Рішення № 84569876, 18.09.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 12/46/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2019 Справа № 908/1882/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,

За участю секретаря судового засідання Соловйової А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/1882/19

за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріхівтепломережа" (70500, Запорізька область, м. Оріхів, вул. Ленінградських курсантів, буд. 62 А)

про стягнення 48 294,75 грн.

за участю представників:

від позивача – Лисенко В.О., довіреінсть № 14-202 від 17.05.2019, адвокат

від відповідача – не з`явився

Згідно із ст. 222 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 18.09.2019 здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу – комплексу «Акорд».

СУТЬ СПОРУ

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою за вих. № 14/4-931 від 26.06.2019 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріхівтепломережа" про стягнення грошових коштів в розмірі 48 294,75 грн., що складається з основного боргу в сумі 31 605,50 грн., трьох відсотків річних в сумі 2 278,56 грн., пені в сумі 5 577,82 грн. та інфляційних витрат в сумі 8831,87 грн. за договором постачання природного газу № 5278/1617-КП-13 від 28.10.2016.

Разом з тим, позивач в прохальній частині позовної заяви просить суд здійснити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2019 вищевказану позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.

Ухвалою суду від 30.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1882/19, присвоєно справі номер провадження 12/46/19, задоволено клопотання Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 28.08.2019 о 14:15.

23.08.2019 на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання з електронним цифровим підписом, в якому останній зазначає, що у зв`язку з наявністю 28.08.2019 судового засідання у Господарському суді Дніпропетровської області за участю позивача у справі №904/2564/19, забезпечити явку представника АТ "НАК "Нафтогаз України" на судове засідання неможливо. Тому просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату. Разом з тим в клопотанні вказує, що оригінал фіскального чеку, який свідчить про відправлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу були надіслані суду разом з описом вкладення як додаток позовної заяви.

Ухвалою суду від 28.08.2019 відкладений розгляд справи на 18.09.2019 о 14:45.

09.09.2019 на електронну адресу суду від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріхівтепломережа" без електронного цифрового підпису надійшов лист за вих. № 20 від 09.09.2019, в якому останній у зв`язку з відсутністю коштів на відрядження просить розглянути справу № 908/1882/19 без присутності відповідача. При цьому відповідач зазначив, що за позовними вимогами ТОВ "Оріхівтепломережа" заперечень не має.

Приписами ч. 8 ст. 42 ГПК України визначено, що якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).

Оскільки лист за вих. № 20 від 09.09.2019 від відповідача надійшов без електронного цифрового підпису, відтак він не є офіційним документом, тому не розглядається судом.

Пунктом 1.5.17. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України № 28 від 20.02.2013 року, передбачено, що у разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.

Втім, станом на дату судового засідання – 18.09.2019 оригінал листа за вих. № 20 від 09.09.2019 від відповідача на адресу суду не надійшов.

В судове засідання 18.09.2019 з`явився представник позивача.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив суду, що в прохальній частині поданої в даній справі позовної заяви допущена технічна описка при зазначенні суми основного боргу, а саме замість 31606,50 грн. помилково зазначено 31605,50 грн. Вказує, що заборгованість відповідача за поставлений природний газ за Договором становить 31606,50 грн., яку і просить стягнути з останнього.

Представник відповідача в судове засідання 18.09.2019 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення за № 7050403980407 про вручення уповноваженому представнику відповідача 05.09.2019 копії ухвали суду від 28.08.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Неявка в судове засідання 18.09.2019 представника відповідача, належним чином повідомленого про дату та час розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті без його участі.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З`ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги пояснення позивача, суд встановив.

Позов мотивовано тим, що 28.10.2016 між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, далі Постачальник, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Оріхівтепломережа”, далі Споживач, був укладений договір постачання природного газу № 5278/1617-КП-13, далі Договір.

Згідно із п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 226 від 06.03.2019 «Деякі питання акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”» постановлено змінити тип публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” з публічного на приватне та перейменувати його в Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”. Дата набрання чинності постанови – 20.03.2019.

До вказаного Договору між сторонами були укладені додаткові угоди № 1 від 31.10.2016, № 2 від 22.11.2016, № 3 від 21.12.2016, № 4 від 23.01.2017, № 5 від 24.01.2017.

Відповідно до п. 1.1. – 1.4. Договору (з урахуванням редакції додаткової угоди № 4 від 23.01.2017) Постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а Споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього Договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими споживачами (крім бюджетних установ/організацій). Необхідний Споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений в пункті 2.1. цього Договору, споживач визначає самостійно. За цим договором постачається імпортований газ (за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на митну територію України).

