Рішення № 84570416, 26.09.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2019 Cправа № 914/1623/19

За позовом: Публічного акціонерного товариства “Кременчуцький сталеливарний завод”, м. Кременчук, Полтавська область

до відповідача: Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі філії “Стрийський вагоноремонтний завод” публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Стрий, Львівська область

про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 177 119, 30 грн.

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Чорної І.Б.

Представники:

від позивача: Гнатенко С. В. - представник;

від відповідача: Копик Л. В. - представник.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Публічного акціонерного товариства “Кременчуцький сталеливарний завод” до Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі філії “Стрийський вагоноремонтний завод” публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 177 119, 30 грн.

Ухвалою суду від 15.08.2019 було відкрито провадження у справі № 914/1623/19 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 09.09.2019.

Представники сторін у судове засідання 09.09.2019 з`явилися. Представник відповідача через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву та додаткові пояснення. В судовому засіданні 09.09.2019 оголошено перерву до 26.09.2019.

Представник позивача у судове засідання 26.09.2019 з`явився, через канцелярію суду подав відповідь на відзив та додаткові пояснення відповідача, а також подав заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу та витрат адвоката пов`язаних із наданням правової допомоги. Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 26.09.2019 з`явився, просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, нарахованих позивачем, на 50 %.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 26.09.2019 оголошено вступну та резолютивну частину рішення у справі.

Позиція позивача.

Публічне акціонерне товариство “Кременчуцький сталеливарний завод” звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі філії “Стрийський вагоноремонтний завод” публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 177 119, 30 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що між сторонами у справі було укладено договір поставки від 01.11.2018 № СВР3-03-22-18-147/ю, за умовами якого постачальник зобов`язувався протягом 2018 року поставити покупцю товари, зазначені в специфікації № 1 (додаток №1) до даного договору, що є невід`ємною частиною договору, а покупець – прийняти і оплатити такі товари згідно умов договору.

Згідно п. 4.2. вказаного договору, покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання товару на підставі виставленого рахунку постачальника, але не раніше реєстрації податкової накладної. Датою отримання товару вважається дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару.

Позивач стверджує, що на виконання умов зазначеного договору поставки він поставив відповідачу товар на суму 3 876 000,00 грн, згідно акта приймання-передачі товару від 20.11.2018 № 8. Податкова накладна № 118 за господарською операцією з постачання вказаного товару була зареєстрована позивачем 14.12.2018. Проте, оплата за поставлений позивачем товар відповідачем була здійснена лише 31.01.2019, що підтверджується випискою по рахунку позивача за 31.01.2019. Таким чином, відповідач прострочив оплату товару на 48 днів.

Відповідно до п. 8.2. укладеного сторонами договору, у разі порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення включаючи день оплати.

Внаслідок порушення відповідачем строків оплати поставленого товару, позивач, на підставі п. 8.2. договору, нарахував відповідачу пеню в розмірі 91 749, 60 грн, інфляційні втрати на суму 70 078, 08 грн, 3 % річних в розмірі 15 291, 62 грн та звернувся з даним позовом до суду про стягнення зазначених сум.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 30 000 грн понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом даної справи та 3 893, 67 грн компенсації витрат адвоката, пов`язаних із наданням правової допомоги у справі.

Позиція відповідача.

Представник відповідача у своєму відзиві на позовну зазначив, що позивач при підрахунку інфляційних втрат неправомірно застосував індекс інфляції 101,8 % за грудень 2018 року, що впливає на розмір інфляційного збільшення боргу. Також, представник відповідача просить суд врахувати незначний строк прострочення оплати відповідачем та відсутність доказів понесення позивачем реальних збитків від прострочення оплати товару відповідачем та зменшити розмір штрафних санкцій на 50 %.

Крім цього, представник відповідача у своїх додаткових поясненнях від 05.09.2019 заперечив щодо розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом даної справи. Відповідач вважає, що заявлена позивачем сума витрат не є співмірною із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, часом витраченим адвокатом на надання послуг, а тому не може бути задоволена судом.

Обставини справи встановлені судом.

Між Публічним акціонерним товариством “Кременчуцький сталеливарний завод” (постачальник) та Акціонерним товариством “Українська залізниця” в особі філії “Стрийський вагоноремонтний завод” Акціонерного товариства “Українська залізниця” (покупець) укладено договір поставки від 01.11.2018 № СВР3-03-22-18-147/ю (надалі-договір), згідно умов п. 1.1. якого постачальник зобов`язувався протягом 2018 року поставити покупцю товари, зазначені в специфікації № 1 (додаток №1) до даного договору, що є невід`ємною частиною договору, а покупець – прийняти і оплатити такі товари згідно умов договору.

