Рішення № 84575123, 26.09.2019, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-а/754/370/19

Справа №754/17647/18

РІШЕННЯ

Іменем України

26 вересня 2019 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Зотько Т.А., за участю секретаря судового засідання Плясунової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, в якому просить скасувати постанову головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві про закінчення виконавчого провадження № 56806046 від 02.10.2018.

Ухвалою суду від 18.01.2019 р. матеріали вказаної адміністративної справи передано на розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

16.05.2019 р. ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито провадження по справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

28.05.2019 р. ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про скасування постанови повернуто до Деснянського районного суду м. Києва, як суду, який видав виконавчий документ.

10.07.2019 року справа була перерозподілена автоматизованою системою документообігу і передана у провадження судді Деснянського районного суду м. Києва Зотько Т.А.

Свою позовну заяву позивач мотивує тим, що на виконання постанови Деснянського районного суду м. Києва від 19.03.2018 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов`язання вчинити дії, щодо перерахунку пенсії, видано виконавчий лист.

20.07.2018 Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві було відкрито виконавче провадження за № 56806046 від 02.10.2018 на підставі виконавчого листа № 754/7677/17 виданого 10.07.2018 Деснянським районним судом м. Києва.

18.09.2018 Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві направило до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві лист про те, що постанова Деснянського районного суду м. Києва від 19.03.2018 року виконана в повному обсязі, а тому оскільки рішення суду виконано шляхом перерахунку, просять закрити виконавче провадження посилаючись на розпорядження від 14.08.2018 та протокол від 27.08.2018.

На підставі зазначеного листа державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві винесено постанову від 02.10.2018 про закінчення виконавчого провадження за № 56806046. Зазначену постанову державний виконавець на адресу позивача не направив, чим позбавив його права на оскарження в установлений чинним законодавством строк.

Таким чином, позивач просить прийняти позовну заяву до розгляду та скасувати постанову № 56806046 від 02.10.2018, оскільки постанова Деснянського районного суду м. Києві від 19.03.2018 по справі №754/7677/17, наразі не виконана в повному обсязі.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 15.07.2019 справу прийнято до провадження та ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Вказаною ухвалою надано сторонам строк для надання відзиву, відповіді на відзив тощо.

Відповідно до ч.5, 8 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідачем відзиву чи заперечень по справі в обгрунтування своєї позиції у встановлений судом строк не надано, про розгляд судом даного провадження відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить підпис уповноваженої особи на поштовому повідомленні про вручення поштової кореспонденції суду, який міститься в матеріалах справи.

Суд повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, приходить до наступного висновку.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом.

Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Предметом розгляду даної справи є постанова від 02.10.2018 року про закриття виконавчого провадження №56806046 від 02.10.2018.

Судом встановлено, що виконавче провадження відкрито з примусового виконання виконавчого листа № 754/7677/17, виданого 10.07.2017 року Деснянським районним судом м. Києва про зобов`язання Лівобережне об`єднане УПФУ в м. Києві здійснити індексацію пенсії ОСОБА_1 у відповідності до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» з урахуванням показника індексу інфляції по Україні за період з січня 2014 року по березень 2017 року включно 209, 1%.

18.07.2018 стягувач звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві з проханням звернути до виконання виконавчий лист виданий Деснянським районним судом м. Києва від 10.07.2018 року 754/7677/17 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії щодо перерахунку пенсії.

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві на виконання вимоги державного виконавця від 05.09.2018 № 56806046/4 та постанови про відкриття виконавчого провадження №56806046 від 20.07.2018 повідомило відповідачу інформацію, що Постанова Деснянського районного суду м. Києва по справі № 754/7677/17 опрацьована та здійснено перерахунок відповідно до резолютивної частини рішення суду. Зокрема, у відповідності до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» з урахуванням показника індексу інфляції по Україні за період з січня 2014 по березень 2017 р. включно 209, 1%. Отже, враховуючи вищевикладене, управління просить закрити виконавче провадження у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 оскаржує постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про закриття виконавчого провадження №56806046 від 02.10.2018 у зв`язку з невиконанням рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19.03.2018 по справі № 754/7677/17

Згідно зі ст.124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всієї території України. Примусове виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів законом покладено на державну виконавчу службу. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) закріплені у Законі України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний суд України зазначає, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Конституційний суд України в абзаці одинадцятому підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини рішення від 11.03.2011 року № 2-рп/2011, посилаючись на позицію Європейського суду з прав людини, зазначив, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежене державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.

Крім того, обов`язкове виконання рішення суду покладається також Конвенцією про захист прав та свобод людини, яка ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" від 17.07.1997 р. Отже, її положення є обов`язковими для виконання Україною.

Ст. 6 вказаної Конвенції гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачено право на справедливий суд, однак дане право було б ізольованим, якщо допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали чинності. Тлумачення ч. 1 ст. 6 вказаної Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.

Практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (Рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року), (Рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Case of Hornsby v. Greece) від 19.03.1997 року).

Рішення суду, яке набуло законної сили, повинно бути виконане. У протилежному випадку буде мати місце порушення принципу юридичної визначеності, що є одним із базових складових принципу верховенства права.

Відповідно до ч.1 ст.5 до Закону України «Про виконавче провадження» ( в редакції від 06.02.2018 року, чинній на момент ухвалення спірної постанови) примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Державний виконавець зобов`язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначений виконавчим документом.

Згідно ст.1 Закону України_«Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється, поміж іншого, на засадах верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; справедливості, неупередженості та об`єктивності: забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців.

Статтею 26_Закону України_Про виконавче провадження» визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Права і обов`язки виконавців, обов`язковість вимог виконавця визначені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, за частиною 1 цієї статті, - виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснило перерахунок пенсії, однак не виплатило її ОСОБА_1 ..

Оскільки фактичного виконання в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом не відбулося, тому підстав для закінчення виконавчого провадження у державного виконавця не було.

В силу положень ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відтак, згідно матеріалів справи убачається, що державним виконавцем не здійснено всіх заходів з виконання виконавчого листа, дій, щодо перевірки виконання рішення боржником, не проведено. Окрім того, відповідачем не надано до суду відзиву щодо позову та інші докази в спростування заявлених вимог.

В силу положень ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ст.78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, у справах з приводу оскарження актів індивідуальної дії, складених суб`єктами владних повноважень, обов`язок по доведенню правомірності їх складання, покладається саме на зазначених осіб.

Всупереч встановленому КАС обов`язку доказування, відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження правомірності його дій при винесені постанови від 02.10.2018 про закінчення виконавчого провадження №56806046 . Суд бере до уваги, що відповідачем також не надано належного обґрунтування підстав для прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження, доказів та висновків при виконанні виконавчого листа.

Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновків про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, Закону України «Про виконавче провадження», суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про скасування постанови - задовольнити.

Скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про закриття виконавчого провадження за № 56806046 від 02.10.2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п.15.5) п.15 ч.1 Розділу VII Перехідних Положень КАС України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, зокрема через Деснянський районний суд м. Києва.

Суддя: