Рішення № 84574540, 17.09.2019, Заставнівський районний суд Чернівецької області

Справа № 716/1241/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.09.19 року Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді - Стрільця Я.С.,

за участю секретаря судових засідань - Климус Г.В.,

відповідачки - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Заставна цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідно до укладеного договору б/н від 09.11.2010 року відповідачка ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 16000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг, про що свідчить підпис відповідачки у заяві. Відповідно до умов договору позичальник зобов`язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії та інші платежі на умовах, передбачених договором.

Станом на 03.06.2019 року відповідачка порушує умови договору, не сплачує заборгованість по кредиту, відсоткам, комісії, всупереч умов кредитного договору, та допустила заборгованість у розмірі 37976,42 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 17592,82 грн., заборгованості за простроченим тілом кредита в розмірі 4042,30 грн., нарахованої пені за прострочене зобов`язання в розмірі 13956,71 грн., нарахованої пені за несвоєчасність сплати боргу в розмірі 100 грн., штрафу (фіксована частина) - 500 грн., штрафу (процентна складова) - 1784,59 грн., а тому просив позов задовольнити.

Відповідачка неодноразово повідомлялася про виникнення заборгованості по оплаті передбачених договором платежів, однак вимоги щодо повернення кредитних коштів згідно кредитного договору нею виконані не були. З цих підстав просить стягнути з відповідачки на його користь заборгованість по кредитному договору б/н від 09.11.2010 року у вказаному розмірі.

Представник позивача Гребенюк О.С. в судове засідання не з`явився, подав суду заяву, в якій вказав, що позов підтримує в повному обсязі, просив справу розглянути без його участі.

Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, не погодившись із розміром заборгованості, вказала, що допустила заборгованість зі тілом кредиту в зв`язку із браком коштів. Додала, що вона має інвалідність ІІ групи в зв`язку із чим потребує коштів на лікування. Заборгованість у виді пені та штрафів не визнала.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, заслухавши доводи відповідачки, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-яким не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст. 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Судом встановлено, що 09.11.2010 року між АТ КБ «Приватбанк» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено договір №б/н, відповідно до умов якого позивач надав відповідачці кредит у сумі 16000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

При укладенні кредитного договору сторони керувались частиною першої статті 634 ЦК України, якою передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статями 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений строк (термін) відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За нормами Правил користування платіжною карткою, у редакції, що була чинною на час укладення кредитного договору, пункту 2.1.1.2.3., пункту 2.1.1.2.4 розділу «Умови використання кредитних карт», передбачалося, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт (а.с. 25).

Крім того, відповідно до п. 1.1.7.11 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання та пролонгується на цей самий строк, якщо сторони не проінформують один одного про припинення дії (а.с. 23).

Пунктом 2.1.1.2.12 та пунктом 2.1.1.2.13 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що по закінченню строку дії відповідна Карта продовжується Банком на новий строк (шляхом надання клієнту Карти з новим строком дії), відповідно до діючих тарифів, при дотриманні клієнтом умов та правил обслуговування карти, передбачених договором. Для отримання нової картки по закінченню строку дії клієнт має звернутися у відділення банку (а.с. 25 зворот).

У даній справі сторони погодили, що строк дії договору відповідає строку дії картки.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

За приписами пунктів 3, 6 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Згідно зі статті 41 Закону України «Про Національний банк України» та частин 1, 2 статті 68 Закону України «Про банки та банківську діяльність», Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30 грудня 1998 року № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Пунктом 5.1 глави 5 чинної на час виникнення правовідносин Постанови №254 «Про затвердження Положення про організацію операційної діяльності в банках України» визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Згідно з пункту 5.4. Положення № 254, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

При цьому, пунктом 5.6 зазначеного Положення визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

З наявної в матеріалах справи виписки по особовому рахунку позичальника, згідно з якою на протязі тривалого часу проводилися операції щодо зняття коштів та погашення заборгованості, видно, що останній раз відповідачка погашала заборгованість 29.05.2019 року.

З огляду на викладене, встановлено, що відповідачкою дійсно порушувались умови кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість, правильність нарахування якої має бути перевірена на предмет відповідності нормам матеріального права.

Наданим банком розрахунком, випискою за картковим рахунком, визначено, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 умов договору загальна сума заборгованості за кредитним договором станом на 03.06.2019 року складає 37976,42 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 17592,82 грн., заборгованості за простроченим тілом кредита в розмірі 4042,30 грн., нарахованої пені за прострочене зобов`язання в розмірі 13956,71 грн., нарахованої пені за несвоєчасність сплати боргу в розмірі 100 грн., штрафу (фіксована частина) - 500 грн., штрафу (процентна складова) - 1784,59 грн. (а.с. 9-14). Прицьому факт порушення умов договору відповідачкою не спростовано.

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язаний погашати заборгованість по укредиту, процентам та його використання, за перездійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі та в строки, визначені в умовах кредитного договору (у розмірі 7% від суми заборгованості). Погашення заборгованості по кредитному ліміту провадиться як шляхом внесення коштів на карту, так і шляхом списання коштів із дебетної карти.

Вирішуючи питання про обсяг задоволення позовних вимог, суд виходить з наступного.

Так, розрахунком заборгованості, випискою за картковим рахунком доведено, що станом на 03.06.2019 року заборгованість за нарахованими відсотками свідустня, заборгованість за тілом кредиту становить 17592,82 грн. та заборгованості за простроченим тілом кредита становить 4042,30 грн. Оскільки правильність їх нарахування відповідачкою та матеріалами справи не спростована то згадана заборгованість підлягає стягненню з відповідачки.

