Рішення № 84562807, 27.09.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1816/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2019 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левчук О.А.,

за участю секретаря Лементовського О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Державної фіскальної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості, стягнення надмірно сплачених митних платежів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500480/2019/00003 від 06.03.2019 року; визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500000/2019/000279/2 від 05.03.2019 року; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС України на користь ОСОБА_1 надмірно сплачені митні платежі у розмірі 109919,52 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідач прийняв оскаржуване рішення та здійснив розрахунок митної вартості за резервним методом, обмежившись загальною фразою про те, що декларантом заявлені не повні відомості про митну вартість товару, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, не вказав які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, а також не зазначив чому саме з документів, які було подано декларантом неможливим є встановлення даних складових. Позивач зазначає, що на визначення митної вартості у розмірі 26700,00 євро вплинула наявність пошкоджень транспортного засобу, про що зазначено в актах проведення огляду транспортного засобу. Розбіжності між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім аргументом для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом. Крім того, автоматизована система даними якої оперує митний орган має статус «для службового користування», а тому вона не містить об`єктивних даних, які підтверджуються документально. Відомості з інформаційних баз даних мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та не мають більшого значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. У позивача немає обмежень, передбачених ч. 1 ст. 58 МК України, які виключають використання основного методу, а такого обмеження у використанні основного методу визначення митної вартості, як неподання додаткових документів, МК України не передбачає, з урахуванням чого відповідачам необґрунтовано скориговано вартість товару з 26700,00 євро до рівня 38460,50 євро.

Представником Одеської митниці ДФС до суду надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача вказує, що надані позивачем документи містили розбіжності, та не містили усіх відомостей, а саме банківські платіжні документи, що стосуються оцінювання товару. Зазначені обставини виключали можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 Митного кодексу України додаткові документи та відомості. У зв`язку з чим, Одеською митницею ДФС декларанта повідомлено про необхідність, протягом 10 календарних днів, банківські платіжні документи, що стосуються оцінювання товару. Проте, до митного оформлення банківські платіжні документи не подавались. У зв`язку з чим, було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та враховано форму контролю, згенеровану АСАУР, відповідно до якої «вартість товару нижча наявної цінової інформації, отриманої в тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодами: НОМЕР_1 , валюта - EUR, вартість - 38460,50», а тому митну вартість товару скориговано до рівня 38460,50 євро. Крім того, у поданих до митного оформлення документах різнився пробіг. З метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості з урахуванням інформації, яка була наявна у органі доходів і зборів, між декларантом та Одеською митницею були проведені консультації та скориговано за резервним методом. При цьому, додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості ОСОБА_1 або її уповноваженими представниками до Одеської митниці ДФС надано не було.

Ухвалою суду від 20 травня 2019 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 10 липня 2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області.

Ухвалою суду від 10 липня 2019 року, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою суду від 03 вересня 2019 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні.

Представник Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області до судового засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.

04 березня 2019 року декларантом позивача ТОВ «Броктранс» подано до митного оформлення митну декларацію № UA500480/2019/001207, до якої додано: рахунок-фактура (інвойс) № 19/14 від 22.02.2019, свідоцтво по реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 01.12.2015, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 26.02.2019, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 01.12.2015, квитанцію б/н від 26.02.2019, копію митної декларації країни відправлення № 19DE800101357375E5 (а.с. 120-157 т. 1).

04 березня 2019 року декларантом отримано повідомлення від митного органу щодо надання документів, а саме банківські платіжні документи, що стосуються оцінювання товару, у зв`язку із тим, що подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів: 1) митна вартість є меншою за ідентифікатор ризику (нижньої межі діапазону вартості подібних КТЗ в країні експорту - 38460,5 євро; 2) згідно п. 4 ч. 2 ст. 53 МКУ, якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товару є - банківські платіжні документи, що стосуються оцінювання товару. Проте, до митного оформлення банківські платіжні документи не подавались (а.с. 236 т. 1).

04 березня 2019 року декларантом позивача ТОВ «Броктранс» надано витяг SCHWACKE про вартість автомобілю, враховуючи реальний пробіг та повідомлено, що до митного оформлення надано виписку офіційного дилера BMW в Україні ТОВ «Арія Моторс» про реальний стан та пробіг автомобіля, а також акт митного догляду на п/п Шегині-Медика № UA209030/2019/15867 від 28.02.2019 та проінформовано, що ніяких додаткових документів подавати не планується (а.с. 162 т. 1).