Пунктом 2.1. Договору сторони узгодили, що Постачальник передає Споживачу з 01 жовтня 2016 р. по 31 березня 2017 р. (включно) природний газ обсягом до 22 тис. куб. м. (двадцять дві тисячі куб.м.), в тому числі за місяцями (тис. куб. м):

- жовтень 2016р. – 1,2 тис. куб. м.,

- листопад 2016р. – 3,3 тис. куб. м.,

- грудень 2016р. – 4,5 тис. куб. м.,

- січень 2017р. – 5,0 тис. куб. м.,

- лютий 2017р. – 4,4 тис. куб. м.,

- березень 2017р. – 3,6 тис. куб. м.

Умовами п. п. 3.1., 3.3., 3.4., 3.5. Договору сторони визначили, що Постачальник передає Споживачу у загальному потоці імпортований газ (за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України) - у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та/або в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ. Приймання-передача природного газу протягом місяця здійснюється рівномірно з припустимим відхиленням добових обсягів від середньодобового не більш як на +- 5 (п`ять) відсотків. Приймання-передача природного газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу Споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу. Споживач зобов`язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику:

- завірену копію акта про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором газорозподільних мереж (газотранспортної системи). Разом з копією акта споживач подає за підписом уповноваженої особи інформацію стосовно детальної розбивки кількості природного газу, зазначеної в акті, за категоріями (у тому числі згідно з цим договором);

- підписані і скріплені печаткою споживача два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.

Відповідно до п. 3.6. Договору Постачальник не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі не підписання постачальником акта приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого не підписання акта.

Пунктом 4.1. Договору сторони визначили, що кількість природного газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу Споживача відповідно до вимог, установлених Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493.

Умови щодо визначення ціни газу викладені в розділі 5 Договору, зокрема в п. 5.1.- 5.4. Так, п. 5.1. Договору визначено, що ціна на природний газ визначається відповідно до п. 5.2. цього Договору. В подальшому ціна на газ визначається шляхом підписання сторонами відповідних додаткових угод до Договору на підставі ціни, що розміщується на офіційному веб-сайті Постачальника. У разі зміни ціни Постачальником, така ціна є обов`язковою для сторін даного Договору. Споживач підписанням цього Договору підтверджує, що погоджується з даним порядком визначення та зміни ціни.

Згідно із п. 5.2. Договору ціна за 1000 куб. м. природного газу за цим Договором з 01 жовтня 2016 становить 5916,00 грн., крім того податок на додану вартість (20%) – 1183,20 грн. До сплати за 1000 куб. м. природного газу з ПДВ – 7099,20 грн.

Додатковими угодами № 1 від 31.10.2016, № 2 від 22.11.2016, № 3 від 21.12.2016, № 5 від 24.01.2017 неодноразово вносились зміни до п. 5.2. Договору, який визначає ціну газу, а саме:

- з 01 листопада 2016 року ціна за 1000 куб. м. газу становить 6819,00 грн., крім того ПДВ – 20% - 1363,80 грн., всього з ПДВ – 8182,80 грн.;

- з 01 грудня 2016 року ціна за 1000 куб. м. газу становить 7148,00 грн., крім того ПДВ – 20% - 1429,60 грн., всього з ПДВ – 8577,60 грн.;

- з 01 січня 2017 року ціна за 1000 куб. м. газу становить 6979,00 грн., крім того ПДВ – 20% - 1395,80 грн., всього з ПДВ – 8374,80 грн.;

- з 01 лютого 2017 року ціна за 1000 куб. м. газу становить 8451,00 грн., крім того ПДВ – 20% - 1690,20 грн., всього з ПДВ – 10141,20 грн.

Згідно із п. 5.4. Договору загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.

Порядок та умови проведення розрахунків сторони узгодили в розділі 6 Договору. Так, відповідно до п. 6.1., 6.3., 6.4. Договору оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Платежі за Договором здійснюються на поточний рахунок Постачальника з урахуванням вимог чинного законодавства щодо відкриття поточних рахунків зі спеціальним режимом використання підприємствами, що виробляють теплову енергію. В будь-якому випадку, Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 6.1. цього договору. В платіжних дорученнях Споживач повинен обов`язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у Споживача за цим Договором Постачальник зараховує кошти, що надійшли від Споживача, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від Споживача, будуть зараховані як передплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором. У разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від Споживача, погашає вимоги Постачальника у такій черговості, незалежно від призначення платежу, визначеного Споживачем:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи;

3) у третю чергу погашається основна сума заборгованості.

