Рішення № 84586817, 27.09.2019, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/1061/19

Провадження № 2/553/738/2019

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27.09.2019м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді - Тимчука Р.І.,

при секретарі - Лунич Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» про захист прав споживача через визнання договору фінансового лізингу недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, -

В С Т А Н О В И В:

13.05.2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Полтави з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит плюс» та просив визнати недійсним публічний договір № PL00A!0000645233 від 13.02.2015 року про надання фінансового лізингу не укладений у нотаріально посвідченій письмовій формі та не підписаний уповноваженою особою ТОВ „Автокредит плюс; застосувати наслідки недійсності правочину, що передбачають повернення предмета лізингу, стягнути з ТОВ «Автокредит плюс» на його користь 126 031,42 гривень, з яких 79 693,42 гривень були сплачені ТОВ «Автокредит плюс» як лізингодавцю; 46 338,00 гривень були витрачені на поліпшення предмета лізингу - транспортний засіб марки Volvo 850 1995 року випуску, р/н НОМЕР_1 .

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 13 лютого 2015 року він підписав заяву про приєднання до публічного договору № PL00A!0000645233 про надання фінансового лізингу, що розміщений на офіційному веб-сайті компанії www.planetavto.com.ua.

У відповідності до умов заяви лізингоодержувач отримує предмет лізингу на 24 місяці (п. 14.1.2), вносить аванс у розмірі 35 000,00 грн. (п. 14.1.7) та здійснює подальші щомісячні платежі у розмірі 1 950,00 грн. (п. 14.3) у період з 10 по 15 число кожного місяця (п. 14.1.4) на транзитний рахунок, відкритий у ПАТ КБ „Приватбанк (п. 14.1.5).

Згідно додатку №1 до договору лізингу, який водночас є специфікацією та актом приймання-передачі, позивач 08 квітня 2015 року отримав у лізинг від ТОВ «Автокредит плюс» транспортний засіб марки Volvo 850 1995 року випуску, р/н НОМЕР_1 , вартістю 69 000,00 грн. разом із свідоцтвом про його реєстрацію та ключем.

Додатком №2 до договору лізингу був врегульований графік оплати та його складові, а саме: відшкодування вартості предмета лізингу; відсотки за користування предметом лізингу (що складає 21% річних); комісія за проведення щомісячного моніторингу предмета лізингу; відшкодування частини вартості страхування предмета лізингу.

Як зазначає позивач, розраховуючи на настання юридичних наслідків щодо отримання предмета лізингу у власність, він справно сплачував у встановленому розмірі і в узгоджені строки внески за користування автомобілем і поліпшував його особистим коштом.

Загалом за період з травня 2015 року по квітень 2017 року включно позивач сплатив відповідачу на рахунок, відкритий у ПАТ КБ „Приватбанк, 79 562,26 грн.

Також на поліпшення предмета лізингу позивач витратив 46 338,00 грн.

На підставі наказу ТОВ «Автокредит Плюс» від 12.07.2017 р. «Про зняття з обліку транспортного засобу», з урахуванням проведення всіх розрахунків за предмет лізингу, за результатами звірки, між ТОВ «Автокредит Плюс» та Позивачем складено відповідний акт № PL00A!0000645233 від 12.07.2017 року, згідно з яким Лізингоодержувачем повністю сплачено всі належні до сплати платежі за Договором, а предмет лізингу - автомобіль Volvo 850 номер кузова НОМЕР_2 разом з відповідними документами передано у власність ОСОБА_1 , що підтверджується також актом приймання-передачі транспортного засобу № PL00A!000645233 від 12.07.2017 р.

В ході перереєстрації автомобіля Volvo 850 у відповідності до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.1998 р., встановлено невідповідність ідентифікаційного номерного позначення кузова автомобіля НОМЕР_2 .

25.07.2017 року до ЄРДР внесено відомості та зареєстровано кримінальне провадження № 12017170300000742 за кваліфікацією ст.290 КК України.

