Рішення № 84570407, 24.09.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2019 справа № 914/770/19

Господарський суд Львівської області у складі

Головуючого судді Фартушка Т.Б. за участю секретаря судового засідання Демчук А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Львівська область, м.Львів;

до Відповідача-1: Державного підприємства «Дирекція з будівництва об`єктів по ЄВРО 2012 у місті Львові», м.Київ;

до Відповідача-2: Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області, Львівська область, Пустомитівський район, м.Пустомити;

про: скасування розпорядження, припинення права постійного користування земельною ділянкою, скасування державної реєстрації права, визнання недійсним державного акту, скасування запису в Поземельній книзі та передання земельної ділянки в землі запасу

Представники:

Позивача: Хомик Н.А. - представник (довіреність від 07.05.2019р. №0-13-0.6-221/62-19)

Відповідача-1: не з`явився;

Відповідача-2: Гунько Л.В. - представник (довіреність від 17.07.2019р. б/н).

ВСТАНОВИВ:

19.04.2019р. на розгляд до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява від 18.04.2019р. вих. №9-13-0.6-3156/2-19 (вх.№806) Головного управління Держгеокадастру у Львівській області до Державного підприємства "Дирекція з будівництва об`єктів по ЄВРО 2012 у місті Львові" та до Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області про визнання незаконним та скасування розпорядження, припинення права постійного користування земельною ділянкою, скасування державної реєстрації права, визнання недійсним державного акту, скасування запису в Поземельній книзі та передання земельної ділянки в землі запасу.

Підставами позовних вимог Позивач зазначає невикористання Відповідачем переданої земельної ділянки за її цільовим призначенням та систематичну несплату земельного податку.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.04.2019р. у даній справі судом постановлено позовну заяву Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 18.04.2019р. вих №9-13-0.6-3156/2-19 (вх.№806 від 19.04.2019р.) залишити без руху; надати Головному управлінню Держгеокадастру у Львівській області десятиденний строк з моменту вручення ухвали для усунення недоліків поданої позовної заяви, а саме зазначити повне найменування Відповідачів-1 та 2, а також місцезнаходження Відповідача-1; зазначити про наявність у Позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до позовної заяви; надати суду попередній (орієнтовний) розрахунку суми судових витрат, які він поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом даної справи; вказати зміст позовних вимог, який заявлено до кожного з Відповідачів (які позовні вимоги до кого з Відповідачів заявлені); вказати правові підстави позову в частині позовних вимог про: визнання незаконним та скасування розпорядження; визнання недійсним державного акту, передання земельної ділянки в землі запасу; з врахуванням правових підстав позову в частині позовної вимоги про передання земельної ділянки в землі запасу, визначенням характеру позовної вимоги про передання земельної ділянки в землі запасу (майнового чи немайнового характеру), надати: документи, які підтверджують сплату судового збору у встановленому розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону; письмово пояснити щодо наявності (у цьому випадку зазначивши ціну позову) чи відсутності підстав до зазначення ціни позову.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.05.2019р. суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 04.06.2019р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.06.2019р. суд постановив в задоволені клопотання Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області про продовження строку для подання відзиву відмовити.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 04.06.2019р. судом постановлено підготовче засідання відкласти на 09.07.2019р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 09.07.2019р. суд постановив позовну заяву Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 18.04.2019р. вих №9-13-0.6-3156/2-19 (вх.№806 від 19.04.2019р.) залишити без руху.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 22.07.2019р. суд постановив: продовжити розгляд справи; призначити підготовче засідання на 01.08.2019р.

Ухвалою від 01.08.2019р. суд постановив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів; підготовче засідання відкласти на 27.08.2019р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 27.08.2019р. суд постановив заяву Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 05.07.2019р. за вх.№27712/19 прийняти; подальший розгляд справи здійснювати з врахуванням поданої Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області заяви від 05.07.2019р. за вх.№27712/19.

Також, ухвалою суду у даній справі від 27.08.2019р. суд постановив клопотання Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області від 27.08.2019р. про встановлення додаткового строку для подання доказів у справі та долучення до матеріалів справи доказів задоволити; встановити Пустомитівській районній державній адміністрації Львівської області додатковий строк по 27.08.2019р. для подання доданого до клопотання від 27.08.2019р. доказу.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 27.08.2019р. суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; судове засідання з розгляду спору по суті призначити на 10.09.2019 р. о 11:00 год.; визнати явку повноважних представників Учасників справи в судове засідання для надання пояснень по суті справи обов`язковою; викликати в судове засідання повноважних представників Учасників справи для надання пояснень по суті справи.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 10.09.2019р. суд постановив відкласти судове засідання з розгляду спору по суті на 24.09.2019р. В судовому засіданні 24.09.2019р. оголошувались перерви в межах робочого дня, про що зазначено в протоколі судового засідання.

Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".

Процесуальні права та обов`язки Учасників справи, відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердили представники Сторін в судовому засіданні, їм відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання від Учасників справи про роз`яснення прав та обов`язків до суду не надходили.

Заяв про відвід головуючого судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Представник Позивача в судове засідання з`явилась, в судовому засіданні надала усні пояснення по суті спору з обґрунтуванням підстав до задоволення позову, надала оригінали документів, належним чином завірені копії яких долучено до поданих до суду заяв для огляду судом, зазначила про неможливість врегулювання спору між сторонами у добровільному порядку та подання всіх наявних у Позивача доказів в обґрунтування обставин, на які посилається, як на підставу своїх позовних вимог.

Представник Відповідача-1 в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, явка не визнавалась судом обов`язковою.

Представник Відповідача-2 в судове засідання з`явився, подав заяву (вх. №39239/19), у якій зазначає, що позовна вимога про скасування розпорядження не відповідає вимогам законодавства, яким врегульовано порядок припинення права користування земельною ділянкою, в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору з обґрунтуванням підстав до відмовив в позові, надав оригінали документів, належним чином завірені копії яких долучено до поданих до суду заяв для огляду судом, зазначив про неможливість врегулювання спору між сторонами у добровільному порядку та подання всіх наявних у Відповідача доказів в обґрунтування обставин, на які посилається, як на підставу своїх заперечень проти заявлених позовних вимог.

Позиція Позивача:

Позивач, з урахуванням поданої 05.07.2019р. за вх. № 27712/19 заяви про уточнення позовних вимог, просить суд скасувати розпорядження голови Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області від 20.12.2011р. №1253 «Про передачу у постійне користування ДП «Дирекція з будівництва об`єктів до ЄВРО 2012 у місті Львові» земельних ділянок для ведення підсобного селянського господарства на території Скнилівської сільської ради за межами населеного пункту» в частині передачі ДП «Дирекція з будівництва об`єктів до ЄВРО 2012 у місті Львові» у постійне користування земельної ділянки №2 площею 2,4943 га для ведення підсобного селянського господарства на території Скнилівської сільської ради за межами населеного пункту; припинити право постійного користування земельною ділянкою площею 2,4943га (кадастровий номер 4623686200:05:000:0723), яка розташована за адресою: Львівська область, Пустомитівський район Скнилівська сільська рада за межами населеного пункту, зареєстроване за ДП «Дирекція з будівництва об`єктів до ЄВРО 2012 у місті Львові» відповідно до державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 28.12.2011р. серії ЯЯ №188644 та скасувати державну реєстрацію право постійного користування земельною ділянкою з внесенням відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; визнати недійсним Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 2,4943га (кадастровий номер 4623686200:05:000:0723) для ведення підсобного селянського господарства від 28.12.2011р. серії ЯЯ №188644, виданий ДП «Дирекція з будівництва об`єктів до ЄВРО 2012 у місті Львові», який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №462960003000062 від 28.12.2011р.; скасувати запис в Поземельній книзі на право постійного користування земельною ділянкою площею 2,4943га, кадастровий номер 4623686200:05:000:0723 за ДП «Дирекція з будівництва об`єктів до ЄВРО 2012 у місті Львові»; передати земельну ділянку площею 2,4943га (кадастровий номер 4623686200:05:000:0723) в землі запасу Скнилівської сільської ради з підстав систематичної несплати Відповідачем-1 як землекористувачем спірної земельної ділянки земельного податку та невикористання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Відповідач-1 не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України

Позиція Відповідача-2:

Відповідач-2 у поданому до суду 04.06.2019р. за вх. №23228/19 Відзиві на позовну заяву зазначає, що оскаржуваним розпорядженням голови Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області від 20.12.2011р. №1253 «Про передачу у постійне користування ДП «Дирекція з будівництва об`єктів до ЄВРО 2012 у місті Львові» Відповідачу-1 передано в постійне користування для ведення підсобного селянського господарства спірну земельну ділянку, проте, саме з ініціативи Відповідача-2 на підставі листів від 12.12.2018р. №61-2368/0/2-18 та від 03.04.2019р. вих. №61-448/0/2-19 Позивачем здійснено перевірку використання спірної земельної ділянки Відповідачем-1, проте не повідомлено Відповідача-2 про результати її проведення.

В доповнення до викладеного Відповідач-2 зазначає, що розпорядження голови Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області від 20.12.2011р. №1253 «Про передачу у постійне користування ДП «Дирекція з будівництва об`єктів до ЄВРО 2012 у місті Львові» видано головою Пустомитівської РДА у межах повноважень, в порядку та у спосіб визначений законодавством України, а відтак, на думку Відповідача-2, відсутні правові підстави до його скасування. В решті позовних вимог Відповідач-2 покладається на розсуд суду. Аналогічні доводи викладено Відповідачем-2 у заяві від 24.09.2019р. вих. №39239/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.9 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання Відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, надання Відповідачу-1 можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представника Відповідача-1 за наявними у справі матеріалами.

За результатами дослідження наданих Позивачем та Відповідачем 2 доказів та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Листом від 19.20.2011р. вих. №2011-6586 Відповідач-1 у зв`язку із прийняттям 27.12.2010р. розпорядження Кабінету Міністрів України №2329-р «Про викуп земельних ділянок для суспільних потреб», розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 14.01.2011р. №12/0/5-11 «Про погодження місця розташування об`єкта та викуп земельних ділянок для суспільних потреб» звернувся до Відповідача-2 із проханням затвердити технічні документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування на земельні ділянки та видачі державного акта ДП «Дирекція з будівництва об`єктів до ЄВРО 2012 у місті Львові» для ведення підсобного сільського господарства на території Скнилівської сільської ради за межами населеного пункту та передати ДП «Дирекція з будівництва об`єктів до ЄВРО 2012 у місті Львові» у постійне користування земельні ділянки площею 12,4858га. для ведення підсобного сільського господарства на території Скнилівської сільської ради за межами населеного пункту.

20.12.2018р. Пустомитівською районною державною адміністрацією Львівської області видано розпорядження №1253 «про передачу у постійне користування ДП «Дирекція з будівництва об`єктів до ЄВРО 2012 у місті Львові» земельних ділянок для ведення підсобного сільського господарства на території Скнилівської сільської ради за межами населеного пункту», яким затверджено технічні документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування на земельні ділянки та видачі державного акта ДП «Дирекція з будівництва об`єктів до ЄВРО 2012 у місті Львові» (ДП «Західінфрапроект») для ведення підсобного сільського господарства на території Скнилівської сільської ради за межами населеного пункту; передати ДП «Дирекція з будівництва об`єктів до ЄВРО 2012 у місті Львові» у постійне користування земельні ділянки загальною площею 12,4858га. Для ведення підсобного сільського господарства на території Скнилівської сільської ради за межами населеного пункту, зокрема: земельна ділянка № 1 площею 9,9912га.; земельна ділянка №2 площею 2,4943га.; ДП «Дирекція з будівництва об`єктів до ЄВРО 2012 у місті Львові» ( ОСОБА_1 ) до використання земельних ділянок приступити після отримання у встановленому порядку державних актів на право постійного користування земельною діялнкою.

Виданим 28.12.2011р. Пустомитівською районною адміністрацією Львівської області на підставі розпорядження Пустомитівської РДА від 20.12.2011р. №1253 Державним актом серії ЯЯ №188644 посвідчено право постійного користування Державного підприємства «Дирекція з будівництва об`єктів до ЄВРО 2012 у місті Львові» земельною ділянкою площею 2,4943га., яка знаходиться на території Скнилівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, кадастровий №4623686200:200:05:000:0723 для ведення підсобного сільського господарства.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 27.12.2018р. №1298-ДК наказано здійснити державний контроль за дотриманням вимог земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності, родючості фунтів шляхом проведення перевірки земельної ділянки кадастровий номер: 4623686200:05:000:0723, яка знаходиться на території Скнилівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області.

Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства - за об`єктом - земельної ділянки від 28.12.2018р. №1298-ДК/1264/АП/09/01/-18 державними інспекторами - головними спеціалістами відділу контролю за використанням та охороною земель у Золочівському, Миколаївському, Перемишлянському, Пустомитівському районах та м.Львів Управління контролю за використанням та охороною земель ОСОБА_2 та ОСОБА_3 встановлено, що земельна ділянка загальною площею 2,4943га (кадастровий номер 4623686200:05:000:0723) на території Скнилівської сільської ради Пустомитівського району, що знаходиться в постійному користуванні ДП «Дирекція з будівництва об`єктів до ЄВРО 2012 у місті Львові» для ведення підсобного сільського господарства, на момент обстеження не використовується та частково вкрита чагарниками (державний акт на право постійного користування № 462360003000062 від 28.12.2011р.). За категорією земель відноситься до земель сільськогосподарського призначення.

