Рішення № 84570278, 25.09.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2019 р. м. Київ Справа № 911/2059/19

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Ковальової Л.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Интелком» (04210, м. Київ, вул. Кульженків Сім`ї, буд. 35, код ЄДРПОУ 32772435)

до

публічного акціонерного товариства «Київметробуд» (08135, Київська область, Києво-Святошинський район, село Чайки, вул. Валентини Чайки, буд. 16, код ЄДРПОУ 01387432) в особі відокремленого підрозділу Тунельний загін № 4 публічного акціонерного товариства «Київметробуд» (08135, Київська область, Києво-Святошинський район, село Чайки, вул. Валентини Чайки, буд. 16, ЄДРПОУ 01387403)

про стягнення 280337,03 гривень

за участю представників учасників справи:

від позивача: Стеців Р.І.;

Дробот Ю.М.;

від відповідача: Кошкіна І.В.;

13.08.2019 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Интелком» (далі по тексту – позивач, ТОВ «Интелком») № 0808/2019/2 від 08.08.2019 (вх. № 2130/19) про стягнення з публічного акціонерного товариства «Київметробуд» в особі відокремленого підрозділу Тунельний загін № 4 публічного акціонерного товариства «Київметробуд» (далі по тексту – відповідач, ВП Тунельний загін № 4) заборгованості в розмірі 280337,03 гривень, з яких: 218950,00 гривень основний борг, 16414,68 гривень інфляційні втрати, 6167,21 гривень 3% річних, 38805,14 гривень пеня.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що на виконання умов договору від 01.03.2018 № 0303/18 позивач надав відповідачу послуги по обслуговуванню локальної комп`ютерної мережі, та передав їх замовнику за актами надання послуг всього на суму 218950,00 гривень, проте відповідач за надані послуги не розрахувався, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла прострочена заборгованість за надані послуги в розмірі 218950,00 гривень, що стало підставою для додаткового нарахування та вимог про стягнення 16414,68 гривень інфляційних втрат, 6167,21 гривень 3% річних, 38805,14 гривень пені.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.08.2019 позовну заяву ТОВ «Интелком» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/2059/19, ухвалено, що справа розглядатиметься в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 18.09.2019.

04.09.2019 до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив № 2059/В від 02.09.2019 на позов, в якому представник відповідача позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнає та заперечує проти задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

У відзиві на позов представник відповідача заперечуючи проти нарахованої пені зазначає, що враховуючи приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, позивачем пропущено шестимісячний строк для стягнення нарахованої пені. Відносно нарахування 3% річних вказує на невірне визначення позивачем періодів нарахування по актам. Так за актом від 30.03.2018 № 48 період визначено з 14.04.2018 по 16.05.2018, коли як вірним буде з 17.04.2018 по 15.05.2018, за актом від 27.04.2018 № 75 період визначено з 17.05.2018 по 14.06.2018, коли як вірним буде період з 16.04.2018 по 14.06.2018. Також на думку представника відповідача невірним є розрахунок інфляційних втрат.

16.09.2019 до Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь № 1309/2019/2 від 13.09.2019 на відзив, згідно якої позивач визнає, що по актам наданих послуг за період з 30.03.2018 по 27.06.2018, останнім дійсно пропущено строк позовної давності. Позивач визнає заперечення відповідача з приводу невірно визначеного періоду нарахування інфляційних втрат та 3% річних по актам від 30.03.2018 № 48 та від 27.04.2018 № 75, в зв`язку з чим, одночасно із відзивом, позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач, з урахуванням обставин викладених у відповіді на відзив, зменшує свої позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 265495,20 гривень, з яких: 218950,00 гривень основний борг, 16239,52 гривень інфляційні втрати, 6829,45 гривень 3% річних, 23476,23 гривень пеня.

18.09.2019 від представника відповідача надійшли заперечення від 17.09.2019 № 2059/з на відповідь на відзив, в яких наполягає на викладених у відзиві обставинах, зокрема зазначає, що позивачем безпідставно не включено показники індексів інфляції за липень та серпень 2019, в яких мала місце дефляція.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.09.2019 заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог від 13.09.2019 № 1309/2019/3 прийнято до розгляду та відкладено підготовче засідання на 25.09.2019. В зв`язку із прийняттям до розгляду вищевказаної заяви, предметом розгляду у справі є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 265495,20 гривень, з яких 218950,00 гривень основний борг, 16239,52 гривень інфляційні втрати, 6829,45 гривень 3% річних, 23476,23 гривень пеня.

23.09.2019 до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшли доповнення до заперечень, згідно яких представник відповідача зазначає, що розрахунок пені позивачем здійснено без врахування п. 6.2 договору, відповідно до умов якого розмір нарахованої пені не може перевищувати 5% від вартості неоплачених послуг.

