Рішення № 84563295, 27.09.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/2279/19

РІШЕННЯ

іменем України

27 вересня 2019 рокум. ХмельницькийХмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовом до відповідача, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області щодо відмови в призначені і виплаті ОСОБА_1 , одноразової грошової допомоги в зв`язку з інвалідністю II групи, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області призначити (нарахувати) та виплатити ОСОБА_1 , одноразову грошову допомогу в зв`язку з інвалідністю II групи, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, в розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб за Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", що становить 172 890 (сто сімдесят дві тисячі вісімсот дев`яносто) гривень 00 копійок.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до положень статей 97, 99 Закону України "Про Національну поліцію" і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом МВС України від 11.01.2016 року № 4, у зв`язку із отриманням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в ОВС.

Проте у виплаті зазначеної допомоги йому відмовлено, оскільки інвалідність йому була встановлена пізніше шести місяців після його звільнення, а також звільнення його на підставі пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) не відповідає вимогам статті 97 вказаного Закону.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що не відповідають вимогам закону.

Позивач також стверджує, що положення пункту 4 частини 1 статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" значно звужують зміст та обсяг прав на соціальний захист колишніх працівників органів внутрішніх справ та поліції, як громадян України, що суперечить положенням основного Закону держави - Конституції України (зокрема статті 22 Конституції України).

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.07.2019 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без повідомлення сторін.

08.08.2019 року до суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечує проти адміністративного позову та зазначає, що враховуючи те, що звільнення позивача зі служби в поліції відбулось за власним бажанням, а не з підстав, зазначених у пунктах статті 97 Закону У країни "Про Національну поліцію", тобто через хворобу, та з моменту звільнення з поліції (08.02.2016 року) до встановлення інвалідності (15.09.2016 року) пройшло більше шести місяців, тому, Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області під час розгляду заяви ОСОБА_1 , та прийняття відмови у виплаті одноразової грошової допомоги діяло виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та ст. 97, 99 Закону України "Про Національну поліцію", наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4, тому немає правових підстав для задоволення позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що наказом Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області від 08.02.2016 року № 9 о/с позивача звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з 11.02.2016 року.

Відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0842278 від 15.09.2019 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, захворювання позивача пов`язане з проходженням служби в ОВС, інвалідність встановлена довічно.

Згідно довідки Хмельницької обласної медико-соціальної експертизної комісії серії АГ № 00176688 від 15.09.2016 року про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, позивачу встановлено 60% ступінь втрати професійної працездатності.

26.01.2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги по інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в поліції.

За результатами вивчення матеріалів позивача про виплату одноразової грошової допомоги, відповідач направив позивачу письмове повідомлення від 26.02.2018 року № 232/121/29/04-2018 із зазначенням підстав такої відмови, а саме: група інвалідності встановлена йому не протягом шести місяців після звільнення з поліції внаслідок причин, зазначених у статті 97 Закону України "Про Національну поліцію", відтак у позивача немає права на отримання одноразової грошової допомоги.

01.07.2019 року позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про проведення йому виплати одноразової грошової допомоги.

Вказана заява була розглянута відповідачем, та надано повторну відповідь від 11.07.2019 року № 29/Л-127 про відсутність у позивача права на призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про Національну поліцію".

Вважаючи протиправною відмову відповідача у призначенні одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Закон України від 02.07.2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Закон № 580-VIII набрав чинності 07 листопада 2015 року.

Частина перша статті 97 Закону № 580-VII визначає, що одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у випадках, передбачених у вказаній частині.

Згідно з частиною другою статті 97 Закону № 580-VIII порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Відповідно до статей 97 - 101 Закону України "Про Національну поліцію" та з метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 №4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі - Порядок №4).

Згідно із пунктом І Розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського (пункт 3 Розділу ІІІ Порядку № 4).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII одноразова грошова допомога є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Таким чином, зазначене положення Закону застосовується виключно за обов`язкової одночасної наявності, щонайменше, трьох умов (причина інвалідності, час настання інвалідності та причина звільнення):

1. інвалідність повинна наступити внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції;

2. інвалідність повинна наступити не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції;

3. причиною звільнення такої особи з поліції повинна бути зумовлена захворюванням або пораненням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах, зокрема, від 20.03.2019 № 823/1924/18, від 22.01.2019 у справі №2340/2663/18, від 19.09.2018 у справі №373/1188/16-а, від 20.09.2018 у справі №296/9456/16-а, від 01.11.2018 у справі № 822/3788/17.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримав втрату працездатності внаслідок проходження служби в органах внутрішніх справ, яка була встановлена пізніше 6 місяців з дати звільнення з поліції, причина звільнення - рапорт про звільнення за власним бажанням, на підставі такого рапорту позивач звільнений згідно наказу Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області від 08.02.2016 року № 9 о/с зі служби в поліції на підставі пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з 11.02.2016 року.

Таким чином, встановивши, що у позивача відсутні дві з обов`язкових умов на призначення одноразової грошової допомоги для колишніх поліцейських, а саме, причиною звільнення такої особи з поліції повинна бути хвороба, що зумовлена захворюванням або пораненням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, а також те, що інвалідність повинна наступити не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції, суд приходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

При цьому суд виходить з того, що положення пункту 4 частини 1 статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" не визнано неконституційними, не скасовано, є чинними, а тому відповідач при прийнятті спірного наказу зобов`язаний був діяти відповідно до вимог законодавства у контексті вимог частини 2 статті 2 КАС України.

Згідно із частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних причин.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необгрунтованими, а вимоги такими, у задоволенні яких необхідно відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 5 статті 139 вказаного Кодексу у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зважаючи на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 , який звільнений від сплати судових витрат згідно Закону України "Про судовий збір", не підлягають задоволенню, а відповідач не надав суду доказів понесення судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління Національної поліції України в Хмельницькій області (вул. Зарічанська, 7,Хмельницький,Хмельницька область,29017 , код ЄДРПОУ - 40108824)

Головуючий суддя В.К. Блонський