Рішення № 84562478, 19.09.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.002233

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Грень Н.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Бабич Ю.Б.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Лешика І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправними та скасування приписів, -

в с т а н о в и в:

06.05.2019 до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати приписи Департаменту Державної архітектурно- будівельної інспекції у Львівській області про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил №1297/17 від 01.12.2017, №27/18 від 16.01.2018 видані ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що позивач жодним чином не повідомлявся про проведення будь-яких перевірок. Відповідачем, наказу на проведення перевірки, направлень на проведення перевірки, посвідчень позивачу не надано та не скеровано йому засобами поштового зв`язку за місцем його реєстрації та проживання. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Позивач покликається на те, що відповідачем грубо порушено вимоги ст. 268 КУпАП, оскільки кореспонденція направлялася позивачу за адресою, за якою ОСОБА_1 не зареєстрований та не проживає, відповідно він не міг отримувати цю ж кореспонденцію, і як наслідок, не був повідомлений про розгляд справи про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності, був позбавлений можливості знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання: при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката.

Відповідач позов не визнав, долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву в якому зазначив, що 01.12.2019 під час виходу на місце знаходження об`єкта будівництва посадовими особами відповідача головними інспекторами будівельного нагляду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із залученням старшого слідчого Личаківського ВП ГУ НП у Львівській області у присутності позивача гр. ОСОБА_1 складено акт про недопущення посадових осіб органу архбудконтролю на об`єкт будівництва, у зв`язку із тим що позивач відмовився допускати до приміщення об`єкту будівництва та відмовився надавати правовстановлюючі документи на такий об`єкт.

Відповідач вказує, що згідно з п. 12 Порядку № 553 у разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль у допуску посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки, складається відповідний акт. Також, відповідно до п. 17 Порядку № 553, у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт. Керуючись вищевказаними нормами законодавства складено акт № 1297/17 від 01.12.2017, протокол про адміністративне правопорушення № 1297/17 від 01.12.2017 та припис № 1297/17.

Надалі, 16.01.2018 посадовими особами відповідача у присутності позивача складено акт перевірки № 27/18, яким зафіксовано не виконання вимог припису № 1297/17 від 01.12.2017, який обов`язковий до виконання.

Покликання позивача на те, що перевірка проводилась у його відсутності, а тому документи складені за її результатами є протиправними не заслуговують на увагу суду, оскільки позивач був присутнім на об`єкті будівництва, що підтверджено не тільки посадовими особами відповідача, але і посадовою особою органу поліції.

Ухвалою від 13.05.2019 суддя відкрив загальне позовне провадження у справі та призначив підготовче засідання.

Ухвалою суду від 06.06.2019 роз`єднано позовні вимоги у справі №1.380.2019.002233 за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправними та скасування приписів та постанов, виділивши вимоги: - " визнати протиправними та скасувати постанови Департаменту Державної архітектурно- будівельної інспекції у Львівській області про адміністративне правопорушення: №2/1 л/18/нз від 05.01.2018 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.188-42 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 6460 грн.; №13/1 л/18-ф/пз від 31.01.2018 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст. 188-42 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 5100 грн." в самостійне провадження. Розгляд справи №1.380.2019.002233 за позовом ОСОБА_1 про визнати протиправними та скасувати приписів Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил №1297/17 від 01.12.2017, №27/18 від 16.01.2018 видані ОСОБА_1 продовжено у адміністративній справі №1.380.2019.002233.

Ухвалою суду від 06.06.2019 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправними та скасування приписів. Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду. У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.

Ухвалою від 06.06.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши вступне слово представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26.09.2017 за вх. № 1013/17/3-661 на адресу структурного підрозділу апарату відповідача у Львівській області надійшло звернення Громадської організації «Українська Спілка учасників АТО», щодо проведення перевірки дотримання гр. ОСОБА_1 вимог містобудівного законодавства, будівельних норм, стандартів і правил по АДРЕСА_1 .

27.11.2017 видано направлення на проведення перевірки № 1297/17-пз із терміном дії із 28.11.2017 до 02.12.2017.

01.12.2017 під час виходу на місце знаходження об`єкта будівництва посадовими особами відповідача головними інспекторами будівельного нагляду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із залученням старшого слідчого Личаківського ВП ГУ НП у Львівській області Шикоряка М.М. складено акт про недопущення посадових осіб органу архбудконтролю на об`єкт будівництва, у зв`язку із тим що позивач відмовився допускати до приміщення об`єкту будівництва та відмовився надавати правовстановлюючі документи на такий об`єкт. Окрім того, в акті зазначено, що ОСОБА_1 від отримання акта відмовився, примірник акта надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення через поштове відділення № 44.

