Рішення № 84563213, 17.09.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 вересня 2019 р. № 520/6107/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Мінаєвої К.В.,

за участю секретаря судового засідання - Остропільця Є.Є.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Чернишов К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 )

до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, буд. 21, 8-9 пов.,м. Харків,61145, код ЄДРПОУ 39792822)

про скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_3 , з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру в Харківській області, в якому просить суд:

- скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про відмову у затвердженні технічної документації документації, яке оформлено листом №Л-3315/0-2019/0/95-19 від 01.04.2019р

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області затвердити "Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Кегичівської селищної ради Кегичівського району Харківської області", та передати у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 2,0 га (6323155100: 09:000: 0268), що розташована за межами населених пунктів та території Кегичівської селищної ради Кегичівського району Харківської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у 2017 році звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області з заявою про отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Відповідачем видано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо земельної ділянки, яка розташована за межами населених пунктів на території Кегичівської селищної ради Кегичівського району Харківської області. Після виготовлення проекту із землеустрою позивач подав його на затвердження до відповідача. Однак, листом ГУ Держгеокадастру у Харківській області відмовило у затвердженні проекту із землеустрою, зазначивши, що зміст та склад проекту не в повній мірі відповідає вимогам ст.50 Закону України «Про Державний земельний кадастр», повернуто проект на доопрацювання. Після доопрацювання на повторне звернення позивача відповідач листом відмовив у затвердженні технічної документації, зазначивши, зокрема, що у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється. Крім іншого, розорювання земель, а також садівництво та городництво. Позивач вважає таку відмову протиправною, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Представник відповідача 19.07.2019 р. надав суду відзив, в якому зазначив, що у сформованої земельної ділянки існують обмеження у вигляді водоохоронної зони площею 0,3724 га, в той час як землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватись у користування лише для цілей, визначених Водним кодексом України, та мають інший законодавчий вид регулювання. Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою, відповідач зазначив, що це питання віднесено до дискреційних повноважень Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, та суд не може перебирати на себе повноважень щодо вирішення зазначеного питання.

Ухвалою суду від 21.06.2019 року прийнято до розгляду адміністративну справу та призначено проведення підготовчого засідання. Ухвалою суду від 20.08.2019 р. продовжено підготовче судове засідання та відкладено розгляд справи. Протокольною ухвалою суду від 17.09.2019 р. закрито підготовче провадження.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, доводи позову та відзиву проти нього, зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 01.11.2016 р. (а.с.16)

Позивач 02.03.2017 р. звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Харківській області з заявою про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населеного пункту на території Кегичівської селищної ради Кегичівського району Харківської області. (а.с.33)

Наказом від 15.03.2017 р. №3546-СГ надано ОСОБА_3 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Кегичівської селищної ради Кегичівського району Харківської області. Зазначено, що розроблений проект землеустрою підлягає погодженню та затвердженню відповідно до вимог чинного законодавства. (а.с.34)

В матеріалах справи міститься акт погодження меж земельної ділянки за межами населених пунктів на території Кегичівської селищної ради Кегичівського району Харківської області від 05.09.2017 р. Відповідно додатку до акта погодження, АК «Харківобленерго», як суміжний землекористувач, погоджує ОСОБА_3 межі земельної ділянки, визначеної в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Кегичівської селищної ради Кегичівського району Харківської області за умови укладення сервітуту відносно земельної ділянки, визначеної межами охоронної зони ПЛ 10 кВ «Центр» в прогонах між опорами №30-34, ПЛ «Прогрес» в прогонах між опорами №54-58. (а.с.60-61)

З висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 28.11.2017 р. №10354/82-17 слідує, що проект землеустрою відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам; зауваження та пропозиції до проекту відсутні; підсумкова оцінка проекту - погоджується. (а.с.21)

Листом №Л-1959/0-1411/0/95-19 від 06.03.2019 р. Головним управлінням Держгеокадастру в Харківській області було повідомлено позивача, що склад та змість проекту не в повній мірі відповідає вимогам ст.50 Закону України «Про землеустрій». У складі проекту наявні не завірені належним чином копії документів. Відповідно до графічних матеріалів, земельна ділянка, передбачено до відведення, розташована неподалік від водного об`єкту. Враховуючи вимоги ст.60 Земельного Кодексу України, позначити межу прибережної захисної смуги ставка, обґрунтувати її ширину. Також зазначено, що відомості про встановлене обмеження мають відмінності з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, доданим до заяви позивача. Матеріали геодезичних вишукувань частково не відповідають вимогам Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500. Матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру привести у відповідність до Інструкції про встановлення(відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками. (а.с.22)

ПП «Регіонземпроект» виготовлено коректурний аркуш про усунення зауважень, викладених у листі про розгляд заяви стосовно проекту землеустрою від 06.03.2019 р. №Л-1959/0-1411/0/95-19, з якого слідує, що зауваження виправлені. (а.с.23)

Листом №Л-3315/0-2019/0/95-19 від 01.04.2019 р. Головним управлінням Держгеокадастру в Харківській області було повідомлено позивача про те, що перевіркою встановлено, що зауваження, зазначені в попередньому листі не виправлені та представлений проект землеустрою підлягає доопрацюванню. В даному листі зазначені аналогічні підстави для повернення проекту на доопрацювання. (а.с.24)

Не погоджуючись з отриманою відповіддю-відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частинах першій та третій статті 22 Земельного кодексу України передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до частин першої-третьої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

