Постанова № 84584915, 30.09.2019, Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/5799/19

Провадження № 1-кс/362/2023/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2019 року слідчий суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Кравченко Л.М., за участі: секретаря судового засідання - Шаблій Т.С., прокурора - Матвєєва Д.В., слідчого - Заїки Д.В., захисника - Вовчука М.В., підозрюваного - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Василькові Київської області клопотання слідчого СВ Васильківського ВП ГУНП в Київській області Міхєєва О.С., погодженого із прокурором Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області Жарюк Н.О. у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019110140001329 від 25.09.2019 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 cт.289 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_1 ,-

в с т а н о в и в:

29.09.2019 р. до Васильківського міськрайонного суду Київської області звернувся слідчий Васильківського відділу поліції ГУ Національної поліції в Київській області Міхєєв О.С. з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України - ОСОБА_1 .

Клопотання мотивовано наступним.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи раніше судимим за злочин проти власності, на шлях виправлення не став та повторно вчинив новий злочин за наступних обставин: 24.09.2019 близько 22 години 00 хвилин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебували неподалік під`їзду АДРЕСА_1, де побачли мотоцикл марки «QINGQI» модель «QM200-2D» номер рами НОМЕР_1 д.н.з. НОМЕР_2 чорного кольору, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 17.11.2010 власником якого є ОСОБА_3 , а користувачем ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , після чого в ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , виник прямий умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом. В послідуючому, з метою реалізації свого умислу, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вступили в злочинну змову та розприділивши ролі кожного і домовились про спільне незаконне заволодіння транспортним засобом.

В подальшому, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з метою виконання обумовленого плану, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення, упевнившись, що їх дії носять таємний характер для оточуючих, підійшли до вищевказаного мотоцикла та не приводячи двигун запалювання у дію, зняли його з підставки, встановили контроль та шляхом буксирування здійснили рух вищевказаного мотоцикла. Після чого, обернувши викрадене на свою користь, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з місця вчинення злочину зникли, чим спричинили потерпілому ОСОБА_4 матеріальної шкоди.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, а саме у незаконному заволодінні транспортним засобом вчиненому повторно за попередньою змовою групою осіб.

Підозра ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, обґрунтовується наявними матеріалами кримінального провадження, а саме: протоколом огляду місця події від 25.09.2019 р., протоколом слідчого експеременту від 27.09.2019 р., протоколом затримання особи від 27.09.2019 р., протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_1 , протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_2 , показами свідка ОСОБА_5 від 27.09.2019 р. та матеріалами кримінального провадження в сукупності.

Всі інші питання фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу -с удового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому, на думку слідства, й покликаний запобіжний захід, про обрання якого подано клопотання.

Посилання на один або декілька ризиків:

- перебуваючи на волі, ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України;

- перебуваючи на волі, ОСОБА_1 може знищити, сховати або спотворити речовий доказ - мотоцикл, місце знаходження якого на даний момент не встановлено та який має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, тобто наявний ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України;

- перебуваючи на волі, ОСОБА_1 може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, тобто наявний ризик, передбачений п.3 ч. 1 ст.177 КПК України;

- перебуваючи на волі, ОСОБА_1 може продовжувати вчиняти кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, тобто наявний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Виклад обставин, на підставі яких слідчий дійшов до висновку про наявність ризиків:

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контрактами.

Вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, враховуючи, що дії ОСОБА_1 , за вчинення яких повідомлено підозру, носять характер тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, а також той факт, що ОСОБА_1 офіційно не працює, не має офіційних джерел отримання прибутку, не одружений та аналізуючи дані кримінального провадження з огляду на вірогідність незаконного подальшого впливу на свідків, можливість знищення речових доказів у кримінальному провадженні, дає підставі слідству вважати про наявність вищевикладених ризиків.

Обґрунтування неможливості запобігання ризику, застосуванням більш м`яких запобіжних заходів:

ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосудді може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контрактами.

Реальним є ризик того, що підозрювана особа переховуватиметься від органу досудового розслідування та суду, оскільки у разі визнання її винною у вчиненні даного злочину, останній загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Аналізуючи вказаний ризик в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenkov. Russia (Панченко проти Росії)). Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Beccievv. Moldova (Бекчиев проти Молдови)).

Враховуючи вищевикладене, а також обставини ОСОБА_1 злочину, існує реальний ризик залишення ним території м. Києва та Київської області з метою переховуватися від органів розслідування та суду, в будь-який час, задля уникнення кримінальної відповідальності.

Щодо наявності ризику, передбаченого п. 3 ч.1 ст.177 КПК України, необхідно зазначити, що ОСОБА_1 може незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні необхідно зазначити наступне, кримінальне провадження перебуває на початковій стадії досудового розслідування, а тому, може виникнути необхідність в додатковому допиті свідків. Враховуючи, що ОСОБА_1 достовірно відоме ймовірне місце знаходження свідків, останній може незаконно впливати на них з метою зміни їх показів.

Також наявний ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, який виражається в тому, що ОСОБА_1 може знищити, сховати або спотворити речовий доказ - мотоцикл марки «QINGQI» модель «QM200-2D» номер рами НОМЕР_4 д.н.з. НОМЕР_2 чорного кольору, місце знаходження якого на даний момент досудовим розслідуванням не встановлено та який має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Обґрунтування неможливості запобігання ризику, застосуванням більш м`яких запобіжних заходів:

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винним, у сукупності із даними про особу підозрюваного, а також враховуючи можливість перешкоджання кримінальному провадженню унеможливлює застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.

Застосування домашнього арешту, особистого зобов`язання та особистої поруки щодо ОСОБА_1 є неможливим, оскільки, перебуваючи на волі, останній може незаконно впливати на свідків в даному кримінальному провадженні.

