Рішення № 84563357, 27.09.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2019 року справа № 580/2227/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень,

УСТАНОВИВ:

10.07.2019 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, буд.235; код ЄДРПОУ 39392109) (далі - відповідач) від 11.03.2018 №0129763-5013-2301 про збільшення грошового зобов`язання з транспортного податку на суму 25000,00 грн. та №0129766-5013-2301 про збільшення грошового зобов`язання з транспортного податку на суму 25000,00 грн.

Позов мотивовано тим, що спірними ППР визначено позивачу транспортний податок за 2019 рік щодо автомобілів Mercedes-Benz, моделей GLS 500 2016 року випуску та GLS 350, 2017 року випуску. Позивач стверджує, що автомобіль Mercedes-Benz, моделіь GLS 500, 2016 року випуску був ним проданий 20.04.2018, а інший транспортний засіб не є об`єктом оподаткування транспортним податком, оскільки відповідно до розрахунку вартості на сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України його вартість є меншою 375 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 2019 рік та становить 1155731,50 грн. Тому просив задовольнити позов.

Ухвалою від 29.07.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та встановив відповідачу строк тривалістю п`ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали для надання відзиву на позовну заяву.

Згідно з даними розписок вказану ухвалу відповідач отримав 05.08.2019, а позивач - 09.08.2019.

27.08.2019 відповідач подав відзив на позов, в якому просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі. Вказував, що спірні рішення прийняті на підставі отриманої від органів внутрішніх справ інформації щодо належних на праві власності позивачу транспортних засобів, що є об`єктом оподаткування транспортним податком. Станом на час прийняття спірних рішень у відповідача відсутня інформація щодо відчуження позивачем автомобіля Mercedes-Benz, модель GLS 500, 2016 року випуску. Також відповідач зазначає, що позивач не позбавлений права звернутись до відповідача із заявою про проведення звірки даних щодо об`єктів оподаткування.

Оскільки заяви про розгляд справи з викликом сторін у судове засідання суду не надходили, суд вирішив справу розглянути за правилами спрощеного провадження без такого виклику (у письмовому провадженні).

Ухвалою від 17.09.2019 суд витребував у сторін документи для забезпечення розгляду справи по суті. На її виконання сторони подали копії документів, що надавалися до 17.09.2019, додаткових не додавши.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суд встановив, що від 11.03.2018 відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення №0129763-5013-2301 та 0129766-5013-2301 про збільшення грошового зобов`язання позивача з транспортного податку за 2019 рік на суму 25000,00 грн. кожне.

Надаючи оцінку спірним рішенням суд врахував таке.

01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким згідно зі ст. 267 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України) було введено новий транспортний податок.

Згідно з підп.267.1.1 п.267.2 ст.267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.

Об`єктом оподаткування цим податком відповідно до підп.267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК України є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Отже, у 2019 році платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п`яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати.

Станом на 01 січня 2019 року мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 4173,00грн (стаття 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2019 рік").

Отже, об`єктом оподаткування у 2019 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1564875,00грн. та з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно). Тобто для здійснення розрахунку податку відповідач має встановити дійсну середньоринкову вартість відповідного автомобіля.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального (абз.2 підп.267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК України).

Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального (абз.3 підп.267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК України).

Механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об`єктів оподаткування транспортним податком визначений Методикою визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року №66 (далі - Методика).

Згідно з п.2 Методики середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об`єму циліндрів двигуна, типу пального; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року №403.

Джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) (п.3 Методики).

Інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, об`єму циліндрів двигуна, типу пального подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством "Держзовнішінформ" до Мінекономрозвитку (п.4 Методики).

На підставі пунктів 11, 13 Методики коефіцієнт коригування ринкової ціни автомобілів залежно від строку експлуатації визначається як середнє значення співвідношення ціни автомобілів, що були у використанні, до ціни аналогічних нових автомобілів.

Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого податкового (звітного) року розміщує на своєму офіційному веб-сайті перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо зазначених автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального.

У разі відсутності на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про марку, модель легкового автомобіля, що має ознаки об`єкта оподаткування транспортним податком, Мінекономрозвитку за зверненням ДФС та/або власника зазначеного легкового автомобіля визначає його середньоринкову вартість, доповнює перелік, зазначений в абзаці першому цього пункту, такою інформацією та розміщує її на своєму офіційному веб-сайті.

Відтак, перелік легкових автомобілів, які є об`єктом оподаткування у 2019 році (з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року), із зазначенням марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального, розміщується на офіційному веб-сайті центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі.

Згідно з висновком Верховного Суду у постанові від 13.03.2018 у справі №826/19300/16 аналіз наведених положень Методики свідчить про врахування при розрахунку цієї вартості певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу. Обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі.

Отже, підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень з відповідного виду податку є отримана від Мінекономрозвитку інформація про вартість належних на праві власності транспортних засобів.