18.01.2019р. Позивачем надіслано Відповідачу-1 Повідомлення про виклик для надання пояснень у зв`язку з виявленими порушеннями вимог земельного законодавства від 17.01.2019р. №1298-ДК/0005/04/01/-19, яким запропоновано посадовим особам Відповідача-1 прибути до Позивача 30.01.2019р. на 12:00год. для надання пояснень з приводу порушень вимог земельного законодавства, які були встановлені Актом від 28.12.2018р. №1298-ДК/1264/АП/09/01/-18. Вказане повідомлення отримано уповноваженою особою Відповідача-1 21.01.2019р., що підтверджується відміткою на Повідомленні про вручення поштового відправлення №7901907467760, проте, доказів надання пояснень чи притягнення до відповідальності посадових чи службових осіб Відповідача-1 щодо Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства - за об`єктом - земельної ділянки від 28.12.2018р. №1298-ДК/1264/АП/09/01/-18 станом на час розгляду спору по суті Учасниками справи суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

В подальшому, наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 28.02.2019р. №129-ДК наказано здійснити державний контроль за дотриманням вимог земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності, родючості фунтів шляхом проведення перевірки земельної ділянки кадастровий номер: 4623686200:05:000:0723, яка знаходиться на території Скнилівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області.

Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства - за об`єктом - земельної ділянки від 28.02.2019р. №129-ДК/99/АП/09/01/-19 державними інспектором - головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Золочівському, Миколаївському, Перемишлянському, Пустомитівському районах та м.Львів Управління контролю за використанням та охороною земель Коваликом Олегом Павловичем в ході повторного обстеження встановлено, що земельна ділянка загальною площею 2,4943га (кадастровий номер 4623686200:05:000:0723) на території Скнилівської сільської ради Пустомитівського району, що знаходиться в постійному користуванні ДП «Дирекція з будівництва об`єктів до ЄВРО 2012 у місті Львові» (державний акт на право постійного користування № НОМЕР_2 від 28.12.2011р.) не використовується відповідно до цільового призначення землі, а саме для ведення підсобного сільського господарства та частково вкрита чагарниками.

01.03.2019р. Позивачем надіслано Відповідачу-1 Повідомлення про виклик для надання пояснень у зв`язку з виявленими порушеннями вимог земельного законодавства від 28.02.2019р. №129-ДК/0038/04/01/-19, яким запропоновано посадовим особам Відповідача-1 прибути до Позивача 10.03.2019р. на 11:00год. для надання пояснень з приводу порушень вимог земельного законодавства, які були встановлені Актом від 28.02.2019р. №129-ДК/99/АП/09/01/-19, що підтверджується Повідомленням про вручення поштового відправлення №7906802702080, проте, доказів надання пояснень чи притягнення до відповідальності посадових чи службових осіб Відповідача-1 щодо Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства - за об`єктом - земельної ділянки від 28.02.2019р. №129-ДК/99/АП/09/01/-19 станом на час розгляду спору по суті Учасниками справи суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Прийнятим судом з врахуванням дати листом від 31.07.2019р. вих. №37813/12.4-11 Головне управління ДФС у Львівській області повідомило Позивача про те, що заборгованість Відповідача-1 зі сплати земельного податку за користування земельною ділянкою площею 2,4943га. (кадастровий номер ділянки 4623686200:05:000:0723) станом на 01.01.2017р. становив 3403,83грн., станом на 01.01.2018р. - 3403,83грн., станом на 01.01.2019р. - 3403,83грн., станом на 01.07.2019р. 3403,83грн. Нарахування земельного податку суб`єктом господарювання земельного податку за період 01.01.2017р. - 01.07.2019р. не проводилось.

Окрім того, Листом від 22.08.2019р. вих. №1065 Зимноводівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області повідомила Відповідача-2 про те, що станом на 01.08.2019р. у Відповідача-1 наявна недоїмка зі сплати земельного податку з юридичних осіб за користування земельною ділянкою кадастровий номер 4623686200:05:000:0723 в розмірі 13511,04грн.

З підстав наведеного Позивач зазначає про систематичну несплату Відповідачем-1 земельного податку з юридичних осіб за користування спірною земельною ділянкою та, з урахуванням поданої 05.07.2019р. за вх. № 27712/19 заяви про уточнення позовних вимог, просить суд скасувати розпорядження голови Пустомитівської районної державної адміністрації від 20.12.2011р. №1253 «Про передачу у постійне користування ДП «Дирекція з будівництва об`єктів до ЄВРО 2012 у місті Львові» земельних ділянок для ведення підсобного сільського господарства на території Скнилівської сільської ради за межами населеного пункту» в частині передачі ДП «Дирекція з будівництва об`єктів до ЄВРО 2012 у місті Львові» у постійне користування земельної ділянки № 2 площею 2,4943 га для ведення підсобного сільського господарства на території Скнилівської сільської ради за межами населеного пункту; припинити право постійного користування земельною ділянкою площею 2,4943 га (кадастровий номер 4623686200:05:000:0723), яка розташована за адресою: Львівська область, Пустомитівський район Скнилівська сільська рада за межами населеного пункту, зареєстроване за ДП «Дирекція з будівництва об`єктів до ЄВРО 2012 у місті Львові» відповідно до державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 28.12.2011р. серії ЯЯ №188644 та скасувати державну реєстрацію право постійного користування земельною ділянкою з внесенням відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; визнати недійсним Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 2,4943га (кадастровий номер 4623686200:05:000:0723) для ведення підсобного сільського господарства від 28.12.2011р. серії ЯЯ №188644, виданий ДП «Дирекція з будівництва об`єктів до ЄВРО 2012 у місті Львові», який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №462960003000062 від 28.12.2011р.; скасувати запис в Поземельній книзі на право постійного користування земельною ділянкою площею 2,4943га, кадастровий номер 4623686200:05:000:0723 за ДП «Дирекція з будівництва об`єктів до ЄВРО 2012 у місті Львові»; передати земельну ділянку площею 2,4943га (кадастровий номер 4623686200:05:000:0723) в землі запасу Скнилівської сільської ради.

