Рішення № 84573358, 23.09.2019, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/4213/19

Провадження по справі № 2/635/2361/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2019 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Бобко Т.В.,

секретар судового засідання Ус Ю.В.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»

представник позивача - Савіхіна Анастасія Миколаївна

відповідач - ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач АТ КБ «ПриватБанк» пред`явив до суду позов шляхом подання позовної заяви до відповідача ОСОБА_1 , яким просить стягнути з останньої суму заборгованості за кредитним договором б/н від 09 грудня 2014 року у розмірі 24045,20 гривень та судові витрати у розмірі 1921 гривні.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг та 09 грудня 2014 року підписала заяву, згідно якої отримала кредит у розмірі 9000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг. У порушення умов вказаного договору відповідач не виконала належним чином свої зобов`язання за договором, у зв`язку з чим станом на 02 травня 2019 року за нею утворилась заборгованість у розмірі 24045,20 гривень, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6510,75 гривень, заборгованості за простроченим тілом кредита у розмірі 2485,36 гривень, пені за прострочене зобов`язання у розмірі 8513,33 гривень, пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 гривень у розмірі 914,56 гривень, штрафу (фіксованої частини) у розмірі 500 гривень та штрафу (процентної складової) у розмірі 1121,20 гривень.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 03 червня 2019 року вищевказану позовну заяву було залишено без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків - 10 днів з дня вручення копії ухвали. В установлені законом строки позивач усунув зазначені в ухвалі суду недоліки.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 25 червня 2019 року провадження по справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача Савіхіна А.М., яка діє на підставі довіреності, у судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити, а у разі неявки в судове засідання відповідача - ухвалити рішення в заочному порядку.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно і належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомила. 01 серпня 2019 року надала до суду відзив на вищевказаний позов АТ КБ «ПриватБанк», в якому зазначила, що позовні вимоги не визнає, у зв`язку з їх безпідставністю. 09 грудня 2014 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у відділенні АТ КБ «ПриватБанк», в якій не вказано ані виду отримуваної відповідачем кредитної картки, ані розміру кредитного ліміту. Відповідач зазначила, що кредитний договір укладається в письмовій формі. У випадку недодержання письмової форми, цей договір є нікчемним. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Разом з тим, Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи банку взагалі не містять її підпису, тобто відсутнє підтвердження того, що ОСОБА_1 була ознайомлена з ними, а також підтвердження того, що саме ці Умови та правила є складовою частиною кредитного договору. Крім того, до позовної заяви додано два розрахунки суми заборгованості, зокрема станом на 31 травня 2015 року та станом на 02 травня 2019 року, з яких є незрозуміло, яким чином виникла заборгованість та яким чином проводилось нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій. Крім того, розрахунок заборгованості, який відображений у позовній заяві, не відповідає тому, що вказаний у тексті позовної заяви. Так, загальна сума заборгованості за наданим кредитом, відповідно до доданих розрахунків заборгованості, складає 22424 гривень та включає наступні складові: заборгованість за тілом кредиту, заборгованості за простроченим тілом кредиту, заборгованість за нарахованими відсотками, пеня за прострочене зобов`язання, пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 гривень. Разом з тим, загальна сума заборгованості за наданим кредитом, відповідно до тексту позовної заяви складає 24045 гривень та включає наступні складові: заборгованість за тілом кредиту, заборгованості за простроченим тілом кредиту, заборгованість за нарахованими відсотками, пеня за прострочене зобов`язання, пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 гривень, штраф (фіксована частина), штраф (процентна складова). Така невідповідність, на думку відповідача, вказує на необґрунтованість розрахунків позивача. Вказані розрахунки не пояснюються жодними умовами договору та обставинами справи, а тому відсутня можливість переконатися в їх правильності. Крім того, розрахунок заборгованості не підписаний особами, повноважними на здійснення фінансового обліку та звітності, не засвідчений в установленому законом порядку. Вказані обставини вказують на те, що у позивача відсутні аргументи щодо наявності у ОСОБА_1 заборгованості перед банком. Посилаючись на правову позицію, викладену Великовою Палатоб Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17, вважає, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

