Рішення № 84578945, 14.08.2019, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/11983/17

Провадження № 2/369/1590/19

РІШЕННЯ

Іменем України

14.08.2019 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

секретаря Середенко Б.С.

за участі представника позивача Божинок І.Б.

представника позивача Підкова Ю.В.

представника відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_6.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Державного підприємства "АНТОНОВ" до ОСОБА_4 , Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії та витребування майна із чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2017 року позивач звернувся до відповідачів з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що ДП «Антонов» на праві постійного користування належить земельна ділянка площею 88,22 га в с. Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області. Рішенням господарського суду Київської області від 30 березня 2009 року визнано недійсним рішенням сільської ради від 08 листопада 2005 року та частково недійсним рішення від 21 березня 2006 року щодо затвердження проекту землеустрою на відведення земельної ділянки загальною площею 6,5524га та вилучення земельної ділянки 5га з постійного користування підприємства. Також відповідно до постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 липня 2011 року визнано незаконним та скасовано рішення сільської ради від 18 січня 2007 року про надання дозволу на складення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам СТ «Круглик-4», в тому числі й ОСОБА_5 Тому вони і на даний час є єдиним законним постійним користувачем земельної ділянкою площею 5,0га. Їх акт на право постійного користування є чинним, не визнаний недійсним.

Вказали, що у травні 2016 року на їх адресу надійшла службова записка про накладення земельної ділянки, яка перебуває в їх користуванні на земельну ділянку, яка належить на праві власності ОСОБА_4 . При перевірці інформації ними було встановлено, що відповідач набув право власності на земельну ділянку на підставі рішення сільської ради від 30 серпня 2007 року, а в подальшому 17 червня 2016 року проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з присвоєнням кадастрового номеру 3222481201:01:002:0191.

Зазначили, що останнє рішення сільської ради прийнято з порушенням законодавства, передана у власність земельна ділянка знаходиться в межах земельної ділянки, що перебуває в їх користуванні, та є похідним від рішення сільської ради від 18 січня 2007 року. Земельна ділянка, яка передана відповідачу, відноситься до земель державної власності та не могла бути передана у приватну власність фізичній особі на підставі рішення сільської ради, жодної згоди вони не надавали на таку передачу. Оскаржуване рішення порушує їх права на земельну ділянку та має бути скасоване в судовому порядку. Оскільки відповідач безоплатно отримав земельну ділянку від сільської ради, яка не мала права її відчужувати та діяла з порушеннями вимог законодавства, земельна ділянка вибула з їх володіння всупереч їх волі, тому вони мають право витребовувати дану земельну ділянку з володіння відповідача.

Просили суд витребувати на користь ДП «Антонов» з незаконного володіння ОСОБА_4 земельну ділянку кадастровий номер 3222481201:01:002:0191, площею 0,1200га, яка розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с.Віта- Поштова , садівницьке товариство «Круглик-4 »; визнати незаконним та скасувати рішення Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам СТ «Круглик-4» в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передачі ОСОБА_4 у власність земельної ділянки площею 0,1200га для ведення садівництва в СТ «Круглик-4», розташовану у с.Віта Поштова Кєво-Святошинського району Київської області; зобов`язати Управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, проведеної 17 червня 2016 року за ОСОБА_4 , кадастровий номер 3222481201:01:002:0191, площею 0,1200га, яка розташована за адресою: Київська область , Києво-Святошинський район, с.Віта- Поштова , садівницьке товариство «Круглик -4 »; визначити порядок виконання судового рішення, вказавши, що воно є підставою для скасування державної реєстрації земельної ділянки, проведеної 17 червня 2016 року Управлінням Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області за ОСОБА_4 кадастровий номер 3222481201:01:002:0191, площею 0,1200га, яка розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с.Віта- Поштова , садівницьке товариство « Круглик-4 »; стягнути з ОСОБА_4 на їх користь судові витрати в розмірі 4800 грн.

20 листопада 2017 року до суду надійшли пояснення Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. Вказали, що рішення сільської ради щодо земель СТ «Круглик-4» приймались в період з 2005-2007 роки, які згодом були скасовані в 2009 році. Тобто на момент їх прийняття сільська рада не порушувала норми чинного законодавства та були правомірними. Рішення про передачу у власність земельних ділянок відбувалось на підставі проектів землеустрою, складених та погоджених відповідно до чинного законодавства з усіма необхідними органами, позитивними висновками Київського обласного головного управління земельних ресурсів. Вважають, що рішення сільської ради прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства та в порядку, що діяли на момент прийняття рішення.