Окрім цього, ОСОБА_1 не має постійного місця роботи та законного джерела доходів, що свідчить про відсутність в нього стійких соціальних зв`язків, що дає підстави вважати про його можливе уникнення від явки до органів слідства шляхом зміни свого місця проживання.

Беручи до уваги те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за скоєння якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, знищити, сховати або спотворити речовий доказ, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

У зв`язку з зазначеним слідчий звернувся до слідчого судді з вказаним клопотанням.

Прокурор і слідчий в судовому засіданні підтримали клопотання, просили його задовольнити.

Підозрюваний заперечив проти задоволення клопотання, пояснивши, що має на утриманні двох неповнолітніх дітей, яких хоче підготувати морально до можливих наслідків, він розкаюється у вчиненому, просить не позбавляти його волі, і хоча б на період слідства обрати запобіжний захів у виді домашнього арешту.

Захисник підозрюваного в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання, зазначивши, що підозрюваний має двох непонолітніх дітей, має постійне місце проживання, тобто міцні соціальні зв"язки. За таких обставин вважає відсутніми ризики, на які посилається слідчий у своєму клопотанні і просить у його задоволенні відмовити.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши клопотання та докази, якими воно обгрунтовуються, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019110140001329 від 25.09.2019 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

Матеріали зазначеного кримінального провадження містять достатньо доказів, які дають підстави підозрювати ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

27.09.2019 р. о 14-20 год. ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України.

28.09.2019 р. ОСОБА_1 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України.

В порядку ст. 177 КПК України стороною обвинувачення обгрунтовано доведені та встановлені судом ризики про те, що підозрюваний ОСОБА_1 може ухилитись від виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити речовий доказ у даному кримінальному провадженні а також незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні та продовжити свою злочинну діяльність.

Так, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, у вчиненні якого він підозрюється, та можливість призначення йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, останній, усвідомлюючи суворість покарання, яке йому загрожує, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки чи домашнього арешту не може бути застосовано до підозрюваного ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що останній вчинив умисний злочин, який відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів та за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, такі міри обмеження особистої свободи будуть абсолютно не дієвими, зважаючи на обставини кримінального правопорушення та встановлені і обґрунтовані у даному клопотанні ризики.

Беручи до уваги викладене, а також дані про особу ОСОБА_1 , обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, суд своїми рішеннями повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Метою застосування запобіжного заходу відповідно до ч.1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжувати вчиняти кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Також, згідно п. 5 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики, що є частиною національного законодавства України відповідно до Закону України « Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини », тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ( «Летельє проти Франції » ( Letellier v France ), 12369 / 86, 26 червня 1991 року ).

В контексті практики Європейського суду з прав людини, слід зазначити, що ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бєкчиєв проти Молдови; Мангурас проти Іспанії).

Беручи до уваги обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме: наявність вагомих доказів, що підтверджують факт вчинення тяжкого злочину даним підозрюваним, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, який згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, високий ступінь ризику переховуванню останнього від органів досудового розслідування та/або суду, його вплив на свідків, обставини кримінального правопорушення (злочину), його роль у ньому, та визнання ним вини у його вчиненні, тому враховуючи, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, є необхідність застосувати запобіжний захід, пов`язаний з триманням його під вартою.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочину, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити вищевказані дії, що зазначені в п.п. 1, 3, 4, 5 ст. 177 КПК України.

Підстави, які б свідчили про неможливість утримання ОСОБА_1 в установах попереднього ув`язнення за станом здоров`я, відсутні.

Відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики, що є частиною національного законодавства України відповідно до Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ( « Летельє проти Франції » ( Letellier v France ), 12369 / 86, 26 червня 1991 року ).

З врахуваннях сукупності викладених обставин, даних про особу підозрюваного, в силу характеру вчиненого діяння та одночасної потереби у проведенні слідчих (розшукових) дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, для забезпечення належного виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, єдиним запобіжним заходом, який надасть можливість запобігти усім вищевказаним ризикам, є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Розмір застави, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, керуючись ст.182, ч. 3 ст. 183 КПК України, суд визначає заставу у розмірі 70 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; що, враховуючи обставини кримінального правопорушення та даних про особу підозрюваного та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на думку суду, достатньою мірою гарантуватиме виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не є завідомо непомірним для нього.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 184, 193, 194, 196-198 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Василькова, Київської області, українця, громадянина України, котрий має середню освіту, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимому 25.01.2019 Васильківським міськрайонним судом Київської області за вчинення злочину передбаченого ч.1 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки та 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75,76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі "Київський слідчий ізолятор" терміном 60 діб, а саме: до 25 листопада 2019 року включно.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання - 14 години 20 хвилин 27 вересня 2019 року.

Визначити розмір застави, із врахуванням положень ч. 5 ст. 182 КПК України, у виді 70 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 140490,00 грн.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- перебувати цілодобово за адресою: АДРЕСА_2 ;

- з`являтися на виклики слідчого, прокурора, слідчого судді або суду у встановлений ними час;

- утримуватися від спілкування з свідками у вказаному кримінальному правопорушенні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Згідно з положеннями ч. 7 ст. 182 КПК України підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на рахунок №37312095018661, отримувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області, код отримувача (ЄДРПОУ): 26268119, банк отримувача (ГУ ДКСУ): Держказначейська служба України, м. Київ, код банку (МФО ГУДКСУ): 820172.

Відповідно до положень ч.ч.3 і 8 ст.182, ч.5 ст.194 КПК України обвинуваченому роз`яснити його обов`язки і наслідки їх невиконання, а саме - у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явитися за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші, покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, зокрема прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю, не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду, повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду державного бюджету України.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Суддя Л.М. Кравченко