Умовами п. 10.3. Договору сторони визначили, що строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Згідно із п. 12.1. Договору договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 р. до 31 березня 2017 р. (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення. Отже, в частині проведення розрахунків умови Договору є дійсними і на момент розгляду даного спору судом.

Позивач в позові вказує, що оплату за переданий газ відповідач здійснив лише частково та не виконав зобов`язання у строк, визначений договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 6.1. Договору.

Так, на виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу, а останній прийняв у власність природний газ, передбачений умовами договору на загальну суму 85294,26 грн., що підтверджується актами приймання-передачі, які підписані сторонами без зауважень та заперечень (належним чином засвідчені копії наявні в матеріалах справи).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем здійснювались часткові оплати вартості поставленого природного газу за Договором на загальну суму 53687,76 грн., що підтверджується довідкою по операціях за Договором № 5278/1617-КП-13 щодо ТОВ «Оріхівтепломережа» та банківськими виписками по рахунку позивача, а саме:

- 02.02.2017 в сумі 25000,00 грн.;

- 10.03.2017 в сумі 28687,76 грн.

Втім, оскільки з боку відповідача мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, що спричинило звернення з позовом до суду, позивач просить суд стягнути з останнього пеню в сумі 5577,82 грн. за загальний період з 26.11.2016 по 27.08.2017 згідно наданого розрахунку, передбачену сторонами у п. 8.2. Договору. Так, вказаним пунктом Договору передбачено, що у разі невиконання Споживачем пунктів 6.1. та 6.6. цього Договору він зобов`язується сплатити Постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

З посиланням на приписи ст. 625 ЦК України, позивач вказує на прострочення грошового зобов`язання з боку відповідача, а тому просить стягнути з нього три проценти річних за загальний період з 26.11.2016 по 23.05.2019 в сумі 2278,56 грн. та інфляційні витрати за період з грудня 2016 по квітень 2019 в сумі 8831,87 грн.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки природного газу. У Цивільному кодексі України 2003 року договору поставки присвячено лише одна стаття (ст. 712), а тому можливо керуватися вимогами про договір купівлю-продаж, коли інше не встановлено договором, законом або витикає із характеру правовідносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України). Тобто, положення про порядок оплати товару, ціни потрібно брати із загальних положень, присвячених договору купівлі-продажу, а саме використовувати вимоги ст. 655-697 ЦК України.

Втім, потрібно дотримуватися статті 55 ГК України, де зазначено, що сторонами договору поставки можуть бути лише суб`єкти господарювання. Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що учасниками судового процесу є суб`єкти господарювання, тому до спірних правовідносин слід застосувати норми права, які регулюють договір постачання. Частина 1 ст. 265 ГК України передбачає, що за договором поставки одна сторона – постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 1 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Разом з тим, спеціальним законом, що регулює відносини сторін є Закон України “Про ринок природного газу” № 329-VIІІ від 09.04.2015.

Частиною 1 ст. 12 Закону України “Про ринок природного газу” визначено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.

Згідно із ч. 3 ст. 12 Закону України “Про ринок природного газу” права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов Договору позивач за період з жовтня 2016 по січень 2017 поставив відповідачу, а останній прийняв у власність природний газ, передбачений умовами договору на загальну суму 85294,26 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, підписаними сторонами у справі (а.с. 32 -35), зокрема:

- актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2016 на суму 2555,71 грн.;

- актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2016 на суму 13313,41 грн.;

- актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2016 на суму 37818,64 грн.;

- актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2017 на суму 31606,50 грн.

Докази у справі свідчать, що відповідачем здійснювались часткові оплати вартості поставленого природного газу за Договором на загальну суму 53687,76 грн., що підтверджується довідкою по операціях за Договором № 5278/1617-КП-13 щодо ТОВ «Оріхівтепломережа» та банківськими виписками по рахунку позивача, а саме:

- 02.02.2017 в сумі 25000,00 грн.;

- 10.03.2017 в сумі 28687,76 грн.

Таким чином, з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат, сума заборгованості за поставлений природний газ за Договором перед позивачем становить 31606,50 грн.

Приписами п. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України “Про ринок природного газу” передбачений обов`язок споживача природного газу, а саме: забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що відповідач на виконав свої зобов`язання неналежним чином, а саме не розрахувався з позивачем за поставлений природний газ у встановлений строк та в повному обсязі, чим порушив умови Договору.

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань за договором, а саме не здійснення останнім в повному обсязі оплати вартості поставленого природного газу, в т.ч. що строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленого природного газу настав, а наявність заборгованості в сумі 31606,50 грн. підтверджується підписаними між сторонами актами приймання-передачі природного газу з урахуванням здійснених часткових оплат боргу відповідачем. Відповідач докази оплати вартості поставленого природного газу в повному обсязі станом на 18.09.2019 суду не надав, заявлених до нього вимог не спростував.