В судове засідання 25.09.2019 з`явилися представники позивача та відповідача.

Сторонами в порядку частини 6 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України було надано письмову згоду на перехід до розгляду справи по суті в даному судовому засіданні. В судовому засіданні 25.09.2019 суд постановив ухвалу про закінчення підготовчого провадження та початок розгляду справи по суті.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, стягнувши з відповідача 265495,20 гривень боргу. Також, представником позивача подано заяву про долучення до матеріалів справи доказів, які підтверджують додатково понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 4000,00 гривень, внаслідок чого загальний розмір витрат на правничу допомогу складає 12500 гривень.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.09.2019 проти задоволення позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників учасників справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.03.2018 між ТОВ «Интелком» (виконавець) та ПАТ «Київметробуд» в особі відокремленого підрозділу Тунельний загін № 4 (замовник) укладено договір № 0303/18 (договір), відповідно до умов якого:

- замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надавати послуги по обслуговуванню локальної комп`ютерної мережі Т3№ 4 ПАТ «Київметробуд», вузлів зберігання, пристроїв комутації і передачі даних, призначених для користувача робочих станцій (персональних комп`ютерів), периферійної техніки, з консультації персоналу щодо роботи з комп`ютерною технікою, а також представлення інтересів Т3№ 4 ПАТ «Київметробуд» по взаємовідносинах з третіми особами, що виконують будь-які роботи з автоматизації виробничої діяльності Т3№ 4 ПАТ «Київметробуд» на базі прикладного та системного програмного забезпечення, що використовується на призначених для користувача персональних робочих станціях (комп`ютерах) та консультаційні послуги по веденню бухгалтерського обліку в автоматизованій системі управління фінансово-економічної діяльності підприємства Т3№ 4 ПАТ «Київметробуд» (пункт 1.1);

- повний перелік послуг виконавця, що надаються Т3№ 4 ПАТ «Київметробуд», приведено в додатку № 1, який є невід`ємною частиною цього Договору (пункт 1.2);

- щомісячна вартість послуг становить 18245 грн 83 коп. окрім того ПДВ 20% - 3649 грн 17 коп. Разом з ПДВ - 21895 грн 00 коп. (двадцять одна тисяча вісімсот дев`яносто п`ять гривень 00 копійок), згідно з протоколом погодження договірної ціни (додаток № 2) (пункт 2.1);

- після підписання обома сторонами акту здачі-приймання наданих послуг, замовник протягом 10-ти банківських днів зобов`язаний сплатити повну вартість наданих послуг за поточний місяць (пункт 3.1);

- документом, що підтверджує надання послуг є акт здачі-приймання наданих послуг, який оформляється щомісячно і підписується представниками обох сторін (пункт 4.1);

- за порушення терміну оплати наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше 5% від вартості несвоєчасно оплачених послуг (пункт 6.2);

- договір вступає в силу з 01.03.2018 року і діє до 28.02.2019 року, а в відносинах розрахунків, до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 7.1).

У додатку № 1 та № 2 до договору сторонами погоджено перелік послуг що надаються виконавцем та погоджено договірну ціну щодо кожної послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Укладений договір за своїм змістом є договором про надання послуг та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 905 Цивільного кодексу України передбачено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги по обслуговуванню локальної комп`ютерної мережі вузлів зберігання, пристроїв комутації і передачі даних, периферійної техніки, а відповідач прийняв надані послуги на загальну суму 218950,00 гривень, що підтверджується актами надання послуг, які підписані обома сторонами та скріплені печатками, та копії яких містяться в матеріалах справи: - від 30.03.2018 № 48 на суму 21895,00 гривень; - від 27.04.2018 № 75 на суму 21895,00 гривень; - від 31.05.2018 № 89 на суму 21895,00 гривень; - від 27.06.2018 № 104 на суму 21895,00 гривень; - від 31.07.2018 № 121 на суму 21895,00 гривень; - від 31.08.2018 № 138 на суму 21895,00 гривень; - від 28.09.2018 № 148 на суму 21895,00 гривень; - від 31.10.2018 № 164 на суму 21895,00 гривень; - від 30.11.2018 № 181 на суму 21895,00 гривень; - від 29.12.2018 № 193 на суму 21895,00 гривень.

За умовами п. 3.1 договору на замовника покладено обов`язок протягом 10-ти банківських днів оплатити повну вартість наданих послуг, після підписання обома сторонами акту здачі-приймання наданих послуг.