Транспортний засіб Volvo 850 в рамках внесеного до ЄРДР кримінального провадження № 12017170300000742, вилучено 25.07.2017 року до майданчика тимчасового зберігання транспортних засобів для проведення експертного дослідження останнього.

Згідно висновку Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 17/5341/27Д від 25.07.2017 року, в ході проведеного криміналістичного дослідження транспортного засобу та документів, що його супроводжують, встановлено, що «Первинне ідентифікаційне номерне позначення кузова НОМЕР_3 наданого на дослідження автомобіля Volvo 850 д.н.з. НОМЕР_1 було змінено не в умовах заводу виробника на НОМЕР_2».

03.07.2018 року Позивачем скеровано до Регіонального сервісного центру в Полтавській області Міністерства внутрішніх справ України запит стосовно надання відомостей про первинну реєстрацію транспортних засобів марки Volvo 850, 1995 року випуску, первинне ідентифікаційне номерне позначення кузова НОМЕР_3 та номерне позначення двигуна НОМЕР_4 та транспортного засобу Volvo 850, 1995 року випуску, первинне ідентифікаційне номерне позначення кузова НОМЕР_2 та номерне позначення двигуна НОМЕР_4 та на підставі яких документів проводилася така реєстрація.

Згідно листа-відповіді від 05.07.2018 року № 31/16-9-С-32аз РСЦ в Полтавській області МВС України повідомлено, що відповідно до Єдиного державного реєстру МВС, транспортний засіб марки Volvo 850 зареєстрований 18.08.2012 року за номером двигуна НОМЕР_4 , має інший номер кузова та номерний знак, також даний автомобіль зареєстрований 02.04.2015 року номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , має інший номер двигуна.

А в свою чергу, транспортний засіб марки Volvo 850, номер кузова НОМЕР_3 взагалі не зареєстрований.

Для з`ясування інформації щодо переміщення транспортного засобу Volvo 850, 1995 року випуску, первинне ідентифікаційне номерне позначення кузова НОМЕР_3 та номерне позначення двигуна НОМЕР_4 та транспортного засобу Volvo 850, 1995 року випуску, первинне ідентифікаційне номерне позначення кузова НОМЕР_2 та номерне позначення двигуна НОМЕР_4 через митний кордон України у відповідності до діючого законодавства, направлено представником Позивача адвокатський запит від 18.07.2018 року до Полтавської митниці ДВС.

Листом № 1128/10/16-70-20 від 25.07.2018 року Полтавська митниця ДФС повідомила, що згідно модуля «Перетин кордону» програмно-інформаційного комплексу «Інспектор» факти перетину митного кордону України транспортними засобами, вказаними у запиті, - відсутні.

Окремо повідомлено, що згідно даних розділу «Автотранспортні засоби» Єдиної автоматизованої інформаційної системи автомобіль Volvo 850, 1993 року випуску, кузов НОМЕР_3 був ввезений на митну територію України 29.10.2005 року в зоні діяльності Мостиської митниці.

Тобто, ТОВ «Автокредит Плюс» як Лізингодавцем по Публічному Договору від 13.02.2015 року, допущено грубе порушення вимог діючого законодавства України та надано у фінансовий лізинг незареєстрований у встановленому порядку транспортний засіб, який незаконним шляхом ввезений на територію України, чим порушено положення статті 1 Договору - предметом фінансового лізингу являється автомобіль - новий або автомобіль, що був у використанні, який за технічним станом відповідає нормативам та стандартам, що є чинними в Україні.

Від представника позивача адвоката Стасовського М.В. надійшла заява про розгляд справи без його участі, позов підтримує в повному осбязі та просить його задовольнити.