Також зазначили, що рішенням районного суду від 26 липня 2011 року задоволено позов ДП «Антонов» та визнано незаконним та скасовано рішення сільської ради від 18 січня 2007 року про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок членам СТ «Круглик-4». При розгляді даної справи судом було встановлено, що представник позивача знав про прийняте рішення та володів переліком членів СТ, які отримали дозволи на складення проектів землеустрою ще у 2011 році при ухвалені рішення суду, та знав про те, що технічна документація із землеустрою виготовлена членами СТ ще у 2007 році.

Просив відмовити в задоволенні позову як через необґрунтованість, так і через пропуск строку позовної давності.

21 листопада 2017 року до суду надійшли заперечення Головного управління Держгеокадастру у Київській області. Вказали, що державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених Законом України «Про державний земельний кадастр» відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номеру. Повідомлення про зареєстровані або припинені речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в тому числі і за рішенням суду надходить до органу реєстру прав, лише після чого відомості вностяться у Поземельну книгу. Законом України «Про Державний земельний кадастр» та Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 передбачені лише виключні підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки, а саме державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи обєднання земельних ділянок, якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника. Іншого порядку скасування державної реєстрації земельної ділянки чинним земельним законодавством не передбачено, в тому числі й за рішенням суду. Просили відмовити в задоволенні позову в частині заявлених позовних вимог до управління.

Не погоджуючись з позовом ОСОБА_4 подав 02 березня 2018 року письмові пояснення. Вказав, що йому на праві власності належить земельна ділянка, жодних протиправних дій він не вчинив при набутті права власності на дану ділянку. Просив врахувати, що позивач знав про створення СТ «Круглик-4» ще з 1998 року, сприяв його створенню, фінансував та надав технічну допомогу при його створенні, перераховував грошові кошти на розвиток, надав техніку для будівництва доріг в товаристві, погоджував проект землеустрою, погоджував списки членів садового товариства. Після вилучення земельної ділянки площею 5,0 га позивач сплачував земельний податок не за 88,22га, а за 83,22га. Передача цієї земельної ділянки, всі погодження відбувалось за погодженням позивача. Створення садового товариства завершилось в 2005 році, а з 2006 року у позивача змінилось керівництво, яке розпочало здійснювати перерозподіл вже приватизованих земельних ділянок на користь нових керівників. Тому з 2009 року розпочались всі судові спори щодо спірних земельних ділянок. Просив відмовити як з підстав необґрунтованості, так і через пропуск строку позовної давності.

14 серпня 2019 року представником відповідача ОСОБА_4 подано заяву про застосування строків позовної давності.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Просив задоволити позов.

У судовому засіданні представники відповідача ОСОБА_4 проти позову заперечували. Просили відмовити як з підстав необґрунтованості, так і через пропуск строку позовної давності.

У судове засідання представники Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та Головного управління Держгеокадастру у Київській області не з`явились. Про час та місце розгляду справи повідомлені, направили суду заяви про розгляд справи за відсутності представників.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в розгляді справи, дослідивши подані докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.5 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) земельне законодавство базується на таких принципах, зокрема, як невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом та забезпечення гарантій прав на землю.

Згідно з ч.ч.І, 2 ст.92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Відповідно до ч.І ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

При розгляді справи судом встановлено, що ДП «Антонов» згідно державного акту на право постійного користування землею серія І-КВ №003284, виданого 23 серпня 2001 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Віто-Поштової сільської ради народних депутатів від 26 січня 2001р. №1-1, надано у постійне користування 88,22 га землі, у тому числі земельна ділянка площею 5,0 га у с. Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області.

Рішення Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 08 листопада 2005р. затверджено місце розташування та надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки садівницькому товариству «Круглик-4» за рахунок земель підсобного господарства «Круглик» позивача площею 6,5524 га в оренду на 49 років під розміщення цього садівницького товариства, яке розташовано в с.Віта Поштова, за рахунок земель підсобного господарства «Круглик» позивача.

Рішення Віто-Поштової сільської ради від 21 березня 2006 затверджено (проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду загальною площею 6,5524 га під розширення території садівницького товариства «Круглик-4» та вилучено земельну ділянку загальною площею 6,5524 га (рілля), з них 5,0 га з постійного землекористування підсобного господарства «Круглик» Позивача (згідно Державного акту на право постійного користування землею за №462 від 23 серпня 12001 року та 1,15524 га з земель запасу Віто-Поштової сільської ради).

Рішенням Господарського суду Київської області від 30 березня 2009 року по справі №19/034-109 (залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22 липня 2009 року по справі №19/034-09 та постановою Вищого господарського суду України від 18,11.2009р. по справі №19/034-09) визнано недійсним рішення від 08 листопада 2005 року та частково недійсним рішення від 21 березня 2006 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 6,5524 га, з них 5,0 га з постійного землекористування ДП «АНТК ім. О . К. Антонова».

