Рішення № 84575315, 27.09.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/10228/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2019 р. м. Київ

Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Марфіної Н. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в м. Києві цивільну справу за позовомОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва, треті особи: ОСОБА_3 , Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація про визнання права власності на частину квартиру,

у с т а н о в и л а:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , звертаючись до суду з позовом просили суд: визнати за ОСОБА_1 право власності на ј частини квартири АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на ј частини квартири АДРЕСА_1 ..

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду, позивачі посилаються на те, що позивачі володіють по ј частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1 а на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією від 05 грудня 2007 року, згідно розпорядження №72-583. Згідно офіційної відповіді на адвокатський запит, листом від 22.05.2019 року за №062/14-7533 (И-2019) Комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське Бюро технічної інвентаризації» повідомило, що за даними реєстрових книг, об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної власності зареєстрована за ОСОБА_4 .. ОСОБА_1 .. ОСОБА_2 , ОСОБА_5 в рівних долях на підставі вищезгаданого свідоцтва. Станом на 2019 рік співвласником Ѕ частки зазначеної квартири зареєстровано за ОСОБА_6 на підставі договору дарування Ѕ частки квартири. Звернувшись до відповідача з метою отримання відомостей щодо участі позивачів в процесі приватизації спірної квартири та можливості отримання дубліката правовстановлюючого документа, було отримано лист від 29 травня 2019 року за № 103/4907/43/2, в якому зазначено, що орган приватизації житла Дніпровської РДА м. Києва не здійснював оформлення документів на приватизацію квартири, свідоцтво на вищезазначену квартиру не видавалось. Надалі стороною позивача було здійснено направлення адвокатського запиту Арбітражному керуючому КП УЖГ з метою отримання дублікату свідоцтва про право власності на квартиру, однак будь - якої відповіді отримано не було. Позивачі зазначають, що, таким чином, у зв`язку із тим, що інші співвласники житла раніше утримували у себе оригінал свідоцтва про право власності, один із співвласників відчужив свою частку на користь відповідача, в той же час, відсутність належного правовстановлюючого документу на квартиру, унеможливлює позивачів вжити необхідних заходів та дій щодо реєстрації права власності, відчуження майна, у зв`язку з чим вимушені звернутись до суду.

02 липня 2019 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз`яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду про відкриття провадження у справі разом із доданими до неї документами була отримана відповідачем, однак, станом на 27.09.2019 року відзиву на позовну заяву на адресу суду не надходило.

16 серпня 2019 року на адресу Дніпровського районного суду міста Києва від Дніпровсько районної в місті Києві державної адміністрації надійшли пояснення на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що на даний час правовстановлюючий документ на спірну квартиру не втрачено, знаходиться в інших співвласників квартири, а тому немає підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із угод.

Згідно ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, то воно виникає з моменту проведення такої реєстрації.

Відповідно до положень частини першої статті 182 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, Комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» у відповідь на запит стороні позивачів щодо надання інформації, повідомило листом від 22.05.2019 року за №062/14-7533 (И-2019), про те, що за даними реєстрових книг об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної власності зареєстрована за ОСОБА_4 .. ОСОБА_1 .. ОСОБА_2 , ОСОБА_5 в рівних долях на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією 05.12.2007 року на кв. 69. Розпорядження № 72-583. (а. с. 11)

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають, зокрема право власності.

Як встановлено ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 а зареєстрована за ОСОБА_6 на праві спільної часткової власності. (а. с. 10)

Звертаючись з даним позовом до суду позивачі обгрунтовують свої вимоги тим, що не мають змоги зареєструвати право власності на №69, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки правовстановлюючий документ на спірну квартиру втрачено.

Згідно п. п. 6, 7 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 25 грудня 2015 року №1127, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком. Для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав.

З наведеного слідує, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно здійснюється на підставі письмової заяви особи за наявності документу, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав, та наявності оригіналу правовстановлюючого документа. Відсутність оригіналу правовстановлюючого документа є підставою для відмови у проведені державної реєстрації.

Звернувшись до відповідача з метою отримання відомостей щодо участі позивачів в процесі приватизації спірної квартири та можливості отримання дубліката правовстановлюючого документа, було отримано лист від 29 травня 2019 року за № 103/4907/43/2, в якому зазначено, що орган приватизації житла Дніпровської РДА м. Києва не здійснював оформлення документів на приватизацію квартири, свідоцтво на вищезазначену квартиру не видавалось, та запропоновано звернутись до КП по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва. (а. с. 14)

07 червня 2019 року, представник позивачів звернувся з адвокатським запитом до Арбітражного керуючого КП УЖГ Дніпровського району міста Києва з вимогою видачі дубліката або належним чином завірену копію свідоцтва про права власності на житло, виданого Дніпровською районною в місті Києві адміністрацією, 05.12.2007 року, розпорядження №72-853. Однак дане звернення залишилось без належного реагування з боку відповідача. (а. с. 15)

В той же час Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності..

За змістом цієї норми цивільне право підлягає захисту в разі, коли сторони не перебувають між собою в зобов`язальних відносинах, і при цьому має місце його реальне оспорювання учасником цивільних відносин, унаслідок чого власник майна (у цьому випадку позивачі) не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з існуванням сумнівів або претензій щодо спірного майна з боку третіх осіб.

Позов про визнання права власності - це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно.

Підтвердження в суді права власності на майно здійснюється шляхом підтвердження фактів, що свідчать про володіння спірним майном на праві власності або іншого речового права.

Як вбачається з обставин справи, в цьому випадку, воля особи (позивачаів даній справі) щодо вільного використання свого права, тобто володіння, користування та розпорядження майном, - зв`язана волею сторонніх осіб (відповідача у справі), що суперечить вищевказаній презумпції.

Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає доведеним той факт, що по ј частини квартири АДРЕСА_1 належить позивачам, на підставі свідоцтва про право власності, виданого Дніпровською районною адміністрацією в місті Києві від 05.12.2007 року, державна реєстрація права власності на вказану квартиру не проводилась у зв`язку з втратою правовстановлюючого документу, а також виходячи з положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», за яким рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно є правовстановлюючим документом, що підтверджує право власності на вказане майно, за яким, надасть позивачам абсолютне право володіти, користуватись та розпоряджатись належним позивам майном, та, враховуючи ту обставину, що визнання права власності належного позивачам нерухомого майна надасть змогу відновити порушене право, яке не може бути поновлене в інший спосіб, суд приходить до висновку, що позивачами правомірно пред`явлено вимоги про визнання права власності на належне їм майно.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. (ст.5 Цивільного процесуального кодексу України)

Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст.13 Цивільного процесуального кодексу України)

Відповідно до частини другої ст.89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва, треті особи: ОСОБА_3 , Дніпровська в місті Києві державна адміністрація про визнання права власності на частину квартиру є обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 328, 331, 392 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 263-265, ч. 2 ст. 247, ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва, треті особи: ОСОБА_3 , Дніпровська в місті Києві державна адміністрація про визнання права власності на частину квартиру - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , право власності на ј частини квартири АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 , право власності на ј частини квартири АДРЕСА_1 .

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 27.09.2019 року.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

Позивач - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 );

Відповідач - Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва (02002, м. Київ, вул.. Челябінська, буд. 9г, код ЄДРПОУ 03366612)

Третя особа - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 );

Третя особа - Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація (02094, м. Київ, бул. Праці, буд. 1/1, код ЄДРПОУ 37203257).

Суддя -