Однак відповідач, в порушення своїх договірних зобов`язань, свого обов`язку щодо оплати наданих послуг не виконав, внаслідок чого за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 218950,00 гривень.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В матеріалах справи міститься підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків, яким відповідач визнав, що заборгованість перед ТОВ «Интелком», за наданні послуги відповідно до договору від 01.03.2018 № 0303/18, станом на 17.07.2019 становить 218950,00 гривень.

Також, відповідач у відзиві на позов не заперечував з приводу існування боргу у розмірі 218950 гривень за надані послуги на підставі укладеного між сторонами договору від 01.03.2018 № 0303/18.

Згідно з ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Враховуючи наведене вище та те, що відповідач у відзиві визнав борг перед позивачем, проте зобов`язання по сплаті заборгованості не виконав, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором від 01.03.2018 № 0303/18 в розмірі 218950,00 гривень є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Позивач, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача нараховану у зв`язку із простроченням грошового зобов`язання, передбачену договором пеню, передбачену п. 6.2 договору, в розмірі 23476,23 гривень, за період з 15.08.2018 по 17.07.2019 за кожним актом окремо, зокрема:

- за актом від 31.07.2018 № 121 на суму 21895,00 гривень;

- за актом від 31.08.2018 № 138 на суму 21895,00 гривень;

- за актом від 28.09.2018 № 148 на суму 21895,00 гривень;

- за актом від 31.10.2018 № 164 на суму 21895,00 гривень;

- за актом від 30.11.2018 № 181 на суму 21895,00 гривень;

- за актом від 29.12.2018 № 193 на суму 21895,00 гривень;

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання з оплати мало бути виконано. Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Оскільки сторони в договорі, інших умов, не передбачили, пеня має розраховуватися з наступного для після визначеного договором терміну оплати та до виконання грошового зобов`язання, або до відповідного дня останнього місяця шестимісячного строку, встановленого частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

У відзиві на позовну заяву відповідач заявив клопотання про застосування наслідків пропуску позивачем строку позовної давності для звернення до суду із даним позовом в частині стягнення пені.

Статтею 258 Цивільного Кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Відповідно до ч. 2 вказаної норми Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Згідно з ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Враховуючи те, що відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності щодо позовної вимоги про стягнення пені у відповідності до ст. 258 Цивільного кодексу України, позивач зменшив розмір позовних вимог, зокрема, в частині стягнення пені нарахованої за період з 17.04.2018 по 14.08.2019.

Згідно ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Доводи відповідача щодо того, що позивачем пропущено строк позовної давності в частині нарахування пені по всім актам, є хибними, адже, період нарахування пені з 15.08.2018 по 17.07.2019 заявлено в межах строку позовної давності та із дотриманням вимог передбачених частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що строк позовної давності для звернення до суду із вимогами про стягнення з відповідача пені за договором за період з 15.08.2018 по 17.07.2019 в даному випадку не сплив.

Разом з тим, у відповідності до умов договору виконавець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, але не більше 5% від вартості несвоєчасно оплачених послуг (пункт 6.2).

Здійснивши розрахунок пені за період з 15.08.2018 по 17.07.2019, судом встановлено, що сума пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ є більшою ніж 5% від вартості несвоєчасно оплачених послуг.

Отже, стягненню з відповідача підлягає пеня в обмеженому договором розмірі (5% від вартості своєчасно неоплаченої продукції), а саме – 6568,50 гривень.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 6829,45 гривень (за період з 17.04.2018 по 13.09.2019) та 16239,52 гривень інфляційних втрат (за період з квітня 2018 року по червень 2019 року).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат (не виходячи за межі заявлених позивачем періодів та вірно визначивши кінцеві дати оплати за кожним актом, а також вірно визначивши періоди нарахування процентів річних та інфляційних втрат) судом встановлено, що їх здійснено арифметично вірно, та у відповідності до вимог закону, відтак вказані вимоги підлягають задоволенню повністю в заявленому розмірі 6829,45 гривень 3% річних та 16239,52 гривень інфляційних втрат.

Разом із тим, суд зазначає, що позивачем допущено технічну помилку при визначені періоду розрахунку 3% річних, а саме:

- на розмір заборгованості 175160,00 гривень, визначено період нарахування з 15.11.2018 по 16.01.2018, водночас зазначивши кількість днів нарахування – 30, сума нарахованих процентів становить 431,90 гривень;

- на розмір заборгованості 197055,00 гривень, визначено період нарахування з 15.11.2018 по 16.01.2018, водночас зазначивши кількість днів нарахування – 33, сума нарахованих процентів становить 534,48 гривень.

Враховуючи наведе, вірним періодом нарахування 3% річних, виходячи з визначеної позивачем кількості днів нарахування та загальної суми процентів, є 15.11.2018-14.12.2018 та 15.12.2019-16.01.2019, а виявлена судом помилка не вплинула на фактичну кількість днів прострочення та на загальний розмір 3% річних, визначених в розрахунку.