Згідно п. 1.3 договору, кількість товару складає 102 штуки і визначається у Специфікації № 1, яка є невід`ємною частиною договору. Специфікацією № 1 до договору сторони погодили до постачання 102 одиниць товару: балки надресорної та рами бокової, на загальну суму 3 876 000, 00 грн.

Відповідно до п. 5.1 договору товар має бути поставлений протягом 10 днів від дня подання заявки покупцем.

20.11.2018 позивач, на виконання умов договору згідно заявки відповідача від 16.11.2018 № 2482, здійснив поставку товару у кількості, номенклатурі та за ціною, що визначені у специфікації № 1 до договору на загальну суму 3 876 000, 00 грн (в тому числі ПДВ). Виконання договору позивачем підтверджується: рахунком фактурою від 20.11.2018 № КСЗ-100464, видатковою накладною від 20.11.2018 № КСЗ-0001158, залізничною накладною від 20.11.2018 № 43425302, актом приймання-передачі товару від 20.11.2018 № 8, в якому зазначено, що 20.11.2018 покупець отримав товар, податковою накладною від 20.11.2018 № 118, яка була зареєстрована позивачем 14.12.2018, сертифікатами відповідності УкрСЕПРО (копії вказаних документів містяться в матеріалах справи).

За умовами п. 4.2. договору, покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання товару на підставі виставленого рахунку постачальника, але не раніше реєстрації податкової накладної. Датою отримання товару вважається дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару.

29.12.2018 позивач звертався до відповідача з претензією від № 4021/213 про сплату заборгованості за поставлений товар, нарахованої пені та 3 % річних.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив оплату поставленого позивачем товару лише 31.01.2019, що підтверджується випискою по рахунку позивача за 31.01.2019 (яка міститься в матеріалах справи).

Згідно п. 8.2. договору, у разі порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення включаючи день оплати.

У зв`язку із простроченням відповідачем оплати товару, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача нарахованих, на підставі п. 8.2. договору та ст. 625 ЦК України, пені в розмірі 91 749, 60 грн, інфляційних втрат на суму 70 078, 08 грн та 3 % річних в розмірі 15 291, 62 грн.

Норми права та мотиви з яких виходив суд при ухваленні рішення.

У відповідності до ст. 193 ГК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно положень ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За умовами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, правовими наслідками порушення зобов`язання є зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Згідно з положеннями ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом положень ч. 4 та 6 ст. 231 ГК України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 8.2 договору сторони погодили, що у разі порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

На підставі зазначеного, у зв`язку із порушенням відповідачем строків оплати товару, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 91 749, 60 грн за період з 15.12.2018 по 31.01.2019. Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені суд встановив, що вказане нарахування проведено вірно.

Відповідач у відзиві на позов просив про зменшення штрафних санкцій на 50%.

Згідно із ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Статтею 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Обгрунтовуючи свою заяву про зменшення пені відповідач просить суд врахувати важке матеріальне становище відповідача, факт відсутності основної заборгованості, незначний строк прострочення оплати відповідачем товару та відсутність доказів понесення позивачем реальних збитків від прострочення відповідачем платежу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.04.2018 у справі № 925/1471/16, суд зазначив, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи представників відповідача та позивача, враховуючи відсутність основної заборгованості на час подання позовної заяви та розгляду справи, термін прострочення відповідачем свого зобов`язання щодо оплати, та скрутне фінансове становище відповідача, яке підтверджується, зокрема, рішеннями Господарського суду Львівської області у справах № 914/375/19, № 914/657/19, № 914/670/19, № 914/671/19, № 914/693/19, № 914/694/19, № 914/722/19, № 914/767/19, № 914/768/19, № 914/769/19, згідно яких присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача значну суму заборгованості, суд, враховуючи інтереси обох сторін, дійшов висновку про часткове задоволення заявленого відповідачем клопотання, та зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню, на 25 %. Таким чином, суд вважає що з відповідача слід стягнути пеню в розмірі 68 812, 20 грн.

Відповідно до 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 зазначеної постанови Пленуму).

У зв`язку із порушенням відповідачем строку оплати товару позивач, керуючись ст. 625 ЦК України, також нарахував та заявив до стягнення з відповідача 15 291, 62 грн - 3 % річних та 70 078, 08 грн - інфляційних втрат за період з 15.12.2018 по 31.01.2019.

