Ухвала суду № 84573002, 27.09.2019, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/15679/19

Провадження № 1-кс/643/6308/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2019 року слідчий суддя Московський районний суду м. Харкова

Кононенко Т.О., вивчивши клопотання слідчого Московського ВП ГУНП в Харківській області Склярова А.В. погоджено прокурором Харківської місцевої прокуратури №4 Парамонов С.В. про арешт майна,

встановив :

До Московського районного суду м. Харкова надійшло зазначене клопотання в якому слідчий просить накласти арешт на нерухоме майно, базу відпочинку «Аіст», що розташоване за адресою: Донецька обл., м. Лиман, с. Щурове. КОД ЄРДП: 05761614, що на праві власності належить ПрАТ «КОНЦЕРН СТИРОЛ», транспортний засіб: автомобіль ТОYОТА САМRY 3.5L A/Т, номер державної реєстрації НОМЕР_1 .

Слідчий суддя, дослідивши клопотання з додатками, приходить висновку про необхідність повернути клопотання, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Вказуючи про необхідність накладення арешту на вказане майно з метою збереження речових доказів, прокурор до клопотання про арешт майна не додає оригіналу або копії такої постанови про визнання зазначеного майна речовими доказами по кримінальному провадженню.

В порушення вимог п. 1 ч. 2 ст. 171, абз. 2 ч. 2 ст. 171 КПК України, до клопотання про арешт майна не додано оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання щодо підстав і мети арешту відповідно до положень ст. 170 КПК України.

Формальне посилання слідчого у клопотанні на наявність підстав вважати, що існує реальна загроза втрати, відчуження, пошкодження, зміни або знищення майна є необґрунтованим.

Крім того, в разі задоволення слідчим суддею клопотання прокурора про накладення арешту на вказане майно, слідчий суддя, в порушення вимог абз. 5 ч. 5 ст. 173 КПК України, позбавлений можливості визначити місце зберігання автомобіля, оскільки в клопотанні прокурора відсутні дані щодо можливого місця зберігання вказаного майна.

Відповідно ч. 3 ст. 172 КПК України, слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору та встановлює строк в сімдесят дві години для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Слідчим не доведено, що досягнення цілей і мети досудового розслідування по даному кримінальному провадженню, може бути компенсоване таким підходом органу досудового розслідування щодо невмотивованого ініціювання питання про накладення арешту на майно.

В супереч вимогам щодо зазначення в клопотанні про арешт майна підстави і мету та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна, слідчим недотримано вимог статті 171 КПК України, що зумовлює повернення клопотання для усунення недоліків.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 170, 171, 172, 372 КПК України-

постановив:

Клопотання про арешт майна - повернути слідчому та встановити строк в сімдесят дві години з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя Т.О.Кононенко