За результатами опрацювання поданої ЕМД митним органом винесена картка відмови у митному оформленні (випуску) товарі № UA500480/2019/00003 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500000/2019/000279/2 від 05.03.2019 року, відповідно до якого подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: 1) заявлена митна вартість є меншою за ідентифікатор ризику (нижньої межі діапазону вартості подібних КТЗ в країні експорту - 38460,5 євро; 2) згідно п. 4 ч. 2 ст. 53 МКУ, якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товару є - банківські платіжні документи, що стосуються оцінювання товару. Декларантом запитувані документи не надано. Крім того, у поданих до митного оформлення документах пробіг КТЗ різниться. Отже, декларантом заявлено неповні дані про митну вартість КТЗ та заявлена митна вартість є меншою від ідентифікатора ризику (нижньої межі діапазону вартості подібних КТЗ в країні експорту). Було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та враховано форму контролю, згенеровану АСАУР, відповідно до якої «вартість товару нижча наявної цінової інформації, отриманої в тому числі із зовнішніх джерел. Обовязкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодами: НОМЕР_1 , валюта - EUR, вартість - 38460,50», а тому митну вартість товару скориговано до рівня 38460,50 євро (а.с. 118, 158-161 т. 1).

Відповідно до ст. 543 МК України безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів і зборів.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, зокрема, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Відповідно до п. 23, 24 ст. 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень МК України орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є, відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст. 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 ст. 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7 ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до положень ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, І визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості І товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання І відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) ; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою І декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності І обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі; 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або І відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Як вбачається з матеріалів справи, декларантом позивача ТОВ «Броктранс» здійснювалось митне оформлення автомобіля легкового, що був у використанні марки ВМW, модель Х5 XDRIVE4OD, кузов № НОМЕР_1 , тип двигуна - дизель, робочий об`єм двигуна - 2993 см3, календарний рік виготовлення - 2015, модельний рік виготовлення - 2015, країна експортер - Німеччина.

При здійсненні імпортування автомобіля на митну територію України декларантом позивача, з метою підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною рахунка-фактури, до контролюючого органу надано: рахунок- фактура (інвойс) № 19/14 від 22.02.2019, свідоцтво по реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 01.12.2015, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 26.02.2019, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 01.12.2015, квитанцію б/н від 26.02.2019, копію митної декларації країни відправлення № 19DE800101357375E5 (а.с. 120-157 т. 1).

При цьому, митним органом, в межах повноважень, зобов`язано декларанта протягом 10-ти календарних днів надати додаткові документи, а саме: банківські платіжні документи, що стосуються оцінювання товару, разом з тим, декларантом позивача надано SCHWACKE про вартість автомобілю, враховуючи реальний пробіг та проінформовано, що додаткових документів подавати не планується (а.с. 162, 236 т. 1).

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Разом з тим, в порушення вимог п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України, декларантом позивача до митного оформлення не надано будь-яких банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, які підтверджують митну вартість товару.

При цьому, доказів наявності таких банківський платіжних документів у позивача, під час розгляду справи позивачем також не надано.

Крім того, з наданих до суду позивачем документів, в тому числі на підтвердження вартості автомобіля, та їх перекладу вбачається, що деякі зазначені в цих документах дані є нерозбірливими (а.с. 26, 183-188 т. 1).

Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. 4. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статтей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статтей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно ч. 1, 2 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що обов`язок доведення митної вартості товару покладено на декларанта. Орган доходів і зборів має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, такий контроль може здійснюватися в тому числі шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи митного органу, яка містить відповідну інформацію.

Під час митного контролю товарів за митною декларацією № UA500480/2019/001207 від 04.03.2019 року митним органом з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та враховано форму контролю, згенеровану АСАУР, відповідно до якої «вартість товару нижча наявної цінової інформації, отриманої в тому числі із зовнішніх джерел. Обовязкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодами: НОМЕР_1, валюта - EUR, вартість - 38460,50», а тому митну вартість товару скориговано до рівня 38460,50 євро.

Разом з тим, надані декларантом позивача до митного оформлення документи не спростували наявних розбіжностей, а тому у митного органу були наявні законодавчо передбачені підстави для визначення митної вартості із застосуванням резервного методу, у зв`язку з неможливістю послідовного застосування попередніх методів визначення митної вартості.

Частиною 2 статті 55 Митного кодексу України передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №598, у графі 33 рішення зазначаються обставини його прийняття та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості.

Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною 2 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

За таких підстав, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача, що оскільки відповідно до п. 2 статті 58 МК України, використані декларантом відомості не підтверджені документально, відповідно до п. 3 статті 58 МК України застосовують другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 Митного кодексу.

