Рішення № 84575833, 28.08.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/771/18-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2019 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого : судді Соколова О.М.,

при секретарі: Березовській К.А.,

справа № 757/771/18-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК"

за участю:

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: Каракоці О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про розірвання договору та повернення безпідставно набутого майна, -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва із вищевказаним позовом, в якому просить розірвати кредитний договір № ZRCWG00004277, укладений 13.03.2008 року Публічним акціонерним товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 , щодо кредиту на суму 36100 доларів США та повернути безпідставно набуті кошти.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що між відповідачем та позивачем було укладено кредитний договір № ZRCWG00004277, укладений 13.03.2008 року. На забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору, сторони уклали договір іпотеки. У зв`язку із порушенням зобов`язань, за кредитним договором, відповідачем було поставлено питання про дострокове повернення всієї суми, яке станом на 05.07.2011 року становить 54 465, 82 року. Рішенням Брусиловського районного суду Житомирської області від 02.03.2012 року позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про звернення стягнення на нерухоме майно, задоволено частково, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ZRCWG00004277 звернуто стягнення на будинок та земельну ділянку, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки. В подальшому відповідач звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за вказаним кредитним договором, який рішенням суду від 11.04.2016 року задоволено. Про те, відповідач не вказав, що рішенням Брусиловського районного суду Житомирської області від 02.03.2012 року, вже було стягнуто вказані кошти за кредитним договором. Внаслідок чого, боргові зобов`язання за кредитним договором було стягнуто декілька разів. За наведених обставин просить задовольнити позов, в заявлений ним спосіб.

В судовому засіданні позивач та його представник позов з викладених у ньому підстав підтримали, просили задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні.

Вислухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.03.2008 року між ОСОБА_1 до Закритим акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»(в подальшому перейменовано на Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», було укладено кредитний договір № ZRCWG00004277. На виконання умов вказаного кредитного договору між сторонами укладено договір іпотеки.

Відповідно до п. 35.3 договору іпотеки від 13.03.2008 року предметом іпотеки являлись житловий будинок загальною площею 61,80 кв.м. який належить позивачу на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу №1296 від 16.10.1996 року та земельна ділянка загальною площею 0.60 га., яка належить позивачу на праві приватної власності на підставі акту серії ЖТ-23-15 № 00869 від 20.10.1997 року, розташовані за адресою АДРЕСА_1 .

Так, у зв`язку із порушенням зобов`язань, щодо дотримання графіку повернення чергової суми кредиту, відповідачем було поставлено питання про дострокове повернення всієї суми, яке станом на 05.07.2011 року становить 54 465, 82 року.

Рішенням Брусиловського районного суду Житомирської області від 02.03.2012 року позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про звернення стягнення на нерухоме майно, задоволено частково, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ZRCWG00004277 у сумі 54 465, 82 року, звернуто стягнення на будинок та земельну ділянку, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки.

Позивач вказує, що умовами п.8.3 кредитного договору № ZRCWG00004277 від 13.03.2008 року передбачено, що забезпечення виконання позичальником зобов`язань за даним Договором виступає іпотека, та оскільки рішення Брусиловського районного суду Житомирської області вступило в законну силу, то договір має бути припинений.

В подальшому відповідач звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 112 993, 57 доларів США, за вказаним кредитним договором, який рішенням суду від 11.04.2016 року задоволено.

Позивач стверджує, що за відсутності достатньої правової підстави рішенням суду від 11.04.2016 року здійснено стягнення з ОСОБА_1 у сумі 112 993 доларів США, і при цьому не було враховано, що боргові зобов`язання вже задоволені стягненням суми 54 465,82 долари США, а тому сума 112 993 доларів США підлягає поверненню як набуті без достатньо правової підстави.

Проте, зазначені рішення ОСОБА_1 не оскаржувались, а отже є такими які набрали законної сили та передані до виконання.

Позивач вказує, що він вважав, що у випадку неможливості повернення кредиту в сумі 36 100 доларів США, його зобов`язання були забезпечені майном, вартість яких оцінена у 50 00 доларів США, та є більшою суми кредиту, тобто у випадку виконання рішення Брусиловського районного суду Житомирської області від 02.03.2012 року, його зобов`язання договір іпотеки мав бути припинений і у нього була б можливість виконати свої зобов`язання за кредитним договором.

З викладеного вбачається, що наявність рішення Брусиловського районного суду Житомирської області від 02.03.2012 року не є підставою для розірвання договору, оскільки у даній справі питання про розірвання кредитного договору ПАТ «КБ «Приватбанк» не ініціювалось, та судом зазначене питання не вирішувалось.

Таким чином, наведені позивачем обставини про те, що він розраховував, що у випадку неможливості повернення кредиту в сумі 36 100 доларів США, його зобов`язання які забезпечені майном, вартість яких оцінена у 50 00 доларів США, та є більшою суми кредиту, тобто у випадку виконання рішення Брусиловського районного суду Житомирської області від 02.03.2012 року, за його зобов`язаннями договір іпотеки мав бути припинений і у нього була б можливість виконати свої зобов`язання за кредитним договором, не можуть бути підставою для розірвання оскаржуваного договору.

Відповідно до ст. 651 ЦК України підставами для зміни або розірвання договору є: Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частиною 4 ст. 653 ЦК України встановлено, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Слід звернути увагу позивача на те, що відповідно до узагальнень Верховного Суду України у цивільних справах, що виникають з кредитних правовідносин, «дострокове присудження до виконання основного зобов`язання в натурі не тягне його припинення з дня набрання законної сили рішенням суду і не виключає стягнення процентів, пені та збитків, а також інших штрафних санкцій, передбачених угодою, до дня фактичного задоволення (повного розрахунку). Звернення до суду з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором у зв`язку з порушенням умов договору згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК не означає односторонньої відмови від договору, а є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов`язань. Це спосіб цивільно-правової відповідальності боржника.

Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, а також сплату боржником процентів, належних кредитору відповідно до ст.1048 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Верховним Судом України у справі №6-100цс15 (постанова від 03.06.2015 висловлено правову позицію про те, що у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно позивачу.

З матеріалів справи вбачається існування зобов`язальних відносин.

Відтак, наявність у сторін договірних правовідносин виключає застосування ст.ст. 536, 1212 ЦК України, згідно із якими позивач просить задовольнити вимоги.

Отже, жодних підстав для стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів немає.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про розірвання договору та повернення безпідставно набутого майна - слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 284, 288, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про розірвання договору та повернення безпідставно набутого майна - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Соколов