Відповідач заперечив щодо здійсненого позивачем нарахування інфляційних втрат зазначивши, що позивач неправомірно застосував індекс інфляції 101,8 % за грудень 2018 року, що впливає на розмір інфляційного збільшення боргу.

Однак, дослідивши розрахунок позивача суд встановив, що вказані нарахування позивачем проведено вірно, оскільки згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р роз`яснено, що сума боргу, що сплачується в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, оскільки прострочення оплати заборгованості відповідачем відбулося з 15.12.2018, позивач правомірно застосував індекс інфляції за грудень 2018 року при підрахунку інфляційних втрат.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 15 291, 62 грн - 3 % річних та 70 078, 08 грн - інфляційних втрат.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, який складається із суми сплаченого за подання позову судового збору в розмірі 2 656, 79 грн та витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000, 00 грн. Також, у заяві, яка надійшла до суду 13.09.2019, представник позивача просить компенсувати за рахунок відповідача витрати адвоката, пов`язані із наданням правової допомоги (переїзд до міста судового розгляду та за винайм житла) на суму 3 893, 67 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 2 ГПК України, однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Стаття 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Згідно ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд зазначає, що відшкодування судових витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Позивачем на підтвердження його витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 30 000,00 грн та компенсації витрат адвоката, пов`язаних із наданням правової допомоги у справі в сумі 3 893, 67 грн, надано копії таких документів: свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 849, виданого 28.12.2010; договору про надання правової допомоги адвокатом від 24.01.2018; угоди від 28.12.2018 про внесення змін до договору від 24.01.2018; угоди про погодження розміру витрат адвоката, пов`язаних із наданням правової допомоги від 25.01.2019; детального опису виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) по справі; акта приймання-передавання наданих послуг від 10.09.2019 до договору про надання правової допомоги; рахунка від 03.09.2019 № 705-08/9 виставленого адвокатом за надані послуги; платіжного доручення від 03.09.2019 № 40523 про оплату позивачем послуг адвоката на суму 30 000, 00 грн; рахунка від 08.09.2019 № 327 на оренду житла на суму 1 400 грн; квитанції до прибуткового касового ордеру від 08.09.2019 № 327; витягу з реєстру платників єдиного податку на ФОП Бокоч М.М.; виписки з ЄДРПОУ на ФОП Бокоч М.М.; квитка на автобус Київ-Кременчук; посадочних документів на поїзд Київ-Львів та Львів-Київ.

Згідно ч. 5 ст. 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії” зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Ознайомившись із поданими представником позивача документами на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, оцінивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу підлягають зменшенню до 15 000, 00 грн. Наведений висновок суду обгрунтовується тим, що розмір заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу не є співмірним із складністю справи, так як за своєю категорією вона не є складною (спір виник внаслідок прострочення відповідача щодо оплати вартості товару, поставленого за разовою поставкою згідно однієї видаткової накладної, основна заборгованість сплачена відповідачем до подання позову); наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, розрахунок розміру позовних вимог не є складним та значним, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин під час розгляду справи у суді не змінювалося, протягом розгляду справи відбулося тільки два судові засідання).

Що стосується витрат адвоката, пов`язаних із наданням правової допомоги у справі (проїзд та оренда житла) на суму 3 893, 67 грн, такі підтверджені матеріалами справи та підлягають до стягнення з відповідача.

Таким чином відшкодуванню з відповідача на користь позивача підлягають витрати останнього на професійну правничу допомогу адвоката, з урахуванням компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, у загальному розмірі 18 893, 67 грн.

Відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача повністю.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 124, 126, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі філії “Стрийський вагоноремонтний завод” Акціонерного товариства “Українська залізниця” (82400, Львівська область, м. Стрий, вул. Зубенка, 2, код ЄДРПОУ 40123439) на користь Публічного акціонерного товариства “Кременчуцький сталеливарний завод” (39621, Полтавська область, м. Кременчук, вул. І. Приходька, 141, код ЄДРПОУ 05756783) суму в розмірі 175 732, 36 грн, з яких:

- 68 812, 20 грн пені;

- 70 078, 08 грн інфляційних втрат;

- 15 291, 62 грн 3% річних;

- 18 893, 67 грн – витрат на професійну правничу допомогу;

- 2 656, 79 грн судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 27.09.2019.

Суддя Манюк П.Т.