Ухвала суду № 84570363, 23.09.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

23.09.2019 р. Справа № 914/1976/18

За заявою Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування від 12.07.2019 вих. № 2336/13 (вх. 1981/19 від 19.07.2019)

про відстрочення виконання судового рішення у справі №914/1976/18.

за позовом: ТОВ “Парашар Індастріз”, м.Київ

до відповідача 1: Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування, м.Львів

до відповідача 2: Міністерства соціальної політики України, м.Київ

третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Львівська обласна державна адміністрація, м. Львів

про стягнення 2 865 520,37грн.

Суддя Коссак С.М.

за участю секретаря Дубенюк Н.А.

Представники:

від позивача: Матківський Т.О., Соболь О.Я.;

від відповідача-1 (заявника): Колодій І.Я.;

від відповідача-2: не з`явився.

від третьої особи: ОСОБА_1 -Марія ОСОБА_2 .

19.07.2019 до Господарського суду Львівської області надійшла заява Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування від 12.07.2019 вих. № 2336/13 (вх.1981/19 від 19.07.2019) про відстрочення виконання рішення Господарського суду Львівської області від 20.05.2019. у справі №914/1976/18 за позовом з ТОВ “Парашар Індастріз” до відповідача 1: Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування, до відповідача 2: Міністерства соціальної політики України, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1: Львівська обласна державна адміністрація про стягнення 2 865 520,37грн.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.07.2019р. заяву про відстрочення передано для розгляду судді Пазичеву В.М.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2019, у зв`язку перебуванням судді у відпустці, заяву про відстроченяя передано для розгляду судді Коссаку С.М.

Ухвалою суду від 24.07.2019 у справі № 914/1976/18 заяву про відстрочення виконання судового рішення прийнято до розгляду, розгляд заяви в судовому засіданні призначено на 02.08.2019.

Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

В судове засідання 23.09.2019 позивач (стягувач) явку повноважного представника забезпечив, просить в задоволенні заяви про відстрочення судового рішення відмовити.

В судове засідання 23.09.2019 відповідач-1 (заявник) явку повноважного представника забезпечив, просить заяву про відстрочення судового рішення задоволити.

В судове засідання 23.09.2019 відповідач 2 - Міністерства соціальної політики України, явку повноважного представника не забезпечив, подав клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника.

В судове засідання 23.09.2019 третьої особи-1 - Львівська обласна державна адміністрації явку повноважного представника забезпечила, підтримує заяву про відстрочення виконання рішення.

В судовому засіданні 23.09.2019 оголошувалась перерва для надання можливості представнику позивача ознайомитись з матеріалами справ.

Позивачем подано клопотання про витребування доказів у відповідача-1 (заявника), а саме: обороти по рахунках № НОМЕР_1 , відкритому в ПАТ «Банк Кредит Дніпро» з метою підтвердження/спростування інформації, викладеної в заяві про відстрочення від 12.07.2019.

Розглянувши це клопотання суд зазначає таке. Згідно ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Змагальність належить до основних засад (принципів) господарського судочинства (ч. 3 ст. 2 ГПК України). Зміст цього принципу розкривається в статті 13 процесуального закону. Так, відповідно до ч.1, 3, 4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже сторонам надано право подавати докази, брати участь у їх дослідженні.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Ця норма встановлює правила доказування, які за своїм змістом зводяться до того, що повідомлені сторонами обставини повинні бути доведені належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами. В іншому разі – вони вважатимуться недоведеними.

Позивач заперечуючи проти заяви про відстрочення, зазначає, що належними та допустимими доказами достатності надходження коштів на розрахунковий рахунок заявника (відповідача-1) повинна бути взята до уваги виключно виписка банку ПАТ «Банк Кредит Дніпро» про обороти по рахунку № НОМЕР_1 . Однак подання доказів на підтвердження своїх вимог входить в коло процесуальних прав /обов`язків заявника (відповідача-1) у цій справі. Враховуючи принцип змагальності, що передбачений у статті 13 ГПК України, заявник повинен довести обставини, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу необхідності відстрочки рішення суду.

Розглянувши клопотання позивача (стягувача) про витребування доказів, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні.

Позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи копії документів, які відомі заявнику, про що останній не заперечив, а саме: ухвалу господарського суду Львівської області від 01.08.2019 року у справі №914/1990/18 про відмову у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду у справі №914/1990/18; постанову про відкриття виконавчого провадження від 28.05.2019 року у справі №914/1990/18, інформацію про виконавче провадження у справі №914/1976/18. Враховуючи приписи ч.9 ст.80 ГПК України, що докази, які є у учасника справи або якщо вони є публічно доступними можуть прийматися судом, а подані письмові документи відомі учасникам справи та є публічно доступними, суд долучив їх до матеріалів справи.

Також позивачем справі у судовому засіданні 23.09.2019 року надано суду додаткові пояснення до заперечення на заяву про відстрочку виконання рішення господарського суду Львівської області від 20.05.2019 року у справі №914/1976/18 без надання доказів їх надсилання іншим учасникам справи. З врахуванням думки учасників справи, суд, керуючись ч. 8, 9 ст.80, ст.81ГПК України додаткові пояснення позивача не бере до уваги.

Заявником (відповідачем – 1) надано у судовому засіданні 23.09.2019 року докази, які на думку заявника свідчать про його складне матеріальне становище, а саме: довідки АТ «Банк Кредит Дніпро» від 01.08.2019 року за №58/1-396 та 09.08.2019 року за №58/1-407 про укладення між сторонами кредитного договору та наявності заборгованості по ньому; довідка від 01.08.2019 року №2519/19 за підписами директора та бухгалтера заявника про поступлення коштів за період з 01.05.2019 року по 31.07.2019 року на суму 14 758 964,50 грн. та порядок їх витрачання; лист Міністерства соціальної політики України від 28.11.2018 року за №23294/0/2-18/58, адресований Громадській спілці «Міжнародне товариство протезування та ортезування – Україна» (прим.- цей лист додано до заяви про відстрочку) без надання доказів їх надсилання іншим учасникам справи.

З врахуванням думки учасників справи, керуючись ч.8,9 ст.80 ГПК України зазначені вище докази суд не приймає та не бере їх до уваги.

Позиція заявника (відповідача-1 у справі).

У зв`язку з крутним матеріальним становищем, яке виникло через несвоєчасне проведення у 2018 році платежів, звільненням директора підприємства, неможливістю налагодити в.о. директором підприємства ефективної роботи та іншими організаційними обставинами виникла існуюча заборгованість. Просить відстрочити виконня рішення суду у справі 914/1976/18 на 1 рік.

Як зазначає заявник, через несвоєчасне проведення у 2018 році платежів, видатки за продукцію, що була виготовлена підприємством у 2017 році, були неоплачені, що спричинило виникнення заборгованості на початок 2018 року із виплати заробітної плати та масові звільнення працівників, звернення їх до суду із вимогами про стягнення усіх обов`язкових платежів при звільненні. Керівник підприємства звільнився за власним бажанням на початку 2018 року, а виконуючому обов`язки директора підприємства не вдалося налагодити ефективну роботу, у зв`язку з чим було призначено нового директора підприємства.

Крім того, необхідність надання відстрочення виконання рішення, заявник також обґрунтовує тим, що він є казенним підприємством.

За твердженням заявника, збиток підприємства за 2018 рік становив 2842 тис. грн., а за 1 квартал 2019 року становить 899 тис. грн., а на поточному рахунку підприємства відсутні кошти для погашення заборгованості перед ТзОВ “НМПО” разовим платежем, оскільки заборгованість по Кредитному договору складає 521744,06 грн.

Таким чином заявник стверджує, що стягнення з Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування основної суми заборгованості разовим платежем на даний час є неможливим, накладення арешту на рахунки підприємства може призвести до зупинення роботи підприємства, а тому заявник просить відстрочити виконання рішення суду на 1 рік.