Відповідач-2 у поданому до суду 04.06.2019р. за вх. №23228/19 Відзиві на позовну заяву зазначає, що оскаржуваним розпорядженням голови Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області від 20.12.2011р. №1253 «Про передачу у постійне користування ДП «Дирекція з будівництва об`єктів до ЄВРО 2012 у місті Львові» Відповідачу-1 передано в постійне користування для ведення підсобного сільського господарства спірну земельну ділянку, проте, саме з ініціативи Відповідача-2 на підставі листів від 12.12.2018р. №61-2368/0/2-18 та від 03.04.2019р. вих. №61-448/0/2-19 Позивачем здійснено перевірку використання спірної земельної ділянки Відповідачем-1, проте не повідомлено Відповідача-2 про результати її проведення.

В доповнення до викладеного Відповідач-2 зазначає, що розпорядження голови Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області від 20.12.2011р. №1253 «Про передачу у постійне користування ДП «Дирекція з будівництва об`єктів до ЄВРО 2012 у місті Львові» видано головою Пустомитівської РДА у межах повноважень, в порядку та у спосіб визначений законодавством України, а відтак, на думку Відповідача-2, відсутні правові підстави до його скасування. В решті позовних вимог Відповідач-2 покладається на розсуд суду. Аналогічні доводи викладено Відповідачем-2 у заяві від 24.09.2019р. вих. №39239/19.

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до вимог ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч.2 вказаної статті визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Відповідно до ст.14 конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно приписів ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» охорона земель - система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Приписами статті 2 вказаного Закону передбачено, що основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України; забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони та раціонального використання земель; запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення; забезпечення додержання власниками землі та землекористувачами стандартів і нормативів у сфері охорони та використання земель, запобігання забрудненню земель та зниженню родючості ґрунтів, погіршенню стану рослинного і тваринного світу, водних та інших природних ресурсів.

Згідно ст.4 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Приписами п.1 ч.1 ст.9 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом проведення перевірок.

Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, зокрема мають право безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства України. (ст.10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»). Аналогічне правове положення закріплено у п.5-1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015р. №15 (надалі - Положення) та пункті 6 положення про головне управління Держгеокадастру у Львівській області.

Відповідно до п.7 Положення Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно п.п.25-1 п.4 Положення Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань: організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення; дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Відповідно до ст.28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Приписами статті 187 Земельного кодексу України передбачено, що контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

З підстав наведеного суд дійшов висновків про те, що Позивачем доведено підставність та законність проведення перевірок дотримання земельного законодавства щодо спірної земельної ділянки, складення актів таких перевірок та звернення до суду з позовом.

Відповідно до п.а) ч.1 ст.19 Земельного кодексу України однією з категорій основного цільового призначення є землі сільськогосподарського призначення.

Абзацом 2 ч.5 ст.20 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33 - 37 цього Кодексу.

Згідно пункту г) ч.3 ст.22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян для ведення підсобного сільського господарства.

Нормою статті 1 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що цільове використання земельної ділянки це її використання з за призначенням, визначеним на підставі документації з землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Приписами ч.1 ст.92 Земельного кодексу України передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до п.а ч.2 вказаної статті права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Згідно ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Нормою частини другої вказаної статті передбачено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст.125 Земельного кодексу України).

Відповідно до п.в) ч.1 ст.96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Приписами ст.203 ЗК України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно п.п. 14.1.72. п. 14.1. ст.14 Податкового кодексу України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Пунктом 265.1.3 ПК України передбачено, що податок на майно складається з плати за землю.

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців) (п.п. 285.1. та 285.2. статті 285 ПК України).

Відповідно до п.286.2. ст.286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Приписами п.287.1. ст.287 ПК України встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно п.д) ч.1 ст.141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

При цьому суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постанові Верховного Суду від 28.02.2018р. у справі №587/173/15-ц, що під систематичною несплатою земельного податку мається на увазі два і більше випадки такої несплати.