22 серпня 2019 року представник АТ КБ «ПриватБанк» Гаренко Н.В., яка діє на підставі довіреності, надала до суду відповідь на відзив відповідача, в якій зазначила, що відповідач звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг та 09 грудня 2014 року підписала заяву, згідно якої отримала кредит у розмірі 9000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідно до ч.1 ст.509, ч.2 ст.639 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. При оформленні кредиту заява на отримання кредиту підписується повнолітньою, дієздатною особою, яким підтверджується, що позичальник ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку. Укладання договору здійснюється за принципом укладання між банком та клієнтом договору приднання. Підписанням заяви позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та Тарифів. Відповідно до розділу І Загальних положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті позивача www.privatbank.ua, ПАТ КБ «ПриватБанк», керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та Правила надання банківських послуг. Тобто, Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком клієнтам. Отже, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг банку. Відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. У вказаній заяві зазначено, що підписавши цю заяву, відповідач ознайомилася та згодна з умовами та правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку, тарифами банку, які разом з цією заявою складають договір банківського обслуговування. Окрім цього, зазначено, що відповідачу було надано для ознайомлення умови та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в заявці про приєднання. Підписавши заяву банк і клієнт приєднуються і зобов`язуються виконувати умови, викладені в умовах та правилах надання банківських послуг, тарифах банку - догові банківського обслуговування в цілому. Враховуючи вищевикладене, заява про приєднання до умов та правил з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами, що розташовані на банківському сайті складають договір про надання банківських послуг. Укладення кредитного договору таким чином законодавству України не суперечить. На підставі поданої заяви відповідачу було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 , ключем до карткового рахунку є пластикова картка, яку отримала відповідач та мобільний телефон, який вказала відповідач у заяві. За допомогою встановлених ключів до карткового рахунку, відповідачу надано можливість здійснювати дистанційне обслуговування. Отже, банк забезпечив позичальника можливістю доступу до карткового рахунку різними можливими шляхами. Тарифи - це розмір винагороди за послуги банку і є невід`ємною частиною договору. Перелік може змінюватися і доповнюватися про що власник картки повідомляється відповідно до умов та правил. Виконання позичальником умов кредитного договору засвідчує її волю до настання відповідних правових наслідків, передбачених кредитним договором. З моменту оформлення кредитного договору пройшло 5 років, позичальник не зверталася до банку з приводу неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що вона знала про розмір процентних ставок та інші умови обслуговування і повністю з ними поголилася, про що свідчить факт підписаного договору, користування кредитними грошовими засобами та погашення, які вона здійснювала. Як доказ підтвердження факту виконання умов кредитного договору та здійснення погашення заборгованості може слугувати розрахунок заборгованості, виписка по рахунку. Щодо ознайомлення позичальника з умовами кредитування, представник позивача зазначила, що позивачем до суду надана копія анкети - заяви від 09 грудня 2013 року на двох сторінках, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання та інша додаткова інформація, необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе оформлена особисто, також з копії анкети - заяви вбачається, що ОСОБА_1 висловила згоду на укладення договору шляхом отримання кредитної картки «Універсальна» та особистим підписом засвідчила, що згодна з тим, що ця заява, разом з пам`яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг. Крім того, ОСОБА_1 зазначила, що ознайомилася і згодна з Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку, які були їй надані для ознайомлення у письмовому вигляді. Також до матеріалів справи долучено витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», з якого вбачається, що відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,9% (34/8% на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо. Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. Посилаючись на вимоги ч.1 ст. 207 ЦК України, позивач зазначив, що відсутність підпису відповідача в умовах, при наявності її письмового свідчення про те, що вона ознайомилася у письмовому вигляді та згодна з умовами та тарифами, що заява разом із умовами та тарифами складають договір про надання банківських послуг, не є підставою вважати, що умови укладені поза межами договору та є недопустимими доказами. З моменту підписання фізичною особою заяви, між Банком та клієнтом був укладений договір в порядку ч.1 ст.634 ЦК шляхом приєднання клієнта до запропонованого Банком договору (умов кредитування). З наданої до суду виписки з карткового рахунку чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувалася грошима, отримувала кошти через банкомат, здійснювала розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримала кредитну картку "Універсальна", оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів також вбачається, що позивач частково сплачувала заборгованість за договором. Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача - баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції). Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. Пунктом 21 Пленуму ВССУ №5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" роз`яснено, що договір про відкриття кредитної лінії є одним із видів кредитного договору, а кредитна лінія - однією із форм її кредитування, в якій у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту кількома частинами (траншами). Оскільки в цьому договорі передбачено всі істотні умови, необхідні для кредитного договору, то зобов`язання з надання кредиту є дійсним із моменту укладення кредитного договору - договору про відкриття кредитної лінії. Оскільки, банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком і відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача. В матеріалах справи відсутні будь-які належні докази погашення кредитної заборгованості за договором. Враховуючи норми закону та докази, що містяться в матеріалах справи, можна дійти висновку, що правовідносини між сторонами тривають й належним чином зобов`язання не виконані та кредитором не прийняті. Позивач зазначив, що надав докази того, що відповідача було ознайомлено саме із зазначеними умовами та правилами надання банківських послуг та наказ банку від 06 березня 2010 року яким були затвердженні зазначені умови та правила надання банківських послуг. Щодо посилання відповідача на постанову ВСУ від 03 липня 2019 року представник позивача зазначив наступне. Розглядаючи справу №342/180/17 Верховний Суд зазначив, що у разі, якщо Умови та Правила надання банком кредиту, зокрема й умова про збільшення строку позовної давності, не містять підпису позичальника та при цьому банк не надає судам належних доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови та Правила містили ту чи іншу спірну умову, зокрема і щодо збільшеного строку позовної давності, у момент підписання заяви позичальника, або в подальшому не змінювались, то такі Умови та Правила надання банком кредиту не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору банку з цим позичальникам. Тобто, при розгляді справ з аналогічними фактичними обставинами, банки, на підтвердження тих чи інших умов кредитування, повинні надавати судам підписані позичальником Умови та Правила надання банком кредиту або докази, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, наприклад, підписану заяву позичальника, яка містить посилання на конкретну редакцію таких Умов, відповідно, із наданням суду цієї редакції Умов або докази на підтвердження того, яка саме редакція Умов була чинною на дату підписання заяви позичальником, тощо. Отже, при розгляді справи №342/180/17 Верховним Судом звернуто увагу на відсутність доказів тотожності доданих банком до позовної заяви Умов та Правил надання банківських послуг із тими, що були чинними у момент підписання заяви позичальника. В справі, що розглядається судом, позивачем раніше із відповіддю на заперечення надавались наказ про затвердження редакції Умов та правил надання банківських послуг, що додані до позовної заяви; виписка по рахунку; довідка щодо виданих кредитних карток відповідачу. Вказані документи підтверджують чинність редакції Умов та правил надання банківських послуг, що додані до позовної заяви, а також укладення саме кредитного договору та його подальше виконання, а не лише звернення відповідача до банку з метою подальшого укладення договору. Відповідно до виписки по рахунку вбачається активне використання відповідачем кредитного рахунку починаючи із 09 грудня 2014. Таким чином, судом при розгляді справи також необхідно врахувати постанови Верховного Суду у справах №356/1635/16-ц, №428/2873/17, №755/2720/16-ц, № 666/388/16-ц. Щодо встановлення та зміни розміру кредитного ліміту представник позивача зазначила, що в заяві - анкеті клієнта, зазначено початкову суму кредитного ліміту, однак, умовами договору визначено, що банк має право в будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт. Пунктом 2.1.1.2.4. умов і правил встановлено, що підписання цього договору є прямою та безумовною згодою клієнта щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого банком. Встановлення певної суми кредитного ліміту не є фінансовою операцією, що вимагає документального підтвердження. Відповідальність клієнта наступає в момент використання кредитного ліміту - як тільки клієнт самостійно підтверджує проведення операції в рахунок ліміту шляхом введення ПІН-коду (в банкоматах) або підписанням чека (розрахунок через РОБ-термінал торгової точки), саме в цей момент здійснюється перехід коштів у володіння позичальникові. При проведенні претензійно-позовних заходів ключову роль відіграє заборгованість клієнта (сума фактично отриманих коштів та нарахована плата за користування ними), а не сума стартового кредитного ліміту по карті. Тому, належним доказом зняття коштів з карткового рахунку клієнта є виписка. У зв`язку з цим, обставини, на які відповідач посилається в своєму запереченні, не відповідають дійсності, а позовні вимоги Банку підлягають задоволенні в повному обсязі. Щодо наданого Банком розрахунку заборгованості представник позивача зазначив, що розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображує стан нарахувань в певні періоди часу. Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту від 12 квітня 2012 року № 578/5, згідно якого до первинних документів, які фіксують факт виконання госоперації та служать підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок. Із виписки вбачається, що відповідач знімала кредитні кошти, потім частково погашала заборгованість за договором і знову користувалася кредитними коштами. Користуючись кредитними коштами, відповідачу були добре відомі і зрозумілі умови договору, а тому її твердження щодо не знання тарифів, умов та правил не відповідають дійсним обставинам справи. Розрахунок заборгованості сформовано за допомогою автоматизованого програмного комплексу, а тому сумнівів у його достовірності не виникає. Позивачем вірно вказано розмір невиконаних зобов`язань за кредитним договором, оскільки він складається з загальної заборгованості за наданим кредитом у розмірі 22424 гривень та заборгованості по штрафам у розмірі 1621 гривні. Стосовно заперечень відповідача з приводу надання розрахунків заборгованості за різні періоди, представник позивача зазначив, що протягом дії договору, до програмних комплексів банку внесено ряд змін, наслідком чого стало оновлення форми розрахунку заборгованості, саме тому розрахунок який додається до позовної заяви складається з двох частин. Перша частина розрахунку - є більш стислою та відображає рух коштів до моменту оновлення форми розрахунку, а саме до 31 травня 2015 року, друга частина розрахунку формується з моменту оновлення форми розрахунку та має ряд переваг: поділ складової заборгованості в залежності від відсоткової ставки, яка діяла на момент використання коштів; більш детальне відображення порядку нарахування відсотків; розмір мінімальної щомісячної суми внеску для погашення заборгованості та інше. Розмір заборгованості за тілом кредиту в двох частинах розрахунків має розбіжності тому, що в першій частині зазначене тіло кредиту станом на 31 травня 2015 року, а в другій частині зазначене тіло кредиту зазначене станом на 02 травня 2019 року. Оскільки після 31 травня 2015 року відповідач продовжила користуватися картою, використовувати кредитні кошти, погашати заборгованість, розмір тіла кредиту станом на 02 травня 2019 року змінився, що відображено в другій частині розрахунку заборгованості. Відносно визначення виду заборгованості з пені чи комісії представник позивача зазначила, що за даним видом кредиту комісія не передбачена та не нараховується, а в даній колонці має місце нарахування тільки пені. Відповідач зазначає, що розрахунок заборгованості підписано невідомою особою та відсутнє прізвище та посада даної особи. Разом з тим, позовна заява від імені ПАТ КБ "ПриватБанк" подана представником Савіхіною А.М. згідно до довіреності. Саме представником банку було підписано розрахунок заборгованості. Про вказане право зазначено в довіреності. Нарахування відсотків на заборгованість за кредитом здійснюється наступним чином. Нарахування за відповідною ставкою проводиться на максимальний залишок відповідної заборгованості по тілу/простроченому тілу кредита за період. Наприклад: N*M*2*12/Y*1*=7,56, де N - складова заборгованості; М - % ставка в місяць (по даній складовій заборгованості); 2 - коефіцієнт (у разі прострочення); 12 - кількість місяців у році; Y- базіс (кількість днів у році 365/366; для VIP базіс 360 днів); 1 - кількість днів. Перед множенням на кількість днів проводиться математичне округлення. Розмір коефіцієнта залежить від погашень заборгованості клієнтом. Якщо погашення здійснюється в пільговому періоді або вимога погашена, то розрахунок здійснюється з коефіцієнтом 0. Якщо пільговий період погашення вже сплив, то розрахунок здійснюється з коефіцієнтом 1. Якщо вимога прострочена, то розрахунок здійснюється з коефіцієнтом 2. Дані вимоги передбачені п.п. 2.1.1.12.2 (коефіцієнт 1), 2.1.1.12.2.1 (коефіцієнт 2) Умов і Правил. Щодо порядку стягнення неустойки представник позивача зазначив, що сторони досягли згоди і уклали кредитний договір, в якому передбачили умови сплати пені, а саме: п. 2.1.1.12.2.2 в разі виникнення прострочених зобов`язань із терміном прострочення понад 90 днів, клієнт сплачує Банку пеню в розмірах, зазначених в Тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/kredity/. При цьому відсотки за користування Кредитом Клієнт не сплачує. п. 2.1.1.12.6.1. у разі виникнення прострочених зобов`язань на суму від 100 грн., клієнт сплачує банку пеню, відповідно до встановлених тарифів. Пеня нараховується в день нарахування процентів по кредиту. Тобто формула нарахування пені складається з двох частин, а саме пеня = складова 1 (нараховується з 91 дня прострочення) + складова 2 (нараховується у разі виникнення прострочених зобв`язань на суму від 100 грн.). Нарахування пені згідно п. 2.1.1.12.2.2 відображено в колонці розрахунку заборгованості - «Нараховано пені за прострочене зобов`язання» та починає нараховуватися з 91 дня прострочення. Нарахування пені згідно п.2.1.1.12.6.1. відображено в колонці розрахунку заборгованості - «Пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн» та нараховується щомісячно у разі наявності прострочених зобов`язань на суму від 100 грн. Щодо нарахування штрафів, предствник позивача зазначив, що договором передбачено, що у разі порушення позичальником термінів платежів по будь-якому з грошових зобов`язань більше ніж на 30 днів банком нараховується штраф за формулою: "" 500"" грн. + "" 5"" % від заборгованості за кредитом. Штраф розраховується на окремому рахунку та підлягає сплаті першочергово, що передбачено п. 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг. Цей штраф за жодними обставинами не виражається у твердій грошовій сумі, оскільки хоча в розрахунку він і складається з двох частин (фіксована складова + процентна складова), але юридично вони складові формули, за якою обчислюється нероздільне (цілісна) сума в залежності від розміру невиконаних або неналежно виконаних зобов`язань. Предметом позову, який підлягає доказуванню є розмір заборгованості за кредитним договором. АТ КБ "ПриватБанк" надав суду докази щодо наявності заборгованості за договором (розрахунок заборгованості), відповідач, в свою, чергу, не спростував докази надані банком щодо цього факту.

