Рішення № 84587368, 10.09.2019, Семенівський районний суд Полтавської області

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №547/554/19

Провадження №2-о/547/22/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2019 року смт.Семенівка

Семенівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Атаманової С.Ю.,

при секретарі судового засідання Постолюк О.В.,

з участю:

заявника ОСОБА_1 ,

представника заінтересованої особи Гладирь В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Семенівка в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про встановлення факту постійного проживання на території України,-

В С Т А Н О В И В :

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: факту його постійного проживання, як громадянина колишнього СРСР, на території України на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року). Заявлена вимога обгрунтована тим, що від часу свого народження в 1971 році в м.Керч Кримської області він постійно проживає на території України. Разом з тим, в силу життєвих обставин (зайнятість на роботі, ведення домашнього господарства) він не отримав паспорта громадянина України в передбаченому законом порядку, а тому встановлення даного факту необхідне заявнику для підтвердження його належності до громадянства України та отримання паспорта гр-на України.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 підтримав заявлену ним вимогу про встановлення факту його проживання станом на 24 серпня 1991 року на території України та прохав суд її задоволити. Суду пояснив, що, починаючи з часу свого народження, він проживав на території колишньої УРСР, де навчався, працював у місцевому колгоспі та мав паспорт громадянина СРСР. Дійсно, починаючи з 1990 року він проходив службу в радянській армії в м.Москва, однак додому в с.Тукали повернувся не в 1992 році, а в 1991 році, оскільки влітку цього року він вже працював на комбайні та здійснював збір врожаю, а потім створив власну сім?ю. На даний час не має можливості отримати паспорт громадянина України інакше як шляхом встановлення судом відповідного факту його проживання на території України станом на 24.08.1991 року, що є передбаченою законом підставою набуття такого громадянства.

В судовому засіданні представник Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області не заперечував проти задоволення заяви ОСОБА_1 з огляду на ті обставини, що з наданих заявником письмових документів та показань свідків вбачається факт проживання заявника на території України на момент проголошення її незалежності та в подальшому.

Заслухавши пояснення заявника, представника заінтересованої особи, безпосередньо дослідивши письмові докази у справі та показання свідків, судом встановлені наступні фактичні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Судом по справі встановлено, що заявник ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Керч Кримської області, що підтверджується свідоцтвом про його народження (серія НОМЕР_1 ), виданим 10.09.1971 року Кіровським районним відділом реєстрації актів цивільного стану м.Керч Кримської області (а.с.6).

Згідно свідоцтва про неповну середню освіту № НОМЕР_2 , виданого 10.06.1986 року, заявник ОСОБА_1 навчався в Тукалівській восьмирічній школі (с.Тукали Семенівського району Полтавської області), яку закінчив у 1986 році (а.с.8).

Як вбачається зі змісту трудової книжки заявника (серія НОМЕР_3 ), останній з 28.07.1986 року був прийнятий в члени колгоспу (різноробочим) імені Дзержинського Семенівського району Полтавської області та 01.09.1986 року звільнений з роботи у зв`язку з виїздом на навчання. В подальшому у 1993 році прийнятий на посаду тракториста та звільнений з роботи 30.06.2002 року за власним бажанням (а.с.9-10).

26.12.1988 року заявник отримав паспорт громадянина колишнього СРСР (а.с.46).

Судом по справі також встановлено, що заявник по справі ОСОБА_1 в 1986 році вступив до Хомутецького ветеринарно-зоотехнічного технікуму та згідно рішення державної кваліфікаційної комісії від 28.02.1990 року отримав кваліфікацію ветеринарного фельдшера, що підтверджується відповідним дипломом серії НОМЕР_4 (а.с.7).

Крім того, згідно записів в трудовій книжці заявника про його участь в суспільному господарстві, останній з 1991 по 1992 роки перебував на службі в Радянській Армії (а.с.10).

Згідно довідки виконавчого комітету Оболонської сільської ради Семенівського району Полтавської області від 13.06.2019 року за вих.№681 заявник ОСОБА_1 протягом періоду часу з 1974 по 2010 роки проживав без реєстрації по АДРЕСА_1 (а.с.4).

Згідно довідки виконавчого комітету Худоліївської сільської ради Семенівського району Полтавської області від 19.06.2019 року за вих.№02-24/169 заявник ОСОБА_1 , починаючи з 2015 року і по даний час проживає без реєстрації по АДРЕСА_2 (а.с.5).

Крім того, під час безпосереднього дослідження доказів у справі судом, в порядку ст.ст.91, 229, 230 ЦПК України, в судовому засіданні були допитані свідки: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які дали суду показання про відомі їм обставини справи.

Так, свідок ОСОБА_3 суду дала показання про те, що заявник ОСОБА_1 постійно проживав разом з дідом в с.Тукали Семенівського району. Залишав місце проживання лише на час навчання на ветеринара в м.Хомутець та служби в радянській армії в м.Москва. Навесні 1991 року повернувся в с.Тукали та почав працювати в колгоспі на комбайні. Спочатку проживав сам, а потім створив сім`ю з гр-нкою ОСОБА_4 , з якою спільно проживає вже більше 25 років.

Свідок ОСОБА_4 суду показала, що заявник по справі є її чоловіком, з яким вона проживає однією сім`єю, починаючи з 1991 року. Вперше познайомилась із заявником за два тижні до народження ІНФОРМАЦІЯ_2 своєї старшої дочки, часто приїжджала до нього в с.Тукали, де він працював в колгоспі. Після народження дитини вона із заявником почали проживати разом. Мають трьох спільних дітей, 1995, 1997 та 2000 років народження.

