Рішення № 84563301, 26.09.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/2054/19

РІШЕННЯ

іменем України

26 вересня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Ковальчук О.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправною відмову відповідача щодо виплати нарахованої пенсії за віком за період з 01.03.2016 по 31.07.2018, зобов`язати відповідача виплатити нараховану, але не виплачену пенсію за віком за період з 01.03.2016 по 31.07.2018 в сумі 47382,38 грн, з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, та звернути до негайного виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Обґрунтовуючи вимоги, позивачка зазначила, що є внутрішньо переміщеною особою та отримує пенсію за віком на пільгових умовах. З 01.03.2016 по 31.07.2018 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області не виплатило нараховану пенсію в розмірі 47382,38 грн. Вказала, що зверталась до Головного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області з заявою про виплату пенсії, проте отримала відмову з підстав, не передбачених статтею 49 закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі по тексту - Закон №1058-IV). Вважає, що має право на компенсацію за порушення строків виплати нарахованої пенсії. Позивачка, вважаючи дії відповідача незаконними та такими, що порушують її право на пенсійне забезпечення, звернулась до суду з вказаним позовом.

Відповідач подав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що відповідно до атестату Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Харкові позивачці виплачена пенсія до 29.02.2016. Враховуючи довідку про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи від 01.03.2018 №0000486397, з 01.08.2018 позивачці розпочата виплата призначеної пенсії. Пенсія за період з 01.03.2016 по 31.07.2018 в сумі 47382,38 грн облікована в Головному управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та буде виплачена після прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку виплати внутрішньо переміщеним особам сум соціальних виплат. Вважає, що діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 №1706-VII (далі по тексту - Закон №1706-VII), підзаконними нормативними актами, тому права позивачки не порушував. В задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Ухвалою від 09.07.2019 Хмельницький окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху.

Ухвалою від 29.07.2019 Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 14.08.2019 Хмельницький окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив таке.

Позивачка - ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 01.03.2018 №0000486397.

01.03.2016 Шевченківське об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Харкові виплату пенсії позивачці припинило.

Розпорядженням від 17.07.2018 №4009 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області поновило виплату позивачці пенсії за віком на пільгових умовах з 01.08.2018.

Позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою щодо виплати пенсії з 01.03.2016 по 31.07.2018.

Листом від 29.12.2018 №2877/Г-8 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило позивачку, що 01.03.2018 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо витребування пенсійної справи з Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Харкові. Макет паперової справи надійшов до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в квітні 2018 року, електронну пенсійну справу Шевченківське об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Харкові направило в липні 2018 року. З врахуванням зазначеного виплата пенсії розпочата з 01.08.2018. Пенсія за період з 01.03.2016 по 31.07.2018 в сумі 47382,38 грн облікована в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та буде виплачена після прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку та з врахуванням вимог статті 46 Закону №1058-IV.

Вважаючи дії відповідача щодо припинення виплати пенсії неправомірними, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Поняття внутрішньо переміщеної особи міститься в рекомендаційному акті Організації Об`єднаних Націй «Керівні принципи з питання переміщення осіб всередині країни» (документ ООН E/CN.4/1998/53/Add.2 (1998)).

У передмові до «Керівних принципів з питання переміщення осіб всередині країни» визначено: "Для цілей цих Принципів внутрішньо переміщеними особами вважаються особи або групи осіб, яких змусили покинути свої будинки або звичні місця проживання, зокрема в результаті або щоб уникнути негативних наслідків збройного конфлікту, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини, надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру, і які не перетинали міжнародно визнаних державних кордонів".

За змістом статті 1 Закону №1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною 3 статті 4 Закону №1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону №1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Частиною 3 статті 4 Закону №1058-IV визначені складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Відповідно до частини 1 статті 49 Закону №1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Зазначений перелік підстав припинення виплати пенсії є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

08.06.2016 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», пунктом 1 якої затверджений Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (далі по тексту - Порядок №365).

Пунктом 4 Порядку №365 передбачено, що соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Припиняючи нарахування та виплату позивачці пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив її право на отримання пенсії. При цьому, право на отримання пенсії є об`єктом захисту за статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах Верховний Суд сформулював, зокрема, у постанові від 22.08.2018 справа №243/5476/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 справа №805/402/18.

У рішенні у справі «Пічкур проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала статтю 14 Конвенції у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу.

У цьому рішенні Європейського суду з прав людини застосований підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов`язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території.

Лист Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 29.12.2018 №2877/Г-8 не містить вказаних вище підстав для припинення виплати позивачці пенсії.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Щокін проти України» питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

Отже, встановлення судом вчинення відповідачем дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивачки на мирне володіння своїм майном було порушено.

Таким чином, суд вважає, що припинення виплати пенсії позивачці з 01.03.2016 було здійснене не у спосіб, передбачений Законом №1058-IV.

Згідно зі статтями 1, 3 закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.

Дія цього Закону поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії). Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 20.02.2018 у справі №336/4675/17, від 21.06.2018 у справі №523/1124/17 та від 03.07.2018 у справі № 521/940/17.

Таким чином, для здійснення компенсації обов`язковою умовою є наявність нарахованого, але не виплаченого доходу, а також порушення встановлених строків його виплати на один і більше календарний місяць.

Разом з тим, пенсія за період з 01.03.2016 по 31.07.2018 в сумі 47382,38 грн облікована в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, що також підтвердив відповідач. Тому пенсійний орган зобов`язаний виплатити позивачці компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати нарахованої пенсії.

Враховуючи викладене, позов необхідно задовольнити.

Частиною 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений позивачкою судовий збір слід стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо виплати ОСОБА_1 пенсії за віком за період з 01.03.2016 по 31.07.2018.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком за період з 01.03.2016 по 31.07.2018 в сумі 47382,38 грн, з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати пенсії ОСОБА_1 в межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя О.К. Ковальчук