Рішення № 84563094, 17.09.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, майдан Свободи, 6, м. Харків, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код за ЄДРПОУ 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2019 р. справа № 520/3618/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., за участі секретаря судового засідання Блудової А.І.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача, Головного управління ДПС у Харківській області - Гундар Г.М.,

представників відповідача, Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС - Булах О.В., Марушкіної С.М., Харчишина О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43143704), Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС (вул. Благовіщенська, буд. 30, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 40980123) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому з урахуванням заяви про усунення недоліків та ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2019 про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі та уточненої позовної заяви просить суд:

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку в порядку ст.117 КЗпП України за весь проміжок часу затримки по день фактичного розрахунку з урахуванням індексації та несвоєчасної виплати (в частині компенсації за невикористану відпустку з 1998 по 2003 рік);

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 різницю в заробітній платі за час його роботи за період з 18.06.2005 по 10.02.2005 на нижчій посаді;

- стягнути з відповідача нанесену його неправомірними діями, які мають всі ознаки кримінальних правопорушень, моральну шкоду, розмір якої буди визначено позивачем у ході судового розгляду, з урахуванням суми заборгованості Головного управління ДФС у Харківській області перед позивачем.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.05.2003 року не виконано, виплат за вимушений прогул відповідно до закону та рішення суду не проведено. Позивач зазначив, що його призначено на посаду старшого оперуповноваженого відділу по скороченню податкової заборгованості ГВПМ СДПІ м. Харкова всупереч вказаного рішення суду. Також позивач зазначив, що при звільненні його вдруге не були виплачені грошові кошти, в тому числі компенсація за невикористану відпустку та різниця в заробітній платі за час його роботи з 10.06.2003 по 10.02.2005 на нижчеоплачуваній посаді.

Представник відповідача, Головного управління ДПС у Харківській області, надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки рішення Дзержинського районного суду від 20.05.2003 виконано шляхом видання наказу ДПА у Харківській області від 17.06.2003 № 338-о, відповідно до якого наказ ДПА у Харківській області від 08.04.1999 № 146-о про звільнення з податкової міліції ОСОБА_1 скасовано, а позивач, відповідно до власноручно написаної заяви, призначений на посаду старшого оперуповноваженого відділу оперативних заходів по скороченню податкового боргу ГВПМ СДПІ м. Харкова по роботі з ВВП з 18.06.2003. Відповідачем зазначено, що судове рішення в частині стягнення з ДПА у Харківській області на користь ОСОБА_1 суми 32120,50 виконано, що підтверджується відомостями з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів ОСОБА_1 від 05.05.2018 № 84874 за період з 01.01.2003 по 31.12.2005. Також відповідачем зазначено, що 30.11.2004 відповідно до наказу ДПА у Харківській області від 26.11.2004 № 683-о майор податкової міліції ОСОБА_1 звільнений з виплатою грошової допомоги та компенсації за невикористану відпустку, відповідно до поданого позивачу рапортом від 26.11.2004.

Представник відповідача, Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Також відповідачем зазначено, що по ОСОБА_1 протягом червня 2003 року - лютого 2005 року наказ "Ф" про встановлення надбавки за роботу в умовах режимних обмежень не видавався, а тому відповідних виплат не проводилося.

Позивачем надано заперечення на відзив (відповідь на відзив), в якому зазначено, що твердження, викладені у відзиві на позовну заяву, є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності.

Представник відповідача, Головного управління ДПС у Харківській області, надав до суду заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначив, що позивач звертався до ГУ ДФС із заявою "Про виконання рішення суду", в якій на аркуші 4 зазначає про те, що кошти йому були виплачені тільки через 30 місяців після рішення суду - 22.12.2005, що відповідає і даним, вказаних у відомостях - 4 квартал 2005 року.

Позивач у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у позові та просив його задовольнити.

Представники відповідачі в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позову, з підстав, викладених у відзивах на адміністративний позов та у запереченнях на відповідь на відзив.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що майор податкової міліції ОСОБА_1 проходив службу на посадах начальницького складу підрозділів податкової міліції (поліції) ДПА у Харківській області у період з 20.12.1996 по 10.02.2005. З 01.04.1998 по 07.04.1999 обіймав посаду заступника - начальника оперативного відділу ВПМ ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова.