Судом встановлено, що у спірному рішенні про коригування митної вартості UA500000/2019/000279/2 від 05.03.2019 року визначено, що в органу доходів і зборів відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому відповідно до статей 59, 60 Митного кодексу України неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних(аналогічних) товарів.

Відповідно до статей 62, 63 Митного кодексу України методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в органу доходів і зборів відсутня інформація щодо обчислення вартості, наданої виробником товарів. Відповідно до п. 1 статті 64 МКУ у разі, якщо митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів буде визначення з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів у торгівлі - за резервним методом.

Крім цього в рішеннях зазначено, що було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та враховано форму контролю, згенеровану АСАУР, відповідно до якої «вартість товару нижча наявної цінової інформації, отриманої в тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодами: НОМЕР_1, валюта - EUR, вартість - 38460,50», а тому митну вартість товару скориговано до рівня 38460,50 євро (а.с.118 т. 1).

Також суд вважає обґрунтованими доводи відповідача про те, що метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2) у даному випадку, не може бути використаний, у зв`язку з відсутністю даних стосовно фізичних характеристик товару та якості. При цьому, при застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті (ст.59 МКУ). Разом з тим, під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у томи числі за такими, як фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна походження; виробник.

Метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3) - у даному випадку, не може бути використаний, у зв`язку з відсутністю даних стосовно схожих складових компонентів товару.

Відповідно до ст. 60 Митного кодексу України під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними

Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості (метод 4), не може бути використаний, у зв`язку з відсутністю даних стосовно: 1) витрат на виплату комісійних, що були фактично сплачені або підлягають сплаті, чи звичайних торговельних надбавок, які робляться для одержання прибутку та покриття загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України товарів того ж класу та виду; 2) звичайних витрат, понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування, та інших пов`язаних з такими операціями витрат.

Метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (метод 5) - не може бути використаний, у зв`язку з відсутністю даних що надаються виробником товарів, які оцінюються, або від його імені інформації про вартість, яка повинна складатися із сум: вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Така інформація повинна базуватися на комерційних рахунках виробника за умови, що такі рахунки сумісні із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються; обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну; загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів та інших витрат, пов`язаних із ввезенням цих товарів в Україну).

Отже, частинами 1, 2 ст. 64 МКУ, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст.: 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

За таких підстав, суд вважає, що відповідач, послідовно розглянувши обмеження щодо застосування методів визначення митної вартості товарів, наведених у статтях 58-63 МКУ, а також за результатом консультацій між органом доходів і зборів та декларантом, правомірно обрав резервний метод визначення митної вартості, про що свідчать відповідні записи у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості.

Судом встановлено, що у спірному рішенні про коригування митної вартості UA500000/2019/000279/2 від 05.03.2019 року наведено достатнє обґрунтування підстав, за наявності котрих заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано, а також визначено джерела інформації, що використовувалися митним органом з метою визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю про те, що заявлена декларантом митна вартість товару нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел.

Таким чином, враховуючи що декларантом не надано витребуваних митницею додаткових документів, а надані документи не спростовують виявлені розбіжності, та не містять усіх відомостей, необхідних для підтвердження числових значень складових митної вартості, суд дійшов висновку, що рішення Одеської митниці ДФС про відмову ОСОБА_1 у митному оформленні (випуску) товарів, яке оформлено карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500480/2019/00003 від 06.03.2019 року та рішення про коригування митної вартості товарів № UA500000/2019/000279/2 від 05.03.2019 року винесені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а доводи позивача щодо того, що відповідачем необґрунтовано скориговано вартість товару з 26700,00 євро до рівня 38460,50 євро, є необґрунтованими та спростовуються зібраними по справі доказами.

За таких підстав, позовні вимоги про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500480/2019/00003 від 06.03.2019 року та визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA500000/2019/000279/2 від 05.03.2019 року, є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 23 ч. 1 ст. 4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Таким чином, оскільки позовні вимоги про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС України на користь ОСОБА_1 надмірно сплачені митні платежі у розмірі 109919,52 грн., є похідними вимогами, тому підстави для їх задоволення також відсутні.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі вищевикладеного, розглянувши справу в межах позовних вимог, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 8, 9, 77, 90, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_7 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Одеської митниці Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39441717, адреса місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21-а), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37607526, адреса місцезнаходження: 65023, м. Одеса, вул. Садова, 1-а) про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500480/2019/00003 від 06.03.2019 року; визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA500000/2019/000279/2 від 05.03.2019 року; стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС України на користь ОСОБА_1 надмірно сплачені митні платежі у розмірі 109919,52 грн. в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п. 15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 27 вересня 2019 року.

Суддя О.А. Левчук

.