За таких обставин, позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріхівтепломережа" про стягнення основного боргу в сумі 31 606,50 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Фактичні обставини справи свідчать, що зобов`язання з оплати поставленого природного газу з боку відповідача залишились невиконаними належним чином.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 року № 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Матеріали справи свідчать, що позивач за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором постачання природного газу № 5278/1617-КП-13 від 28.10.2016 нарахував відповідачу пеню за порушення строків оплати спожитого природного газу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожним актом приймання-передачі природного газу окремо за загальний період з 26.11.2016 по 27.08.2017 в сумі 5577,82 грн.

Дослідивши розрахунок пені, наданий позивачем, суд дійшов висновку про її перерахунок, оскільки позивачем допущені помилки.

Відповідно до п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань” у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Відтак, судом з власної ініціативи здійснено перерахунок пені за актами приймання-передачі природного газу, в яких допущені помилки, за допомогою програми “Законодавство”.

Пеня розрахована судом наступним чином:

1) за актом приймання – передачі природного газу від 31.10.2016, строк оплати за яким настав 25.11.2016, прострочка виникла з 26.11.2016, враховуючи що 02.02.2017 здійснена оплата відповідачем на 25000,00 грн.

- за період з 26.11.2016 по 01.02.2017 (68 днів прострочення) від суми боргу 2555,71 грн. розмір пені складає 133,12 грн.;

2) за актом приймання – передачі природного газу від 30.11.2016, строк оплати за яким настав 25.12.2016, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати є 26.12.2016, прострочка виникла з 27.12.2016, враховуючи що 02.02.2017 здійснена оплата відповідачем на 25000,00 грн.

- за період з 27.12.2016 по 01.02.2017 (37 днів прострочення) від суми боргу 13313,41 грн. розмір пені складає 377,74 грн.

Розрахунок пені за актами приймання – передачі природного газу від 31.12.2016 та від 31.01.2017 здійснений позивачем правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Таким чином, загальна сума пені за прострочення оплати вартості природного газу складає 5577,80 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріхівтепломережа" пені підлягають задоволенню частково в сумі 5577,80 грн.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані три проценти річних за кожним актом приймання-передачі природного газу окремо за загальний період з 26.11.2016 по 23.05.2019 в сумі 2278,56 грн. та інфляційні витрати за період з грудня 2016 по квітень 2019 в сумі 8831,87 грн.

Дослідивши розрахунок трьох відсотків річних, наданий позивачем, суд дійшов висновку про їх перерахунок, оскільки позивачем допущені помилки.

Три відсотки річних розраховані судом наступним чином:

1) за актом приймання – передачі природного газу від 30.11.2016, строк оплати за яким настав 25.12.2016, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати є 26.12.2016, прострочка виникла з 27.12.2016, враховуючи що 02.02.2017 здійснена оплата відповідачем на 25000,00 грн.

- за період з 27.12.2016 по 01.02.2017 (37 днів прострочення) від суми боргу 13313,41 грн. розмір трьох відсотків річних складає 40,47 грн.

Розрахунок трьох відсотків річних за актами приймання – передачі природного газу від 31.10.2016, від 31.12.2016 та від 31.01.2017 здійснений позивачем правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Таким чином, загальна сума трьох відсотків річних за прострочення оплати вартості природного газу складає 2278,55 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріхівтепломережа" трьох відсотків річних підлягають задоволенню частково в сумі 2278,55 грн.

Наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат за період з грудня 2016 по квітень 2019 здійснений у відповідності до приписів статті 625 ЦК України, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 8831,87 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 18.09.2019, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 129, 233, 236, 238, ч. 4 ст. 240, 247-252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріхівтепломережа" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріхівтепломережа", 70500, Запорізька область, м. Оріхів, вул. Ленінградських курсантів, буд. 62 А, код ЄДРПОУ 13622447, на користь:

- Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720, основний борг в сумі 31606 (тридцять одна тисяча шістсот шість) грн. 50 коп., пеню в сумі 5577 (п`ять тисяч п`ятсот сімдесят сім) грн. 80 коп., три відсотка річних в сумі 2278 (дві тисячі двісті сімдесят вісім) грн. 55 коп., інфляційні витрати в сумі 8831 (вісім тисяч вісімсот тридцять одна) грн. 87 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп., видавши наказ.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріхівтепломережа" відмовити.

Повне рішення складено – 25.09.2019 року

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.