Також, того ж дня 01.12.2017 головними інспекторами будівельного нагляду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 складено протокол про адміністративне правопорушення №1297/17 та припис №1297 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил. У вказаних протоколі та приписі наявна відмітка, що ОСОБА_1 від отримання відмовився, примірник протоколу та припису надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення через поштове відділення № 44.

Надалі, 05.01.2018 відповідно до вимог ст. 24, 33, 244-6, 276-278, 283, ч. 1 ст. 284 КУпАП головним інспектором будівельного нагляду Паєнським А.С. винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення № 2/1л/18-ф/пз, згідно з якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 188- 42 КУпАП. Вказану постанову надіслано позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

09.01.2018 видано направлення на проведення перевірки на об`єкті будівництва на АДРЕСА_1 , щодо виконання суб`єктом містобудування вимог припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 01.12.2017 №1297/17.

16.01.2018 посадовими особами відповідача - головними інспекторами будівельного нагляду - ОСОБА_3 та ОСОБА_5 складено акт перевірки № 27/18, яким зафіксовано не виконання вимог припису № 1297/17 від 01.12.2017. В акті зазначено, що ОСОБА_1 від отримання акта відмовився, примірник акта надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення через поштове відділення № 44.

Окрім акту, 16.01.2018 складено протокол про адміністративне правопорушення № 27/18 від 16.01.2018 та припис № 27/18 від 16.01.2018. Вказаний протокол та припис надіслано позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

31.01.2018 відповідно до вимог ст. 24, 33, 244-6, 276-278. 283. ч. 1 ст. 284 КУпАП - головним інспектором будівельною нагляду ОСОБА_4 винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення № 13/1л/18-ф/пз згідно з якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 188-42 КУпАП. Постанову надіслано позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Незгода позивача з вказаними приписами зумовила його звернення до суду з даним позовом.

При вирішенні спору по суті суд керувався наступним.

Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (далі по тексту - Закон № 3038-VI) встановлені правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямовані на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Однією з функцій управління у сфері містобудівної діяльності є контроль за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, проектної документації (пункту 6 частини 1 статті 7 Закону № 3038-VI).

За приписами частини 4 статті 41 Закону № 3038-VI посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний нагляд - сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об`єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.

Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абзацу 2 пункт 1 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року №553 (далі по тексту - Порядок №553), державний архітектурно-будівельний контроль відповідно до повноважень, визначених статтею 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», здійснюється такими органами державного архітектурно-будівельного контролю: виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад; структурними підрозділами з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських держадміністрацій; Держархбудінспекцією.

У відповідності до пункту 2 Порядку №553 державний архітектурно - будівельний контроль здійснюється за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції.

Відповідно до положень Порядку №553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб`єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об`єкт будівництва (пункт 9). Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час проведення перевірки мають право безперешкодного доступу до місць будівництва об`єктів та до об`єктів, що підлягають обов`язковому обстеженню (підпункт 1 пункту 11). Посадові особи органу державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язані, зокрема: у повному обсязі, об`єктивно та неупереджено здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль у межах повноважень, передбачених законодавством; надсилати повідомлення про проведення планової перевірки суб`єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, рекомендованим листом та/або за допомогою електронного поштового зв`язку або вручати особисто під розписку керівнику суб`єкта містобудування чи його уповноваженій особі із зазначенням дати початку та дати закінчення перевірки не пізніше ніж за десять днів до її початку (п.12).

Приписами статті 10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначені права суб`єкту господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Так, суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: бути поінформованим про свої права та обов`язки; вимагати від посадових осіб органу державного нагляду (контролю) додержання вимог законодавства; перевіряти наявність у посадових осіб органу державного нагляду (контролю) службового посвідчення та посвідчення (направлення) і одержувати копію посвідчення (направлення) на проведення планового або позапланового заходу; не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо: державний нагляд (контроль) здійснюється з порушенням передбачених законом вимог щодо періодичності проведення таких заходів; посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону; посадова особа органу державного нагляду (контролю) не внесла запис про здійснення заходу державного нагляду (контролю) до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) (за наявності такого журналу в суб`єкта господарювання).