Відповідно до ч.5 ст.36 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» керівники підприємств, установ та організацій мають право звернутися до органів виконавчої влади вищого рівня або до суду про скасування розпорядження голови місцевої державної адміністрації, що суперечить законодавству в питаннях, що стосуються їх діяльності.

Суд також звертає увагу на те, що рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про скасування рішення розглядатися в порядку господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимогу про скасування рішення можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являти до суду для розгляду в порядку господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про скасування рішення є оспорювання цивільного права особи (зокрема, права постійного користування землею), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018р. у справі №911/4144/16.

Окрім того, суд також звертає увагу на те, що державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право постійного користування земельною ділянкою і видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування у межах їх повноважень, то у спорах, пов`язаних із правом постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постанові Верховного Суду від 08.10.2018р. у справі №911/3349/16 та постанові Верховного Суду України від 20.04.2016р. у справі №6-2824цс15.

Відповідно до ч.2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018р. у справі №925/1265/16, що захист земельних прав - це передбачені законом способи охорони цих прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи правоохоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту земельних прав наведено в частині третій статті 152 ЗК України. Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, зокрема визначеним частиною третьою статті 152 ЗК України, або ж іншим способом, який передбачено законом.

Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний акт - це документ, що посвідчує право на земельну ділянку, із визнанням недійсним якого без внесення до державного реєстру відповідного запису щодо належного власника або землекористувача, спір про право може бути не вирішеним. У випадку коли позивач стверджує про порушення свого права постійного користування частиною земельної ділянки особою, яка володіє нею шляхом державної реєстрації за собою права власності (права користування) цієї спірної частини, право позивача може бути захищено шляхом подання позову про визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України), витребування нерухомості з володіння, усунення перешкод у користуванні майном (статті 387, 388, 391, 396 ЦК України) чи іншим способом відповідно до закону.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, Позивачем доведено належними, достатніми та допустимими доказами у справі факт систематичної, тобто два і більше разів несплати Відповідачем-1 земельного податку, що є підставою до скасування розпорядження голови Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області від 20.12.2011р. №1253 «Про передачу у постійне користування ДП «Дирекція з будівництва об`єктів до ЄВРО 2012 у місті Львові» земельних ділянок для ведення підсобного сільського господарства на території Скнилівської сільської ради за межами населеного пункту» в частині передачі ДП «Дирекція з будівництва об`єктів до ЄВРО 2012 у місті Львові» у постійне користування земельної ділянки №2 площею 2,4943 га для ведення підсобного сільського господарства на території Скнилівської сільської ради за межами населеного пункту, припинення ДП «Дирекція з будівництва об`єктів до ЄВРО 2012 у місті Львові» права користування земельною ділянкою площею 2,4943 га (кадастровий номер 4623686200:05:000:0723), яка розташована за адресою: Львівська область, Пустомитівський район Скнилівська сільська рада за межами населеного пункту та визнання недійсним Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 2,4943га (кадастровий номер 4623686200:05:000:0723) для ведення підсобного сільського господарства від 28.12.2011р. серії ЯЯ №188644, виданий ДП «Дирекція з будівництва об`єктів до ЄВРО 2012 у місті Львові», який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №462960003000062 від 28.12.2011р. та скасування державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою. Відтак, позов в цій частині позовних вимог є мотивованим та обґрунтованим, підлягає до задоволення у повному обсязі.

Аналогічну правову позицію щодо скасування державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою викладено, зокрема в постанові Верховного Суду від 25.07.2019р. у справі №916/3225/17.

Суд зазначає, що розпорядження голови Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області від 20.12.2011р. №1253 «Про передачу у постійне користування ДП «Дирекція з будівництва об`єктів до ЄВРО 2012 у місті Львові» земельних ділянок для ведення підсобного сільського господарства на території Скнилівської сільської ради за межами населеного пункту» в частині передачі ДП «Дирекція з будівництва об`єктів до ЄВРО 2012 у місті Львові» у постійне користування земельної ділянки №2 площею 2,4943 га для ведення підсобного сільського господарства на території Скнилівської сільської ради за межами населеного пункту є законним, мотивованим та обґрунтованим, прийнято Відповідачем-2 виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, проте, задоволення позову в цій частині позовних вимог є необхідним та достатнім заходом для відновлення порушеного права.

При цьому, задовольняючи позовну вимогу в частині скасування державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою, суд критично оцінює та відхиляє доводи Позивача щодо задоволення позову в частині позовних вимог про: «… з внесенням відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно», оскільки, з врахуванням зроблених судом висновків, таке має бути здійснене державним реєстратором на підставі ч.2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» з підстав скасування на підставі рішення суду документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а саме розпорядження голови Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області від 20.12.2011р. №1253 «Про передачу у постійне користування ДП «Дирекція з будівництва об`єктів до ЄВРО 2012 у місті Львові» земельних ділянок для ведення підсобного сільського господарства на території Скнилівської сільської ради за межами населеного пункту» в частині передачі ДП «Дирекція з будівництва об`єктів до ЄВРО 2012 у місті Львові» у постійне користування земельної ділянки №2 площею 2,4943 га для ведення підсобного сільського господарства на території Скнилівської сільської ради за межами населеного пункту.