Свідок ОСОБА_5 дав суду показання про те, в 1990 році заявника забрали до армії, однак в навесні 1991 року він повернувся додому в с.Тукали і в кінці березня - на початку квітня проходив в нього стажування перед тим, як його взяли працювати в КСП ім.Дзержинського. В подальшому заявник працював помічником комбайнера та збирав врожай. ІНФОРМАЦІЯ_2 в гр-нки ОСОБА_4 народилася дочка і він разом із заявником відвозили її до пологового будинку. Після цього заявник постійно проживав в с.Тукали.

Виконуючи приписи ст.264, ч.4 ст.265 ЦПК України та даючи мотивовану оцінку аргументам, наведеним заявником щодо наявності підстав для задоволення заявленої ним вимоги, а також доказам, якими вона підтверджуються, зазначаючи норми права, які були застосовані судом та мотиви їх застосування, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України в порядку окремого провадження розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України).

Відповідно до положень ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

З наведених правових норм вбачається, що законом передбачено вставлення юридичних фактів з приводу виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться і факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема, постійного проживання на території України.

Даний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №534/1169/17, від 26 червня 2019 року у справі №542/1351/17 та відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України має враховуватись судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Відповідно до роз`яснень п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до пунктів 1, 2 ч.1 ст.3 Закону України «Про громадянство України» встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) є підставою для оформлення належності до громадянства України.

Документами, що підтверджують громадянство України, є, крім іншого, паспорт громадянина України (п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про громадянство України»).

За змістом п.п.«а» п.7 Розділу ІІ «Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень» (далі - Порядку), затверджених Указом Президента України від 27.03.2001 року №215, який, крім іншого, визначає перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, - встановлення належності до громадянства України стосується громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.

Відповідно до п.8 Розділу ІІ Порядку для встановлення належності до громадянства України, відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає: а) заяву про встановлення належності до громадянства України; б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка органу внутрішніх справ про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала у громадянстві колишнього СРСР; в) судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про громадянство України» безперервним проживанням на території України - є проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів. Не є порушенням вимоги про безперервне проживання виїзд особи за кордон у службове відрядження, на навчання, у відпустку, на лікування за рекомендацією відповідного медичного закладу або зміна особою місця проживання на території України.

Виходячи з викладеного, судом встановлено, що жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обставин перебування заявника ОСОБА_1 в громадянстві іншої держави або його виїзду за кордон тривалістю більше ніж 180 днів на рік на момент проголошення незалежності України, матеріали справи не містять і відповідних доказів з приводу цього учасниками справи суду також подано не було.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (диспозитивність цивільного судочинства).

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, встановивши обставини, якими обґрунтовується заява ОСОБА_1 , оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, з урахуванням того, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для ухвалення рішення про задоволення заявленої ОСОБА_1 вимоги про встановлення факту його постійного проживання на території України, в тому числі, і на момент проголошення її незалежності, що безпосередньо підтверджується: свідоцтвом про народження заявника, з якого вбачається його народження ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Керч Кримської області; свідоцтвом про неповну середню освіту, виданим 10.06.1986 року Тукалівською восьмирічною школою Семенівського району Полтавської області; дипломом про отримання заявником кваліфікації ветеринарного фельдшера від 28.02.1990 року після закінчення навчання у Хомутецькому ветернарно-зоотехнічному технікумі; трудовою книжкою заявника, з якої вбачається здійснення ним, починаючи з 1986 року трудової діяльності в колгоспі ім.Дзержинського, а в подальшому - ПСП «Тукалівське» Семенівського району Полтавської області; довідкою виконавчого комітету Оболонської сільської ради про проживання заявника з 1974 року по 2010 рік на території сільської ради, а також показаннями свідків, які підтвердили факт постійного проживання заявника в с.Тукали Семенівського району Полтавської області станом на серпень 1991 року та протягом всього його життя.

Крім того, судом при розгляді даної справи приймається до уваги те, що норми ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України не містять посилань на обмеження захисту в суді цивільного права чи інтересу у спосіб, що встановлений законом. В даному випадку у спосіб, встановлений ч.2 ст.293 ЦПК України, шляхом встановлення факту, від якого залежить виникнення немайнового права заявника на отримання паспорта громадянина України, і в іншому порядку заявник не може довести вказаного факту, який знайшов своє підтвердження наявними в матеріалах цивільної справи доказами.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати, складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судом встановлено, що заявником ОСОБА_1 при зверненні до суду сплачено судовий збір в загальному розмірі 384 грн. 20 коп., що підтверджено належним письмовим доказом по справі (а.с.1).

Разом з тим, відповідно до ч.7 ст.294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Згідно роз`яснень п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» при постановленні рішення в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, суди повинні мати на увазі, що відповідно до особливостей окремого провадження правила про розподіл судових витрат у цих справах не застосовуються.

З огляду на викладене, судові витрати у виді сплаченого заявником ОСОБА_1 судового збору в сумі 384 грн. 20 коп., відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 12, 13, 76, 81, 89, 133, 258, 259, 263, 265, 268, 273, 293, 294, 315, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання на території України - задоволити.

Встановити факт постійного проживання на території України ОСОБА_1 на момент проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року та по даний час.

Судові витрати у виді сплаченого заявником ОСОБА_1 судового збору відшкодуванню не підлягають.

Повне найменування учасників справи:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Керч Кримської області, місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків відсутній.

Заінтересована особа: Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, місцезнаходження: вул.Пушкіна, буд.№63 м.Полтава, поштовий індекс 36039, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України Управління державної міграційної служби в Полтавській області 37829297.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п.15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції може бути подана до Полтавського апеляційного суду або через Семенівський районний суд Полтавської області.

Повне рішення суду складено 16 вересня 2019 року.

Головуючий С.Ю.Атаманова