Відповідно до наказу ДПА у Харківській області від 08.04.1999 № 146-о ОСОБА_1 звільнений в запас Збройних Сил на підставі п. 64 п.п. "Д" (через службову невідповідність) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС з 07.04.1999.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.05.2003 (справа № 2-1687) визнано незаконним наказ голови Державної податкової адміністрації у Харківській області (далі - ДПА у Харківській області) № 146-0 від 08.04.1999 про звільнення в запас збройних сил за ст.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ майора ОСОБА_1 , поновлено його на попередній посаді заступника начальника відділу податкової міліції Державної податкової інспекції Дзержинського району м. Харкова (далі - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова). Стягнуто з ДПА у Харківській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 26844,5 грн, а також компенсацію моральної шкоди в сумі 5000,00 грн., судові витрати у вигляді вартості проведеної експертизи в сумі 276,00 грн, а всього 32120,5 грн.

Наказом ДПА у Харківській області від 17.06.2003 № 338-о, відповідно до якого наказ ДПА у Харківській області від 08.04.1999 № 146-о про звільнення з податкової міліції ОСОБА_1 скасований, позивач призначений на посаду старшого оперуповноваженого відділу оперативних заходів по скороченню податкового боргу ГАПМ СДПІ м. Харкова по роботі з ВПП з 18.06.2003.

30 листопада 2004 року відповідно до наказу ДПА у Харківській області від 26.11.2004 №683-о майор податкової міліції ОСОБА_1 звільнений з податкової міліції за п. 65 п.п. «А» (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС з 30 листопада 2004 року з виплатою грошової допомоги та компенсації за невикористану відпустку, відповідно до поданого ОСОБА_1 рапорту від 26.11.2004.

У день звільнення ОСОБА_1 у відділі роботи з особовим складом отримано військовий квиток, трудову книжку, копію наказу про звільнення, про що свідчить власноруч написана розписка.

Наказом ДПА у Харківській області від 01.02.2005 № 53-0 наказ ДПА у Харківській області від 26.11.2004 №683-о змінено на підставі заяви ОСОБА_1 від 01.02.2005, а саме: змінено дату звільнення з 30.11.2004 на 10.02.2005 на підставі заяви ОСОБА_1 та свідоцтва про хворобу ВЛК УМВСУ в Харківській області від 11.01.2005 № 4.

Вважаючи, що Головне управління ДФС у Харківській області не виконало рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.05.2003 року, а саме не призначило позивача на посаду, з якої його було звільнено, та не сплатило заробітну плату за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Позивач зазначив, що рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.05.2003 по справи №2-1687 не було виконано.

Стосовно тверджень позивача відносно протиправного призначення його на посаду старшого оперуповноваженого відділу оперативних заходів по скороченню податкового боргу ГАПМ СДПІ м. Харкова по роботі з ВПП на виконання рішення вказаного рішення суду, суд зазначає наступне.

Згідно з п.п. г) п. 1 ч. 42 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР переміщення по службі осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу провадиться на нижчі посади - за підставами, передбаченими пунктом 45 цього Положення.

Відповідно до п.п. в) п. 1 ч. 45 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу з вищих посад на нижчі провадиться за особистим проханням.

Відповідно до п.п. в) п. 4 ч. 45 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР у наказах по особовому складу про переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу на нижчі посади зазначаються підстави переміщення, передбачені цим пунктом.

Судом з матеріалів особової справи встановлено, що позивачем 02.06.2003 написано на В.о. голови ДПА в Харківській області заяву, в якій просив у зв`язку з рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова про його поновлення на службі в податкову міліцію ДПА в Харківській області призначити його на посаду старшого оперуповноваженого відділу оперативних заходів по скороченню податкового боргу ГАПМ СДПІ м. Харкова по роботі з ВПП.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем подано особисте прохання на призначення на іншу посаду, ніж на ту, що визначена Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.05.2003 по справі № 2-1687.

Суд звертає увагу, що підставами для видання наказу ДПА у Харківській області від 17.06.2003 № 338-о, відповідно до якого наказ ДПА у Харківській області від 08.04.1999 № 146-о про звільнення з податкової міліції ОСОБА_1 скасований, позивач призначений на посаду старшого оперуповноваженого відділу оперативних заходів по скороченню податкового боргу ГАПМ СДПІ м. Харкова по роботі з ВПП з 18.06.2003 є Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.05.2003 по справі № 2-1687 та заява ОСОБА_1 .