Рішенням Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 18 січня 2007 року надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок 11 членам садівницького товариства «Круглик-4», у тому числі ОСОБА_5 , загальною площею 1,0512 га для ведення садівництва, які розташовані в садівницькому товаристві «Круглик-4» (с.Віта Поштова Києво-Святошинського району Київської області).

Статтею 13 ЗК України закріплені повноваження Кабінету Міністрів України у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить право розпорядження землями державної власності.

Відповідно до ч.9 4.149 ЗК України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Виключно Кабінету Міністрів України надано право розпорядження земельними ділянками державної власності, до яких належить земельна ділянка Позивача. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 103.02.2016р. по справі №6-1814цс15.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 липня 2011року по справі №2-а-1548/2011 року (залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2012р.), визнано незаконним та скасовано рішення від 18 січня 2007 року.

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що позивач має право постійного землекористування земельною ділянкою загальною площею 88,22 га, у тому числі земельною ділянкою площею 5,0 га, яка знаходиться в с.Віта Поштова Кисво -Святошинського району Київської області в межах, визначених в Державному акті на право постійного користування.

Відповідно до частини другої, третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення [прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку [порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів ^виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів. Ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів, до яких належить визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування.

Частиною 7 ст. 118 ЗК України встановлено, що відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Рішення від 18 січня 2007р. про надання дозволу на складання проекту відведення у власність земельної ділянки громадянам, як вже зазначалось вище, у судовому порядку визнано нечинним та скасовано, а тому всі інші рішення, які були прийняті на підставі цього скасованого рішення є незаконними, оскільки ґрунтуються на незаконному рішенні органу місцевого самоврядування, яке скасовано в судовому порядку та рішення суду набрало законної сили. Тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Разом з тим, згідно ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна заява застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачами по справі подані заяви про застосування строків позовної давності.

Щодо строків звернення до суду, то позивач вказав, що 10 травня 2016р. надійшла службова записка від 26.04.2016р. №6 з інформацією про те, що під час підготовки необхідних документів для розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право постійного користування земельною ділянкою було встановлено, що на ділянку накладаються інші земельні ділянки, які належать на праві власності невідомим особам. 06 липня 2016р. у ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» отримано викопіювання з національної кадастрової системи в межах Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району, з якої стало відомо, що в межах ділянки накладається земельна ділянка, яка належить на праві власності ОСОБА_4 з присвоєнням їй кадастрового номеру. У подальшому 12 липня 2016р. звернулися до Головного управління Держгеокадастру у м.Києві із запитом про надання Витягу з Державного земельного [кадастру щодо зазначеної земельної ділянки. Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку стало відомо, що земельна ділянка кадастровий номер 3222481201:01:002:0191 площею 0,1200 га, яка розташована за адресою Київська область, Києво- Святошинський район, с.Віта Поштова належить на праві власності Відповідачу на підставі рішення Віто-Поштової сільської ради від 30.08.2007р..

Як вказувалось вище, постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 липня 2011 року було визнано недійсним та скасоване рішення ради від 18 січня 2007 року про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок членам СТ «Круглик-4». При розгляді справи судом було встановлено, що оскаржуваним рішенням Віто-Поштової сільської ради 6 сесії 5 скликання від 18 січня 2007 року „Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок членам с/т „Круглик-4" вирішено надати дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок 11 членам садівницького товариства „Круглик-4" (згідно додатку) загальною площею 1,0512 га для ведення садівництва, які розташовані в с. Віта Поштова, с/т ..Круглик -4 "; зобов`язано членів с/т „Круглик-4" замовити в землевпорядній організації розробити проект відведення земельних ділянок у власність у строк, передбачений договором для здійснення державної землевпорядної експертизи та подати його на розгляд та затвердження на сесію Віто-Поштової сільської ради; Підготовка проекту відведення земельної ділянки не дає право на її

використання до встановлення меж ділянки в натурі, одержання документів, що посвідчує право на неї та державної реєстрації.

При вирішенні справи суд також враховує, що практикою Європейського суду з прав людини наголошено на особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії", заява №33202/96, п.120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини", заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року).