21 серпня 2019 року відповідач ОСОБА_1 надала до суду заперечення на вищевказану відповідь позивача на відзив відповідача, в яких зазначила, що анкета - заява, на яку посилається позивач, не містить відомостей про розмір відсотків, комісії, пені і штрафів, порядок користування кредитними коштами. Умови та правила банківських послуг не містять її підпису. Відповідач не брала на себе зобов`язання зі сплати саме того розміру відсотків, комісії, пені, штрафів, який зазначені в Умовах. ОСОБА_1 вважає, що ці умови не можна вважати складовою частиною укладеного між нею та позивачем договору. Позивачем не доведено наявності договірних відносин з відповідачем щодо розміру відсотків, комісії, пені і штрафів, порядку користування кредитними коштами. Посилаючись на вищевказані обставини, відповідач у вказаних запереченнях просила суд позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити частково у сумі 6510,75 гривень, що складається з заборгованості за тілом кредиту. В іншій частині позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» відповідач просила відмовити.

16 вересня 2019 року представник позивача Гаренко Н.В., яка діє на підставі довіреності, надала до суду письмові пояснення на вищевказані заперечення відповідача, в яких зазначила, що відповідач звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг та 09 грудня 2014 року підписала заяву, згідно якої отримала кредит у розмірі 9000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. При оформленні кредиту, заява на отримання кредиту підписується повнолітньою дієздатною особою. Підписанням заяви позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та правил надання банківських послуг, тарифів. З приводу форми кредитного договору, ознайомлення відповідача з умовами кредитування, зміни кредитного ліміту, посилань відповідача на Постанову Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17, нарахування неустойки та штрафів, представник відповідача у вказаних письмових поясненнях посилалася на ті ж обставини, що зазначила у відповіді на відзив відповідача по справі. З приводу порядку погашення заборгованості та нарахування відсотків на заборгованість за кредитом, представник позивача додатково зазначила, що згідно умов та правил надання банківських послуг та тарифів для погашення заборгованості по кредитним картам для клієнтів передбачений пільговий період, що діє за умови погашення боргу до 25 числа наступного місяця з дати виникнення заборгованості. Пільговий період кредитування - це установлений банком період з моменту виникнення заборгованості по кредиту, протягом якого нарахування процентів за користування кредитом проводиться за процентною ставкою 0.01% річних. У разі не погашення заборгованості на протязі пільгового періоду за користування кредитом і овердрафтом банк нараховує проценти в розмірі, встановленому тарифами банку, з розрахунку 360/365 календарних днів на рік. Тарифи - розмір винагороди за послуги банку, є невід`ємною частиною договору. Перелік може змінюватися та доповнюватися, про що клієнт повідомляється у відповідності з цими умовами. Строк та порядок погашення кредиту здійснюється шляхом внесення щомісячних мінімальних обов`язкових платежів. Розмір та строки внесення щомісячних мінімальних обов`язкових платежів зазначені в тарифах, а саме: розмір щомісячного мінімального платежу складає 7% (з 02 квітня 2014 року Наказом СП-2014-6635230 розмір платежу було зменшено до 5%) від суми заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше решти заборгованості; строк внесення щомісячного платежу - до 25 числа місяця наступного за звітним. Платіж включає плату за користування кредитом, передбачену тарифами і частину заборгованості по кредиту. У разі несвоєчасного або не в повному обсязі внесення щомісячного мінімального платежу сума кредиту вважається простроченою. Прострочений кредит - це кредитні кошти, які були надані клієнту та не були повернені у строк, передбачений договором. У разі виникнення прострочених зобов`язань на суму від 100 грн. клієнт сплачує банку пеню згідно умов та правил надання банківських послу та тарифів. Отже, сторони погодили, що проценти нараховуються до дня, коли зобов`язання за договором не буде виконано належним чином. Відповідач був вільний як у виборі фінансових установ для отримання кредиту так і у виборі форми кредитування. Відповідач, укладаючи договір, підтвердив згоду зі всіма умовами договору та вважав їх справедливими по відношенню до себе. Посилаючись на вказані обставини, представник позивача просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Судом встановлено, що 09 грудня 2014 року між Приватним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» укладено кредитний договір з ОСОБА_1 , згідно з умовами якого остання отримала кредит шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації, що не заперечувалося відповідачем по справі.

