Рішення № 84570256, 19.09.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.09.2019Справа № 910/10431/19Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О., за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сота Україна"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 315 580,98 грн.

Представники сторін:

від позивача: Серебрякова І.Б.,

від відповідача: не з`явився,

вільний слухач: ОСОБА_1

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 315 580,98 грн., з яких 300000,00 грн. основного боргу, 4 340,43 грн. 3% річних та 11 240,55 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки № 20/05/186 від 03.12.2018 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений позивачем товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/10431/19, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 03.09.2019.

23.08.2019 від відповідача через електронну пошту суду надійшов відзив на позовну заяву. У поданому відзиві відповідач зазначає, що позивачем неправильно зроблені розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, за контр розрахунком відповідача, розмір 3% річних становить 4220,40 грн., розмір інфляційних втрат 4945,26 грн.

28.08.2019 відзив подано через канцелярію суду.

28.08.2019 через електронну пошту суду від відповідача надійшли доповнення до відзиву. У поданих доповненнях відповідач заперечує проти заявленого позивачем розміру витрат на правову допомогу.

02.09.2019 вказані доповнення до відзиву подані через канцелярію суду.

У підготовчому засіданні 03.09.2019 суд постановив протокольну ухвалу, якою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 19.09.2019.

04.09.2019 від позивача надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

17.09.2019 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.

У судове засідання 19.09.2019 з`явився представник позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

У судовому засіданні 19.09.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" (далі - постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу «Атоменергомаш» (далі - покупець) укладеного договір поставки № 20/05/186 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити в передбачені даним договором строки покупцю продукцію, а саме: лист 0,8х1250х2500 ГОСТ 19904-90 3пс/сп ДСТУ 2834-94 (ГОСТ 16523-97), вартістю 569587,20 грн., а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вказану продукцію.

Відповідно до п. 3.1 договору, загальна сума договору складає 569587,20 грн.

Згідно з п. 4.1 договору, оплата поставленої продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у даному договорі, протягом 20 днів після завершення приймання продукції за якістю, але не раніше двох місяців після отримання покупцем партії продукції. Покупець має право здійснити оплату отриманої партії продукції достроково до спливу двохмісячного строку, але не раніше завершення приймання продукції за якістю.

Цей договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє 2 роки.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 550 771,20 грн., що підтверджується видатковою накладною № 3 від 14.01.2019.

Товар прийнятий відповідачем 15.01.2019, що підтверджується відміткою відповідача на видатковій накладній.

Відповідачем частково здійснено оплату товару на суму 250 771,20 грн.

Таким чином, за розрахунком позивача неоплаченим є товар на суму 300 000,00 грн.

У зв`язку із тим, що відповідач несвоєчасно здійснював оплату за поставлений позивачем товар, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача крім суми основного боргу у розмірі 300 000,00 грн., також 11 240,55 грн. інфляційних втрат та 4340,43 грн. 3% річних.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На підставі укладеного між сторонами договору у позивача виник обов`язок здійснити поставку товару, а у відповідача - прийняти товар в обсязі, погодженому сторонами та оплатити його вартість.

На виконання взятих на себе зобов`язань за договором, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 550 771,20 грн., що підтверджується видатковою накладною № 3 від 14.01.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами у договорі погоджено, що оплата поставленої продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у даному договорі, протягом 20 днів після завершення приймання продукції за якістю, але не раніше двох місяців після отримання покупцем партії продукції.

З урахування вказаного пункту договору, враховуючи, що товар прийнято відповідачем 15.01.2019, про що свідчить відмітка відповідача на видатковій накладній, а відповідно до приписів ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок, тобто у даному випадку з 16.01.2019, суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний був оплатити товар до 16.03.2019, а не як помилково зазначає позивач до 14.03.2019.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідач, в порушення умов договору лише частково оплатив товар на суму 250 771,20 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень та банківськими виписками.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки № № 20/05/186 від 03.12.2018 становить 300 000,00 грн. (550 771,20 грн. (вартість поставленого товару) - 250 771,20 грн. (сума здійснених оплат) = 300 000,00 грн.).