Відповідачем надано суду відзив на позовну заяву, згідно якого вбачається, що публічний договір № PL00A!0000645233 про надання фінансового лізингу укладений відповідно до цивільного законодавства та Закону України «Про фінансовий лізинг», є дійним та не потребує нотаріального посвідчення, а тому проти задоволення позовних вимог заперечують та просять розглядати справу без їхньої участі.

Судом встановлено, що 13 лютого 2015 року позивач підписав заяву про приєднання до публічного договору № PL00A!0000645233 про надання фінансового лізингу, що розміщений на офіційному веб-сайті компанії www.planetavto.com.ua.

Вказана заява містить тільки статтю 14 «Особливі умови» та статтю 15 «Юридичні адреси та підписи сторін».

Від імені лізингодавця наявна ксерокопія печатки і факсиміле підпису директора ТОВ «Автокредит Плюс» Кравчута В.А. , а також підпис представника лізингодавця ОСОБА_4 .

Проте вказана заява не містить умов про використання факсиміле, а також підтвердження повноважень представника ТОВ «Автокредит Плюс» ОСОБА_4 на підписання будь-яких угод від імені зазначеної юридичної особи та займаної посади.

Особливі умови заяви узгоджують:

Предмет лізингу згідно Специфікації, викладеної у Додатку №1(пп. 14.1.1).

Строк лізингу 24 місяців з моменту підписання Додатку №2 (Графік лізингових платежів) (пп. 14.1.2).

Щомісячні платежі та порядок їх сплати: платіж по відшкодуванню частини вартості предмету лізингу у розмірі згідно Додатку №2 (Графік лізингових платежів), якщо інше не зазначено у публічному договорі; відсотки за користування предметом лізингу в розмірі згідно Додатку №2 (Графік лізингових платежів), якщо інше не зазначено у публічному договорі; комісія за проведення щомісячного моніторингу предмету лізингу у розмірі згідно Додатку №2 (Графік лізингових платежів), якщо інше не зазначено у публічному договорі (пп. 14.1.3).

Період сплати з 10 по 15 число кожного місяця (пп. 14.1.4).

Транзитний рахунок № НОМЕР_5 у ПАТ КБ «ПриватБанк» для подальшого зарахування на рахунок ТОВ «Автокредит Плюс» (пп. 14.1.5).

Інші платежі: щорічний платіж по відшкодуванню витрат лізингодавця, пов`язаних зі страхуванням за цим договором згідно Додатку №2 (Графік лізингових платежів); винагорода за проведення додаткового моніторингу в строки та розмірі, зазначеними в статті 13.8 договору; винагорода за проведення моніторингу для отримання інформації про наявність або відсутність заборгованості щодо предмета лізингу при внесенні останнього платежу в строки та розмірі, зазначеними в статті 6.2.21 договору на день внесення платежу; платежі по відшкодуванню лізингодавцю витрат, передбачених статтею 6.2.4 договору, які сплачуються в період сплати місяця, який слідує за місяцем, в якому лізингодавець здійснив витрати (пп. 14.1.6).

Після прийняття лізингодавцем позитивного рішення про надання фінансового лізингу лізиногодержувач вносить аванс у розмірі 35 000,00 грн. на транзитний рахунок, вказаний в п. 14.1.5 договору (пп. 14.1.7).

Страхування предмета лізингу: умови страхування зазначені в ст. 5 цього договору (п. 14.2).

Договорами страхування за цим договором згідно пп. 14.2.1 є: договір страхування цивільної відповідальності (пп. 14.2.1.1).

Щомісяця в період сплати лізингоодержувач сплачує щомісячний платіж в розмірі 1 950,00 грн. та відшкодовує лізингодавцю всі витрати лізингодавця, що повязані з виконанням договору та які виникли у лізингодавця протягом місяця, який передує поточний місяць (п. 14.3).

Дата підписання заяви 13.02.2015р. (п. 14.4).

Ця заява складена на українській мові, в 2-х примірниках для кожної зі сторін (п. 14.5).