Щодо вимог позивача про стягнення пені та штрафів відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, ч. 1 ст. 550 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом ч. 3 ст. 551 ЦК України суд має право у випадку виникнення спору з приводу розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінивши розмір заборгованості та розмір штрафних санкцій (неустойки), зменшити її розмір у тому випадку, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, тобто зменшити розмір штрафних санкцій (неустойки) через її неспівмірність із розміром основного зобов`язання.

Розмір заборгованості та штрафних санкцій (розмір неустойки), їх співмірність, обставини, які дають суду право застосувати або не застосувати ч. 3 ст. 551 ЦК України, є фактичними обставинами справи, встановлення яких судом відповідно до ст. 264 ЦПК України є обов`язковою умовою при розгляді справи та ухваленні судового рішення у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно із правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 4 вересня 2014 року (справа № 6-100цс14), ч. 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням положень ст. 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та ч. 5 ст. 12 ЦПК України щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Таким чином, суд може з власної ініціативи застосувати ч. 3 ст. 551 ЦК України до вимог про стягнення пені, за умови, що розмір нарахованої пені значно перевищує розмір збитків.

Відповідно до пунктів 2.1.1.12.1, 2.1.1.12.2, 2.1.1.12.2.1, 2.1.1.12.2.2 Умов та правил надання банківських послуг під борговим зобов`язанням за кредитом сторони узгодили зобов`язання клієнта з повернення тіла кредиту, процентів за користування кредитом, комісії, пені та штрафів, тобто загальну заборгованість клієнта. За користування кредитом протягом пільгового періоду клієнт сплачує банку проценти в розмірі 0,01% від суми операцій за рахунок кредиту. В разі непогашення клієнтом боргових зобов`язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом клієнт сплачує банку проценти в розмірі, зазначеному в тарифах, що діють на дату нарахування. Сплату процентів за користування кредитом клієнт здійснює шляхом надання доручення банку про списання грошей з його поточного рахунку в розмірі нарахованих процентів (договірне списання). В разі, якщо на дату нарахування процентів згідно цих умов, клієнт використав всю суму кредиту, сторони узгодили про збільшення розміру кредиту на розмір боргових зобов`язань за кредитом, що мала місце на дату нарахування процентів. Згідно зі статтею 212 ЦК України, в разі, якщо будь-яка прострочена заборгованість за кредитом є більшою ніж 90 днів - починаючи з 91-го дня вся (загальна) заборгованість за кредитом є простроченою. У разі виникнення прострочених зобов`язань за кредитом, клієнт сплачує банку проценти в подвійному розмірі від зазначених в Тарифах, що діють на дату нарахування. У разі виникнення прострочених зобов`язань із терміном прострочки понад 90 днів, клієнт сплачує банку пеню в розмірах, зазначених в Тарифах, що діють на дату нарахування. При цьому проценти за користування кредитом клієнт не сплачує (а.с. 27 зворот).

З копії розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачка допустила заборгованість перед банком за простроченим тілом кредиту в розмірі 4042,30 гривень, а пеня нарахована банком за прострочення виконання відповідачем зобов`язань щодо повернення кредиту в розмірі 13956,71 гривень. Тобто, розмір пені значно перевищує розмір простроченого тіла кредиту, що, на думку суду, є підставою для застосування вимог ч. 3 ст. 551 ЦК України та зменшення суми пені до 4000 гривень. При зменшенні пені суд враховує і ту обставину, що своєчасна несплата основної суми боргу відповідачкою пов`язана із тим, що остання має інвалідність та потребує коштів на лікування, що значно ускладнювало її фінансове становище пов`язане із необхідністю нести додаткові витрати. Ця обставина, на думку суду, має істотне значення.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

З огляду на викладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Тому, вимоги про стягнення з відповідача штрафу (фіксована частина) в розмірі 500 грн. та штрафу (процентна складова) в розмірі 1784,59 грн. не підлягають задоволенню.

З урахуванням вказаного з відповідачки на користь позивача належить стягнути заборгованість по кредитному договору б/н від 09.11.2010 року в розмірі 25635,12 (двадцяти п`яти тисяч шестиста тридцяти п`яти) гривень 12 копійок, що складається із: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 17592,82 гривень; заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 4042,30 гривень; нарахованої пені за прострочене зобов`язання в розмірі 4000 гривень.

Відповідно до ст. 5 ч. 1 п. 9 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп.

Статтею 141 ЦПК Украни, яка регулює розподіл судових витрат між сторонами, передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі задоволення позову - на відповідача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В судове засідання відповідачка ОСОБА_1 надала довідку МСЕК, відповідно до якої їй з 29.08.2018 року безстроково встановлена II група інвалідності у зв`язку з загальним захворюванням. За таких обставин відповідно до ст. 5 ч. 1 п. 9 Закону України «Про судовий збір» вона звільняється від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Тому понесені позивачем витрати по сплаті судового збору повинні бути компенсовані за рахунок держави в порядку, встановленому законом пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного ст.ст. 3, 526, 549, 551, 611, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 7, 10, 12, 13, 235, 247, 259, 263 - 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь АТ КБ «Приват Банк» (р/р № НОМЕР_2 , МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість по кредитному договору б/н від 09.11.2010 року в розмірі 25635,12 (двадцяти п`яти тисяч шестиста тридцяти п`яти) гривень 12 копійок, що складається із: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 17592,82 гривень; заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 4042,30 гривень; нарахованої пені за прострочене зобов`язання в розмірі 4000 гривень.

Компенсувати АТ КБ «Приват Банк» (р/р № НОМЕР_2 , МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570) за рахунок держави пропорційно розміру задоволених позовних вимог 1296 (одну тисячу двісті дев`яносто шість) гривень 68 копійок судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Чернівецького апеляційного суду через Заставнівський районний суд Чернівецької області.

Повний текст рішення виготовлено 26.09.2019 року.

Суддя Ярослав СТРІЛЕЦЬ