Судом відхиляються викладені у відзиві заперечення відповідача про те, що позивачем безпідставно не включено показники індексів інфляції за липень-серпень 2019 року, оскільки позивачем здійснено нарахування та заявлено до стягнення інфляційні втрати за період з квітня 2018 року по червень 2019 року, тож липень-серпень 2019 року не входять до періоду за який позивачем розраховано втрати від інфляції та не мають бути враховані в розрахунку.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

За таких обставин, суд приймає рішення про стягнення з публічного акціонерного товариства «Київметробуд» в особі відокремленого підрозділу Тунельний загін № 4 публічного акціонерного товариства «Київметробуд» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Интелком» 218950,00 гривень основного боргу, 16239,52 гривень інфляційних втрат, 6829,45 гривень 3% річних та 6568,50 гривень пені.

Згідно приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору у розмірі 3728,81 гривень.

Щодо понесених позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 12500,00 гривень, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 123 Господарського процесуального України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 3, 4 названої статті передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З аналізу наведених норм законодавства слідує, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

Позивачем на підтвердження понесених витрат на правову допомогу до матеріалів справи надано копії:

- договору про надання правової допомоги від 17.07.2019 № 1707/19, укладеного адвокатом Стеців Роксоланою Іванівною та ТОВ «Интелком»;

- додатку № 1 до договору про надання правової допомоги від 17.07.2019 № 1707/19;

- свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю від 13.03.2017 серії ТР № 000164;

- ордеру на надання правової допомоги від 17.07.2019 серії ТР № 054561;

- акту здачі-приймання виконаних робіт від 06.08.2019 № 0608/2, згідно з яким адвокатом були надані наступні послуги: зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції – до сплати 1000,00 грн; ознайомлення з документами – до сплати 1000,00 грн; підготовка претензії – до сплати 2500,00 грн; складання позовної заяви, виготовлення копій документів – до сплати 3000,00 грн;

- платіжного доручення від 07.08.2019 № 548 на суму 8500,00 гривень.

13 вересня 2019 року ТОВ «Интелком» та адвокатом Стеців Роксоланою Іванівною підписано акти здачі здачі-приймання виконаних робіт №№ 0608/2/1, 0608/2/2, 0608/2/3.

У вищевказаних актах зазначений наступний перелік виконаних робіт:

- складання документа (відповідь на відзив) 13/09/2019 на чотири сторінки у справі № 911/2059/19 – до сплати 2000,00 грн;

- складання документа (заява про уточнення позовних вимог) три сторінки у справі № 911/2059/19 (13.09.2019) – до сплати 1500,00 грн;

- представництво та захист адвокатом інтересів у суді (відвідування судового засідання) 25.09.2019 у справі № 911/2059/19 – до сплати 500,00 грн.

Оплата позивачем додатково наданих послуг, за вказаними актами, підтверджується відповідними платіжними дорученнями – від 24.09.2019 № 570 на суму 2000,00 гривень, від 24.09.2019 № 571 на суму 1500,00 гривень, від 24.09.2019 № 572 на суму 500,00 гривень.

Частиною 5 ст. 126 Господарського процесуального України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, доказів на підтвердження неспівмірності заявленої суми витрат на правничу допомогу відповідачем надано не було, клопотань про зменшення суми відшкодування витрат представник відповідача не заявляв.

Як встановлено судом, позивачем долучено до матеріалів справи докази на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу.

Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, суд враховує, що подані документи не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути не лише доведений, документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Проаналізувавши подані позивачем докази на підтвердження витрат на правову допомогу, приймаючи до уваги обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю справи та наданими адвокатом послугами, а тому суд вважає обґрунтованою суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9831,15 гривень.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 73-80, 86, 91, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Интелком» задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Київметробуд» (08135, Київська область, Києво-Святошинський район, село Чайки, вул. Валентини Чайки, буд. 16, код ЄДРПОУ 01387432) в особі відокремленого підрозділу Тунельний загін № 4 публічного акціонерного товариства «Київметробуд» (08135, Київська область, Києво-Святошинський район, село Чайки, вул. Валентини Чайки, буд. 16, код ЄДРПОУ 01387403) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Интелком» (04210, м. Київ, вул. Кульженків Сім`ї, буд. 35, код ЄДРПОУ 32772435) 218950,00 гривень основного боргу, 16239,52 гривень інфляційних втрат, 6829,45 гривень 3% річних, 6568,50 гривень пені, 3728,81 гривень судового збору та 9831,15 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 27.09.2019.

Суддя Р.М. Колесник