У вказаній заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась з Договором про надання банківських послуг до його укладення та погодилась з його умовами. Екземпляр договору про надання банківських послуг згодна отримати шляхом роздруківки з офіційного сайту www.pb.ua. Зобовязалась викнувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку www.pb.ua.

До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів облсуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 02 травня 2019 року складає 24045,20 гривень, з яких: 6510,75 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 6485,36 гривень - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 8513, 33 гривні - нарахована пеня за прострочене зобов`язання, 914,56 гривень - нарахована пеняза несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 гривень, 500 гривень - штраф (фіксована частина) та 1121,20 гривень - штраф (процентна складова).

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин та досліджених в судовому засіданні наданих доказів, прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Отже, в разі укладення кредитного договору неустойка поділяється на встановлену законом (розмір та підстави стягнення якої визначаються актами законодавства) та договірну (розмір та підстави стягнення якої визначається сторонами в самому договорі).

В анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку позичальника від 09 грудня 2014 року не визначені ані сума кредитного ліміту, ані умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Позивач, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив окрім заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за простроченим тілом кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за пенею і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту. При цьому, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, позивач посилається на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг» в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ та Тарифи банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, як на невід`ємні частини спірного договору.

Зі змісту самої анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку позичальника від 09 грудня 2014 року вбачається, що така заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутня Пам`ятка клієнта, яка є однією з невід`ємних частин спірного договору.

Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ та Витягом з Тарифів обслугоування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів ільгового періоду», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ та Витягом з Тарифів обслугоування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів ільгового періоду» розуміла відповідачка, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, у тому числі щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

В даному випадку неможливо до вказаних правовідносин застосувати правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (09 грудня 2014 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (30 травня 2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Посилання представника позивача на те, що надані до суду Наказ про затвердження редакції Умов та правил надання банківських послуг, виписка по рахунку та довідка щодо виданих кредитних карток відповідачу у своїй сукупності підтверджують чинність редакції Умов та правил надання банківських послуг, що додані до позовної заяви, а також укладення саме кредитного договору та його подальше виконання, а не лише звернення відповідача до банку з метою подальшого укладення договору, є безпідставними, адже жодним чином не спростовують вищевказаних висновків суду про те, що відповідач під час підписання заяви анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 09 грудня 2014 року була ознайомлена, розуміла і погоджувалася саме з наданими до суду Умовами та Правилами надання банківських послуг, роздрукованими з сайту ПриватБанку. При цьому, представником позивача до відповіді на відзив від 22 серпня 2019 року наданий Наказ «Про внесеення змін в тарифи по картам «Універсальна» та «Універсальна GOLD», який також не містить підпису відповідача про її ознайомлення із зазначеними змінами та жодним чином не підтверджує редакцію Умов та Правил надання банківських послуг, яка була чинною під час підписання відповідачем вищевказаної анкети-заяви про приєднання до Умов та првил надання банківських послуг.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з з Тарифів обслуговування кредитним карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Отже, оскільки Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ та Витяг з Тарифів обслугоування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 09 грудня 2014 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже, підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань - відсутні.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів»).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 зазначеного Закону, споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Враховуючи викладене, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Такі висновки суду повністю узгоджуються з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17-ц.

Враховуючи викладене, правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 8513, 33 гривні - нарахованої пені за прострочене зобов`язання, 914,56 гривень - нарахованої пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 гривень, 500 гривень - штрафу (фіксованої частини) та 1121,20 гривень - штрафу (процентної складової) - відсутні.

Суд також зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 09 грудня 2014 року у вигляді заяви, підписаної сторонами, не містить зазначення розміру кредитного ліміту, отриманого відповідачем під час підписання вказаної заяви, та строку повернення кредиту (користування ним).

Враховуючи викладене, суд позбавлений можливості встановити реальну суму заборгованості за тілом кредиту та простроченим тілом кредиту за кредитним договором від 09 грудня 2014 року.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Враховуючи викладене, а також ту обставину, що фактично відповідач не заперечував факт отримання кредитних коштів та користування ними, суд стягує зі ОСОБА_1 та користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за тілом кредиту у розмірі 6510,75 гривень, які повністю визнаються відповідачем.

Підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» суми заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 6485,36 гривень суд не вбачає у зв`язку з відсутністю у суду будь-яких даних на підтвердження суми отриманих відповідачем кредитним коштів.

Доводи представника позивача, викладені у відповіді на відзив та поясненнях на заперечення жодним чином не спростовують вищевказаних висновків суду.

21 травня 2018 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», змінило назву на Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк». Враховуючи ту обставину, що зміна типу товариства в розумінні ч. 2 ст. 5 Закону України «Про акціонерне товариство» не є його перетворенням, а зміна назви юридичної особи не тягне за собою правонаступництва, зазначені зміни зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, суд вважає можливим стягнути вищевказану заборгованість за користь АТ КБ «ПриватБанк».

Як вбачається з банківської виписки по рахунку відповідача, ОСОБА_3 у період часу з 29 жовтня 2008 року по 19 серпня 2017 року здійснювалися банківські операції, в тому числі зняття готівки, розрахунки в касах та поповнення платежів за кредитом, останній раз ОСОБА_3 поповнювала картку готівкою в терміналі самообслуговування.

Згідно платіжного доручення №PROM3BP1MK від 13 травня 2019 року при пред`явленні позову до суду були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 гривень.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог на суму 6510,75 гривень, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 520,15 гривень.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за крдеитним договором б/н від 09 грудня 2014 року в сумі 6510 (шість тисяч п`ятсот десять) гривень75 (сімдесят п`ять) копійок.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору в сумі 520,15 гривень.

В задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, пенею та штрафами - відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (Код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО № 305299), місцезнаходження: м. Київ вул. Грушевського, 1Д.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 27 вересня 2019 року.

Суддя Т.В. Бобко