Додатки до цього договору згідно п. 14.6 є невід`ємною частиною цього договору: Додаток1 специфікація (пп. 14.6.1) і Додаток 2 (Графік сплати лізингових платежів) (пп. 14.6.2).

Одночасно суд звертає увагу, що акт приймання-передачі предмета лізингу датований 08 квітня 2015 року, але датою фактичного приймання-передачі предмета лізингу встановлено 12 липня 2015 року.

08 квітня 2015 року позивач сплатив на транзитний рахунок відповідача, відкритий у ПАТ КБ «ПриватБанк» 32 759,67 грн., що підтверджується квитанцією від 08.04.2015 р.

У подальшому позивач щомісяця сплачував платежі за користування предметом лізингу згідно Графіку сплати лізингових платежів (Додаток №2).

Останній платіж був здійснений позивачем 06.04.2017р.

Таким чином, в період з квітня 2015 року по квітень 2017 року позивачем було сплачено лізингодавцю 79 562,26 гривень.

Також позивачем були здійснені поліпшення предмету лізингу на загальну суму 46 338,00 гривень, що підтверджується відповідними платіжними документами.

В судовому засіданні представник позивача наголошував на відсутності належних та допустимих доказів щодо передачі ТОВ «Автокредит Плюс» позивачеві транспортного засобу, який відповідає технічним та якісним умовам і стандартам згідно діючого законодавства України.

Так, судом встановлено, що 24.03.2015 року згідно заяви про приєднання до договору купівлі-продажу, укладеної з фізичною особою ОСОБА_5 , ТОВ «Автокредит Плюс» придбано автомобіль марки Volvo 850, 1995 року випуску білого кольору, номер кузова НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_6 , свідоцтво про державну реєстрацію серія НОМЕР_7 від 26.06.2007 р.

При проходженні державної реєстрації автомобіль Volvo 850, 1995 року проведено експертне дослідження експертом НДЕКЦ МВС України в Київській області, за результатами якого складено висновок № 11/115/84 від 17.03.2015 року. В ході експертного дослідження, експертом з`ясовувалося питання зміни номера номеру кузова транспортного засобу Volvo 850, 1995 року та встановлено, що номер кузова НОМЕР_2 даного транспортного, номер двигуна НОМЕР_6 не змінювалися.

Згідно висновку експертного дослідження Полтавського науково - дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 17/5341/27Д від 25.07.2017 року, в ході проведеного криміналістичного дослідження транспортного засобу та документів, що його супроводжують, встановлено, що «Первинне ідентифікаційне номерне позначення кузова НОМЕР_3 наданого на дослідження автомобіля Volvo 850, 1995 року, номер двигуна НОМЕР_8 , д.н.з. НОМЕР_1 було змінено не в умовах заводу виробника на НОМЕР_2».

Судом взято до уваги, що існує відмінність у експертних дослідженнях як в номері кузова транспортного засобу Volvo 850, 1995 року, так і в номері двигуна, які не відображені у акті приймання-передачі транспортного засобу позивачеві від ТОВ «Автокрендит Плюс» щодо отримання предмета фінансового лізингу та позбавляють можливості встановити факт передачі у справжньому стані транспортного засобу згідно специфікації та акту.

Так, згідно з частиною другою статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

У частині першій статті 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства, за своєю правовою природою договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Нікчемний договір не породжує тих прав і обов`язків, настання яких бажали сторони, і визнання такого договору недійсним судом не вимагається.

Спірний лізинговий договір містить положення, характері для договору найму транспортного засобу, укладеного із фізичною особою, тобто, на вказаний договір розповсюджує свою дію вимоги ЦК України, зокрема, в частині обов`язкового нотаріального посвідчення договору найму транспортного засобу за участю фізичної особи.

Спірний договір укладено в простій письмовій формі і вимоги закону щодо нотаріального посвідчення договору фінансового лізингу №PL00A!0000645233 від 13.02.2015 року не були дотримані, у зв`язку із чим цей правочин вчинено з порушенням вимог статті 220, частини другої статті 799 ЦК України, а тому такий договір є нікчемним.

