Рішення № 84587349, 20.09.2019, Семенівський районний суд Полтавської області

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №547/265/19

Провадження №2/547/259/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2019 року смт.Семенівка

Семенівський районний суд Полтавської області у складі: головуючого судді Атаманової С.Ю., при секретарі судового засідання Вареник К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Семенівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, зареєстрованого між ними 10.09.2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану Семенівського районного управління юстиції Полтавської області, актовий запис №37. Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що фактично сімейні відносини між нею та відповідачем, як подружжям, припинені у зв'язку з постійними сварками між ними та відсутністю поваги і взаєморозуміння. На даний час сторони спільного господарства не ведуть, майнового спору не мають. З огляду на викладене, позивач вважає, що збереження сім'ї між нею та відповідачем є неможливим. Крім того, враховуючи ту обставину, що відповідач по справі є батьком двох малолітніх дітей: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і в добровільному порядку матеріальної допомоги на їх утримання не надає, позивач прохає суд стягнути з останнього на її користь аліментів на утримання дітей у розмірі 1/3 частки з усіх видів доходів відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи із дня подачі позовної заяви і до досягнення ними повноліття.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась. Про місце, день і час розгляду справи повідомлялась у порядку, передбаченому ст.128 ЦПК України. Згідно письмової заяви, поданої до суду, прохала суд розглянути справу без її участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Після розірвання шлюбу прохає залишити їй прізвище « ОСОБА_1 ». Судові витрати стягнути з відповідача (а.с.37).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився. Про місце, день і час розгляду справи повідомлявся у порядку, передбаченому ст.128 ЦПК України, тому вважається, що судовий виклик вручений йому належним чином (а.с.36). Про причини неявки суд не повідомив. Представника для участі у судовому засіданні не направив. Відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 разом з доданими до нього письмовими доказами на обгрунтування своїх заперечень проти позовних вимог відповідач по справі ОСОБА_2 у встановлений судом строк на подав. Заяв та клопотань, в порядку ст.ст.43, 84, 183 ЦПК України, в тому числі, про розгляд справи за його відсутності чи відкладення судового розгляду від відповідача по справі на дату проведення судового засідання також не надходило.

У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось (ч.2 ст.247 ЦПК України).

Відповідно до положень ч.1 ст.223 ЦПК України та з огляду на письмову заяву позивача, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності сторін.

Дослідивши письмові докази по справі, судом встановлені наступні фактичні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Судом по справі встановлено, що між сторонами по справі 10 вересня 2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану Семенівського районного управління юстиції Полтавської області зареєстровано шлюб, актовий запис №37 (а.с.5).

Від даного шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом із позивачем по справі (а.с.7-9).

Відповідно до п.10 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» (далі - Постанова від 21.12.2007 року №11) проголошена Конституцією охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

У відповідності дост.112 Сімейного кодексу України (далі - СК України) суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

З письмових пояснень позивача, викладених в позовній заяві, судом встановлено, що спільне подружнє життя сторін не склалося по причині різних поглядів на подальше сімейне життя та неможливість підтримувати нормальні життєві відносини як подружжя внаслідок чого сторони по справі припинили подружні відносини.

Судом також встановлено, що за час, що минув з дня прийняття позовної заяви до розгляду та здійснення підготовчого провадження, сторони по справі не вживали жодних дій щодо примирення та збереження сім'ї з огляду на відсутність поданих ними суду відповідних письмових заяв з цього приводу.

Наявності спірних питань щодо поділу майна, як спільної сумісної власності подружжя, за відсутності відповідних заяв сторін, судом під час підготовчого провадження також не встановлено.

Відповідно до п.10 Постанови від 21.12.2007 року №11 передбачене ч.1 ст.111 СК України вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення. З урахуванням викладеного судом зі змісту позовної заяви встановлено, що позивач не згодна на примирення, оскільки вважає, що шлюб між нею та відповідачем по справі розпався остаточно. Відповідач по справі ОСОБА_2 заперечень проти розірвання шлюбу з позивачем до суду не направив, внаслідок чого суд приходить до висновку про наявність згоди кожного з подружжя на розірвання укладеного між ними шлюбу та недоцільність вжиття судом заходів, спрямованих на примирення сторін, що відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України є підставою для вирішення судом справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ч.2 ст.104, ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст.110 цього Кодексу.

З огляду на викладене, дослідивши зміст позовної заяви та інших матеріалів справи, суд приходить до висновку, що викладені в них обставини свідчать про: дійсну волю позивача, як дружини, на розірвання укладеного між нею з відповідачем шлюбу; неможливість подальшого спільного сімейного життя сторін, як подружжя, а також наявність підстав вважати, що збереження шлюбу суперечитиме особистим інтересам позивача.