Щодо твердження позивача відносно написання іншої заяви, якою він просив залишити без розгляду заяву про призначення старшого оперуповноваженого відділу оперативних заходів по скороченню податкового боргу ГАПМ СДПІ м. Харкова по роботі з ВПП, суд зазначає, що в матеріалах особової справи позивача не міститься вказана заява. Доказів подання такої заяви до суду не надано.

Твердження позивача відносно написання заяви про призначення на посаду старшого оперуповноваженого відділу оперативних заходів по скороченню податкового боргу ГАПМ СДПІ м. Харкова по роботі з ВПП на підставі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова про поновлення на посаді 02.05.2003 суд вважає необґрунтованими, оскільки рішення Дзержинського районного суду м. Харкова по справі № 2-1687 про поновлення на посаді датовано 20.05.2003, що об`єктивно унеможливлює написання такої заяви з посиланням на рішення суду, постановленого пізніше.

Таким чином, суд приходить до висновку, що призначення позивача на виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.05.2003 на посаду старшого оперуповноваженого відділу оперативних заходів по скороченню податкового боргу ГАПМ СДПІ м. Харкова по роботі з ВПП є правомірним.

Так, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 різницю в заробітній платі за час його роботи за період з 18.06.2003 по 10.02.2005 на нижчій посаді, суд вважає необґрунтованими.

Відносно тверджень позивача стосовно подання відповідачем недостовірних відомостей про грошове забезпечення ОСОБА_1 до Дзержинського районного суду м. Харкова в межах розгляду справи №2-1687, у зв`язку з чим при винесені рішення суду від 20.05.2003 за позовом позивача не були враховані всі виплати, передбачені Постановою КМУ №100 від 08.02.1995, суд зазначає, що позивач не скористався правом на оскарження Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.05.2003 по справи №2-1687, доказів протилежного до суду не надано. У зв`язку з чим суд критично ставиться до вказаних тверджень позивача.

Як встановлено судом вище, Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.05.2003 по справи №2-1687 стягнуто з ДПА у Харківській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 26844,5 грн, а також компенсацію моральної шкоди в сумі 5000,00 грн, судові витрати у вигляді вартості проведеної експертизи в сумі 276,00 грн, а всього 32120,5 грн.

З матеріалів справи судом встановлено, що судове рішення в частині стягнення з ДПА у Харківській області на користь ОСОБА_1 32120,5 грн виконано, що підтверджується відомостями з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) від 05.05.2018 № 84874 за період з 01.01.2003 по 31.12.2005. Вказані відомості долучені до матеріалів справи.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог стосовно стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку в порядку ст.117 КЗпП України за весь проміжок часу затримки по день фактичного розрахунку з урахуванням індексації та несвоєчасної виплати (в частині компенсації за невикористану відпустку з 1998 по 2003 рік).

Відносно позовної вимоги стосовно стягнення з відповідача нанесену його неправомірними діями, які мають всі ознаки кримінальних правопорушень, моральну шкоду, розмір якої буди визначено позивачем у ході судового розгляду, з урахуванням суми заборгованості Головного управління ДФС у Харківській області перед позивачем, суд зазначає, що вказана вимога може бути задоволена у разі встановлення судом неправомірності дій чи рішень відповідача.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та правомірності дій відповідача, суд приходить до висновку про відмову у вказаній частині позовних вимог.

Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст.8 Конституції України та ст.6 КАС України, суд на підставі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04, 10 лютого 2010 року) Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Європейський суд з прав людини у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії" (рішення від 21 січня 1999 року) постановив, що хоча стаття 6 Конвенції і гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона все-таки не встановлює жодних правил щодо прийнятності доказів або порядку їх оцінки. Тому встановлення таких правил взагалі є предметом, що регулюється національним законом і національними судами.

Суд зазначає, що у ході розгляду зазначеної справи до суду не надано доказів протиправності дій відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 5-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43143704), Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС (вул. Благовіщенська, буд. 30, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 40980123) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі складено 27 вересня 2019 року.

Суддя О.Г. Котеньов