З аналізу вищезазначених норм з`ясовано, що орган державного архітектурно-будівельного контролю має обов`язок повідомляти суб`єкта господарювання про здійснення заходу державного нагляду (контролю).

Як вказує відповідач у відзиві на позовну заяву, усі складені процесуальні документи Департаментом було направлено позивачеві засобами поштового зв`язку з повідомленням про вручення поштового відправлення.

В матеріалах справи містяться копії вказаних повідомлень, проте, судом встановлено, що процесуальні документи надсилались Департаментом на адресу об`єкта будівництва а саме: АДРЕСА_1 , водночас позивач зареєстрований за адресою:АДРЕСА_2.

За таких підстав та з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем факту належного повідомлення позивача про проведення позапланової перевірки суб`єкта господарювання.

Відповідно до частини 7 статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов`язків суб`єкта господарювання або повноважень органу державного нагляду (контролю), така норма трактується в інтересах суб`єкта господарювання.

Отже, враховуючи приписи статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та пункту 9 Порядку №553, суд зазначає, що лише у випадку повідомлення суб`єкта господарювання про проведення перевірки є можливим забезпечення його участі під час проведення такої перевірки.

Так, відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (суб`єктів містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності передбачена Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14.10.1994 № 208/94-ВР (далі по тексту - Закон №208/94-ВР).

Частиною 1 статті 1 Закону № 208/94-ВР визначено, що правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб`єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Приписами пункту 2 частини 6 статті 2 Закону № 208/94-ВР визначено, що за недопущення посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю на об`єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій суб`єкти містобудування несуть відповідальність у вигляді штрафу - у розмірі тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб. штрафу за такі правопорушення.

Процедура накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, що передбачені Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» визначена Порядком накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 № 244 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 року № 735) (далі по тексту - Порядок № 244).

Відповідно до пункту 17 Порядку № 244 справа може розглядатися за участю суб`єкта містобудування, який притягається до відповідальності, або його уповноваженого представника, експертів, інших осіб. Відомості про час і місце розгляду справи повідомляються суб`єкту містобудування, який притягається до відповідальності, та іншим особам, які беруть участь у розгляді справи, не пізніше як за три доби до дня розгляду справи. Неприбуття суб`єкта містобудування у визначений час і місце не перешкоджає розгляду справи.

З постанови №21л/18-ф/нз по справі про адміністративне правопорушення з`ясовано, що ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за недопущення посадових осіб відповідача до будівництва на АДРЕСА_1 .

Допитані у судовому засіданні свідки - головні інспектори будівельного нагляду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пояснили, що 28.11.2017 під час проведення перевірки об`єкта будівництва, ОСОБА_1 був присутній на об`єкті будівництва та не допустив посадових осіб до проведення перевірки, мотивуючи необізнаністю про проведення такої. 01.12.2017 при проведенні повторної перевірки гр. ОСОБА_1 на об`єкті будівництва не було. Про відмову від отримання акту перевірки ОСОБА_1 повідомив в телефонному режимі.

Отже, судом з матеріалів справи встановлено, що інформації щодо належного повідомлення позивача про проведення перевірки в матеріалах справи не міститься. Також не міститься вказана інформація й в оскаржених приписах.

З огляду на викладене суд наголошує, що у справі «Рисовський проти України» Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип «належного урядування» не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Крім того, Європейський суд у справі «Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG» (1975, AC 591 at 638) вказав, що сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як зазначив Європейський суд у справі «Yvone van Duyn v. Home Office», принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов`язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії», «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (п. 128), та «Беєлер проти Італії» (п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (п. 74 рішення ЄСПЛ у справі «Лелас проти Хорватії»).

З урахуванням вказаного, суд дійшов висновку про відсутність у Департаменту ДАБІ у Львівській області підстав для прийняття приписів №1297/17 від 01.12.2017 та №27/18 від 16.01.2018 є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням вказаного, на думку суду, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржених приписів з урахуванням частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд ді йшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

визнати протиправними та скасувати приписи Департаменту Державної архітектурно- будівельної інспекції у Львівській області про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил №1297/17 від 01.12.2017, №27/18 від 16.01.2018 видані ОСОБА_1 .

Стягнути з Державної архітектурно-будівельної інспекції України код ЄДРПОУ 37471912, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 місцезнаходження: АДРЕСА_2 судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Грень Н.М.

Повний текст рішення складено та підписано 27.09.2019.