За правилами частини другої статті 50 Закону України "Про землеустрій", проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Відповідно до ч. 10 статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У разі якщо на підставі матеріалів інвентаризації здійснюються формування земельних ділянок за рахунок земель державної та комунальної власності, визначення їх угідь, а також віднесення таких земельних ділянок до певних категорій, технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель (крім технічної документації, за якою проводиться інвентаризація масиву земель сільськогосподарського призначення) погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Частиною 17 вказаної статті визначено, що підставою для відмови у погодженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Згідно частини першої статті 186-1 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до частини 5 статті 186-1 Земельного кодексу України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Згідно з частиною 6 статті 186-1 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

За приписами частини 8 статті 186-1 Земельного кодексу України у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Отже, системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

Суд зазначає, що позивач неодноразово звертався до відповідача з заявою про затвердження проекту (22.01.2019 р.,22.02.2019 р., 20.03.2019 р.), на що отримував аналогічні за змістом відповіді про відмову у затвердженні (від 01.,2.2019 р., 06.03.2019 р., 01.04.2019 р.).

Щодо посилань відповідача на те, що надання у власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, суперечить нормам ст.83, 84 ЗК України, суд зазначає.

Відповідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку на запит ОСОБА_3 , земельна ділянка, місце розташування якої в Кегичівському районі Кегичівської селищної ради, є землями запасу, з обмеженням - прибережні захисні смуги вздовж річок, навколо водойм та на островах. (а.с.115-116).

У відзиві на позов відповідач посилається на те, що у сформованої земельної ділянки існують обмеження у вигляді водоохоронної зони площею 0,3724 га, в той час як землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватись у користування лише для цілей, визначених Водним кодексом України, та мають інший законодавчий вид регулювання. Разом з цим, з наявних в матеріалах справи проекту землеустрою та переліку обмежень у використанні земельної ділянки слідує, що запроектована земельна ділянка не відноситься до земель, зокрема, водного фонду, на земельній ділянці не розташовані прибережні захисні смуги, наявна водоохоронна зона. (а.с.30, 64)

Водночас, вказаний проект землеустрою пройшов процедуру державної реєстрації та земельній ділянці присвоєно відповідний кадастровий номер. Відповідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6306933932018 від 27.12.2018 р. земельній ділянці площею 2 га присвоєно кадастровий номер 6323155100:09:000:0268, державну реєстрацію земельної ділянки здійснено 27.12.2018 р.

Щодо посилання відповідача на відсутність інформації про встановлення ширини прибережної захисної смуги суд зазначає, що на планах зазначеної земельної ділянки нанесені межі водоохоронної зони, прибережної смуги. Позивач попереджений про відповідальність за дотримання обмежень у використанні земельної ділянки, про що проставлено особистий підпис ОСОБА_3 в акті перенесення на натуру меж охоронних зон від 05.09.2017 р. (а.с.66)

Під час судового засідання судом було запропоновано надати відповідачем обґрунтовані пояснення щодо підстав відмови у затвердженні проекту землеустрою. Відповідачем у додаткових пояснення зазначено, що наданий на розгляд проект землеустрою містить суперечливі відомості щодо віднесення зазначеної земельної ділянки до прибережної захисної смуги. Щодо надання пояснень, в чому саме полягають недоліки, відповідач зазначив, що не можливо встановити ідентичність документації, яка є додатком до позову, та тієї, яка розглядалася при підготовці листа Управління від 01.04.2019 р. Зазначив, що такої підстави, як знаходження в межах земельної ділянки водоохоронної зони чи прибережної захисної смуги, не має в Порядку ведення Державного земельного кадастру №1051.

При цьому з вищенаведених норм Земельного кодексу України слідує, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333.

Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Згідно з пунктом 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої Наказом Держгеокадастру від 15 жовтня 2015 року №600, накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.

При цьому пунктом 123 вказаної Інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.

Отже, відповідно до положень вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ. При цьому листи складаються у разі надання відповіді на звернення громадян.

Таким чином, рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його затвердженні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.

Разом з тим, в даному випадку позивач звернувся до відповідача не із зверненнями, а із відповідними заявами, за наслідками розгляду яких суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідні управлінські рішення, в той час, як останній протиправно направив ОСОБА_3 відповіді у формі листів.

З викладеного слідує, що законом визначено лише два види рішень, які можуть бути прийняті суб`єктом владних повноважень у разі подання заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме: надання відповідного дозволу або відмова у наданні такого дозволу з підстав, встановлених законом.

Суд зазначає, відсутність належним чином оформленого рішення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його затвердженні у формі наказу, свідчить про протиправну бездіяльність уповноваженого органу.

Слід зазначити, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Засіб захисту повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)). Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Щодо посилань відповідача про дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень, суд зазначає.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

В даному випадку, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано частиною шостою статті 118 ЗК України. Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Отже, зазначені повноваження не є дискреційними.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 по справі №2040/6320/18 та від 06.03.2019 р. №1640/2594/18.

Враховуючи викладене, для відновлення порушеного права позивача на отримання земельної ділянки у власність, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, шляхом визнання бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у вирішенні заяви стосовно затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Кегичівської селищної ради Кегичівського району Харківської області та зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області затвердити "Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Кегичівської селищної ради Кегичівського району Харківської області".

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів абз.2 ч.5 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. ст.139, 242-246, 250, 255, 295, пп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у вирішенні заяви ОСОБА_3 стосовно затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Кегичівської селищної ради Кегичівського району Харківської області.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області затвердити поданий ОСОБА_3 Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Кегичівської селищної ради Кегичівського району Харківської області з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, буд. 21, 8-9 пов., м. Харків, 61145, код ЄДРПОУ 39792822) на користь держави судовий збір (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: 31211256026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім грн.) 40 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення підписано 27 вересня 2019 року.

Суддя Мінаєва К.В.