і розмір відповідальності визначаються тільки законом.

Відповідно до вимог статті 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач зобов`язаний забезпечувати управління майном власними силами або укладати договір з юридичними особами на управління майном, забезпечувати умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил, забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

Аналіз наведених норм, з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільно-процесуального судочинства, дає підстави для висновку про те, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди. Разом із тим, потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.

Суд враховує, що зазначена правова позиція підтримується Верховним Судом (постанова від 10.10.2018 року по справі №353/348/16-ц).

Таким чином, у відповідача є обов`язок не порушувати право власності (користування) позивача на його автомобіль у зв`язку з тим, що таке право гарантоване державою і перебуває під його охороною.

Установивши, що балансоутримувач будинку АДРЕСА_1 неналежним чином утримував вказаний будинок, внаслідок чого позивачу завдано майнової шкоди пошкодженням його автомобіля в результаті падіння з будинку шиферу, суд приходить до висновку про покладення на відповідача відповідальності за завдану шкоду.

При цьому розмір шкоди, на думку суду, визначений висновком №4138 автотоварознавчої експертизи по визначенню суми матеріального збитку, завданого власнику автомобілю TOYOTA COROLLA, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та не може взяти до уваги наданий позивачем рахунок ТОВ «ВІДІ Пальміра» від 13.04.2018 року, відповідно до якого вартість ремонту автомобілю, що належить ОСОБА_1 становить 22035,33 грн, оскільки позивачем не доведено, що необхідність проведення саме цих ремонтних робіт, пов`язана з пошкодженням її автомобіля 04.01.2015 року.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання ( ч. ч. 1, 5 ст.261 ЦК України).

Отже, з урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності повязаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Враховуючи, що пошкодження автомобілю сталось 04.01.2015 року, позивач мав право на звернення до суду з позовом про відшкодування матеріальної шкоди в межах трирічного строку позовної давності, перебіг якого почався 05.01.2015 року та сплив 07.01.2018 року.

З даним позовом позивач звернувся до суду 16.04.2018 року, тобто поза межами встановленого законом строку позовної давності.

Враховуючи положення ст. 267 ЦК України, та виходячи з того, що відповідачем заявлено клопотання до початку судового розгляду справи про застосування позовної давності, при цьому, позивач не просив поновити строк позовної давності, тому що на його думку не пропустив зазначений строк, оскільки намагався врегулювати спір в досудовому порядку, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до роз`яснень викладених в абз. 3 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

З огляду на те, що звернення до суду відбулось після намагань позивача вирішити з відповідачем питання щодо відшкодування шкоди в поза судовому порядку, і ці обставини вплинули на строки звернення до суду, враховуючи що позивач є інвалідом 2 групи безстроково, а позовну давність пропущено на незначний строк, суд вважає за можливе поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду з вищевказаним позовом.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, та з Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський» (код ЄДРПОУ 35303262) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) необхідно стягнути матеріальну шкоду у розмірі 9800,91 грн. (дев`ять тисяч вісімсот гривень 91 коп.).

Керуючись статтями 4-7, 10-13, 19, 81, 89, 258, 264, 265, 268, 315-319, 354 ЦПК України,

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський» про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 24483,70 грн., задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський» (код ЄДРПОУ 35303262) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) матеріальну шкоду у розмірі 9800,91 грн. (дев`ять тисяч вісімсот гривень 91 коп.).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 27.09.2019 року.

Суддя Л.С. Єршова