До заяви про відстрочення заявником надано лист Міністерства соціальної політики України від 28.11.2018 року за №23294/0/2-18/58, адресований Громадській спілці «Міжнародне товариство протезування та ортезування – Україна», довідку, за підписом керівника заявника про те, що збиток підприємства за 2018 рік становив 2842 тис.грн., а за 1 квартал 2019 року становив 899 тис.грн. та бухгалтерську довідку від 03.07.19р., підписану в.о.головного бухгалтера заявника про те, що рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Банк Кредит Дніпро», є основним розрахунковим рахунком підприємства для виплати заробітної плати, сплати податків до державних та місцевих бюджетів.

Позиція позивача (стягувача).

Заперечує проти відстрочки рішення господарського суду Львівської області у справі №914/1976/18 від 20.05.2019 року. При цьому зазначає, що заявник є самостійним суб`єктом господарювання, доказів, які б свідчили про необхідність відстрочення не надано, заборгованість заявника існує 1,5 року, рішення суду є обов`язковим для виконання, відстрочка рішення суду має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав та законних інтересів стягувача та боржника (заперечення на заяву про відстрочку від 30.07.19р. вх.№31023/19, додаткові пояснення від 02.08.19р. вх.№31621/19).

Позиція відповідача-2 Міністерства соціальної політики України.

Заяву про відстрочення виконання рішення суду просить задовільнити, оскільки у підприємства утворилася велика кредиторська заборгованість, а основним джерелом доходів підприємства є кошти, які заявник отримує яв відшкодування за виготовлену продукцію (пояснення від 05.08.19р. вх.№31902/19).

Позиція третьої особи – Львівської обласної державної адміністрації.

Підтримує заяву про відстрочення рішення господарського суду Львівської області у справі №914/1976/18 від 20.05.2019 року (додаткові пояснення від 31.0.19р. вх.№31091/19).

Судом встановлено.

Рішенням господарського суду Львівської області від 20.05.2019 року у справі №914/1976/18 стягнуто з Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Парашар Індастріз” суму основного боргу за договором у розмірі 2686317 (два мільйони шістсот вісімдесят шість тисяч триста сімнадцять) грн. 00 коп., 3% річних в сумі 78 764 (сімдесят вісім тисяч сімсот шістдесят чотири) грн. 63 коп. та 189 607 (сто вісімдесят дев`ять тисяч шістсот сім) грн. 41 коп. та судові витрати в сумі 44320 (сорок чотири тисячі триста двадцять) грн. 33 коп. Повернуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Парашар Індастріз” суму надмірно сплаченого судового збору в розмірі 1162 (одна тисяча сто шістдесят дві) грн. 77 коп.

Додатковим рішенням від 29.05.2019 року у цій справі стягнуто з Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Парашар Індастріз” втрати, пов`язані з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи в розмірі 16 569 (шістнадцять тисяч п`ятсот шістдесят дев`ять) грн. 83 коп.

На виконання рішень суду, які набрали законної сили відповідно 18 червня 2019 року та 19 червня 2019 року, у справі №914/1976/18 видано судові накази 16.07 2019 року.

19.07.2019р. вх. №1981/19 до суду звернулося Львівське казенне експериментальне підприємство засобів пересування і протезування із заявою про відстрочення рішення суду у справі 914/1976/18 на 1 рік.

До заяви про відстрочення заявником надано лист Міністерства соціальної політики України від 28.11.2018 року за №23294/0/2-18/58, адресований Громадській спілці «Міжнародне товариство протезування та ортезування – Україна», довідку, за підписом керівника заявника про те, що збиток підприємства за 2018 рік становив 2842 тис.грн., а за 1 квартал 2019 року становив 899 тис.грн. та бухгалтерську довідку від 03.07.19р., підписану в.о.головного бухгалтера заявника про те, що рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Банк Кредит Дніпро», є основним розрахунковим рахунком підприємства для виплати заробітної плати, сплати податків до державних та місцевих бюджетів.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Відстрочення виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочення виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

При цьому, відповідно до ч.3 ст.331 ГПК України, підставою для відстрочення або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 ГПУ України).

Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочення виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочення виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочення (відстрочення) виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Крім того, з точки зору відсутності необхідного балансу інтересів суд врахував, що станом на час розгляду справи доказів часткового погашення боргу за договором поставки за період 2017 року – 2018 року чи вчинення дій, які б свідчили про намір виконати рішення суду не надано.

