Рішення № 84565561, 25.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 вересня 2019 року № 826/3288/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації (далі - відповідач), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить:

визнати дії відповідача неправомірними і незаконними;

зобов`язати відповідача розглянути заяву від 09.01.2018 в присутності позивача, як передбачено статтями 18, 19 Закону України «Про звернення громадян» і надати письмову відповідь згідно статті 15 цього Закону.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з метою створення та реєстрації об`єднання співвласників багатоквартирного будинку позивач звернувся із заявою до відповідача, на що отримав листа, в якому повідомлялось про те, що документи для реєстрації відповідачу не надходили. Позивач змушений був повторно подати заяву та необхідні документи, які надіслав відповідачу пріоритетним листом. У заяві позивач також просив відповідно до Закону України «Про звернення громадян» розглянути її за його участі. Оскільки вимоги позивача відповідач не врахував та не розглянув його заяву у встановленому законом порядку, а також протиправно відмовив у реєстрації ОСББ за його відсутності, позивач вважає дії відповідача протиправними та просить зобов`язати відповідача розглянути заяву за його участі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.04.2018 відкрито провадження в адміністративній справі.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2019 визначено головуючим суддею для розгляду адміністративної справи №826/3288/18 суддю Шулежка В.П.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2019 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позовних вимог у повному обсязі та зазначив, що відповідачем розглянуто заяву позивача у межах наданих повноважень, надано відповідь у відповідності до положень Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань». Подані позивачем документи не відповідали встановленим вимогам закону, а тому не були прийняті, при цьому було роз`яснено позивачу, що при надходженні необхідних документів про державну реєстрацію юридичної особи об`єднання співвласників багатоквартирного будинку вони будуть розглянуті на відповідність діючому законодавству та опрацьовані державним реєстратором.

Враховуючи предмет і підстави позову, а також положення статей 12, 257, 262 КАС України, суд розглядає адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач звернувся із заявою від 20.11.2017 до Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, в якій зазначив, що ним, як головою ініціативної групи по створенню об`єднання співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням по вул. Туполєва, 5-б (далі - ОСББ) подано заяву про реєстрацію ОСББ. В реєстрації ОСББ відмовлено, посилаючись на те, що в протоколі загальних зборів співвласників необхідно щоб були наявні особисті підписи всіх присутніх на зборах за кожне рішення зборів. Позивач зазначив, що вважає рішення зборів, прийняте простою більшістю без поіменного голосування, законним та правомірним. Також у заяві вказав на те, що відмова у реєстрації ОСББ є незаконною, в разі відмови зареєструвати ОСББ, буде звертатись до суду.

На вказану заяву відповідачем надана відповідь листом від 04.12.2017 №107-107/ОП/Щ-2910-8295, в якій зазначив, що відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації не отримував документів на реєстрацію ОСББ за місцезнаходженням по вул. Туполєва, 5-б. При цьому роз`яснено позивачу, що при надходженні необхідних документів про державну реєстрацію юридичної особи об`єднання співвласників багатоквартирного будинку вони будуть розглянуті на відповідність діючому законодавству та опрацьовані державним реєстратором в терміни, встановлені законом.

В подальшому, позивачем надіслано пріоритетним листом заяву від 09.01.2018, в якій зазначив про незаконну та протиправну, на його думку, відмову йому у реєстрації ОСББ та просить згідно Закону України «Про звернення громадян» розглядати заяву в його присутності та надати обґрунтовану відповідь.

Відповідач надав відповідь листом від 17.01.2018 №107-107/Щ-84-207, згідно якої повідомив, що державним реєстратором відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації опрацьовані документи щодо державної реєстрації створення ОСББ. Оскільки документи на державну реєстрацію створення ОСББ не відповідали нормам Закону, державним реєстратором відмовлено у державній реєстрації Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням по вул. Туполєва, 5-б «Надія».