Враховуючи викладене вище, оскільки, невиконане зобов`язання за договором у розмірі 300 000,00 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 300 000,00 грн.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 4 340,43 грн. 3% річних за період з 15.03.2019 по 01.08.2019 та 11 240,55 грн. інфляційних втрат за загальний період нарахування з 15.03.2019 по 01.06.2019.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Судом встановлено, що позивачем невірно визначено початок прострочення виконання грошового зобов`язання, оскільки як зазначено вище, відповідач був зобов`язаний сплати за поставлений товар до 16.03.2019, а тому є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання з 17.03.2019.

При цьому, контррозрахунок 3% річних та інфляційних втрат, наданий відповідачем, також є невірним, оскільки відповідачем неправомірно виключено з днів прострочення дні, в якій здійснювались часткові оплати.

За перерахунком суду розмір інфляційних втрат становить 6770,05 грн., 3% річних - 4283,44 грн., а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, суд задовольняє частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" в частині стягнення з 300 000,00 грн. основного боргу, 4283,44 грн. 3% річних та 6770,05 грн. інфляційних втрат.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, позивачем долучено до матеріалів справи договір про надання правової допомоги № 11-02/19-ЮО, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" та Адвокатським об`єднанням "Право групп", в особі адвоката Єрмак Л.Б. предметом якого є здійснення виконавцем в інтересах клієнта певних видів адвокатської діяльності та надання виконавцем клієнту наступних видів правової допомоги, зокрема: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності клієнта; складання заяв, скарг, процесуальний та інших документів правового характеру; представництво інтересів клієнта у судах під час здійснення господарського судочинства без обмежень прав; здійснення за замовленням клієнта інших видів адвокатської діяльності.

Відповідно до Додаткової угоди № 01/08/19 від 01.08.2019, сторони договору встановили, що сума винагороди (гонорару) по справі за позовом ТОВ "Сота Україна" до ДП НАЕК "Енергоатом" про стягнення заборгованості по договору поставки № 20/05/186 від 03.12.2018 на суму 315 580,98 грн. складає 10 000,00 грн.

02.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" та Адвокатським об`єднанням "Право групп", в особі адвоката Єрмак Л.Б. складено та підписано акт приймання-передачі наданих послуг № 46, відповідно до якого вартість послуг виконавця за цим актом складає 10 000, 00 грн. за 10 годин роботи адвоката.

03.09.2019 позивачем здійснено оплату послуг адвоката згідно договору про надання правової допомоги № 11-02/19-ЮО від 11.02.2019, що підтверджується платіжним дорученням НД2680 на суму 10 000, 00 грн.

На підтвердження того, що Єрмак Л.Б . є адвокатом надано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2845 від 12.03.2008.

У доповненнях до відзиву на позовну заяву відповідач заперечив проти стягнення вказаних витрат на правничу допомогу, посилаючись на низьку ступінь складності справи, оскільки позовом про стягнення боргу за договором поставки є простим, крім того, відповідач не заперечував проти суми основного боргу. На думку відповідача, розмір витрат, заявлений позивачем, не може вважатись розумно обґрунтованим та підтвердженим.

Суд погоджується, з такими доводами відповідача та приходить до висновку про неспівмірність заявлених позивачем витрат на послуги адвоката із складністю справи обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також що розмір таких витрат є необґрунтованим з огляду на наступне.

Ціна спору у даній справі не перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування, свідчать про на незначну складність даної справи, поставка здійснювалась лише за однією накладною, а тому розрахунки до позову не є складними. Більше того, інтереси позивача в судових засіданнях адвокат не представляв, а розрахунки до позову здійснені з помилками, що призвело до часткового задоволення позовних вимог.

З огляду на наведене, враховуючи заперечення відповідача проти обґрунтованості та розумності витрат на професійну правничу допомогу та зважаючи на доведеність неспівмірності таких витрат, а також враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд, керуючись ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката, який підлягає покладенню на відповідача на 50%.

Таким чином, судом покладаються на відповідача 50% витрат позивача на оплату послуг адвоката пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить суму 4928,27 грн.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" (04111, м. Київ, вул. Черняховського, буд. 29, ідентифікаційний код 41323412) 300 000,00 грн. основного боргу, 4 283,44 грн. 3% річних, 6 770,05 грн. інфляційних втрат, 4 665,80 грн. витрат зі сплати судового збору та 4 928,27 грн. витрат на правову допомогу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 27.09.2019.

Суддя С.О. Турчин