Відповідач надав суду викопіювання таблиці з робочої електронної бази податкового органу, яка містить відомості про марку, модель, рік випуску, об`єм двигуна, тип пального та VIN номер щодо транспортних засобів Mercedes-Benz, модель GLS 500, 2016 року випуску та Mercedes-Benz, модель GLS 350, 2017 року випуску. Жодної інформації, отриманої від Мінекономрозвитку, про середньоринкову вартість вказаних транспортних засобів для віднесення їх до об`єкту оподаткування транспортним податком суду не надано.

Відзив відповідача не містить жодної інформації про передумови та фактичні обставини прийняття спірних рішень.

Враховуючи, що відповідач, не зважаючи на зобов`язання суду, не надав суду доказів отримання від Мінекономрозвитку інформації про середньоринкову вартість транспортного засобу Mercedes-Benz, модель GLS 350, 2017 року випуску, що давало б підстави для віднесення його до об`єкта оподаткування, суд дійшов висновку, що документально не підтверджено правомірність прийнятого відповідачем рішення.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такого обов`язку відповідач не дотримався, хоча суд створив всі необхідні умови для його належного судового захисту з дотриманням принципів змагальності та офіційного з`ясування всіх обставин справи. Відповідач не виконав вимоги пунктів 4, 5 ч.5 ст.44 КАС України, згідно з якими учасники справи зобов`язані подавати докази в порядку та строки, встановлені законом або судом та надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом.

Для забезпечення принципу верховенства права суд для вирішення спору врахував, що відповідач не надав доказів щодо спірних обставин, які би відповідали ознакам достовірності, достатності, належності та допустимості.

Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ст.72 КАС України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, відповідно до ч.2 ст.74 КАС України не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи на виконання ч.4 ст.79 КАС України повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Зазначеного обов`язку відповідачем не виконано.

Тому для вирішення спору суд врахував ч.2 ст.211 КАС України, відповідно до якої докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Достатніми згідно зі ст.76 КАС України є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зважаючи, що матеріали справи не містять достатніх доказів для достовірного висновку про обґрунтованість віднесення відповідачем належного позивачу на праві власності транспортного засобу Mercedes-Benz, модель GLS 350, 2017 року випуску до об`єкту оподаткування транспортним податком у 2019 році, суд дійшов висновку, що відповідач не довів належними, допустимими та достовірними доказами правомірність прийнятого щодо цього автомобіля спірного рішення.

Також суд врахував, що відповідно до розрахунку вартості транспортного засобу Mercedes-Benz, модель GLS 350, 2017 року випуску, здійсненому на сайті Мінекономрозвитку, його вартість становить 1155731,50 грн., що є меншим 375 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2019 року.

Стосовно транспортного засобу Mercedes-Benz, модель GLS 500, 2016 року випуску, суд врахував, що відповідно до наявної у матеріалах справи засвідченої позивачем копії договору купівлі-продажу транспортного засобу від 20.04.2018 №5956/18/001832 зазначений автомобіль проданий позивачем фізичній особі ОСОБА_2 за ціною 1560000,00 грн. Згідно з п. 2.2. Розділу 2 цього договору покупець набуває права власності на транспортний засіб з моменту підписання договору. Підписана сторонами правочину копія акту огляду вказаного транспортного засобу свідчить про дату набуття покупцем права власності на нього - 20.04.2019.

Відповідно до ч.1 ст.334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 13.02.2018 у справі №910/11266/17 дійшов висновку, що набуття права власності на транспортний засіб пов`язане з укладення відповідного договору купівлі-продажу та його передачею, а не державною реєстрацією такого транспортного засобу. Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України висновки верховного Суду у подібних правовідносинах обов`язкові для врахування судами нижчих інстанцій.

Отже, з 20.04.2018 (часу укладення договору) позивач не є власником цього транспортного засобу. Отже обов`язок сплачувати транспортний податок за нього у 2019 році у позивача не виник, а відповідне спірне рішення відповідача не є правомірним і підлягає скасуванню.

Доводи позивача не спростовують вказаних висновків. Тому суд дійшов висновку, що позивач, як суб`єкт владних повноважень, не довів обґрунтованість спірних податкових повідомлень-рішень, з огляду на що вони підлягають скасуванню а позовні вимоги - задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на обґрунтованість позовних вимог сплачений позивачем судовий збір в сумі 768,40 грн. відповідно до квитанції від 09.07.2019 №0.0.1402876764.1 підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 6, 14, 242-245, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області (код ЄДРПОУ 39392109) про збільшення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошового зобов`язання з транспортного податку від 11.03.2018 №0129763-5013-2301 на суму 25000,00 грн. та №0129766-5013-2301 на суму 25000,00 грн.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, буд.235; код ЄДРПОУ 39392109) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя А.М. Бабич

Рішення складене у повному обсязі 27.09.2019.