Крім того, у письмовій формі договір фінансового лізингу з узгодженням всіх його істотних умов між сторонами не укладався, а заява позивача про приєднання до публічного договору не може замінювати собою укладений у письмовій формі договір.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 464/7192/15-ц (провадження № 61-3302св18), у постанові Верховного Суду від 05 березня 2018 року у справі № 731/45/16-ц (провадження № 61-9325св18), у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 613/433/16-ц (провадження № 61-2252св18), у постанові Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 641/1721/16-ц (провадження № 61-21929св18), тощо.

Такий висновок узгоджується також із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Пленум Верховного Суду України у пункті 4 постанови від 06 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснив, що судам відповідно до статті 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК України тощо).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

У пункті 7 цієї постанови Верховного Суду України роз`яснено, що у разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

Крім того, статтею 216 ЦК України передбачені правові наслідки недійсності договору.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно вимог частини п`ятої статті 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Отже, у разі застосування реституції за нікчемним договором лізингу, лізингодавець зобов`язаний повернути лізингоодержувачу сплачені ним платежі на виконання умов договору. Лізингоодержувач, у свою чергу, зобов`язаний повернути лізингодавцю майно, а саме об`єкт лізингу, яким він користувався.

Як видно з матеріалів справи, позивач за умовами заяви про приєднання до Договору фінансового лізингу отримав у користування автомобіль марки Volvo 850, 1995 року. За умовами вказаного договору, викладеного в Додатку № 2, він мав сплачувати щомісячний платіж, до складу якого входило: відшкодування частини вартості предмета лізингу, відсотки за користування предметом лізингу, комісія за проведення щомісячного моніторингу. Відповідно до цього розрахунку за вказаний період користування автомобілем - позивач мав сплатити відсотки за користування предметом лізингу в сумі 8 872 грн. 31 коп.

В статті 806 ЦК України закріплено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізин), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 2 ст. 216 ЦК України якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. За ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Враховуючи викладене, вказана сума, як упущена вигода, яку відповідач міг би одержати за звичайних обставин, не може бути стягнута на користь позивача та підлягає виключенню із загальної суми стягнення. Таким чином на користь позивача слід стягнути 70 689 грн. 95 коп.

З урахуванням того, що нікчемний договір не породжує тих прав і обов`язків, настання яких бажали сторони, а вимоги частини п`ятої статті 216 ЦК України містять право суду застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи, суд застосовує наслідки недійсності нікчемного договору фінансового лізингу шляхом стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 70 689 грн. 95 коп., сплачених останнім за нікчемним договором.

Також позивачем були здійснені поліпшення предмету лізингу на загальну суму 46 338,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Таким чином на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сума у розмірі 117 027,95 грн. (70 689,95 грн. + 46 338,00 грн. = 117 027,95 грн.).

Окрім того, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на свою користь витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн., однак позивачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження понесених ним витрат, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись, ст.ст. 203, 220, 628, 799, 806 ЦК України, ст.ст. 2, 6 Закону України „Про фінансовий лізинг, ст.ст. 263-265, 280-282, 352-354 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит плюс» про захист прав споживача через визнання договору фінансового лізингу недійсним та застосування наслідків недійсності правочину задовольнити частково.

Встановити нікчемність публічного договору № PL00A!0000645233 від 13.02.2015 року про надання фінансового лізингу між ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Автокредит плюс».

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Автокредит плюс» транспортний засіб марки Volvo 850, 1995 року випуску, р/н НОМЕР_1 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит плюс» (код ЄДРПОУ 34410930) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_9 ) грошові кошти в розмірі 117 027, 95 (сто сімнадцять тисяч двадцять сім грн. 95 коп.) гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів до апеляційної інстанції.

Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиР. І. Тимчук