Крім того, зі змісту ч.1 ст.21, ч.1 ст.24 СК України слідує, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої та проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН від 10.12.1948 року, чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

З огляду на викладене, враховуючи, що добровільність шлюбу є однією з основних його засад, а визначення законодавцем шлюбу «як сімейного союзу» засвідчує, що шлюб створює сім'ю та передбачає його договірну природу, суд приходить до висновку про те, що оскільки позивач по справі ОСОБА_1 наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач ОСОБА_2 не надав суду заперечень проти задоволення позовних вимог, то відмова суду в задоволенні позову про розірвання шлюбу буде примушенням позивача до шлюбу та шлюбним відносинам, що не відповідає моральним засадам суспільства та є неприпустимим.

На підставі викладеного, встановивши обставини, якими обґрунтовується позов, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, з урахуванням того, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для ухвалення рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Після розірвання шлюбу позивачу, за її заявою, слід залишити прізвище « ОСОБА_1 », що відповідає приписам ч.1 ст.113 СК України, якою закріплено право особи, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Крім того, згідно положень ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ч.1, п.2 ч.2 ст.18 Сімейного кодексу України (далі - СК України) кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. При цьому способом захисту сімейних прав та інтересів є, крім іншого, примусове виконання добровільно не виконаного обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно положень ч.ч.1, 2 ст.181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

На дату розгляду судом справи по суті наявності між сторонами домовленості щодо способу утримання їх двох спільних дітей, за відсутності наданих ними відповідних письмових заяв з цього приводу, судом не встановлено.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що звернення позивача по справі ОСОБА_1 , як матері дітей, з якою вони проживають, до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , як батька цих дітей, про стягнення з нього аліментів на їх утримання, здійснено у спосіб, передбачений законом, а тому порушене право дітей на матеріальне утримання з боку батька підлягає судовому захисту.

Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч.1 ст.183 СК України).

Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (ч.1 ст.184 СК України).

Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; інші обставини, що мають істотне значення. При цьому розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За змістом ст.ст.3, 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, ким вони здійснюються, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач по справі є фізичною особою працездатного віку Належних доказів на підтвердження стану здоров`я, наявності грошових зобов`язань перед іншими особами, а також тяжкого матеріального становища, які б унеможливлювали чи істотно впливали на виконання ним обов`язку щодо утримання своїх рідних дітей, відповідачем суду надано не було, а тому суд, з урахуванням відсутності заяви позивача ОСОБА_1 про визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі, приходить до висновку про спроможність відповідача брати участь в утриманні дітей шляхом сплати аліментів в частині від його заробітку (доходу).

Відповідно до роз`яснень п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 « Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» згідно з ч.3 ст.181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст.183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст.184 СК) і виплачуються щомісячно.

Відповідно до ч.1 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в частині стягнення із відповідача по справі ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 та сина ОСОБА_4 , в розмірі 1/3 частини від його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29 березня 2019 року (день пред`явлення позову до суду) і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Ухвалюючи таке рішення, суд виходить із вимог діючого законодавства України та необхідності захисту інтересів дітей, що мають першочергове значення.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд вважає на необхідне допустити негайне виконання рішення щодо стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ч.1 ст.133, ч.1 ст.141 ЦПК України судові витрати, складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно положень п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закону) від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.

За змістом ч.1, п.п.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду. За подання фізичною особою до суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір за ставкою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 01.01.2019 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 1921 грн.00 коп..

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги задоволення позову ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей, з відповідача по справі на користь держави підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 768 грн. 40 коп. (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб), від сплати якого при поданні позовної заяви до суду звільнена позивач.

Крім того, позивачем ОСОБА_1 при подачі позову до суду був сплачений судовий збір за позовну вимогу про розірвання шлюбу у розмірі 768 грн. 40 коп., який, з урахуванням задоволення судом позову в цій частині, підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача.

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи, відсутні.

Керуючись ст.ст.2, 12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 273, 280, 282, 284, 288, 289, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей - задовольнити повністю.

Розірвати шлюб, зареєстрований 10 вересня 2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану Семенівського районного управління юстиції Полтавської області, актовий запис №37, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Після розірвання шлюбу залишити позивачу прізвище « ОСОБА_1 ».

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів доходів відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи із дня подачі заяви 29 березня 2019 року і до досягнення повноліття найстаршою дитиною.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) за розгляд судом позовної вимоги про стягнення аліментів за наступними реквізитами: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача 31211256026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок), сплаченого нею за подання до суду позовної вимоги про розірвання шлюбу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України допустити негайне виконання даного рішення суду щодо стягнення з відповідача ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей в межах суми платежу за один місяць.

Копію рішення після набрання ним законної сили направити до Семенівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків в позовній заяві не зазначено.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п.15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції може бути подана до Полтавського апеляційного суду або через Семенівський районний суд Полтавської області.

Повне рішення суду складено 30 вересня 2019 року.

Головуючий С.Ю.Атаманова