Ухвала суду № 84565404, 27.09.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

27 вересня 2019 року Чернігів Справа № 825/3399/14

Чернігівській окружний адміністративний суд в складі колегії: головуючого-судді Соломко І.І., суддів: Заяць О.В., Клопота С.Л. розглянувши в порядку письмового провадження клопотання позивача про поновлення провадження по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – прокуратура Чернігівської області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

У С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Генеральної прокуратури України про визнання незаконним та скасування наказу від 23.10.2014 № 1486-к, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.10.2014 відкрито провадження в адміністративній справі № 825/3399/14.

05.11.2014 ухвалою суду зупинено провадження по даній справі на підставі ст.156 КАС України (в редакції, що діяла станом на 05.11.2014), до вирішення питання щодо конституційності окремих положень Закону України “Про очищення влади” від 16.09.2014 № 1682.

23.09.2019 позивач подав до суду письмове клопотання про поновлення провадження у справі №825/3399/14 в порядку ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

В обґрунтування заявленого клопотання зазначив, що Конституційним Судом України рішення за поданням Верховного Суду України шодо конституційності окремих норм та положень Закону України "Про очищення влади" не прийнято, що свідчить про зволікання його розгляду судом, та у свою чергу порушує права позивача при розгляді даної справи в частині дотримання розумних строків її розгляду. Недотримання строків розгляду справи порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтю 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади. Позивач вважає, що прийняття рішення по суті в межах даного адміністративного позову можливе за відсутністю рішення Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих норм та положень Закону України "Про очищення влади", оскільки за іншими судовими справами з аналогічними позовними вимогами вже наявна стійка судова практика. Крім того, акцентуючи увагу суду на положеннях ст. 8 Конституцій України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, позивач вважає, що зупинення провадження по даній справі приводить до порушення його трудових прав, затягування строків розгляду справи та є порушенням Конституції України, КАС України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також судової практики Європейського суду з прав людини.

На підставі зазначеного вище, позивач просить поновити провадження в даній справі.

Вивчивши доводи письмового клопотання позивача та матеріали адміністративної справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 237 КАС України, провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набрав чинності 15 грудня 2018 року, Кодекс адміністративного судочинства України викладено в новій редакції.

Відповідно до п.10 ч.1 перехідних положень розділу VII КАС України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з положеннями ст.3 КАС України, порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Відповідно до ч.3 ст.6 КАС України, звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ст.7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору України.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року №ETS N 005, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд враховує рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16.12.1992, згідно якого зазначено, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.

Суд встановив, що питання щодо конституційності окремих положень Закону України «Про очищення влади» на даний час не вирішено.

Суд вважає, що розгляд даної справи та прийняття рішення по суті в межах даного адміністративного позову можливе за відсутності рішення Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих норм та положень Закону України "Про очищення влади", оскільки на дату прийняття оспорюваного наказу відповідачем та його оскарження в судовому порядку, Закон України "Про очищення влади" чинний, дія окремих його положень не зупинена.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно з п.5 ч.1 ст.361 КАС України встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи є підставою для провадження за нововиявленими обставинами.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 4 КАС України встановлено, що розумний строк - найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що існують підстави для поновлення провадження у справі, так як на даний час, відповідно до вимог ст.ст.3, 7, 236,361 КАС України, для вирішення справи по суті відсутня потреба очікувати вирішення Конституційним Судом питання щодо конституційності окремих положень Закону України «Про очищення влади».

Керуючись статтями 3, 7, 236, 237, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Поновити провадження у справі № 825/3399/14.

Призначити справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням сторін на 17.10.2019 о 13:00 год. в приміщенні Чернігівського окружного адміністративного суду за адресою: вул. Кирпоноса, 16, м. Чернігів, 14000.

Зобов`язати Генеральну прокуратуру України надати суду довідку про середньомісячну (середньоденну) заробітну плату ОСОБА_1 на час звільнення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Головуючий суддя І.І. Соломко

Судді О.В. Заяць

С.Л. Клопот