Позивач, вважаючи, що відповідач порушив встановлені вимоги законодавства під час розгляду його заяви, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно норм цього Закону під заявою (клопотанням) розуміється звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Статтею 15 Закону України «Про звернення громадян» передбачено порядок розгляду заяв (клопотань), згідно якої передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Згідно частини першої статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.01.2018 позивач звернувся із заявою до голови Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації Каретко В.О., в якій зазначив, що уже декілька разів звертався до відповідача з проханням зареєструвати ОСББ. В останній відповіді, яку він отримав, зазначено, що документи його не були отримані, а тому він повторно надіслав їх відповідачу листом з повідомленням про вручення та вважає, що йому незаконно і протиправно відмовляють в реєстрації ОСББ.

В підтвердження зазначеного позивачем до заяви додано статут ОСББ, копію протоколу загальних (установчих) зборів співвласників кімнат по створенню ОСББ, копію заяви позивача від 20.11.2017 та відповідь відповідача на неї.

При цьому, позивач у своїй заяві від 09.01.2018 просив розглянути її в його присутності згідно Закону України «Про звернення громадян» та надати обґрунтовану письмову відповідь.

Таким чином, суд вважає, що заява позивача підлягала розгляду відповідачем у порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян».

Суд зазначає, що заява не містить прохальної частини щодо проведення державної реєстрації створення ОСББ, а містить повідомлення про порушення, на його думку, чинного законодавства установою щодо відмови у державній реєстрації створення ОСББ, у зв`язку з чим позивач просить розглянути заяву згідно Закону України «Про звернення громадян» за його участі.

При цьому, Закон України «Про звернення громадян» не містить будь-яких застережень щодо неможливості залучення до заяви будь-яких документів в її обґрунтування.

Як вбачається з листа Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації від 17.01.2018 №107-107/Щ-84-207, відповідь на звернення позивача від 09.01.2018 (вх.№107/Щ-84 від 12.01.2018) відповідачем надана у строки, визначені статтею 20 Закону України «Про звернення громадян».

Разом з тим, суд звертає увагу на положення статті 18 Закону України «Про звернення громадян», якою передбачено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право:

особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;

знайомитися з матеріалами перевірки;

подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу;

бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;

користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;

одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги;

висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги;

вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Водночас, статтею 19 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:

об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;

у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

З наведених правових норм вбачається, що позивач має право брати участь у перевірці поданої ним заяви та бути присутнім при її розгляді. В свою чергу, на відповідача покладений Законом обов`язок щодо запрошення громадянина, який звернувся із заявою на її розгляд уповноваженою особою.

Разом з тим, в ході судового розгляду встановлено, що відповідачем порушено зазначене право позивача на особисту присутність під час розгляду його заяви від 09.01.2018, а також не виконано покладеного на нього обов`язку щодо запрошення позивача на розгляд та вирішення даної заяви за його участі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що звернення позивача розглянуто та вирішено не у відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян».

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частин першої, третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У даному випадку, відповідач, заперечуючи проти позову з посиланням на відповідні докази, не довів правомірності своїх дій під час розгляду заяви позивача, не виконано обов`язку всебічного та об`єктивного розгляду даного звернення у порядку, встановленому законом.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача понесені ним судові витрати.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частинами 1, 3, 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 березня 2019 року у справі №826/863/18.

Позивачем в підтвердження понесених витрат на оплату професійної правничої допомоги не надано жодних необхідних та достатніх доказів.

Наданий позивачем договір №3 від 06.02.2018, укладений між позивачем та ОСОБА_2 щодо надання юридичних послуг, суд не бере до уваги, оскільки до матеріалів справи не додано належних доказів щодо підтвердження повноважень ОСОБА_2 як адвоката, не надано документів, що свідчить про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням такої правової допомоги по даній справі.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у стягненні на користь ОСОБА_1 таких витрат.

При цьому, оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову, на підставі частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача здійсненні ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, які полягають у порушенні порядку розгляду звернень, передбаченого ст.ст. 18, 19 Закону України «Про звернення громадян» під час розгляду заяви ОСОБА_1 від 09.01.2018.

Зобов`язати Святошинську районну в м. Києві державну адміністрацію розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.01.2018 у порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян».

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації.

Відмовити у стягненні на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя В.П. Шулежко