В Рішенні Європейського суду з прав людини від 29 червня 2004 року по справі «Войтенко проти України» (п.39) наголошено про те, що «ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок (див. «Іммобільяре Саффі проти Італії», заява N 22774/93, параграф 66, ЄСПЛ 1999-V).

У п. 49 рішення у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» Європейський суд в черговий раз наголосив на тому, що втручання, яким можна вважати відстрочення виконання рішення суду має забезпечити «справедливу рівновагу» між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав людини. Має бути розумне співвідношення між засобами, що використовуються, і поставленою метою.

З цього приводу суд зазначає, що рішення господарського суду Львівської області від 20.05.2019 року у справі №914/1976/18 набрало законної сили в частині стягнення основної суми заборгованості 18 червня 2019 року, а заяву про відстрочку надано до суду вже 19.07.2019р. вх.№ 1981/19. Слід зазначити, що заявник просить суд відстрочити виконання рішення суду на максимальний строк, що передбачений ч.5 ст.331 ГПК України, 1(один) рік. При цьому не зазначає обставини та не надає доказів, які б свідчили про факт надходження коштів за наслідками господарської діяльності чи з інших не заборонених чинним законодавством джерел, надходження коштів з державного бюджету протягом цього терміну, що дає можливість погасити існуючий борг.

Надані суду докази, які на думку заявника свідчать про його складне фінансове становище і вказують на неможливість виконання рішення суду, а саме: лист Міністерства соціальної політики України від 28.11.2018 року за №23294/0/2-18/58, адресований Громадській спілці «Міжнародне товариство протезування та ортезування – Україна»; довідка, за підписом керівника заявника про те, що збиток підприємства за 2018 рік становив 2842 тис.грн., а за 1 квартал 2019 року становив 899 тис.грн.; бухгалтерська довідка від 03.07.19р., підписана в.о.головного бухгалтера заявника про те, що рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Банк Кредит Дніпро», є основним розрахунковим рахунком підприємства для виплати заробітної плати, сплати податків до державних та місцевих бюджетів, не є достатніми в розумінні статті 79 ГПК України, оскільки містять інформацію за датою станом на до і час розгляду справи по суті, а не обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим після набрання рішенням суду у справі №914/1976/18 законної сили.

З огляду на зміст статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейський суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ у пункті 48 рішення від 30 листопада 2004 року у справі "Бакалов проти України" та в пункті 40 рішення від 18 жовтня 2005 року у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справах № 925/246/17, № 925/974/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 12-46гс18, від 17.04.2018 року № 911/4249/16, провадження №12-70гс18.

Суд також зазначає, що чинне законодавство України не встановлює будь-яких привілей підприємствам за фактом їх належності до видів та організаційно-правових форм в аспекті неналежного виконання господарських зоб`язань чи відтермінування виконання рішень судів, що набрали законної сили. Необхідність відстрочення рішення суду повинно обґрунтовуватися належними та допустимими доказами, що подаються заявником.

Щодо можливого порушення законодавства з виплати заробітної плати у випадку «зупинення коштів по основному рахунку», як вказує заявник у бухгалтерській довідці від 03.07.19р., і подає її як доказ необхідності відстрочення рішення суду у справі №914/1976/18, суд повідомляє таке.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини першої статті 2, частини другої статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 №95, ратифікованої Україною 04.08.1961, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.

Частиною 6 статті 24 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Отже, держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості. Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.

Будь-яких доказів, які б могли свідчити про існування інших обставин, які б могли бути підставою для відстрочення виконання рішення суду, боржником не надано.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. У рішенні Конституційного Суду України від 25.04.2012 у справі № 11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

З огляду на встановлені судом обставини, з урахуванням принципів розумності та справедливості, враховуючи інтереси як боржника, так і стягувача, а також те, що рішення суду є обов`язковим до виконання та має бути виконане, суд не вбачає правових підстав для відстрочення виконання рішення суду.

Керуючись статтями 74, 234, 331 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволені заяви Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування про відстрочення виконання рішення Господарського суду Львівської області у справі №914/1976/18 від 20.05.2019 відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку розділу ІV ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст ухвали складений 27.09.2019.

Суддя Коссак С.М.