Крім цього, внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є наслідком виконання рішення в частині скасування державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою. Також суд зазначає, що задоволення позовних вимог про внесення «відповідних» змін призведе до нечіткості судового рішення.

З підстав наведеного суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині позовних вимог.

Приписами статті 1 Закону України «Про державний земельний кадастр» передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру передбачених Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до ст.24 вказаного Закону державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття поземельної книги на таку ділянку.

Згідно п.107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012р. №1051 державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49 - 54 цього Порядку.

Пунктом 60 Порядку встановлено, що запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду.

Аналогічну правову позицію щодо задоволення позовних вимог про скасування запису в Поземельній книзі на право постійного користування земельною ділянкою площею 2,4943га, кадастровий номер 4623686200:05:000:0723 за ДП «Дирекція з будівництва об`єктів до ЄВРО 2012 у місті Львові» викладено, зокрема у постанові Верховного Суду від 31.10.2018р. у справі №916/1776/17.

З врахуванням вищенаведених доводів суд приходить до висновку про вмотивованість та обґрунтованість позовних вимог про скасування запису в Поземельній книзі на право постійного користування земельною ділянкою площею 2,4943га, кадастровий номер 4623686200:05:000:0723 за ДП «Дирекція з будівництва об`єктів до ЄВРО 2012 у місті Львові», а відтак, позов в цій частині позовних вимог підлягає до задоволення.

З врахуванням встановлених судом обставин та доводів мотивувальної частини рішення суд дійшов до висновку про наявність правових підстав до зобов`язання Відповідача-1 передати земельну ділянку площею 2,4943га (кадастровий номер 4623686200:05:000:0723) в землі запасу Скнилівської сільської ради з підстав систематичної несплати Відповідачем-1 як землекористувачем спірної земельної ділянки земельного податку з огляду на скасування розпорядження голови Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області від 20.12.2011р. №1253, припинення ДП «Дирекція з будівництва об`єктів до ЄВРО 2012 у місті Львові» права користування земельною ділянкою площею 2,4943 га (кадастровий номер 4623686200:05:000:0723), яка розташована за адресою: Львівська область, Пустомитівський район Скнилівська сільська рада за межами населеного пункту, скасування державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою та визнання недійсним Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 2,4943га (кадастровий номер 4623686200:05:000:0723) для ведення підсобного сільського господарства від 28.12.2011р. серії ЯЯ №188644, виданий ДП «Дирекція з будівництва об`єктів до ЄВРО 2012 у місті Львові», який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №462960003000062 від 28.12.2011р. та скасування запису в Поземельній книзі на право постійного користування земельною ділянкою площею 2,4943га, кадастровий номер 4623686200:05:000:0723 за ДП «Дирекція з будівництва об`єктів до ЄВРО 2012 у місті Львові». Відтак, позов в цій частині позовних вимог підлягає до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України» за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд також бере до уваги позицію ЄСПЛ, зазначену у п.58. рішення ЄСПЛ у справі «Серявін та інші проти України», де зазначено, що суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що Відповідачем-1 не спростовано доводів позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень, від жодного Учасника справи не надходило клопотання про витребування доказів, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що матеріалами справи підтверджено факт систематичної несплати Відповідачем-1 земельного податку, наявність правових підстав до скасування розпорядження голови Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області від 20.12.2011р. №1253, припинення ДП «Дирекція з будівництва об`єктів до ЄВРО 2012 у місті Львові» права користування земельною ділянкою площею 2,4943 га (кадастровий номер 4623686200:05:000:0723), яка розташована за адресою: Львівська область, Пустомитівський район Скнилівська сільська рада за межами населеного пункту, скасування державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою, визнання недійсним Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 2,4943га (кадастровий номер 4623686200:05:000:0723) для ведення підсобного сільського господарства від 28.12.2011р. серії ЯЯ №188644, виданий ДП «Дирекція з будівництва об`єктів до ЄВРО 2012 у місті Львові», який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №462960003000062 від 28.12.2011р.; скасування запису в Поземельній книзі на право постійного користування земельною ділянкою площею 2,4943га, кадастровий номер 4623686200:05:000:0723 за ДП «Дирекція з будівництва об`єктів до ЄВРО 2012 у місті Львові» та зобов`язання Відповідача-1 передати земельну ділянку площею 2,4943га (кадастровий номер 4623686200:05:000:0723) в землі запасу Скнилівської сільської ради суд приходить до висновків про вмотивованість і обґрунтованість позову та наявність правових підстав до його задоволення в цій частині позовних вимог. В решті в позові слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп.1, 2 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Приписами статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2019 року для працездатних осіб в розмірі 1921 гривня.

Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 11526грн. у вигляді сплаченого за подання до господарського суду позовної заяви судового збору.

Як доказ сплати судового збору Позивач подав Квитанцію від 16.04.2019р. №100 про сплату судового збору за подання позовної заяви до господарського суду в розмірі 9605грн. та Квитанцію від 10.05.2019р. № 0.0.1347101210.1 про сплату судового збору за подання позовної заяви до господарського суду в розмірі 1921грн. Оригінали вказаних документів є додатком №11 до позовної заяви.

Окрім того, суд зазначає що Відповідачі-1 та 2 наданим чинним законодавством правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористались.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приписами ч.9 ст.129 ГПК України встановлено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З підстав наведеного, в тому числі того, що спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача 1, беручи до уваги встановлення судом відсутності порушень у діях Відповідача 2, а також недоведення Позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу 1 ГПК України іншого розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 11526грн., недоведення Відповідачами-1 та 2 розміру понесених судових витрат у справі, суд дійшов висновків про те, що судові витрати у справі, а саме сплачений Позивачем за подання позовної заяви до господарського суду судовий збір в розмірі 11526грн. слід покласти на Відповідача-1 пропорційно до розміру п`яти задоволених позовних вимог немайнового характеру, одна з яких задоволена частково, та однієї задоволеної позовної вимоги майнового характеру, стягнути з Відповідача-1 на користь Позивача 9000грн. (1921 + 1921 + 960,50 (1921/2) + 1921 + 1921 +1921) судового збору, в решті судові витрати залишити за Позивачем.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 14, 19, 42, п. 1, 3 ч. 1 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76,-79, 80, 81, 86, 123, 126, 129, 165, 205, 216, 222, 235, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 174, 179, 193, 216, 218 Господарського кодексу України, ст.ст.3, 6, 11, 15, 16, 509, 526, 527, 530, 610-612 Цивільного кодексу України, ст.ст. 19, 20, 22, 92, 96, 116, 125, 141, 152, 187, 203 Земельного кодексу України, ст.ст.14, 265, 285-287 Податкового кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Скасувати розпорядження голови Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області №1253 від 20.12.2011р. «Про передачу у постійне користування ДП «Дирекція з будівництва об`єктів до ЄВРО 2012 у місті Львові» земельних ділянок для ведення підсобного селянського господарства на території Скнилівської сільської ради за межами населеного пункту» в частині передачі ДП «Дирекція з будівництва об`єктів до ЄВРО 2012 у місті Львові» у постійне користування земельної ділянки №2 площею 2,4943га. для ведення підсобного селянського господарства на території Скнилівської сільської ради за межами населеного пункту.

3. Припинити право постійного користування земельною ділянкою площею 2,4943га (кадастровий номер 4623686200:05:000:0723), яка розташована за адресою: Львівська область, Пустомитівський район Скнилівська сільська рада за межами населеного пункту, зареєстроване за Державним підприємством «Дирекція з будівництва об`єктів до ЄВРО 2012 у місті Львові» (03118, м.Київ, вул.Хотівська, буд.4, літ.А; ідентифікаційний код 37122901) відповідно до державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №188644 від 28.12.2011р. та скасувати державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою.

4. Визнати недійсним Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 2,4943га (кадастровий номер 4623686200:05:000:0723) для ведення підсобного селянського господарства серії ЯЯ №188644 від 28.12.2011р., виданий ДП «Дирекція з будівництва об`єктів до ЄВРО 2012 у місті Львові», який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №462960003000062 від 28.12.2011р.

5. Скасувати запис в Поземельній книзі на право постійного користування земельною ділянкою площею 2,4943га, кадастровий номер 4623686200:05:000:0723 за ДП «Дирекція з будівництва об`єктів до ЄВРО 2012 у місті Львові».

6. Передати земельну ділянку площею 2,4943га (кадастровий номер 4623686200:05:000:0723) в землі запасу Скнилівської сільської ради.

7. Стягнути з Державного підприємства «Дирекція з будівництва об`єктів до ЄВРО 2012 у місті Львові» (03118, м.Київ, вул.Хотівська, буд.4, літ.А; ідентифікаційний код 37122901) на користь Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (79019, Львівська область, м.Львів, пр.Чорновола, буд.4; ідентифікаційний код 39769942) 9000грн. судового збору.

8. В решті позову відмовити.

9. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

10. Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.

11. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою І розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 27.09.2019р.

Головуючий суддя Фартушок Т. Б.