Зокрема на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява №55555/08, п.74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах "Онерїлдіз проти Туреччини", п.128, та "Беєлер проти Італії", п.119), (п. 70). Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі "Москаль проти Польщі", п.73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, interalia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (mutatismutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", заява №36548/97, п.58, ECHR 2002-VIII) (п.71). Тобто, у даному випадку відповідач у справі не повинен нести негативні наслідки та майнову відповідальність за дії державних органів, які вчинили державну реєстрацію земельних ділянок та право власності на них, навіть якщо їх законність ставиться державою надалі під сумнів: територіальним органом Держгеокадастру, який є державним виконавчим органом, що вчинив державну реєстрацію земельних ділянок, а також здійснює їх облік; органів нотаріату, на яких згідно ст.ст. 1, 3, 5 Закону України «Про нотаріат» державою покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності; органів державної лісової охорони, власником землі, постійного користувача земельних ділянок, який вважає спірну земельну ділянку такою, що належить йому на праві користування, та які, вважаючи свої права порушеними, своєчасно не вживали заходів до з`ясування усіх обставин справи, розроблення документації із землеустрою щодо винесення та закріплення в натурі меж земельних ділянок, державної реєстрації земельних ділянок та прав на них. Належне урядування в цих питаннях сприяло б уникненню спірних ситуацій та чіткому визначенню меж землекористування, а не довільному їх трактуванню.

З огляду на те, що позивач знав про надання громадянам дозволу на розробку проектів землеустрою, починаючи з 2011 року оскаржував такі рішення, тому міг перевірити та з`ясувати чи розроблені такі проекти, чи затверджувались вони радою. Посилання на лист від 26 квітня 2016 року суд оцінює критично, оскільки доказів того, що позивачу не було відомо чи не міг дізнатись про рішення від 30 серпня 2007 року, суду подано не було. Сама по собі бездіяльність позивача не може бути підтвердженням неможливості з`ясувати дані обставини. На підставі наведеного суд приходить до висновку, що позивач міг дізнатись про оскаржуване рішення ще в 2011 році при розгляді адміністративної справи №2а-1548/2011. Також матеріали справи не містять доказів того, коли розпочали розроблення технічної документації

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі ВАТ «Нафтовакомпанія «Юкос» протии Росії»; п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому згідно із ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки держава зобов`язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинен ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, яку покликані підтримувати норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава, в тому числі державні підприємства, установи, організації несуть ризик спливу строку позовної давності на оскарження незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

На такі позови поширюється положення ст. 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, а на підставі ч. 1 ст. 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

При цьому встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Визначення початку відліку позовної давності наведеного у ст. 261 ЦК України, зокрема, відповідно до ч. 1 цієї статті, перебіг позовної давності починається від дня коли, особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться у ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку такої особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивачі не знали про порушення своїх цивільних прав і саме з цієї причини не звернулися за його захистом до суду, не достатньо.

Позивачі повинні довести факт, що вони не могли дізнатися про порушення своїх цивільних прав, що також випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідачі повинні довести, що відомості про порушення можна було отримати значно раніше.

Таким чином, позивачами пропущено строк позовної давності, оскільки право на звернення до суду з таким позовом виникло ще у 2007 році, а безпосередньо про можливе порушення, як видно із матеріалів судової справи, стало відомо у 2011 році. Отже строк позовної давності, передбачений статті 257 ЦК України, на момент пред`явлення позову - 01 листопада 2011 року, сплив.

Враховуючи що позивачами не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами про неможливість дізнатись про затвердження проектів та передачу у власність громадянам спірної земельної ділянки, а також наслідки спливу строку позовної давності, тому у задоволенні позову суд відмовляє.

Оскільки суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про скасування рішення ради від 30 серпня 2007 року, тому не підлягають задоволенню позовні вимоги про витребування на користь ДП «Антонов» з незаконного володіння ОСОБА_4 земельну ділянку кадастровий номер 3222481201:01:002:0191, площею 0,1200га, яка розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с.Віта- Поштова , садівницьке товариство «Круглик -4 »; зобов`язання Управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, проведеної 17 червня 2016 року за ОСОБА_4 , кадастровий номер 3222481201:01:002:0191, площею 0,1200га, яка розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с.Віта- Поштова , садівницьке товариство «Круглик -4 »; визначення порядку виконання судового рішення, вказавши, що воно є підставою для скасування державної реєстрації земельної ділянки, проведеної 17 червня 2016 року Управлінням Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області за ОСОБА_4 кадастровий номер 3222481201:01:002:0191, площею 0,1200га, яка розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район , с . Віта -Поштова , садівницьке товариство «Круглик -4 ».

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність відмови у позовних вимогах.

Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову Державного підприємства "АНТОНОВ" до ОСОБА_4 , Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії та витребування майна із чужого незаконного володіння відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 23 серпня 2019 року.

Суддя